Ухвала суду № 65976984, 12.04.2017, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 235/661/14-к

Провадження № 1-кп/226/31/2017

УХВАЛА

ІменемУкраїни

12.04.2017 місто Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Салькової В.С.,

суддів Редько Ж.Є., Петуніна І.В.,

за участю секретаря судового засідання Пікало К.І.,

прокурора Білобловського Р.В.,

потерпілої ОСОБА_1, представника потерпілої ОСОБА_2,

захисникаОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мирнограді Донецької області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 1, 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч.ч. 2, 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, та клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт,

встановив:

Судом розглядається вищезазначене кримінальне провадження.

В суді прокурором заявлене клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою. Прокурором зазначено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, в тому числі особливо тяжких. Вважає, що не перестали існувати ті ризики, що були наявні під час обрання запобіжного заходу. З огляду на призначення в разі доведеності вини суворого покарання обвинувачений може ухилитися від суду. Будучі раніше судимим за вчинення умисного корисливого злочину, обвинувачений, на думку прокурора, має схильність до вчинення таких злочинів, оскільки зараз також обвинувачується саме у вчиненні умисних і корисливих злочинів. Отже, перебуваючи на волі, він може вчинити інші злочини. Також ОСОБА_4 матиме змогу впливати на не допитаних ще судом свідків. Більш мякі запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам. Не заперечуючи тривалого знаходження обвинуваченого під вартою, прокурор з огляду на наявність суспільного інтересу у справі та вказаних ризиків просить продовжити обвинуваченому запобіжний захід тримання під вартою на 60 діб.

Потерпіла ОСОБА_1 та її представник підтримали клопотання прокурора.

Обвинувачений заперечував проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт із застосуванням засобу електронного контролю. В клопотанні посилався на те, що має право на розгляд справи щодо нього в розумні строки, вже близько 3 років 11 місяців перебуває під вартою, ризики прокурором не обґрунтовані. Суд підходить до вирішення питання продовження строку формально. ОСОБА_4 наведені численні приклади з практики ЄСПЛ, де вказано, сама наявність підозри та тяжкість обвинувачення не може бути підставою для тривалого тримання особи під вартою. Можливий вплив на свідків вважає абсурдним, оскільки вони раніше допитані, а зараз ухиляються від явки до суду, що спростовує наявність суспільного інтересу у справі. Він має міцні соціальні звязки, в нього є дружина, дитина, наявне постійне місце мешкання та роботи, він характеризується позитивно, з огляду на все викладене просить змінити йому запобіжний захід на домашній арешт за адресою квартири, належної його матері.

Захисник також заперечував проти клопотання прокурора, клопотання обвинуваченого підтримав. Зазначив, що обвинувальний акт не містить відомостей, які б вказували, що ОСОБА_4 раніше судимий.

Прокурор заперечував проти клопотання обвинуваченого та зазначив, що останнім перемішана практика ЄСПЛ з фактами у справі, які не відповідають дійсності. Справа вже розглядалася судом, вирок був скасований в т.ч. за скаргою ОСОБА_4, тому повторний розгляд справи має на меті більшою мірою і захист прав обвинуваченого. У справі виконаний значний обсяг дій допитані потерпілі, вивчені письмові докази, тому посилання на зволікання у процесі необґрунтовані. Незрозумілим є посилання обвинуваченого на відсутність оперативно-розшукових навичок. Слід врахувати, що речові докази у справі обвинувачений намагався приховати та спотворити, вони були вилучені з водойми, тобто він не зацікавлений у встановленні істини та може перешкоджати цьому. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Потерпіла ОСОБА_1 заперечувала проти клопотання обвинуваченого, наголосила на тому, що інший обвинувачений у справі, будучи звільненим з-під варти, переховався від суду та перебуває у розшуку.

Представник потерпілої підтримав позицію прокурора.

Суд, заслухавши учасників процесу, приходить до таких висновків.

Перебуваючи на стадії дослідження доказів у справі, суд не вбачає обєктивної можливості ухвалення вироку у кримінальному провадженні до сплину визначеного раніше строку тримання під вартою 17.04.2017.

Відповідно до вимогст. 331 КПК України,під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення цього питання відбувається в порядку, встановленомуглавою 18 КПК України. Незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 2ст. 177 КПК України,підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених ч. 1 даної статті. Відповідно до вимогст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання або продовження запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу.

Законодавче визнання обов'язкової юрисдикції ЄСПЛ в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, зумовлює вивчення практики ЄСПЛ та застосування національного законодавства з урахуванням позиції ЄСПЛ, оскільки в рішеннях ЄСПЛ розкривається зміст більшості положень Конвенції. Крім того,стаття 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачає застосування судами Конвенції та практики як джерела права, астаття 18 цього Законувизначає порядок посилання на конвенцію та практику Суду.

Судом враховується, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, на момент затримання працював, мав позитивні характеристики за місцем роботи та проживання. В той самий час, ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні ряду злочинів, в тому числі особливо тяжких, в тому числі, вчиненні з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб вбивства декількох людей.

В матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які свідчать про наявність ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, а також на даний час не встановлено будь-яких даних про їх зменшення чи відсутність.

За наведених обставин продовжують існувати обґрунтовані ризики того, що ОСОБА_4, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду та вчиняти інші злочини, впливати на свідків, які ще не допитувалися судом. Більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення запобіганню цих ризиків.

Також в ході розгляду клопотань не встановлено обєктивних даних, які б вказували на неможливість утримання обвинуваченого під вартою з будь-яких підстав.

Суд погоджується із доводами обвинуваченого, що кожен має право на розгляд справи у розумний строк. Крім того, суд згодний, що ступінь тяжкості інкримінованих злочинів сама по собі не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки це відповідає правовій позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ «Харченко проти України».

Водночас, суд враховує правову позицію ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (п.55 рішення від 28.10.1994), де унормовано, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Як і в попередніх рішеннях з питання продовження строку дії запобіжного заходу, суд бере до уваги наявність суспільного інтересу до справи, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції». Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, що є винятковим видом запобіжного заходу та узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону.

На підставі викладеного суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а клопотання обвинуваченого задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 331 КПК України, суд

постановив:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченому у вчинені злочинів, передбачених п.п. 1, 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч.ч. 2, 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, продовжити строк дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 11.06.2017 включно.

Ухвала суду щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не підлягає окремому оскарженню. Заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуюча суддя: В.С. Салькова

Судді: Ж.Є. Редько

ОСОБА_5