Рішення № 65975500, 12.04.2017, Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа № 571/841/16-ц

Провадження № 2/571/13/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року. смт. Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області, в складі: судді одноособово ОСОБА_1, при секретарі Колодич Ю.В., за участю відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Позивач, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк»), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 17682,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідно до укладеного договору № б/н від 02 грудня 2013 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 11700,00 грн.у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі та данав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

В порушення умов договору відповідач зобов'язання належним чином не виконала у зв'язку з чим станом на 13 червня 2016 року має заборгованість у розмірі 17682,00 грн., яка складається з наступного: 7354,94 грн. - заборгованість за кредитом; 8108,87 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 900,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 818,19 грн. штраф (процентна складова).

Просили стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 17682,00 грн. та судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача не прибув. Згідно письмового пояснення представник позивача ОСОБА_3 вказує, що 30.05.2015 року до банку надійшло платіжне доручення клієнта про переказ коштів в розмірі 7000 грнивень. Грошові кошти відповідача були перераховані на картку іншої особи за допомогою системи Портмоне. Ініціатором переказу є власник карткового рахунку, переказ ініційовано з використанням держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг, що не суперечить вимогам ст. 21 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Даний платіж ініційований клієнтом шляхом введення інформації про номер картки, терміну її дії, CVV- коду, а також в результаті проходженням успішної авторизації. У звязку з тим, що зняття коштів із кредитної картки відповідача відбулося внаслідок розголошення відповідачем третім особам конфеденційної інформації, тому саме ОСОБА_2 несе відповідальність за вказані операції. Просив розглянути справу у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Згідно поданого заперечення відповідач ОСОБА_2 вказує, що 02.12.2013 року між нею та позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір №SAMDN1000126338358, відповідно до якого їй було видано кредитну картку №5168 7423 2421 2988 і на яку було переведено банком оговорену договором грошову суму для постійного користування та повернення у передбачені договором строки шляхом внесення на карту у разі зняття грошей. 30 травня 2015 року на її мобільний телефон з банку подзвонив невідомий та запитав, чи належить вказана више картка їй. Після цього через декілька хвилин прийшло смс повідомлення про зняття з належної їй картки грошової суми у розмірі 7000 гривень.

30.05.2015 року вона повідомила банк та подала заяву Рокитнівського РВ про вчинення злочину. Заява була внесена в ЄРДР за № 12015180190000383 від 02.06.2015 року за ч.1 ст. 190 КК України та розпочато досудове розслідування.

В подальшому від позивача надходили неодноразово письмові повідомлення про те, що вона має заборгованость по вказаному вище договору і що борг щомісячно збільшується.

07.10.2015 року нею було направлено на адресу позивача ПАТ КБ «Приватбанк» заяву про відправлення картки з якої викрадено грошову суму та інші документи. Незважаючи на вказані дії позивач постійно надсилає відповідачці листи в яких вказує про наявність заборгованості по договору та його щомісячне зростання, вимагають сплатити викрадену суму грошей та нараховані проценти.

Позивач до цього часу не прийняв мір реагування на факт знаття грошових сум з належної їй банківської картки без застосування персонального ідентифікаційного номеру на картці і участі у цьому працівників банку. Вважає дії позивача ПАТ КБ «Приватбанк» неправомірними щодо неї. Просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог через відсутність факту порушення відповідачем умов договору.

Під час судового розгляду справи відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала посилаючись на обставини, зазначені у запереченні. Також пояснила, що 02.12.2013 року на кредитну картку був встановлений кредитний ліміт у розмірі 3500 гривень. У квітні 2015 року кредитний ліміт збільшено до 11700 гривень. Станом на 30.05.2015 року на картці було 7074 грн.. По вказаній кредитній картці вона своєчасно здійснювала платежі. Інших карток у ПАТ КБ «Приватбанк» вона не отримувала. Вважає, що грошові кошти з її кредитної картки були зняті працівниками банку шахрайським способом. Просить відмовити у позові.

