Вирок № 65973765, 12.04.2017, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5852/13-к

Номер провадження 1-кп/635/12/2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року с. Покотилівка.

Харківський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Полєхіна А.Ю., при секретарях Лисенко О.Ю., Письменній В.М., за участі прокурорів Омельченко І.І., Бухан В.Г., Зеленькова О.В., потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представника потерпілих - адвоката Абросімова О.А., обвинуваченої ОСОБА_4, захисника - адвоката Пилипко А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Міас Челябінської області РФ, громадянки України, працює на посаді начальника юридичного відділу фірми «СЕНС Консалтінг», одружена, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, -

в с т а н о в и в:

30 липня 2011 року, приблизно 07 години 40 хвилин, ОСОБА_4 керувала належним ОСОБА_6 технічно справним автомобілем «ЗАЗ-TF 699Р», реєстраційний номер НОМЕР_1, на якому слідувала по автодорозі «Харків-Вовчанськ» з міста Вовчанськ у напрямку міста Харкова.

На шляху прямування в районі 13 км. + 500 м. вищевказаної автодороги, поряд з автозаправною станцією, в Харківському районі Харківської області, водій ОСОБА_4 грубо порушила вимоги п.п. 10.1, 14.2(в) Правил дорожнього руху України, згідно з якими;

п.10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та іншою зміною напрямку руху водій повинен переконатися в тому, що це буду безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п.14.2(в) - «Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані»,

та при здійсненні обгону вантажного автомобіля який слідував попереду неї в попутному напрямку, на узбіччі полоси для руху, яка веде у бік у м. Вовчанськ Харківської області, допустила зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21103», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався в зустрічному їй напрямку. В результаті події пасажиру «ВАЗ 21103» ОСОБА_1, згідно висновку комісійних судово-медичних експертиз № 128-КЭ/2013 від 07.06.2013 та 3898-ая/14 від 23.03.2015, заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, як такі, що викликали стійку втрату загальної працездатності не менше ніж на одну третину, у вигляді зачиненого поперекового перелому нижньої третини правої променевої кістки зі зміщенням кістяних відламків, які ускладнились за своєю течією обмеженням рухів правого променевого суглобу.

Порушення водієм ОСОБА_4 вимог Правил дорожнього руху України виразилося в тому, що вона, керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ-ТF 699Р», перед зміною напрямку свого руху, для здійснення обгону вантажного автомобіля, який слідував попереду неї в попутному напрямку, не переконалася в безпеці, а також у тому, що смуга зустрічного руху, на яку вона буде виїжджати, вільна на достатній для обгону відстані, почала обгін вищевказаного вантажного автомобіля, виїхала на смугу, призначену для руху зустрічного транспорту, створивши небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, де на узбіччі полоси для руху, яка веде у бік м. Вовчанськ Харківської області, допустила зіткнення з автомобілем НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2, що рухався в зустрічному автомобілю «ЗАЗ-ТF 699Р» напрямку, в результаті чого пасажиру автомобіля «ВАЗ 21103» ОСОБА_1 заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Порушення правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 згідно висновку комплексної судово транспорптно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 9955/11722 від 09.01.2013 перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та наслідками, що наступили.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, виходячи з наступного.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та заявлені позовні вимоги прокурора, потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не визнала та пояснила наступне:

На момент події стаж водія у неї становив три місяці, по дорозі «Харків-Вовчанськ» вона їздила три - чотири рази, а саме - раз в тиждень на дачу.

30 липня 2011 року, о сьомій годині сорок хвилин, вона, керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем «ЗАЗ», рухалась по дорозі з Вовчанська до Харкова. Погода була світлою, ясною, асфальт був сухим. Попереду, на відстані десяти метрів, рухався вантажний автомобіль з напівпричепом, який був навантажений дровами. Довжина вантажівки становила від 20 до 40 метрів. Будь-яких сигналів він не подавав. Швидкість обох автомобілів була 40 кілометрів на годину. Вона вирішила здійснити обгін вантажного автомобіля. При цьому, відстань перед обгоном вона бачила «до горизонту» та не бачила, в момент початку обгону, ділянку дороги, яка повертає вправо, оскільки горизонт закінчується поворотом вправо. З урахуванням її водійського стажу, вважає, що у неї недостатній досвід визначення відстаней.

Вона вирішила, що дорожня обстановка дозволяє зробити такий маневр, оскільки жоден з водіїв, які рухалися за нею не захотів здійснювати обгін, а водій рухомого попереду транспортного засобу не подав сигналу про те, що збирається змінити напрямок руху - повороту про перестроюванні зліва, зустрічна смуга була вільна від транспортних засобів, і після обгону вона зможе повернутися на свою смугу. Здійснюючи обгін вантажівки, вона направила транспортний засіб на зустрічну смугу і почала збільшувати швидкість руху свого автомобіля. Швидкість руху її автомобіля збільшилась до 60-65 кілометрів на годину. Обгін вона почала на ділянці автодороги, з переривчастою лінією. Коли її автомобіль розпочав маневр обгону та знаходився посередині вантажного автомобіля, зрозуміла, що її видимість ускладнюється, не видно автомобілів, які можуть рухатися назустріч і вона може створити небезпеку дорожньому руху і тому вона зрозуміла, що робить щось неправильно, стала припускати, що завадить зустрічному руху. Вона відмовилась від продовження обгону. Вона не планувала заїхати на автозаправну станцію, а зробила це, оскільки зрозуміла, що не встигне завершити маневр обгону, який почався, що краще поїде на заправку, визначиться з ситуацією, перегляне, вип'є кави, а потім повернеться на дорогу і поїде в місто Харків, тому скористалася Правилами дорожнього руху і з'їхала на узбіччя, розуміючи що в цьому у неї є порушення правил дорожнього руху. При цьому з'їхати з автодороги - вправо вона не могла, оскільки у неї був там автомобіль, повернутися на свою смугу руху вона побоялася, оскільки ззаду може рухатися автомобіль і вона йому завадить, а зліва була заправна станція і вона могла з'їхати на узбіччя і закінчити маневр обгону, що вона і зробила. Вважає, що її маневр обгону був закінчений в той момент, коли вона з'їхала на узбіччя. Коли вона починала з'їжджати на узбіччя, побачила що на неї, назустріч «мчить» автомобіль ВАЗ. В цей момент вона вже перебувала на території автозаправки біля клумби, це навіть не було узбіччя, а територія автозаправної станції. Щоб уникнути зіткнення, вона, «не розглядаючи варіанту повернення на свою смугу руху», «взяла різко вліво» (до клумби), проте ВАЗ також з'їхав на узбіччя і сталося зіткнення. В момент зіткнення транспортних засобів її автомобіль знаходився у русі, вона уповільнювала рух свого автомобіля, тобто зупинялася.

Чому водій зустрічного автомобіля, побачивши її автомобіль, що рухався назустріч по узбіччю, також з'їхав на узбіччя, вона не знає і здивована, чому той водій різко повернув кермо вправо і «пішов» на узбіччя зі своєї смуги руху.

