Вирок № 65976761, 13.04.2017, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/1529/16-к

Провадження №:1-кп/138/20/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2017 м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді Жикевич Т.Б.,

за участю: секретарів судового засідання Алєксєєвої І.Д., Цибульської Т.І.,

Сілантьєвої Л.А., Політанської Т.М.,

прокурорів Данилюка В.В., Компанійця В.Л.,

потерпілого ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4,

захисника Совгіри Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду обвинувальний акт з доданими матеріалами по кримінальному провадженню, внесеному 21.02.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016020220000161 по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Молодецьке Шахтарського району, Донецької області, зареєстрованого АДРЕСА_1 українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, розлученого, неповнолітніх дітей та інших утриманців не має, працює з 04.05.2016 електрогазозварником ТОВ «ЗБК», і.к. НОМЕР_5, м. Київ, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 отримавши 11.01.2014 посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії В1 та В, серії НОМЕР_6 виданого 11.01.2014 Центром ДАІ №1421 ЦНППВАЗ м. Шахтарськ, та відповідно будучи обізнаним з Правилами дорожнього руху та володіючи практичними навичками керування транспортним засобом, 21 лютого 2016 року близько 11 години керуючи технічно справним вантажним автомобілем НОМЕР_1, яким останній керував на основі трудового договору від 31.03.2014, укладеного між ним та ФОП ОСОБА_6, в салоні якого також знаходився пасажир ОСОБА_3, який сидів на пасажирському сидінні, рухаючись на спуск аварійно небезпечною ділянкою автодороги по вулиці Леніна в с.Бронниця Могилів-Подільського району Вінницької області у напрямку м. Могилів-Подільський, де не обрав безпечної швидкості руху та не врахував дорожню обстановку, також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу так як мав постійно контролювати його рух, допустив з'їзд автомобіля НОМЕР_1, з головної дороги на другорядну, де виїхав на міст та не впоравшись з керування допустив з'їзд на його узбіччя, в результаті чого зазначений автомобіль своєю передньою частиною зіткнувся із земельним насипом. На момент ДТП ОСОБА_4 керував транспортним засобом на підставі тимчасового дозволу серії НОМЕР_7 на право керування транспорними засобами категорії В1, В, виданого взамін посвідчення водія серії НОМЕР_8 виданого 11.01.2014 Центром ДАІ №1421 ЦНППВАЗ м. Шахтарськ. Дозвіл виданий 18.01.2016 інспектором сектору Новомосковського відділу поліції Дніпропетровської області.

Відповідно до висновку автотехнічної експертизи № 155 А від 01.03.2016 на момент експертного огляду у деталях та вузлах робочої гальмівної системи автомобіля НОМЕР_1, експлуатаційних несправностей, які б могли виникнути до ДТП та могли впливати на можливий некерованиий рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до Могилів-Подільської ОЛІЛ.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 76-25 від 22.03.2016 у ОСОБА_3, мали місце наступні тілесні ушкодження: ШТП, важка політравма, закрита травма грудної клітини, перелом 3-6 ребер справа гемопневмотораксом та накладенням дренажа по Бюлау, перелом 6 ребра лівої половини грудної клітини, закритий перелом кісток тазу з пошкодженням тазового кільця та вивихом правого стегна, які утворилися від воздії тупих предметів. Можливо 22.02.2016 при дорожньо-транспортній пригоді. Та належать кожне окремо та всі в сукупності до ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ ступені тяжкості, які викликають тривалий розлад здоров'я більше 21-ї доби.

На момент експертного огляду рульове керування та ходова частина автомобіля НОМЕР_2, знаходиться у працездатною стані.

До моменту початку розвитку дорожньо-транспортної пригоди рульове керування та ходова частина автомобіля НОМЕР_1 перебувала у працездатному стані.

