Ухвала суду № 65980923, 11.04.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1380/15-ц

Провадження № 22-ц/779/525/2017

Категорія 43

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Васильковського В.М., Ясеновенко Л.В.,

секретаря Возняк В.Д.,

з участю представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном та зобовязання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тисменицького районного суду від 06 лютого 2017 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Тисменицького районного суду від 06 лютого 2017 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном та зобовязання вчинити дії.

ОСОБА_3 не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що при вирішенні справи судом першої інстанції були допущені порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, а також неналежно оцінені докази по справі.

Зазначає, що ОСОБА_2 порушує його право на користування та розпорядження спільно сумісним майном подружжя незавершеного будівництва житлового будинку у с. Угринів, вул. Грушевського 9 А, Тисменицького району Івано-Франківської області.

Суд першої інстанції неправильно поважав, що ним не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту його проживання та користування житлом та реєстрації у цьому будинку.

Суд неправильно дійшов висновку, що позивача не можна вважати таким, що набув право власності на 14/100 частин спірного будинку, а також, що до проведення державної реєстрації свого права власності йому не належить право володіння, користування та розпорядження спірним нерухомим майном.

Судом першої інстанції неправильно зясовано наявність чи відсутність обставин справи з якими закон повязує виникнення прав і обовязків сторін як в учасників правовідносин, що виникли між ними.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Вислухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 липня 1994 року по 22 червня 2009 року. Під час шлюбу відповідачці подаровано ОСОБА_4 незавершене будівництво житлового будинку по вул. Грушевського 9А у с. Угринів Тисменицького району готовністю 72 відсотки. Івано-Франківським ОБТІ на підставі наданих документів було проведено інвентаризацію спірного будинку та виготовлено технічний паспорт від 22.05.2006 року, яким стверджено законність побудови даного будинку та його повна готовність. Будинок своєчасно в експлуатацію здано не було. Позивач стверджував, що після отримання будинку в дар, він разом з відповідачкою добудовували його до повної готовності.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02.08.2016 р., яке набрало законної сили, частково задоволено позов ОСОБА_3 Визнано частку 28/100 незавершеного будівництва житлового будинку по вул. Грушевського, 9А в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та визнано право власності ОСОБА_3 на 14/100 частин вказаного незавершеного будівництва житлового будинку (а.с.181-185).

Позивач звернувся в суд з даним позовом та зазначив, що відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні належною йому частиною житлового будинку, а саме, замінила замок у вхідних дверях будинку та встановила охоронну сигналізацію.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції встановлено, що позивач станом на час підключення сигналізації у спірному будинку не проживав та за вказаною адресою не зареєстрований, що стверджується наявною у матеріалах справи інформацією Тисменицького районного сектору УДМС в Івано-Франківській області від 06.08.2015 р. про те, що ОСОБА_3 значиться зареєстрованим в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 43).

У відповідності з вимогами ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У матеріалах справи відсутні докази і такі не надані позивачем, що ним зареєстровано право власності на належну йому частину (14/100) спірного будинку, яка набута ним на підставі судового рішення, у передбаченому законом порядку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач не є таким, що набув права власності на 14/100 частин спірного будинку до проведення державної реєстрації права власності у відповідному органі реєстрації, а тому не може у такий спосіб захищати порушене право.

Реальна його частка у спірному майні не визначена, а тому відсутні підстави вважати, що відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні та розпорядженні належним йому майном.

Доводи апеляційної скарги щодо доведеності ним позовних вимог не заслуговують на увагу і спростовані зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку. З такими доводами погоджується і суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду від 06 лютого 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_5

ОСОБА_6