Вона вважає, що виконала всі вимоги абзацу 2 п.1.1 «Правил дорожнього руху України», прийняла всі заходи до забезпечення безпеки дорожнього руху на проїжджій частині і не створювала перешкоди для руху автомобіля ВАЗ по «його ходу, по його руху, тобто дорога йому була вільна». ДТП сталося на узбіччі, біля клумби. Її транспортний засіб рухався по узбіччю 68 метрів. Після того, як сталося зіткнення, вона вдарилася головою о кермо, мала певні травми, втратила свідомість на кілька секунд, а потім вийшла з автомобіля. Водій автомобіля ВАЗ, з яким зіткнувся її автомобіль - ОСОБА_2 був уже біля її транспортного засобу, а пасажир цього ж автомобіля - ОСОБА_1 сиділа на пасажирському кріслі і просила про допомогу. Вона викликала «швидку допомогу» і ДАІ, а потім запропонувала ОСОБА_8 надати допомогу ОСОБА_9.

Вона викликала свого знайомого ОСОБА_10, який приїхав до прибуття співробітників ДАІ. Співробітники ДАІ прибули хвилин через 15, швидка допомога хвилин через 30. Вони на дорозі очікували слідчого приблизно 5 годин. Незважаючи на отримані травми, вона залишилася на місці події, сприяла ОСОБА_8 в евакуації автомобіля. Її знайомі ОСОБА_36 і ОСОБА_11 поїхали в лікарню, платили гроші за проведення операції, яку проводили ОСОБА_9, набували ліки, про що свідчать чеки.

В цілому вона заплатила близько семи тисяч гривень, а саме - 6 952 гривні 47 копійок, що підтверджується документами в матеріалах справи. Крім того, з потерпілими була домовленість про те що вона надасть матеріальну допомогу для відновлення здоров'я потерпілої ОСОБА_1 в розмірі 10 тисяч гривень

Незважаючи на те, що ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого їй злочині, передбаченому ч.1 ст. 286 КК України, не визнала, її вина підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, які в сукупності та взаємозв'язку є достатніми для постановлення обвинувального вироку, а саме:

- показаннями потерпілих:

- ОСОБА_2, який пояснив в судовому засіданні про те, що його стаж водія складає 25 років, керує автомобілем практично кожного дня. Зранку 30 липня 2011 року, в ясну, світлу, суху погоду, він з дружиною на автомобілі виїхали по окружній дорозі на дачу.

Коли вони доїхали до автозаправної станції, що розташована по правому боці, та на яку ведуть два заїзди, на затяжному заокругленні автодороги, він бачив «фуру», яку було припарковано справа, а назустріч «йде лісовоз» МАЗ з причепом. Швидкість його автомобіля була приблизно 60 кілометрів на годину. Перед першим заїздом на заправку, через ОСОБА_12, на зустрічну смугу руху, обганяючи лісовоз з причепом, виїхав автомобіль ДЕУ. Спочатку він подумав, що водій автомобіля ДЕУ, побачивши його автомобіль на зустрічній смузі руху, повернеться на свою полосу, відчувши небезпеку, почав пригальмовувати. Але автомобіль ДЕУ «пішов згзагом» по всій лівій проїжджої частини. Дивлячись на автодорогу, продовжуючи гальмувати, він притиснув свій автомобіль до правого узбіччя. Але в тій частині автодороги відокремлює заправку від проїжджої частини траси - суцільна клумба з бетонним бордюром. Він, притиснувши автомобіль до клумби, гальмуючи, їхав вздовж бордюру. Автомобіль ДЕУ насувався назустріч «в лоб». Швидкість ДЕУ не зменшувалась. Бажаючи уникнути зустрічного зіткнення, він виїхав вправо на узбіччя. З'їжджав на узбіччя поступово, гальмуючи. Інших варіантів дій у нього не було, оскільки якщо він повернув би ліворуч, в сторону ОСОБА_12, зачепив би його. Потім з'їхав на узбіччя автомобіль ДЕУ з яким сталося зіткнення.

Коли після зіткнення автомобілів прийшов до тями, побачив що по центру капота його автомобіля знаходиться автомобіль ДЕУ «правим кутом», скло розбите з лівого боку між стійкою і кермом. Дружина була без свідомості, потім почала дихати прокинулася та просила про допомогу. Він зняв ремінь безпеки, відкрив двері, вийшов з машини. Обійшовши машину, став відкривати двері, але не зміг, тому що їх «заклинило». Відкривши праві задні двері, опустив спинку крісла. Обійшовши назад, почав витягати дружину через водійські двері, побачивши при цьому, що у неї - закритий перелом руки. Через деякий час, на «швидкій допомозі» дружину відправили до лікарні. Він, як і водій автомобіля ДЕУ ОСОБА_13 залишився на місці дорожньо-транспортної пригоди. До приїзду працівників ДАІ автомобілі, що зіткнулися, не пересували. Вони довго очікували слідчого для проведення огляду. При проведенні огляду місця пригоди складалася схема. Складено зазначену схему правильно. Потім приїхав його товариш, викликав евакуатор та відправили його автомобіль до гаражу.

- ОСОБА_1, яка пояснила в судовому засіданні про те, що 30 липня 2011 року вони з чоловіком ОСОБА_2, на своєму автомобілі, по автодорозі «Харків-Вовчанськ», їхали на дачу. Чоловік керував автомобілем, а вона перебувала на передньому пасажирському сидінні і була пристебнута ременем безпеки. По ходу руху автодорога мала невелике закруглення. З правого боку спереду була автозаправна станція. Не доїжджаючи до заправної станції вона бачила, що по зустрічній смузі їхав «лісовоз». Потім вона побачила автомобіль ДЕУ, який, на їхній смузі руху, рухаючись їм назустріч, обганяв «лісовоз». Її чоловік, бачачи «лісовоз» і випереджаючий його автомобіль ДЕУ, почав пригальмовувати і притискатися до узбіччя, щоб зустрічний автомобіль проїхав по їх смузі руху. При цьому, вона бачила, що автомобіль ДЕУ, «зигзагом», «хвилястим рухом з боку в бік», мчав на них «лоб в лоб», «ніби кермо ніхто не тримав». Її чоловік продовжував застосовувати гальмування і, коли справа, на їхньому боці руху вже перебувала автозаправна станція, сталося зіткнення автомобілів. Після удару втратила свідомість і була доставлена в лікарню. При зіткненні автомобілів вона отримала черепно-мозкову травму, перелом грудини зі зміщенням, осколковий перелом правої руки зі зміщенням, перелом ребра. Їй відомо про те, що коли вона лежала в лікарні, чоловік спілкувався з питання відшкодування збитку, але до теперішнього часу збитки їй не відшкодовано.

- показаннями свідків:

- ОСОБА_11, який пояснив в судовому засіданні про те, що 30 липня 2011 року, після сьомої або після восьмої години ранку, йому зателефонувала знайома ОСОБА_13 та, повідомивши про дорожньо-транспортну пригоду, попрохала його поїхати до четвертої лікарні, придбати та передати ліки потерпілій на ім'я ОСОБА_9. Виконуючи прохання він із своїм знайомим на ім'я ОСОБА_14, прибувши до лікарні, отримав від лікаря список найменувань ліків, придбав їх на суму 452 гривни 47 копійок та передав для потерпілої.