Відповідно до автотехнічної експертизи № 181 А від 06.04.2016 в даній дорожній обстановці, при умові, що в автомобілі були відсутні технічні несправності, що впливають на керованість та напрямок руху ТЗ перед виникненням події ДТП, дії водія автомобіля НОМЕР_1 з технічної точки зору регламентувались вимогам п.п. 10.1,12.1,28.2 Правил дорожнього руху.

В даній дорожній обстановці, можливість попередження виникнення дорожньо-транспортної пригоди з боку водія автомобіля НОМЕР_2 забезпечувалась відповідністю його вимогам п.п. 10.1,12.1,28.2 Правил дорожнього-руху, при умові постійного контролю за рухом цього автомобіля.

В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_4 грубо порушив пункти 1.5, 10.1, 12.1 та 28.2 Правил дорожнього руху України в яких вказано:

- п.1.5 дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

- п.10.1. перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

- п. 12.1. під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

- п. 28.2. на гірських дорогах і крутих спусках водій вантажного автомобіля, дозволена максимальна маса якого перевищує 3,5 т, трактора та автобуса повинен:

а) користуватися спеціальними гірськими гальмами, якщо вони встановлені на

транспортному засобі заводом-виробником;

б) під час зупинки або стоянки на підйомах і спусках користуватися противідкотними упорами.

Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковано за 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, які викликають тривалий розлад здоров'я більше 21-ї доби.

Згідно ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а тому, суд визнає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, які викликають тривалий розлад здоров'я більше 21-ї доби.

Такий висновок суду ґрунтується на такому.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину за ч.1 ст.286 КК України визнав. Пояснив суду, що в скоєному він щиро кається. Він активно сприяв слідству у встановленні обставин події. Не ухилявся ні від слідства ні від суду. Цивільний позову не визнав, оскільки таку шкоду потерпілому має відшкодувати його колишній роботодавець.

В даний час у нього є посвідчення водія. На момент ДТП він керував транспортним засобом на підставі тимчасового дозволу виданого йому взамін його посвідчення водія при складані, в січні 2016 року, протоколу про адміністративне правопорушення. Після сплати штрафу посвідчення йому повернули.

Разом з тим, під час розгляду справи обвинувачений надав суду дещо суперечливі покази, зокрема, про те, що 21 лютого 2016 року, виконуючи свої трудові обов'язки він керував автомобілем марки «ДАФ», у кабіні сидів ОСОБА_3, експедитором, і на спуску в с. Бронниця по вул. Леніна, в зв'язку з поганою погодою, не втримав автомобіль, внаслідок чого зійшов з головної на другорядну дорогу, був поганий стан дороги і вони злетіли в кювет. Була викликана швидка допомога. Його та ОСОБА_3 дістали з кабіни і забрали до лікарні. Його обстежили на наявність алкоголю в крові, він був тверезий, про що був складений акт. ОСОБА_4 поїхав до машини, де її витягали краном. ОСОБА_3 залишився в лікарні. Поведінка ОСОБА_3 була нормальна. Вони потім спілкувались по телефону. ОСОБА_4 цікавився, чи ОСОБА_3 щось потрібно, але той сказав, що йому нічого поки не треба, у нього все є. ОСОБА_4 з іншими особами доставали ОСОБА_3 з кабіни, потім він просив у потерпілого пробачення. ОСОБА_3 казав, що нічого немає проти ОСОБА_4. Але, коли ОСОБА_4 в Харькові навідував ОСОБА_3, той повідомив, що з начальством нічого не може зробити. 21.02.2016 ОСОБА_4 перебував в трудових відносинах з ОСОБА_6. Роботодавець надавав допомогу ОСОБА_3 На думку ОСОБА_4, причиною ДТП стали поганий стан дороги, розлади гальмівною системи автомобіля. ОСОБА_4 кається і старається допомогти розкриттю злочину. Після розірвання трудового договору він влаштувався на ТОВ «ЗБК». Транспорту не має, не користується легковим автомобілем. Транспорт, в якому їхав ОСОБА_4, був у його користуванні по роботі. ОСОБА_4 їхав з Ямполя, перед виїздом перевіряв повітря в гальмівній системі. Зазначив, шо датчик показував норму. Причиною виходу повітря з гальмівної системи було відкриття клапану. Наполягав, що ДТП сталось через несправність гальмівної системи. Рухався він зі швидкістю 60 км/г. З висновком експерта не погодився, так як машину діставали кранами, що пошкодило автомобіль, тому експерт не міг провести повне дослідження. Заперечив, що не міг втримати автомобіль, тому що на другорядній дорозі вибоїни були. ДТП сталось на проходженні останнього повороту. Правил дорожнього руху він не порушував, оскільки були незалежні від нього обставини, а кається він в ДТП з причини відмови гальмівної системи. Вони рухались на низькій швидкості, гальма перед спуском не перевіряв. Зазначив, що коли повітря з гальмової системи виходить, спрацьовує звукова сигналізація. Сигналізація спрацювала після останнього повороту, перед ДТП.