Суд, заслухавши пояснення, дослідивши письмові докази, оцінивши їх в сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦПК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов укладеного договору № б/н від 02 грудня 2013 року відповідач ОСОБА_2 отримала у ПАТ КБ «Приватбанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у сумі 11700 гривень. Відповідач погодилась, що підписана заява разом з Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становить між нею та банком Договір про надання банківських послуг (а.с.7-9).

Отже, відповідач підтвердила свою згоду на виконання зобов'язань перед банком, підписавши заяву-анкету.

Однак договірних зобов'язань відповідач не дотрималась, внаслідок чого станом на 13.06.2016 року заборгованість ОСОБА_4 перед Публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» склала 17682,00 грн., в тому числі: 7354,94 грн. - заборгованість за кредитом; 8108,87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 900,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 1318,19 грн. заборгованість по штрафах (а.с.5-6).

Розрахунок заборгованості відповідачем оспорюється, проте, не спростований.

Вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості по судових штрафах в сумі 1318,19 грн., яка складається з 500,00 грн. фіксована частина, 818,19 грн. процентна складова, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою(штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання (ч.2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

В силу вимог ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищезазначене та відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно- правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

ОСОБА_3 таку правову позицію висловив Верховний Суд України у справі № 6-2003цс15, постанова від 21 жовтня 2015 року.

За вказаних обставин відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафу у вигляді фіксованої частини та процентної складової в сумі 1318,19 гривень.

Не заслуговують на увагу суду твердження відповідачки про те, що у ПАТ КБ «Приватбанк» на її імя був відкритий один рахунок і заборгованості перед позивачем відповідач не має, оскільки такі пояснення не підтверджені залежними доказами.

Згідно виписки банку за період з 02.01.2000 по 02.02.2017 року вбачається, що на імя ОСОБА_2 у ПАТ КП «Приватбанк» відкрито рахунки: 5168****1718, 5211****3807, 5168****2988, 5168****0271, 5577****7139, 9992****3698 (а.с.92-96).

Відповідно по повідомлення Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області від 11.04.2017 року, в рамках кримінального провадження за заявою ОСОБА_2, встановлено, що грошові кошти в сумі 7000,00 грн. з рахунку №5168742324212988 30.05.2015 року були перераховані через PORTMONE.COM на обоненський номер №0973284385, який на момент надходження грошових коштів знаходився в м.Одеса (а.с.111).

Зазначені відомості підтверджуються випискою банку (а.с.95) та поясненнями відповідачки.

Водночас, згідно виписки банку вбачається, що заборгованість по кредитному договору від 02.12.2013 року виникла не по рахунку 5168****2988, а по рахунку 5168****1718 (а.с.94-95 зв.).

Аналізуючи зібрані по справі докази та правові норми, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору №б/н від 02.12.2013 року в розмірі 16363,81 гривень, з яких: 7354,94 грн. тіло кредиту; 8108,87 грн. нараховані відсотки; 900,00 грн. пеня.

Крім того, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи, що підтверджується довідкою МСЕК (а.с.101). Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» відповідач підлягає звільненню від сплати судового збору.

З огляду на зазначене, відповідно до ч.2 ст.88 ЦПК України, витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 гривень (а.с.39), компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.526,530,1054 ЦК України, ст.ст.214,215 ЦПК України,суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги,50, рах.29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570)заборгованість за кредитним договором №б/н від 02.12.2013 року в розмірі 16363,81 (шістнадцять тисяч триста шістдесят три гривні 81 копійка).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Звільнити відповідача ОСОБА_2 від сплати судового збору на підставі п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Витрати по сплаті судового збору компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Рокитнівський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя (підпис) Згідно з оригіналом.

Суддя Рокитнівського районного суду

Рівненської областіОСОБА_1

Повний текст рішення виготовлено 13.04.2017 р.