Наступного дня він був присутнім у нотаріуса Московського району міста Харкова, де в його присутності чоловік на ім'я ОСОБА_8 отримав грошові кошти в сумі шість с половиною тисяч гривень, яку ОСОБА_13 передала для отримання лікування потерпілої. Після цього він, на своєму автомобілі відвіз ОСОБА_8 в лікарню.

- ОСОБА_15, який пояснив в судовому засіданні про те, що три роки тому, в один із днів, о сьомій годині ранку йому зателефонувала його знайома ОСОБА_13 та, повідомивши про те, що потрапила у дорожньо-транспортну пригоду попросила приїхати. Через двадцять хвилин після дзвінка, він приїхав на місце дорожньо-транспорної пригоди, що сталася на автодорозі «Харків-Вовчанськ». Він бачив два автомобілі, що стояли на узбіччі біля автозаправної станції - її автомобіль ЗАЗ ДЕУ і ВАЗ 21103. Автомобіль ЗАЗ ДЕУ стояв у напрямку до міста Харкова, біля бордюру, злегка повернений задньою частиною до дороги. ВАЗ стояв поруч, але у напрямку міста Вовчанська. У напрямку руху автомобіля ДЕУ, на узбіччі з боку заправки, він бачив сліди його кочення автомобіля, довжина яких 15-20 метрів, а біля автомобіля ВАЗ 21103 - сліди гальмування, завдовжки приблизно 7-8 метрів.

Коли під'їжджав, бачив, як від місця події від'їжджав автомобіль швидкої допомоги. На місці події бачив ОСОБА_13 і ОСОБА_8. Потім разом з ними чекав працівників ДАІ, розмовляючи між собою. До огляду місця події працівниками міліції, автомобілі не транспортувалися. ОСОБА_8 розповідав, що у його дружини вже був перелом руки і знову вона травмована.

В його присутності ОСОБА_13 дзвонила своїм друзям і просила відправитися в лікарню і надати допомогу матеріально в лікуванні потерпілої ОСОБА_9.

При огляді місця події він допомагав робити необхідні виміри.

Після оформлення протоколу працівниками міліції та відправлення з місця події автомобілів «евакуатором», вони поїхали до лікувального закладу, спілкувалися з лікарями і запропонували ОСОБА_8 матеріальну допомогу для лікування дружини. Передачу грошей ОСОБА_8 оформляли у нотаріуса в сумі 6 тисяч 500 гривень. Згодом ще намагалися досягти угоди з приводу відшкодування збитку, але ОСОБА_8 відмовився писати заяву у нотаріуса.

- ОСОБА_16, який в судовому засіданні пояснив про те, що працює завідуючим сектором транспортно-трасологічних та автотехнічних досліджень Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл.проф. ОСОБА_12.

Він проводив експертне дослідження за матеріалами кримінальної справи, які були йому надані, в тому числі протокол відтворення обстановки та обставин події, отриманих відомостей швидкостей автомобілів, необхідних відстаней. В момент проведення ним дослідження вже було проведено транспортно-трасологічну експертизу по справі та її висновок вже було долучено до справи. Згідно вказаного висновку, автомобіль «ЗАЗ-TF 699Р», яким керувала ОСОБА_13, в момент зіткнення знаходився в русі, що суперечило її поясненням на досудовому слідстві щодо механізму розвитку дорожньо-транспортної пригоди та є неспроможним. Тому, спираючись на вказаний висновок та зазначивши це на сторінці 15 свого висновку, при технічному аналізі дорожньо-транспортної пригоди, до уваги не бралися.

При цьому він керувався положенням про те, що перед проведенням технічного аналізу експерт повинен перевірити задані йому вихідні дані на технічну спроможність та, якщо, хоча б один є неспроможним то подальше дослідження не проводиться. Проведене ним експертне дослідження містить у розділі другому перелік методик, якими він керувався.

- ОСОБА_17, який пояснив в судовому засіданні про те, що має освіту інженера-механіка сільського господарства, працює директором центру після аварійного захисту та не є експертом, будь-якої експертної підготовки, перепідготовки не проходив. При винесенні експертного дослідження він виходив з показів обох водіїв. Відомості про показання обох водіїв йому були надані адвокатом Піроговим А.І., який попередив його про кримінальну відповідальність. Виходячи з швидкості 70 кілометрів на годину на 6 метрів, при відстані 36 метрів, автомобіль ЗАЗ не мав можливості відхилити смугу свого руху.

Вважає, що причина зіткнення, як зазначено у висновках, невідповідність вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху водієм автомобіля ВАЗ, але не може стверджувати про порушення цим водієм цих Правил. На його думку при прямолінійному русі автомобіля ВАЗ транспортні засоби не зіткнулися би. Водій автомобіля ВАЗ не знаходився в умовах аварійної обстановки, а версію водія вказаного автомобіля щодо події перевіряти немає сенсу. Можливо автомобіль МАЗ, що рухався по заокругленню, був причиною аварійної ситуації, оскільки водій автомобіля ВАЗ міг його злякатися, а водія іншого автомобіля - ЗАЗ він міг і не бачити. В будь-якому разі встановити, що стало причиною з'їзду автомобіля ВАЗ на обочину рух в зустрічному напрямку вантажного автомобіля чи автомобіля ЗАЗ Ланос, можливо встановити тільки після виїзду на місце дорожньо-транспортної пригоди та провести відтворення обставин. Ним було встановлено, що на момент зіткнення автомобіль ЗАЗ рухався, оскільки пошкодження на них дозволяють зробити такий висновок. Він вбачає порушення в діях автомобіля ВАЗ, в діях якого є невідповідність ПДД. Порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля Ланос є, але вони не знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Дослідження він склав на підставі договору з адвокатом. При проведенні експертного дослідження він керувався Кримінальним процесуальним кодексом та Законом України «Про судову експертизу». Оригінали матеріалів кримінальної справи йому не надавались, а було надано фотографії, схема ДТП, договори, запит адвоката, в якому були вказані всі обставини, карта місцевості було взяту з Інтернету;

- ОСОБА_19, який пояснив в судовому засіданні про те, що працює професором кафедри автомобілів Харківського національного автомобільно-дорожнього університету, не є експертом та не має юридичної підготовки. По справі ним проводилося експертне дослідження. Для проведення експертного дослідження йому надавались тільки копії матеріалів кримінального провадження. Вихідні дані для проведення дослідження ним було взято з договору про залучення експерта. Про кримінальну відповідальність його попередив адвокат Пірогов А.І. Місцевість, де трапилася дорожньо-транспортна пригода, йому відома. Видимість на місці події не викликає сумніву у нього і його колег, з якими він проводив дослідження, а тому необхідності в її вимірювання немає.

