Ухвала суду № 65974312, 13.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 668/4320/16-а

Категорія: 3.7 Головуючий в 1 інстанції: Ус О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Турецької І.О.

суддів Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Херсоні Департаменту патрульної поліції України на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 09 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції м. Херсона рядового поліції ОСОБА_2, Управління патрульної поліції у м. Херсоні Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

15 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до інспектора патрульної поліції управління патрульної поліції м. Херсона рядового поліції ОСОБА_2, Управління патрульної поліції у м. Херсоні Департаменту патрульної поліції України, в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС3 № 058937 від 06 березня 2016 року про накладення штрафу у розмірі 255 грн. за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначено про відсутність порушень ОСОБА_3 дорожнього руху та доказів, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 09 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, Управління патрульної поліції у м. Херсоні Департаменту патрульної поліції України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, у звязку із неявкою сторін, належним чином сповіщених про день, час та місце розгляду справи.

Зясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 06 березня 2016 року о 19 год. 20 хв. в м. Херсоні по проспекту Ушакова водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом DACIA LOGAN державний номер НОМЕР_1, здійснив зупинку та стоянку на пішохідному переході, де для проходу пішоходів залишилося менше ніж 2 метри.

Інспектор патрульної поліції ОСОБА_2 вважаючи, що позивач порушив пп. «в» п.15.10 ОСОБА_3 дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі ОСОБА_3 дорожнього руху) склав постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС3 № 058937 від 06 березня 2016 року про накладення штрафу у розмірі 255 грн. за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.9).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що вина позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, не доведена відповідачем.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що обставини, які були встановлені посадовою особою при винесенні спірної постанови не відповідають правовій нормі на яку вказує посадова особа як на порушення позивачем ОСОБА_3 дорожнього руху.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Як вбачається зі спірної постанови, субєктом владних повноважень інкриміновано позивачу порушення пп. «в» п.15.10 ОСОБА_3 дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 122 КУпАП.

Так, відповідно до пп. «в» п.15.10 ОСОБА_3 дорожнього руху стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі пятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Суд апеляційної інстанції проаналізувавши відеозапис з нагрудної камери, наданого інспектором патрульної поліції, дійшов висновку, що субєкт владних повноважень при винесенні спірної постанови застосував не ту норму, яка відповідає скоєному адміністративному правопорушенню.

Так, протягом усього часу відеозапису інспектори патрульної поліції наполягають на тому, що позивач порушив пп. «е» п.15.9 ОСОБА_3 дорожнього руху, а саме: зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

З відеозапису чітко вбачається, що транспортний засіб позивача знаходиться на тротуарі біля посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів.

Однак, не зважаючи на це, інспектором Досенко С.М. помилково вказано на порушення позивачем пп. «в» п.15.10 ОСОБА_3 дорожнього руху.

В спірній постанові інспектор Досенко С.М. взагалі вказує, що водій ОСОБА_1 здійснив зупинку та стоянку транспортного засобу на пішохідному переході, де для проходу пішоходів залишилося менш ніж 2 м.

Колегія суддів зазначає, що Правилами дорожнього руху взагалі не існує такого виду правопорушення. Існує пп. «г» п. 15.9 ОСОБА_3 дорожнього руху, який забороняє зупинку на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, проаналізувавши докази, які наявні в матеріалах справи колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права безпідставними, оскільки апеляційна скарга побудована на тому, що водій ОСОБА_1 здійснив стоянку на тротуарі, де для проходу пішоходів залишилося менше ніж 2 м., що не відповідає дійсним обставинам справи.

Також апеляційна скарга містить посилання на те, що суд скасовуючи спірну постанову вважав її протиправною, не зазначаючи, які саме дії субєкта владних повноважень були протиправними та в чому полягає їх протиправність.

Усуваючи цю прогалину колегія суддів з цього приводу зазначає, що протиправність дій субєкта владних повноважень полягає в тому, що останній застосував норму ОСОБА_3 дорожнього руху, яку позивач не порушував, оскільки такого порушення взагалі не передбачено вказаними Правилами.

Останнім доводом апеляційної скарги є те, що позивач мав сплатити судовий збір за подачу позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, як за позов майнового характеру.

Як вбачається з матеріалів справи при подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 551,60 грн. (а.с.1).

Суд першої інстанції зобовязав УДКСУ у м. Херсоні повернути даний судовий збір позивачу, оскільки частиною 4 статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Колегія суддів вважає даний висновок суду першої інстанції правильним з наступних підстав.

Визначальним у частині 4 статті 288 КУпАП є припис (веління) про те, що у разі незгоди і оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення особа, яка її оскаржила, не обтяжується обов'язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах.

Тобто, у разі прийняття уповноваженим органом державної влади чи його посадовою особою постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення (проступку), передбаченого КУпАП, суб'єкти, яким цим Кодексом надано право оскарження, можуть її оскаржити і звільняються від сплати платежу, який має справлятися за подання позовної заяви, скарги у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) чи до суду.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року (справа № 306/17/16-а), який, в силу абз.2 ст.244-2 КАС України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім цього, постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011 року №3674-УІ «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції законно та обґрунтовано повернуто судовий збір позивачу, оскільки такий збір ним не сплачується.

З огляду на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління патрульної поліції у м. Херсоні Департаменту патрульної поліції України залишити без задоволення.

Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 09 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції управління патрульної поліції м. Херсона рядового поліції ОСОБА_2, управління патрульної поліції у м. Херсоні Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова