Ухвала суду № 659800, 08.05.2007, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.05.07 р. № 11/267-А

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Глізнуца Г.М. – предст.;

від відповідача - Шепілов О.О. – предст., Рашківський В.І. – предст.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ЗАТ "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона"

на постанову Господарського суду м.Києва від 17.11.2006

у справі № 11/267-А

за позовом ЗАТ "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона"

до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та зобов"язання вчинити дії

03.04.2007р., 17.04.2007р. в судовому засіданні оголошувалась перервавідповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 17.11.2006р. у справі № 11/267-А в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати повністю, постановити нову, якою позов задовольнити повністю з підстав визначених ст. 202 КАС України. На думку позивача, ним було правомірно застосовано пільгу по платі за землю у 2004-2005 роках, оскільки він є науковим госпрозрахунковим закладом, знаходиться у віданні Національної академії наук України.

Відповідачем надано заперечення на апеляційну скаргу, якому він не погодився з доводами апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2007р. склад судової колегії змінено. Розгляд справи здійснено колегією суддів у складі: головуючий суддя – Сотніков С.В., судді – Дзюбко П.О., Пантелієнко В.О.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Податковим повідомленням-рішеням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 06.06.2006 № 0001622312/0 позивачу згідно з пп. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 2 Закону України “Про плату за землю” та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок у розмірі 65519,01 грн., в т.ч. 43679,34 грн. - основний платіж та 21839,67 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

Податковим повідомленням-рішеням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 06.06.2006 №0001652312/0 до позивача за порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 295 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з земельного податку у розмірі 92161,00 грн. у відповідності до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовано штрафні санкції у розмірі 50 % у сумі 46080,57 грн.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі висновків Акта перевірки від 31.05.2006 № 323/1-23-01-05417733, складеного за результатами планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Закритого акціонерного товариства “Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона” за період з 01.01.2004р. по 01.01.2006р.

В акті перевірки зроблено висновок про те, що позивачем безпідставно застосовано пільгу у розмірі 100% зі сплати земельного податку за 2004 рік та за 1-й квартал 2005 року, що призвело до порушення ст. 2 Закону України “Про плату за землю” та заниження земельного податку на 43679,34 грн.

Як вбачається з матеріалами справи, позивач має в користуванні земельні ділянки в м. Києві за адресами: вул. Новопирогівська, 66, Голосіївський район; вул. Івана Кудрі, 5, Печерський район; вул. Саперне Поле, 9а, Печерський район.

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про плату за землю” позивач є платником земельного податку.

Позивачем в податкових розрахунках земельного податку (уточнюючі за 2004 рік № 366126 та за 2005 рік № 345620), поданих до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 09.02.2006, була застосована пільга в розмірі 100 % зі сплати земельного податку (на земельну ділянку, яка використовується товариством для ведення своєї господарської діяльності та розташована в м. Києві за адресою: вул. Новопирогівська, 66, Голосіївський район) за 2004 рік на суму 112862,28 грн. та за І квартал 2005 рік на суму 27571,52 грн. з посиланням на п. 4 ст. 12 та п. 5-1 ст. 12 Закону України “Про плату за землю”.

Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України “Про плату за землю” (в редакції, що діяла протягом 2004р.), від земельного податку звільняються вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням.

Згідно з п. 5-1 ст. 12 Закону України “Про плату за землю” в редакції Закону України від 07.02.2002 № 3065-ІІІ (дію якого зупинено на 2004 рік згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” від 27.11.2003 № 1344-IV та виключено на підставі Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” №2505-IV від 25.03.2005) від земельного податку звільняються установи, організації та підприємства, що віднесені до відання Національної академії наук України.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" від 07.02.2002 № 3065-Ш (набрав чинності з 20.03.2002) у віданні Національної академії наук України перебувають установи, організації, підприємства згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національної Академії Наук України.

З наведених норм вбачається, що, починаючи з 20.03.2002 (дати набрання чинності Законом України “Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу” від 07.02.2002 № 3065-III) від земельного податку звільняються установи, організації та підприємства, що віднесені до відання НАН України та галузевих академій наук згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням НАН України.

19.02.1999 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від № 226 “Про перелік установ, організацій та підприємств, які входять до складу Національної академії наук України”.

У зазначеною постановою Кабінету Міністрів України віднесено до відання Національної академії наук України Дослідний завод зварювального устаткування інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона (код ЄДРПОУ 05417733) – позивач у даній справі.

Зазначена вище обставина відповідачем не заперечується.

Згідно з даними Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві позивач зареєстрований в державному реєстрі підприємств, установ та організацій України як Закрите акціонерне товариство, засноване на колективній власності з госпрозрахунковою формою фінансування.

Відповідно до розділу 4 Статуту позивача - товариство має власне майно, самостійний баланс, діє на засадах повного самофінансування та самоокупності, основна мета спрямована па одержання прибутку (п. 2.1 розділу 2 Статуту).

Таким чином, позивач є госпрозрахунковою установою та не утримується за рахунок будь-якого бюджету.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” науково-дослідна (науково-технічна) установа - юридична особа незалежно від форми власності, що створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт.

Позивачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції беззаперечних доказів на підтвердження обсягу наукової або науково-технічної діяльності від загального обсягу виконаних робіт, у тому числі за період: 2004 рік – І кв. 2005 року. Викладена у наданих позивачем довідках (складених та підписаних позивачем) інформація щодо обсягу науково-технічної діяльності носить односторонній характер, не перевірена повноважними органами та не підтверджена позивачем первинними документами фінансово-господарської діяльності, податкової та статистичної звітності.