Ним було встановлено, що мінімальний проміжок між автомобілем ЗАЗ до місця зіткнення з моменту виникнення небезпеки у водія ОСОБА_7 складає 83 метри, такий висновок було отримано після розрахунку по відповідній формулі за технічними величинами, зазначеними обома водіями. На його думку, показання водія ОСОБА_2 про те, що до місця зіткнення з моменту виїзду автомобіля ЗАЗ на зустрічну смугу 36 метрів є неспроможними. За обставин, які зазначені в наданих для експертного дослідження матеріалах, водій ОСОБА_2 їхав по своїй полосі та оцінивши ситуацію по п. 10.1 Правил дорожнього руху України, діяв неправильно. Його, суб'єктивна думка, оскільки це не встановлено нормативними документами, полягає в тому, що водій ОСОБА_2 не повинен був змінювати напрямок руху, а повинен був терміново застосувати гальмування, до повної зупинки автомобіля, не змінюючи напрямку руху, тоді би дорожньо-транспортна пригода не відбулася. Вважає, що змінивши напрямок руху, водій ОСОБА_2 втратив керованість автомобілем, оскільки його праве кероване колесо було заблоковано, що підтверджується слідовою смугою, довжиною 8,8 метрів, а тому запобігти зіткненню він не міг. Тому він винен в тому, що втратив керування. В зв'язку з чим вважає, що технічно мав можливість уникнути зіткнення, якщо би не було заблоковано колесо його автомобіля.

Зазначає, що водій ОСОБА_2 не повинен був з'їжджати вправо з дороги на обочину, а повинен був продовжувати рух по своїй полосі, не порушуючи Правил дорожнього руху, аж до зіткнення.

Вважає, що дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_13 не скоювала, а тільки створила обстановку, тому що виконувала маневр обгону транспортного засобу - автомобілю МАЗ, який завершити не вдалося, оскільки на дорозі з'явилася розмітка, про існування якої неможливо було припустити. Не мала права, повертаючи на свою полосу руху, пересікати її, а прийняла вірне рішення «піти» на ліву сторону зустрічного руху, що дозволено п. 2.14 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого можливо не виконувати вказані правила, якщо життю загрожує небезпека;

- ОСОБА_14, який в судовому засіданні пояснив про те, що працює доцентом кафедри автомобілів Харківського національного автомобільно-дорожнього університету та не є експертом. По справі ним проводилося експертне дослідження. Для проведення експертного дослідження йому надавались тільки копії матеріалів кримінального провадження, фотографії. Вихідні дані для проведення дослідження ним було взято з договору про залучення експерта. Про кримінальну відповідальність його попередив адвокат Пірогов А.І.

Зазначив, що ті матеріали, які були надані для експертного дослідження, вказували на те, що на момент зіткнення двох автомобілів, швидкість обох була рівною, близька 40 кілометрів на годину, а саме - 38 кілометрів на годину, виходячи з проведених розрахунків. ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути зіткнення, якщо би не прийняв ніяких дій для з'їзду зі своєї смуги руху. Тобто, він мав можливість зупинитися на своїй смузі руху без зіткнення з автомобілем ЗАЗ.

Виходячи з наданих йому матеріалів на його думку, водій ОСОБА_13 після початку маневру обгону, прийняла вірне рішення з'їхати з автодороги, оскільки зупинитись або повернутися на свою смугу руху та помішати автомобілю МАЗ їй було заборонено Правилами дорожнього руху. На його думку водій ОСОБА_13, вирішивши виїхати на зустрічну обочину - так зреагувала на автомобіль ВАЗ, що рушив назустріч. Вона проїхала по узбіччю приблизно 30-40 метрів, якщо швидкість автомобілів була 60-70 км. год. При швидкості 40 км на годину ті пошкодження що отримали автомобілі також можливі.

Вважає, що водій автомобіля ДЕУ Ланос перед початком маневру обгону порушень не допустила. Але внаслідок того, що її швидкість не досягла швидкості автомобіля МАЗ, вона побачила, що порушила правила, тобто не встигала повернутися на полосу свого руху, та щоб не порушувати правила далі, виїхала на узбіччя;

- ОСОБА_20, який в судовому засіданні пояснив про те, що працює лікарем судово-медичним експертом Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи.

Він брав участь в проведенні судово-медичної експертизи, яку було призначено по кримінальному провадженню. При проведенні експертизи не було встановлено строки виникнення компресійного перелому дванадцятого грудного хребця, а тому пов'язати з отриманою травмою в певному випадку неможливо. Крім того, згідно висновку консультанта-рентгенолога, на момент виготовлення знімків 03.08.2011 року, встановлено старий консолідований перелом грудини, строк травми більше трьох місяців. Таким чином вказаний перелом грудини за висновком рентгенолога, не відповідав строкам, що були пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою, а тому не розглядався з позиції ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, оскільки не було встановлено причинно-наслідковий зв'язок між виникненням перелому та дорожньо-транспортною пригодою.

- перевіреними в судовому засіданні письмовими доказами:

- постановою слідчого відділу розслідування ДТП СУ ГУ МВС України в Харківській області про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 08.08.2011 року, відповідно до якої, була порушена кримінальна справа про дорожньо-транспортну пригоду за участі водіїв ОСОБА_13 та ОСОБА_2 за ознаками ст. 286 ч.1 КК України,

(т.1 а.с. 2);

- постановою Київського районного суду міста Харкова від 22.03.2012 року, якою було відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_13 на постанову слідчого відділу розслідування ДТП СУ ГУ МВС України в Харківській області від 08.08.2011 року про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,

(т.2 а.с. 46).

- Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2012 року, якою було відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_13 та її захисника ОСОБА_21 на постанову Київського районного суду міста Харкова від 22.03.2012 року про відмову в задоволенні скарги на постанову органа досудового слідства про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,

(т.2 а.с. 47-48),

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12012220140000304 від 29.11.2012 року, відповідно до якого, органом досудового розслідування СУ ГУ МВС України в Харківській області було встановлено, що 30.07.2011 року, близько 07 години 40 хвилин, на автодорозі «Харків-Вовчанськ» в районі 13 км. + 500 метрів, водій ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, керуючи автомобілем «ЗАЗ-TF 699Р», реєстраційний номер НОМЕР_1, допустила зіткнення з автомобілем ВАЗ-21103, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4. В результаті ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження,

(т.1 а.с. 2);

- рапортом в.о. слідчого Липецького відділу ГУ МВС України в Харківській області Н.А. Рябенко від 30.07.2011 року, відповідно до якого, 30.07.2011 року об 11 годині ним, за вказівкою чергового було здійснено виїзд на ДТП Харків-Вовчанськ 13 км+500м, де трапилося зіткнення автомобіля, легковий седан держ. номер НОМЕР_1 2008 року випуску під керуванням ОСОБА_13 та автомобіля ВАЗ-21103, держ. номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2. Внаслідок ДТП до 4 лікарні було госпіталізовано гр. ОСОБА_1 з діагнозом перелом лучезарного суглобу зі зміщенням, забій грудної клітини,

(т.1 а.с. 3);

- постановою слідчого відділу розслідувань ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області від 03.11.2011 року про порушення кримінального переслідування відносно ОСОБА_13 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,

(т.1 а.с. 118).