Зазначаючи про незгоду з висновком експерта, після запитання суду з приводу причини не заявлення на стадії досудового розслідування клопотань про призначення та проведення відповідних експертиз та після роз'яснення права обвинуваченому на заявлення таких клопотань під час судового розгляду або представлення суду інших документів на підтвердження тих обставин про які він вказує, обвинувачений та його захисник зазначили, що жодних заяв та клопотань не бажають заявляти.

Також обвинувачений надав показання про те, що його маршрут проходив з Полтави, через Ямпіль. 17 чи 18 лютого 2016 року виїхав з Полтави. ОСОБА_3 в день події супроводжував товар, який він перевозив. В даний час вони не спілкуються.

В подальшому, після допиту потерпілого та свідка та дослідження документів обвинувачений змінив свої показання та зазначив, що він підтверджує ті обставини, які зазначені в обвинувальному акті та те, що у вчиненому він щиро кається.

Потерпілий ОСОБА_3, який також є цивільним позивачем, в судовому засіданні 04.04.2017 надав суду показання про те, що він був пасажиром в автомобілі, яким керував ОСОБА_4 і який потрапив в ДТП. Пам'ятає лише, що рухаючись по склону ОСОБА_4 повернув машину і сказав йому триматись. Жодних звуків приладів в автомобілі про які вказував в показаннях обвинувачений він не чув. Їхали вони по крутому спуску, де було багато поворотів. Також зазначив, що не пам'ятає, хто йому допомагав вибратись з машини. Невідомі люди побачили, як машина розбилась і підійшли на допомогу. Зазначив, що не слідкував за швидкістю руху. Вказав, що не має посвідчення водія, правил дорожнього руху не знає, а тому про причини дорожньо-транспортної пригоди повідомити не може. Після дорожньо-транспортної пригоди потерпілий з ОСОБА_4 декілька разів спілкувався, однак останній був у нетверезому стані, а тому у нього зникло бажання з ним спілкуватись. ОСОБА_4 допомоги на лікування йому не надавав. Кошти на лікування він отримував лише від ОСОБА_6 та своєї фірми. Лікувався за свої кошти та кошти рідних. Стосовно цивільного позову пояснив, що тривалий час перебував на лікуванні на яке витратив більше 43 тис. грн. На підтвердження витрат до цивільного позову надав чеки, однак інших докази не надав. Щодо моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн. зазначив, що перебував на стаціонарному лікуванні. Зважаючи на таку подію в його матері погіршилось здоров'я. Стосовно наданих керівництвом 17 тис. грн. зазначив, що було вирішено витратити їх на його перевезення 26.02.2016 з міста Могилева-Подільського до м. Харьків. В Могилів-Подільський ОЛІЛ потерпілий перебував з 21.02.2016 по 26.02.2016, оплату за лікування проводила фірма, на якій він працював. Питанням про оплату лікування ОСОБА_3 займався представник фірми, деякі кошти потратив ОСОБА_3 та його сестра. Транспортуванням ОСОБА_3 з міста Могилева-Подільського до м. Харьків здійснювалось швидкою допомогою, а організацією цього питання займався представник фірми та родичі ОСОБА_3 Йому робили операцію після ДТП, приблизно 24.03.2016. Рецептів на ліки, які ОСОБА_3 отримував, у нього не збереглись. Також зазначив, що отримував страхові виплати після ДТП в зв'язку з отриманими травмами. До роботодавця обвинуваченого він з питанням відшкодування шкоди не звертався.