Разом з тим, згідно зі ст. 11 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” з метою оцінки ефективності діяльності наукових установ, відповідності одержуваних ними результатів державним науково-технічним пріоритетам та завданням науково-технічного розвитку, а також з метою визначення необхідності надання їм підтримки держави не менше одного разу на п'ять років проводиться державна атестація наукових установ у порядку, встановленому Кабінету Міністрів України.

Державній атестації підлягають наукові установи усіх форм власності, що внесені або претендують на внесення до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави.

Відповідно до ст. 12 зазначеного Закону для надання державної підтримки наукових установ усіх форм власності, діяльність яких має важливе значення для науки, економіки та виробництва, створюється Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави.

Наукові установи включаються Міністерством України у справах науки і технологій до Державного реєстру наукових установ за умови проходження державної атестації.

Наукові установи, включені до Державного реєстру, користуються податковими пільгами відповідно до законодавства України.

Згідно з Положенням про Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 380, науковим установам, включеним до зазначеного Реєстру, Міністерство освіти і науки України видає Свідоцтво встановленого зразка.

Отже, заклади науки, які включені до Державного реєстру наукових установ, що підтверджується наявністю Свідоцтва встановленого зразка, відповідно до чинного законодавства звільняються від сплати земельного податку.

Доказів на підтвердження включення позивача у встановленому порядку до Державного реєстру наукових установ позивачем не надано, як і не надано доказів на підтвердження проведення державної атестації підприємства як наукової установи відповідно до ст. 11 зазначеного Закону.

За таких обставин, апеляційна колегія вважає доводи апелянта помилковими та погоджується з судом першої інстанції, що позивач не є науковою установою в розумінні чинного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 77 Закону України від 27.11.2003 р. № 1344-IV “Про Державний бюджет України на 2004 рік” (введений в дію з 01.01.2004р.) у 2004 році пільги по платі за землю, визначені пунктом 4 частини першої статті 12, застосовуються до вітчизняних закладів культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, та громадських організацій інвалідів, їх підприємств і організацій.

Згідно із п. 47 ст. 80 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” зупинено на 2004 рік дію пунктів 5-1 частини першої статті 12 Закону України “Про плату за землю”.

Статтею 68 Закону України від 23.12.2004 р. № 2285-IV “Про Державний бюджет України на 2004 рік” встановлено, що у 2005 році пільги по платі за землю, визначені пунктами 3 і 4 частини першої статті 12 Закону України “Про плату за землю”, застосовуються до бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, та громадських організацій інвалідів, їх підприємств і організацій, а також закладів фізичної культури та спорту.

Тим же Законом установлено, що в 2005 році звільнення від земельного податку, передбачене в пунктах 5-1 (у частині госпрозрахункових підприємств, що не відносяться до наукових установ) частини першої статті 12 Закону України “Про плату за землю”, здійснюється виключно за рішеннями відповідних органів місцевого самоврядування в частині, що зараховується до відповідних бюджетів.

Разом з тим, пункт 5-1 частини першої статті 12 Закону України “Про плату за землю” виключено згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України”.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач в 2004-2005 p.p. не мав права на використання пільги при нарахуванні та сплаті земельного податку, встановленої п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України “Про плату за землю”, оскільки він не є бюджетною установою, яка утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Разом з тим, абзацом 5 статті 75 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” встановлено, що в 2004 році звільнення від земельного податку, передбачене в пункті 5-1 (в частині госпрозрахункових установ, організацій та підприємств) частини першої статті 12 Закону України “Про плату за землю”, здійснюється на рівні 50 відсотків діючих ставок на відповідних територіях, отже позивач мав право на пільгу зі сплати земельного податку у 2004 році на рівні 50% діючих ставок.

Як було зазначено вище, позивач є госпрозрахунковим підприємством, що не відноситься до наукових установ, то колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивача не було правових підстав для використання у І кварталі 2005 року пільги при нарахуванні та сплаті земельного податку, встановленої п. 5-1 ч. 1 ст. 12 Закону України “Про плату за землю”.

Крім того, щодо доводів апелянта про те, що Закон України про Державний бюджет України не є законом про оподаткування та ним не можуть встановлюватись та змінюватись ставки, пільги, механізм справляння податків, зборів та інших обов’язкових платежів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти) (п. 19 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Статтею 4 Кодексу встановлено, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є:

1) Конституція України;

2) цей Кодекс;

3) закон про Державний бюджет України;

4) інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, передбачені статтею 1 цього Кодексу.

Закон про державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у формі наповнення бюджету через механізми справляння податків. Отже дія зазначеного закону поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним, із джерел формування доходної частини Державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками. Закон про Державний бюджет України на поточний рік передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема шляхом визначення розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобов'язань для визначення кола суб'єктів і звільнення окремих суб'єктів господарювання від сплати певних видів податків.

Таким чином, закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини. Виходячи із зазначеного, цим Законом може зупинитися дія окремих положень податкових законів, вводитися податкові пільги та інше.

З врахуванням вищевикладеного, на думку колегії суддів, судом першої інстанції зроблено вірний та обґрунтований висновок, що позивачем безпідставно застосовано в розрахунках по земельному податку 100% пільгу по сплаті земельного податку у періоді 2004 – І кв. 2005 року, чим порушено ст. 2 Закону України “Про плату за землю”, а отже спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем законно та обґрунтовано.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не надано апеляційному суду беззаперечних доказів на підтвердження тих обставин, на яких ґрунтуються вимоги апеляційної скарги та позовної заяви, в той же час відповідачем повно доведено правомірність прийняття спірних рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова Господарського суду міста Києва від 17.11.2006р. у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись статтями 198, 200, 205, 206, 209 Кодексу адміністративного судочинства України Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона” залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 17.11.2006р. у справі № 11/267-А – без змін.

Матеріали справи № 11/267-А повернути Господарському суду міста Києва.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя

Судді