Таким чином, суд вважає наявним у органів досудового слідства законного приводу та достатніх підстав для порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. Як було встановлено органом досудового слідства та підтверджено судом, приводом для порушення даної кримінальної справи став факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якого ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження.

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30.07.2011 року та план-схемою до нього, в ході якого було оглянуто ділянку місцевості, розташовану на 13 кілометрі + 500 метрів автодороги Харків-Вовчанськ та встановлено, що проїжджа частина є горизонтальною, має сухе асфальтове покриття, два напрямки, шириною 8 метрів, узбіччя, шириною 4,10 метрів в місці зіткнення автомобілів та стан видимості з місця водія 700 метрів, оглядовістю, з місця водія, вправо 30 метрів, вліво 50 метрів. Крім того, були оглянуті транспортні засоби та встановлені їх пошкодження, а саме: ДЕУ, реєстраційний номер НОМЕР_4, 2008 року випуску - має деформацію в передній частині автомобіля: передній капот, передній бампер, праве переднє крило, права фара; ВАЗ 21103, 2001 року випуску сірого кольору: деформація передньої частини авто, дах, лобове скло, капот, обидві фари, декоративна решітка радіатора, передній бампер, праве переднє крило, додаткові фари 2 штуки,

(т.1 а.с. 4-5);

- висновком судово-медичної експертизи №1480-А/11 від 22.08.2011 року, відповідно до якої, в зв'язку з подією 30.07.11 року у ОСОБА_1, мали місце такі пошкодження: закритий уламковий перелом правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням; перелом тіла грудини в зоні середньої третини зі зміщенням; синець в ділянці нирок, садна в області обох колінних суглобів. Наявні пошкодження утворилися в результаті впливу тупих твердих предметів, можливо в умовах дорожньо-транспортної пригоди, на яке зазначено в напрямку відомо зі слів засвідчуваних. Ушкодження, наявні у ОСОБА_1 за ступенем тяжкості в своїй сукупності відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я (п.2.2.2. Правил "судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень". Наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року),

(т.1 а.с. 24-25);

- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 1209 ая/12 від 23.03.2012 року, відповідно до якого, у ОСОБА_1 в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою 30 липня 2011 року, мали місце закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, перелом тіла грудини в середній третині її, закритий компресійний перелом тіла 12 грудного хребця 1 ст., закритий уламковий перелом дистального метаепіфіза правої променевої кістки зі зміщенням. Перераховані вище ушкодження у ОСОБА_1 утворилися від впливу тупих твердих предметів і могли виникнути в умовах дорожньо-транспортної пригоди 30 липня 2011 року. За ступенем тяжкості закрита черепно-мозкова травма відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (п.2.3.1. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень". Наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року).

Закритий перелом грудини і 12 грудного хребця за ступенем тяжкості відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я (п.2.2.2. Правил "судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень". Наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року),

Наявність у громадянки ОСОБА_1 закритого перелому дистального метаепіфіза правої променевої кістки зі зміщенням в процесі клінічного і рентгенологічного обстеження зажадало оперативного втручання з метою зіставлення кісткових фрагментів правої променевої кістки з накладенням апарату Ілізарова.

В процесі стаціонарного і амбулаторного лікування в період з 30 липня 2011 року та по теперішній час консолідації даного перелому правої променевої кістки не настав, відбулося формування помилкового суглоба правої променевої кістки

При консультативному обстеженні та з урахуванням рентгенологічних даних на момент проведення експертизи встановлено, що у громадянки ОСОБА_1 є наслідки перелому дистального метаепіфіза правої променевої кістки у вигляді тугого помилкового суглоба з помірним обмеженням рухів (просупінаціонних) в правому ліктьовому, фіброзним анкілозом правого лучезапястного суглоба, вираженим обмеженням рухів п'ястно-фалангових і міжфалангових суглобах 1,2 і 3 пальців правої кисті з вираженим обмеженням хапальної функції кисті і функції протиставлення 1 пальця

Таким чином, травма правої променевої кістки з її наслідками відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як викликала стійку втрату загальної працездатності понад однієї третини (стосовно ст. 102-а, 102-б та 109-у Інструкції Міністерства фінансів № 2 від 8 січня 1986 року - 65% - шістдесят п'ять відсотків),

(т.1 а.с. 214-216);

- висновком судово-медичної експертизи № 1578-А/ від 06.09.2011 року, відповідно до якого, в зв'язку з подією, можливо, 30.07.11 р. у ОСОБА_13 (ОСОБА_4.) мали місце садна на кінцівках, які утворилися від тупих твердих предметів, могли виникнути в умовах ДТП за обставин, викладених в постанові, відносяться до легких тілесних ушкоджень (п.2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень ". Наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року,

(т.1 а.с. 45):

- довідкою Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська клінічна лікарня швидкої невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» від 03.08.2011 року № 06/1018, відповідно до якої ОСОБА_13 (ОСОБА_4.) була оглянута лікарем в приймальному відділенні, медична допомога надана амбулаторно 30.07.2011 року та було встановлено діагноз: забій грудної клітини, забиття, садна кінцівок, забій м'яких тканин голови,

(т.1 а.с. 46);

- договорами про надання транспортних послуг: 1) від 01.08.2011 року, укладеним між виконавцем ОСОБА_24 та замовником ОСОБА_2 на строк до 01.09.2011 року, 2) від 10.09.2011 року, укладеним між виконавцем ОСОБА_25 та замовником ОСОБА_2, укладеним на строк до 10.10.2011 року; 3) від 15.10.2011 року, укладеним між виконавцем ОСОБА_26 та замовником ОСОБА_2 на строк до 15.11.2011 року, 4) від 20.11.2011 року, укладеним між виконавцем ОСОБА_27 та замовником ОСОБА_2 на строк до 20.12.2011 року; 5) від 25.12.2011 року, укладеним між виконавцем ОСОБА_28 та замовником ОСОБА_2 на строк до 25.01.2012 року, відповідно до п.1.1 яких, виконавці від свого імені та за рахунок замовника забезпечували здійснення його перевезення та його дружини ОСОБА_1 легковими автомобілями. Пунктами 1.2 зазначених договорів передбачено, що за домовленістю сторін транспортні послуги надаються виконавцем при здійсненні вимушених потреб (а саме для поїздок в медичний заклад та в інші державні установи) у зв'язку з вчиненням ДТП, яке мале місце 30.07.2011 року, в результаті якого були спричинені не лише механічні пошкодження автомобілю, який належить на праві приватної власності замовнику, а й тілесні пошкодження дружині замовника - громадянці ОСОБА_1 Крім того, згідно п.3.1 зазначених договорів, замовник сплачує кожному виконавцю 400 (чотириста) гривень за місяць.