В судовому засіданні 04.04.2017 та в заяві від 12.04.2017 ОСОБА_3 підтримав свій цивільний позов та просив суд позов задовольнити. З приводу міри покарання свою позицію не висловив.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні 04.04.2017 надав суду показання про те, зокрема, що він працює в фірмі «Астра» начальником служби безпеки, там де і потерпілий ОСОБА_3 В 2016 році було відвантажено товар фірми і його було відправлено до замовників. В подальшому йому було повідомлено, що вантажний автомобіль, який перевозив такий товар потрапив в аварію. Про аварію йому повідомили по телефону. ОСОБА_3 був в машині під час ДТП, однак від там був не по справах фірми, а у своїх власних. На наступний день після ДТП свідок прибув на місце події близько 6 години ранку, де побачив, що біля крутого схилу лежав пошкоджений вантажний автомобіль біля якого, по схилу, був розсипаний товар. Обвинувачений був на місці ДТП та перебував в стані алкогольного сп'яніння, а ОСОБА_3 уже був в лікарні. Власником автомобіля який здійснював перевезення товару є ОСОБА_6. Оплату лікування ОСОБА_3 проводила фірма, але скільки і кому фірма надавала чи платила кошти йому не відомо.

Вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому діяння, в сукупності з вказаними вище показаннями самого обвинуваченого, потерпілого та свідка, підтверджується:

- витягом з кримінального провадження №12016020220000161 від 21.02.2016, згідно якого 21.02.2016 до Могилів-Подільського ВП ГУНП надійшло повідомлення від невідомої громадянки про те, що по вул.50-річчя Жовтня в с.Бронниця Могилів-Подільського району Вінницької області водій вантажного автомобіля НОМЕР_3 не впорався з керуванням та з'їхав з дороги в результаті чого пасажир вказаного автомобіля отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до Могилів-Подільської ОЛІЛ, а також рапортом про реєстрацію такого повідомлення (Т.1 а.с.75, 76);

- протоколом перевірки транспортного засобу від 24.09.2015, згідно якого автомобіль НОМЕР_3, 2000 року випуску, після технічного контролю визнано технічно справним (Т.1, а.с.82);

- протоколом огляду місця події від 21.02.2016 та план-схемою і фототаблицею до нього, згідно якого було оглянуто ділянку автошляху, що розташована в с.Бронниця Могилів-Подільського району сполученям «Могилів-Подільський-Бронниця». На даній ділянці виявлено вантажний автомобіль марки «ДАФ», який розташований своєю задньою частиною до правого руху зазначеної дороги. Під час огляду вказаного автомобіля встановлено, що даний автомобіль своє передньою частиною впертий в дишло, що і стало причиною його пошкодження (Т.1 а.с.77-82);

- протоколом огляду транспортного засобу від 22.02.2016 та фототаблицею до нього, згідно якого оглянуто вантажний автомобіль НОМЕР_3 , 2000 року випуску. На момент огляду встановлено, що кабіна даного автомобіля знаходиться у пошкодженому стані, що відображається у деформації її кузова та відсутності кузовних елементів, що містяться на її передній частині. В подальшому оглядом встановлено, що зазначена вище кабіна нахилена вперед та до низу у зв'язку з деформацією фіксуючих пристроїв, також виявлене значне пошкодження лобового скла вказаного автомобіля. (Т. 1 а.с.88,89);

