Ухвала суду № 65974253, 11.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/1895/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Потапчука В.О.

суддів Семенюка Г.В.

ОСОБА_1

при секретарі Алексєєвій Н.М.

за участю представника апелянта - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Оптимум Транс" до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Оптимум Транс з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 22.11.2016 р. №0001901422 та №0001911422.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду відповідачем податковим органом подано апеляційну скаргу, у якій вказується на те, що судом першої інстанції не взято до уваги нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Комір Групп» у звязку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши доводи апеляційної скарги в вищевказаній частині, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у Херсонській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Оптимум транс з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток за 2015 р. та податку на додану вартість за грудень 2015 р. по взаємовідносинам із платником податків ПП Комір груп, подальшого використання, реалізації придбаних у контрагента постачальника послуг, відображення здійсненних фінансово господарських операцій у податковій звітності.

За результатами перевірки складено акт №131/21-22-14-06/38823296 від 07.11.2016 р., яким встановлено порушення:

- пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, ст..135 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755- VI ( в редакції після 01.01.2015 р. ); п.1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996- ХIV; п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п.4,п.21 П9С)БО 3 Звіт про фінансові результати, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 107204,00 грн. за 2015 р.;

- п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755- VI (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2015 р., що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 119116,00 грн. по фінансово господарським взаємовідносинам ПП Комір Груп.

22 листопада 2016 року, на підставі висновків вищезазначеного акту перевірки, відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення №0001911422, яким ТОВ "Оптимум транс" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 178674,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 119116,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 59558,00 грн. та повідомлення-рішення №0001901422, яким ТОВ "Оптимум транс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 107204,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 107204,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 0,00 грн.

Підставою для визнання недійсності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП Комір Груп, за договором від 01.12.2015 р. №18-02-СМПО, слугувало посилання контролюючого органу на лист Державної прикордонної служби України №2310/5/99-9909-01-16 від 12.02.2016 р. відповідно до якого ОСОБА_4 (директор ПП Комір Груп) виїхав з України 07.08.2011 р. та в подальшому не перетинав Державний кордон України.

На підставі вищевикладеного відповідач вважає, що ТОВ Оптимум Транс не мало реальної спроможності для проведення фінансово господарських операцій з вищезазначеним контрагентом по договору від 01.12.2015 р. №18-02-СМПО на здійснення транспортно експедиційних послуг.

Не погоджуючись із вищенаведеним оскаржуваними податковими повідомленнями рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог позивача.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2015 р. між ТОВ Оптимум Транс та ПП Комір Групп (виконавець) укладений договір №18-02-СМПО про надання транспортно- експедиційних послуг в ДП Спеціалізований морський порт Октябрьськ м. Миколаїв.

Зазначений договір було укладено з метою виконання іншого договору №18-СМПО від 01.04.2015 р., укладеного між ТОВ Оптимум Транс (виконавець) та ТОВ АСТ Логистик (замовник) про транспортно експедиційне обслуговування зовнішньо торгівельних вантажів в ДП Спеціалізований морський порт Октябрськ м. Миколаїв.

Із ДП Спеціалізований морський порт Октябрьськ м. Миколаїв ( портовий оператор) ТОВ Оптимум Транс (замовник) також укладений договір від 23.12.2014 р. № 434П- 2014 р. про надання послуг із вантажних операцій на території портового оператора з вантажами, що прибули для замовника.

Суд першої інстанції вірно визначив, що у ТОВ Оптимум Транс була наявна ділова мета та економічна доцільність укладення договору із ПП Комір Груп.

Колегія суддів зазначає, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії, де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, обачний платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової добросовісності за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Таким чином, позивачем дотримано норми податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-Х1У від 16.07.1999 р. встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Згідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 року № 996-XIV на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі Положення).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Підпунктами 2.4, 2.5, 2.13, 2.14 п. 2 Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

На виконання умов договору №18-02-СМПО про надання транспортно експедиційних послуг ПП Комір Груп сторонами складені та підписані акти здачі прийняття робіт (надання послуг) від 12.12.2015 р. №42, від 24.12.2015 р. №140 та від 27.12.2015 р. №143 про транспортно експедиційне обслуговування вантажів на території ДП Спеціалізований морський порт Октябрьськ м. Миколаїв.

Оплата за отримані послуги проведена у повному обсязі у безготівковому порядку на загальну суму 714696,48 грн., в тому числі ПДВ 119116,08 грн., що підтверджується наданими суду доказами, а саме: рахунок фактурою №140 від 24.12.2015 р. на суму 182016,00 грн. у т.ч. ПДВ 30336,00 грн., №143 від 27.12.2015 р. на суму 86731,20 грн. у т.ч. ПДВ 14455,20 грн., №42 від 12.12.2015 р. на суму 445949,28 грн. у т.ч. ПДВ 74324,88 грн.; платіжними дорученнями №509 від 15.12.22015 р. на суму 445949,28 грн. у т.ч. ПДВ 74324,88 грн., №540 від 25.12.2015 р. на суму 182016,00 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 30336,00 грн.

Таким чином, позивачем доведено фактичну сплату грошових коштів за надані послуги, що відображено в матеріалах справи.

Колегія суддів вважає правильним неприйняття до уваги посилання представника відповідача як на підставу визнання недійсності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП Комір Груп, за договором від 01.12.2015 р. №18-02-СМПО, на лист Державної прикордонної служби України №2310/5/99-9909-01-16 від 12.02.2016 р. відповідно до якого ОСОБА_4 (директор ПП Комір Груп) виїхав з України 07.08.2011 р. та в подальшому не перетинав Державний кордон України, у звязку з тим, що відсутність засновника підприємства на території України не може бути підставою для визнання нереальними його господарських операцій, оскільки до ЄДР з 12.04.2015 р. внесений запис про те, що особою, що обрана до органу управління та має право вчиняти від імені особи без довіреності є ОСОБА_5.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивачем надані всі засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації та за таких обставин висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом є безпідставним.

Щодо встановлення контролюючим органом порушень пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), по операціям з придбання послуг, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 107204,00 грн. за 2015 р., колегія суддів зазначає наступне.

За правилами статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, у звязку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості дій позивача щодо формування валових витрат по взаємовідносинах з ПП Комір - Груп.

Щодо встановлення контролюючим органом порушень п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755- VI (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2015 р., що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 119116,00 грн. по фінансово господарським взаємовідносинам ПП Комір Груп, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В пункті 198.3 статті 198 ПКУ зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що враховуючи те, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані до матеріалів справи всі належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність фіксують факт здійснення господарської операції, то висновок відповідача щодо порушень п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, безпідставним.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів ,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Оптимум Транс" до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі

Повний текст виготовлено 11 квітня 2017 року

Суддя доповідач: Потапчук В.О.

Суддя: Шеметенко Л.П.

Суддя:Семенюк Г.В.