(т. 2 а.с. 19-21, 23-25, 27-29, 31-33, 35-37),

- розписками про отримання грошових коштів кожним виконавцем зазначених договорів від замовника ОСОБА_2 в розмірі 400 (чотириста) гривень на загальну суму 2000 (дві тисячі) гривень,

(т.2 а.с. 22, 26, 30, 34, 38),

- висновком комісійної судово-медичної експертизи № 128-КЕ/2013 від 07.06.2013 року, відповідно до якої:

На підставі даних комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220510000025 від 04 січня 2013 року, наданої медичної документації, рентгензнімків, судово-медична експертна комісія, у відповідь на поставлені питання, прийшла до наступних підсумків:

- згідно наданої на експертизу медичної карти стаціонарного хворого №24592 ЛШМД, даних карти амбулаторного хворого, та даних судово-медичної експертизи №1480-А/11 від 12.08.2011 у гр-ки ОСОБА_1 були виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку; закритий злам середньої треті тіла грудини зі зміщенням; закритий осколковий злам дистального метаепіфіза правої променевої кістки зі зміщенням; травма хребта у вигляді закритого компресійного зламу тіла 12-го грудного хребця І ст., крововилив у поперековій ділянці зліва, садна у ділянках колінних суглобів.

Однак, при консультативному вивченні наданої на експертизу медичної документації, рентгензнімків на ім'я ОСОБА_1 в неї були встановлені наступі пошкодження: травма правої верхньої кінцівки у вигляді осколкового зламу дистального метаепіфіза правої променевої кістки зі зміщенням; крововилив у поперековій ділянці зліва, садна у ділянках колінних суглобів.

Садна та крововилив утворилися внаслідок травматичної дії тупих твердих, предметів, індивідуальні властивості яких у пошкодженнях не відобразились.

Травма правої верхньої кінцівки утворилась внаслідок травматичної дії тупого твердого предмету, або удару об такий, з умов дії травмуючої сили прикладеної до долонної поверхні правої кісті й направленої вздовж осі правого передпліччя й декілька до тилу.

Враховуючи морфологічні ознаки встановлених пошкоджень (зламу правої променевої кістки, садна та крововилив) можна припустити, що вони могли бути отримані у строк та при обставинах викладених в матеріалах справи (тобто в умовах дорожньо- транспортної пригоди, яка відбувалась 30.07.2011, коли гр-ка ОСОБА_1 перебувала якості пасажира переднього правого крісла легкового автомобіля який рухався, навіть умов, якщо вона була фіксована ременем безпеки, при зіткненні з іншим автомобілем).

По ступеню тяжкості встановлена у гр-ки ОСОБА_1 травма правої верхньої кінцівки відноситься до категорії пошкоджень середнього ступеня тяжкості, як таке що викликало тривалий розлад здоров'я (п.2.2.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затвердженого Наказом № 6 МОЗ України 17.01.1995); садна та крововилив - це легкі тілесні ушкодження (п.2.3.1 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних пошкоджень, затвердженого Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995).

Що ж стосовно закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу голови мозку, то у наданій на експертизу медичній документації відсутні об'єктивні дані на користь, крім того, в медичній карті стаціонарного хворого відмічена відсутність маркерів травми на голові, відсутні обстеження регламентовані Протоколом надання медичної допомоги хворим зі струсом головного мозку, затвердженого Наказом №380 МОЗ України від 25.04.2006.

Рентгенологічні ознаки зламу тіла грудини та компресійного зламу 12-го грудного хребця свідчать про те, що вони (злами), найвірогідніше були отримані у строк раніш 30.07.2011. Крім того, слід відобразити, що компресійні злами тіл хребців утворюю при дії травмуючої сили направленої вздовж осі хребта з форсуючим його згинанням, що зовсім не характерно для травми пасажира легкового автомобіля, фіксованого ременем безпеки.

Згідно результату дослідження крові гр-ки ОСОБА_1 на алкоголь від 30.07.2011 року (09 годин 10 хвилин) - вміст етилового спирту у крові не виявлено.

Лікування та реабілітація встановленої у гр-ки ОСОБА_1 травми правої верхньої кінцівки відповідало нормативам, стандартам, критеріям і правилам надання медичної допомоги у лікувальних закладах за спеціальністю ортопедія й травматологія затверджених Наказами МОЗ України № 226 від 27.07.1998; № 507 від 28.12.2002.

У наданій на експертизу медичній карті амбулаторного хворого на ім'я ОСОБА_1 відсутні дані про звернення її за медичною допомогою з приводу можливих травматичних пошкоджень до подій 30.07.2011.

Згідно наданої медичної документації гр-ка ОСОБА_1 має ендокринну патологію - аутоімунний тіреоідит, гіпотеріоз середньої тяжкості, гіпопаратіреоз легкої форми. При даних ендокринних захворюваннях має місце порушення кальцієвого обміну, що могло сприяти на уповільнення консолідації перелому правої променевої кістки, вплинути на регенераційні процеси.

За даними наданої медичної документації, наслідком травми правої верхньої кінцівки у гр-ки ОСОБА_1 стало формування хибного суглобу. Однак, на теперішній час оцінити по ступеню тяжкості наслідок перенесеної травми правої променевої кістки та встановити розмір стійкої втрати загальної працездатності у зв'язку з переломом променевої кістки і настанням розвитку анкілозу (нерухомості) в променево-зап'ястному й п'ястно-фалангових суглобах - не з'являється можливим за рядом об'єктивних причин: неясність наслідку травми в плані порушення функції руху у ліктьовому та променево-зап'ястному суглобах; невиконання потерпілою контрольної рентгенографії правої верхньої кінцівки (кісток передпліччя); невиконання електроміографічного дослідження правої верхньої кінцівки, що не дає можливості вирішити питання про наявність хибного суглобу у місці травматизації правої променевої кістки після отриманої травми не раніше ніж через дев'ять місяців з дня травми (30.07.2011), що регламентовано п.4.13 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних пошкоджень, затвердженого Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995, й додатком до ст. 102 інструкції Мін.Фін. СРСР №2 від 08.01.1986 "О порядке организации и проведении врачебно-страховой экспертизы".

(т.3 а.с. 12-74),

- висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 409/11 від 20.09.2011 року, відповідно до якого в момент первинного контакту автомобіль ВАЗ-21103, реєстраційний номер НОМЕР_2 і автомобіль Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 розташовувалися відносно один одного таким чином, що кут між їхніми поздовжніми осями був близьким 140 градусам. У момент первинного контакту автомобіль Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходився в русі,

(т.1 а.с. 106-118);

- висновком судово-автотехнічної експертизи № 452 від 22.09.2011 року, яким було встановлено, що за показами водія автомобіля ВАЗ 21103 ОСОБА_2, в даній дорожній обстановці водій автомобіля Daewoo Lanos ОСОБА_30 (ОСОБА_4.) повинна була діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 і 14.2 (в) Правил дорожнього руху України.

В даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 21103 ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

В даній дорожній обстановці водій Daewoo Lanos ОСОБА_30 (ОСОБА_4.) мала технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді шляхом виконання п.п 10.1 і 14.2 (в) Правил дорожнього руху України.

В діях водія автомобіля Daewoo Lanos ОСОБА_13 (ОСОБА_4.) вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1 і 14.2 (в) Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебували в причинному зв'язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

В даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ-21103 ОСОБА_2 не мав технічної можливості шляхом застосування своєчасного гальмування зупинитися до лінії зіткнення транспортних засобів.