- висновком експерта (Т.1, а.с. 96-102) № 155а від 01.03.2016, згідно якого на момент експертного огляду робоча гальмівна система автомобіля марки DAF-75.290CF, державний номерний знак НОМЕР_4, знаходилась в технічно несправному та непрацездатному стані через несправності, через пошкодження гальмівних трубок в передній частині автомобіля, що від дії значного ударного навантаження в процесі розвитку події ДТП та не могли утворитись від час експлуатації автомобіля. У деталях та вузлах робочої гальмівної системи автомобіля DAF-75.290CF, державний номерний знак НОМЕР_4, на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б могли виникнути до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено. На момент експертного огляду рульове керування та ходова частина автомобіля DAF-75.290CF, державний номерний знак НОМЕР_4, знаходились в працездатному стані. До моменту початку розвитку дорожньо-транспортної пригоди рульове керування та ходова частина автомобіля DAF-75.290CF, державний номерний знак НОМЕР_4, перебувала в працездатному стані;

- висновком експерта (Т.1, а.с. 103-106) № 181а від 06.04.2016, згідно якого 22.02.2016 біля 10 год. під час ДТП водій автомобіля DAF-75.290CF, державний номерний знак НОМЕР_4, ОСОБА_4, рухаючись автодорогою в с. Бронниця Могилів-Подільського району по вул. Леніна, в напрямку м. Могилів-Подільського не обрав безпечної швидкості руху в результаті чого допустив з'їзд з проїзної частини на узбіччя. В даній дорожній обстановці, при умові, що в автомобілі були відсутні технічні несправності, що впливають на керованість та напрямок руху ТЗ перед виникненням події ДТП, дії водія автомобіля DAF-75.290CF, державний номерний знак НОМЕР_4, з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п.10.1,12.1,28.2 Правил дорожнього руху, зміст яких викладений в дослідницькій частині. В даній дорожній обстановці, можливість попередження виникнення дорожньо-транспортної пригоди з боку водія автомобіля DAF-75.290CF, державний номерний знак НОМЕР_4, забезпечувалась відповідністю його дій вимогам п.п.10.1,12.1,28.2 Правил дорожнього руху, при умові постійного контролю за рухом цього автомобіля;

- висновком експерта №76-25 від 22.03.2016, згідно якого у ОСОБА_3 мали місце такі тілесні ушкодження: ШТП, важка політравма, закрита травма грудної клітини, перелом 3-6 ребер справа гемопневмотораксом та накладенням дренажа по Бюлау, перелом 6 ребра лівої половини грудної клітини, закритий перелом кісток тазу з пошкодженням тазового кільця та вивихом правого стегна, які утворились від воздії тупих предметів, можливо 22.02.2016 при дорожньо-транспортній пригоді, та належать кожне окремо та всі в сукупності до ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ ступені тяжкості, як викликаючи тривалий розлад здоров'я більше 21-ї доби (Т.1 а.с.84,85);

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23.02.2016, згідно якого надійшла заява від ОСОБА_3, в якій він просить прийняти міри до водія автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_4, під керуванням якого він як пасажир даного автомобіля внаслідок з'їзду з автодороги отримав тілесні ушкодження (Т.1 а.с.83 ).

Прокурор орієнтував суд про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді арешту на максимальний строк передбачений санкцією ч.1 ст. 286 КК України, оскільки незважаючи на те, що на стадії досудового розслідування було встановлено наявність двох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, але в ході розгляду справи в суді таких обставин на розсуд прокурора встановлено не було. Також прокурор орієнтував суд, що обвинуваченому слід призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Захисник та обвинувачений просили призначити мінімальне покарання передбачене санкцією ч.1 ст. 286 КК України та не позбавляти обвинуваченого права керування транспортним засобом.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що обтяжують і пом'якшують його покарання.

Злочин передбачений ч.1 ст.286 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

Обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий (Т.1, а.с. 110), але, зі слів самого обвинуваченого, в січні 2016 року, тобто за місяць до даної дорожньо-транспортної пригоди він вчинив адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Так, ст. 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Зі слів ОСОБА_4 йому було призначено стягнення за вчинення вказаного адміністративного правопорушення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами категорії В та В1 серії НОМЕР_7 було надано йому 18.01.2016 взамін його посвідчення водія при складані протоколу про адміністративне правопорушення (Т.1 а.с. 113).