За показами водія автомобіля Daewoo Lanos ОСОБА_13 (ОСОБА_4.) - з причин, вказаних в дослідницькій частині висновку, а саме - неспроможності з технічної точки зору показань водія Daewoo Lanos ОСОБА_13 (ОСОБА_4.) щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди (в частині характеру руху транспортних засобів в момент первинного контакту), дослідження з питань: "Як повинні були діяти в даній дорожній обстановці водії транспортних засобів в умовах дорожньої обстановки на момент ДТП від 30.07.2011 року згідно з технічними вимогами Правил дорожнього руху", "ОСОБА_17 водії автомобілів ОСОБА_13 (ОСОБА_4.) і ОСОБА_2 технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів з моменту виникнення небезпеки для руху", "Чи є в діях водіїв автомобілів ОСОБА_13 (ОСОБА_4.) і ОСОБА_2, хто саме і за яких умов, технічних вимог Правил дорожнього руху" та "Чи були з технічної точки зору дії водіїв ОСОБА_13 (ОСОБА_4.) і ОСОБА_2, кого саме і за яких умов, в причинному зв'язку з виникненням ДТП" експертом не проводилося, так як використання технічно неспроможних даних могло привести до свідомо помилкових висновків.

В зв'язку з відсутністю досить апробованих та затверджених до використання методик експертних досліджень обліку втрати кінетичної енергії, витраченої на деформацію деталей в процесі контактування транспортних засобів, а також відсутності в питанні відомостей про те, в який саме момент дорожньо-транспортної пригоди визначити швидкість руху автомобілів Daewoo Lanos та ВАЗ 21103, з технічної точки зору, не виявилося можливим.

Зупинний шлях автомобіля ВАЗ 21103 в умовах місця події становить 45,5 ... 43,9 м. Гальмівний шлях автомобіля ВАЗ 21103 в умовах місця події становить 25,5 ... 23,9 м.

Зупинний шлях автомобіля Daewoo Lanos в умовах місця події становить 37,7…40…,59,1…61,3 м. Гальмівний шлях автомобіля Daewoo Lanos в умовах місця події становить 34,1... 31,9 м.

(т.1 а.с. 98-103),

- висновком судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи № 9955/11722 від 09.01.2013 року та фототаблицею до неї, відповідно до якого:

в момент первинного контакту автомобіль НОМЕР_5 правою передньою частиною свого бампера контактував з переднім бампером автомобіля НОМЕР_6.

в момент початкового контактування кут між поздовжніми осями автомобілів НОМЕР_7 і ВАЗ 21103 реєстраційний номер НОМЕР_8 (Векторами напрямку руху) становив величину близько 140 градусів.

місце зіткнення автомобілів НОМЕР_5 і ВАЗ 21103 реєстраційний номер НОМЕР_8 розташовувалося за межами проїжджої частини автодороги "Харків-Вовчанськ", на правне по ходу руху ВАЗ21103 реєстраційний номер НОМЕР_8.

в зв'язку з відсутністю в даний час науково обґрунтованої і апробованої методики технічних розрахунків, визначити місце зіткнення автомобілів з числової прив'язкою до кордонів проїжджої частини автодороги, - експертнім шляхом не виявляється можливим.

Виходячи зі сліду гальмування автомобіля ВАЗ 21103 довжиною 8,8 м швидкість його руху перед початком гальмування становила не менше 43 км / год,

Довжина зупинкового шляху автомобіля ВАЗ 21103 в даних дорожніх умовах при швидкості руху 60 км/год. становить 45,5 м. Гальмівний шлях автомобіля ВАЗ 21103 при швидкості руху 60 км/год. становить 25,5м. Мінімальна величина зупинкового шляху автомобіля ЗАЗ TF 699 Р в даних дорожніх умовах при швидкості руху 60 ... 70 км / год. становить відповідно 30,7...40м. Гальмівний шлях автомобіля ЗАЗ TF 699 Р при швидкості руху 60 ... 70 км / год. становить відповідно 25,7 ... 34 м.

У ситуації, що дорожньо-транспортної ситуації водій автомобіля ЗАЗ ТФ699Р ОСОБА_13 повинна була діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 14.2 «в» Правил дорожнього руху України,

В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість запобігання даної дорожньо-транспортної пригоди для водія автомобіля ЗАЗ ТФ699Р ОСОБА_13 визначалася виконанням вимог п.п. 10.1, 14.2 «в» Правил дорожнього руху України, для чого у неї не було будь-яких перешкод технічного характеру,

Дії водія автомобіля ЗАЗ ТФ699Р ОСОБА_13 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 14.2 «в» Правил дорожнього руху України і знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. У ситуації, що дорожньо-транспортної ситуації водій автомобіля ВАЗ 21103 ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3, 10.1 «в» Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації ВАЗ 21103 ОСОБА_2 не мав технічну можливість зупинити керований ним до місця зіткнення автомобілів, тобто шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України.,

(т.2 а.с. 76-87),

- висновком експертного дослідження № 348 від 12.09.2011 року, відповідно до якого величина матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власнику автомобіля НОМЕР_9, що мав місце 30.07.2011 року, на момент проведення оцінки, склала 18079 грн. 34 коп. (вісімнадцять тисяч сімдесят дев'ять гривень 34 коп.), без повного розбирання-збирання. Вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля НОМЕР_9, на момент проведення оцінки, склала 22276 грн. 49 коп. (двадцять дві тисячі двісті сімдесят шість гривень 49 коп.), Без повного розбирання-збирання.

(т.1 а.с. 189-195);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 06.09.2011 року та план-схемою до нього, в ході якого ОСОБА_2 розповів і показав на місцевості про обставини дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 30 липня 2011 року на 13 кілометрі + 500 метрів автодороги «Харків-Вовчанськ»

(т.1 а.с. 84-87);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 16.09.2011 року та план-схемою до нього, в ході якого ОСОБА_13 (ОСОБА_4.) розповіла і показала на місцевості про обставини дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 30 липня 2011 року на 13 кілометрі + 500 метрів автодороги «Харків-Вовчанськ»

(т.1 а.с. 88-92);

- нотаріально завіреною заявою потерпілого ОСОБА_2 від 31 липня 2011 року про те, що він отримав для себе особисто та для своєї дружини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 у якості задоволення матеріальної та моральної шкоди суму грошей в розмірі 6500 (шість тисяч п'ятсот) гривень від ОСОБА_13 за спричинену шкоду в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30.07.2011 року в 07 годин 30 хвилин на трасі Харків-Вовчанськ за участю машин ЗАЗ TF 699 P легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_1 та ВАЗ 2010, реєстраційний номер НОМЕР_8.

(т.1 а.с. 48);

- нотаріально завіреною заявою потерпілого ОСОБА_2 03 серпня 2011 року про скасування заяви від 31 липня 2011 року в зв'язку з підписанням її помилково,

(т.1 а.с. 187);

- калькуляцією вартості лікування, виданої заступником головного лікаря Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська клінічна лікарня швидкої невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мещанінова», ОСОБА_1 проходила лікування в період з 30.07.2011 року по 20.08.2011 року з діагнозом закрита черепно-мозкова травма. СГМ торокальний травма перелом середньої третини тіла грудини зі зміщенням, закритий осколковий перелом дистального матеепіфіза правої променевої кістки зі зміщенням. Вартість лікування складає 4049, 64 гривни,

(т.1 а.с. 136).