На час ДТП обвинувачений був працевлаштований, що підтверджується оригіналом трудового договору укладеного 31.03.2014 між ним та ФОП ОСОБА_6 за яким обвинувачений працював у нього водієм-експедитором. Договір був безстроковим, однак 18.03.2016 його було розірвано за бажанням робітника (Т.1, а.с. 94, Т.2 а.с. 41).

ОСОБА_6, який був роботодавцем обвинуваченого надав на лікування потерпілого ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 17 000,00 грн. ОСОБА_8 Дана обставина підтверджується розпискою від 24.02.2016 (Т.1 а.с. 86,87) та показами потерпілого ОСОБА_3, які він надав в судовому засіданні 04.04.2017, який пояснив суду, що ОСОБА_8 це його сестра, яка здійснювала його догляд та лікування після ДТП. Кошти які надав ОСОБА_6 на його лікування він витратив на свою транспортацію з лікарні м. Могилів-Подільського в лікарню в м. Харків.

Тобто, зважаючи на позицію потерпілого та пред'явлення ним цивільного позову до обвинуваченого шкода завдана потерпілому внаслідок ДТП йому в повній мірі не відшкодована.

Як пояснив обвинувачений та потерпілий в судовому засіданні примирення між ними не настало.

Обвинувачений працездатний, на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває (Т.1, а.с. 114,115). Працевлаштований електрогазозварником в ТОВ «ЗБК», м. Київ та отримує постійний дохід. Як зазначив обвинувачений його заробітна плата на час вирішення справи становить 3200,00 грн., тобто він отримує встановлену законом мінімальний розмір заробітної плати (Т.1 а.с.73). Він розлучений (Т.1, а.с. 117), дітей та інших утриманців не має. За місцем нової роботи характеризується позитивно (Т.1 а.с. 74). За місцем проживання в м. Києві негативно не характеризується (Т.1, а.с. 116). Зареєстрований в Донецькій області в м. Шахтарськ (Т.1, а.с. 109), що входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, який був затвердженим розпорядженням КМУ від 7 листопада 2014 р. № 1085-р.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Такі обставини були встановлені на стадії досудового розслідування та підтвердженні обвинуваченим в ході судового розгляду. Факт того, що ОСОБА_4 не сприяв слідству прокурор в судовому засіданні не підтвердив жодним доказом.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено. Відповідно до висновку лікаря під час ДТП обвинувачений не був у стані алкогольного чи іншого сп'яніння (Т.1, а.с. 111).

З огляду на переважність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, з огляду на особу обвинуваченого та обставини даного кримінального провадження суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе в умовах без ізоляції від суспільства.

На переконання суду таке покарання, як штраф не можливо призначити обвинуваченому, оскільки він будучи підданий стягненню у 2016 році у виді штрафу за вчинення в січні 2016 року адміністративного правопорушення, пов'язаного з порушенням Правил дорожнього руху, в лютому допустив порушення Правил дорожнього руху, що призвело до даної ДТП.

Зважаючи на встановленні обставини та особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого діяння суд також не вважає за доцільне призначати обвинуваченому таке покарання, як арешт та ще й на максимальний строк передбачений санкцією ч.1 ст. 286 КК України, оскільки покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами, що прямо передбачено ч.2 ст. 50 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

На переконання суду таке покарання, як виправні роботи, які засуджений буде відбувати за місцем його роботи, з відрахуванням 20 % із суми його заробітку в дохід держави є більш дієвим в даному випадку для виправлення ОСОБА_4, а також для запобігання вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами. Достатнім строком таких робіт суд вважає 1 рік 3 місяці, тобто середнього строку, передбаченого санкцією ч.1 ст. 286 КК України та вважає, що з доходу обвинуваченого на користь держави слід стягувати саме 20 %, що з розрахунку від мінімальної заробітної плати буде становити близько 640,00 грн. на місять та 9600,00 грн. за період відбування покарання.

При призначенні такого виду покарання не держава утримує засуджену особу, а навпаки засуджений своєю працею може виправитись та перевиховатись та принести благо державі.

Аналогічно, враховуючи положення ст. 50 КК України та встановлені обставини, зокрема те, що ОСОБА_4 вчинивши в січні 2016 року правопорушення за ст. 124 КУпАП даний злочин вчинив в лютому 2016 року, а тому суд вважає, що йому слід призначити додаткове покарання передбачене санкцією ч.1 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Про такий строк додаткового покарання орієнтував також прокурор.

Долю речових доказів слід вирішити згідно п.5 ч.9 ст.100 КПК України. Автомобіль, який було визнано речовим доказом передано на зберігання його власнику (Т.1, а.с. 90,95).

З огляду на вимоги ст. 118, 122, 124 КПК України понесені по справі процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, слід стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

З приводу цивільного позову то при його вирішенні суд звертає увагу на таке.

Цивільний позов пред'явлено в межах даного кримінального провадження потерпілим ОСОБА_3 до обвинуваченого. В позові ставляться вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданих потерпілому внаслідок даної ДТП (Т.1, а.с. 20-35, 43-57).

Разом з тим, статтею 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Тобто, вказана норма встановлює обов'язок роботодавця відшкодувати шкоду, як матеріальну так і моральну, в разі завдання такої шкоди її працівником.

Відповідно до роз'яснення Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).

Суду не надано доказів, які б свідчили про те, що обвинувачений використовував зазначений вище транспортний засіб в день та в час ДТП не в зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків.

Навпаки, як уже зазначалось вище, в матеріалах справи містяться документи, які підтверджують факт того, що обвинувачений працював у ФОП ОСОБА_6 водієм-експедитором на підставі безстрокового договору в період з 31.03.2014 по 18.03.2016. Дія договору припинена за бажанням робітника. Дані обставини підтверджуються оригіналом відповідного договору (Т.1, а.с. 94, Т.2 а.с. 41).

Також, в матеріалах справи наявна копія свідоцтва про реєстрацію вказаного вище транспортного засобу на ім'я ОСОБА_6 та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/9955766 від 24.09.2015. Забезпечений транспортний засіб по договору це авто, яким в день ДТП керував обвинувачений, а страхувальник по договору - його роботодавець ОСОБА_6 (Т.1, а.с. 91, 93).

Таким чином, враховуючи зміст вказаної вище норми Цивільного кодексу України та роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та те, що суду не надано доказів, які б свідчили про те, що обвинувачений вчинив даний злочин не під час виконання своїх трудових обов'язків перед ФОП ОСОБА_6 та відповідно доказів наявності підстав для стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого шкоди, завданої потерпілому внаслідок події даного злочину суд вважає, що в задоволені цивільного позову слід відмовити.

Потерпілому, який є цивільним позивачем, слід роз'яснити право на звернення до суду з цивільним позовом про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в загальному порядку.

Керуючись ст. 12, 50-52, 55,57, 65-67, ч.1 ст.286 КК України, ст. 1172 ЦК України, ст. 100, 118, 122, 124, 368-370, 374-376 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді виправних робіт за місцем його роботи на строк 1 рік 3 місяці з відрахуванням 20 % із суми його заробітку в дохід держави, з позбавленням його права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Речовий доказ: автомобіль НОМЕР_3, 2000 року випуску, синього кольору, шасі НОМЕР_9, який знаходиться на зберіганні в ОСОБА_6 повернути йому, як власнику.

Понесені по справі процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, в сумі 1584, 08 грн. стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Роз'яснити ОСОБА_3 право на звернення до суду з цивільним позовом про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в загальному порядку.

Роз'яснити учасникам судового провадження, що вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення і набирає законної сили після закінчення вказаного строку, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз'яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та надіслати потерпілому.

Суддя: Т.Б.Жикевич