Відповідно до вимог ч.1 ст.94 КПК України (оцінка доказів), суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ч.2 ст.94 КПК України).

Суд, дослідивши вищезазначені докази, прийшов до висновку, що вони є відповідно до вимог ст. 85 КПК України належними, прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно ч. 5 ст. 356 КПК України, в ході судового розгляду кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновків експертів, мала право надати суду відомості, які б стосувалися знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки цих експертів..

Таким чином, зазначені вище висновки суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні містять в собі докладні описи проведених досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на поставлені запитання, які ґрунтуються на відомостях, які сприймалися безпосередньо та які стали відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження, тобто в повній мірі відповідають вимогам КПК України.

Невизнання обвинуваченою ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та цивільних позовів, суд розцінює як обраний обвинуваченою спосіб захисту з метою уникнення відповідальності та покарання, оскільки повністю спростовується перевіреними в судовому засіданні доказами

Навпаки, суд вважає показання потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, надані в судовому засіданні, такими, що відповідають дійсності, бо ці показання логічні, послідовні, повністю узгоджуються з добутими в суді доказами на підтвердження події кримінального правопорушення.

Разом з тим, суд визнає недопустимим доказом висновок експертизи № 02/13, складений 31 травня 2013 року ОСОБА_31, ОСОБА_32 та ОСОБА_14 (т.3 а.с. 88-114), відповідно до якого, в діях водія ОСОБА_13 не вбачається невідповідність до вимог п.п. 14.2 і 10.1 ПДР України, які з технічної точки зору, знаходилися б в причинному зв'язку з виникненням події даної події, оскільки вона не створювала небезпеки для руху автомобіля "ВАЗ" під керуванням водія ОСОБА_2, оскільки в момент зіткнення знаходилася на узбіччі від смуги руху автомобіля "ВАЗ", а в діях водія ОСОБА_2 вбачається невідповідність з вимогою п.10.1 ПДР України, так як він шляхом фізичного впливу на рульове колесо змінив напрямок руху керованого ним автомобіля вправо, що згодом призвело до зіткнення з автомобілем «ЗАЗ-TF 699Р», на узбіччі. Дії водія ОСОБА_7 перебували в причинному зв'язку з виникненням даної події.

При цьому суд виходить з наступного.

Висновок експертизи № 02/13 від 31 травня 2013 року, складено ОСОБА_31, ОСОБА_32 та ОСОБА_14, в порушення п. 1.7 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року з наступними змінами, відповідно до якого, експертизи та дослідження, що проводяться атестованими судовими експертами, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, здійснюються з урахуванням обмежень, передбачених статтею 7 Закону України "Про судову експертизу", оскільки зазначені особи не є атестованими судовими експертами, про що повідомили в судовому засіданні та їм не надавалося оригіналів кримінального провадження для проведення дослідження.

Тому, суд критично оцінює показання допитаних в судовому засіданні ОСОБА_31, ОСОБА_32 та ОСОБА_14

Так, суд вважає суперечливим пояснення ОСОБА_17 в судовому засіданні про те, що, можливо, автомобіль «МАЗ», що рухався по заокругленню, був причиною аварійної ситуації, оскільки водій автомобіля «ВАЗ» міг його злякатися, а водія іншого автомобіля - ЗАЗ він міг і не бачити; пояснення ОСОБА_32 про те, що потерпілий ОСОБА_2 винен в тому, що втратив керування тому що технічно мав можливість уникнути зіткнення, якщо би не було заблоковано колесо, а обвинувачена ОСОБА_13 не скоювала, а тільки створила обстановку, тому що виконувала маневр обгону транспортного засобу - автомобілю МАЗ, який завершити не вдалося, оскільки на дорозі з'явилася розмітка, про існування якої неможливо було припустити; пояснення ОСОБА_14 про те, що водій автомобіля Ланос ОСОБА_4 внаслідок того, що її швидкість не досягла швидкості автомобіля МАЗ, побачила, що порушила правила, тобто не встигала повернутися на полосу свого руху, та щоб не порушувати правила далі, виїхала на узбіччя;

Дослідивши та проаналізувавши докази по даній справі, що надані на засадах змагальності та диспозитивності, давши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що обвинувачена ОСОБА_4 порушила правила безпеки дорожнього руху при керуванні автомобілем «ЗАЗ-TF 699Р», реєстраційний номер НОМЕР_1, що спричинило потерпілій ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесне ушкодження і її дії суд кваліфікує за ч.1 ст. 286 КК України.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд визнає часткове відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд не вбачає.

Судом вивчалась особа обвинуваченої ОСОБА_4 та встановлено, що вона; громадянка України, має посвідчення водія категорії В, В1, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, раніше не судима, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_11, виданого Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції від 17.02.2016 року, перебуває у шлюбі, змінено прізвище на ОСОБА_4, має на утриманні мати ОСОБА_33, яка є ветераном труда та дитиною війни

(т1 а.с. 38, 39, 43, 131, 133, 135, т.2 а.с. 124, 130-138, т.5 а.с.135),

Крім цивільного позову прокурора, цивільні позови пред'явлені потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до обвинуваченої ОСОБА_4 та ПрАТ «СК «Українська страхова група» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Остаточно уточнивши позови, ОСОБА_1 просить суд стягнути з ПрАТ «СК «Українська страхова група» в порядку відшкодування матеріального збитку від пошкодження здоров'я витрати, понесені на лікування в сумі 8105,00 гривень, в порядку відшкодування моральної шкоди 5000,00 гривень, з ОСОБА_4 матеріальний збиток від знецінення витраченої на лікування грошової суми в розмірі 7876,26 гривень, витрати на побутовий догляд в сумі 15989,22 гривни, усього 23865,85 гривень, а також моральну шкоду в сумі 195000,00 гривень. Потерпілий ОСОБА_2 просить суд стягнути на його користь з ПрАТ «СК «Українська страхова група» в порядку відшкодування матеріальний збиток від пошкодженого йому автомобіля ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_2 в сумі 17569,34 гривни, стягнути на його користь ОСОБА_4 матеріальний збиток від знецінення матеріальної шкоди 17536,96 гривень, проіндексовані витрати на наймання транспортного засобу 3940,00 гривень, франшизу 510,00 гривень, усього 21986,96 гривень, а також стягнути на його користь компенсацію моральної шкоди в сумі 93500,00 гривень (т.5 а.с. 205-221).

Відповідно до ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Обвинувачена ОСОБА_4 не визнала заявлені прокурором, потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цивільні позови в повному обсязі.

Відповідач ПрАТ «СК «Українська страхова група» в судове засідання свого представника не направила, повідомлялась про розгляд справи належним чином,в матеріалах справи наявні заперечення від представника зазначеної страхової компанії на заявлені позовні заяви які надійшли через канцелярію суду ( т.5 а.с. 236).

Цивільний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз'яснив Вищій спеціалізований суд у своїй постанові від 01.03.2013 р. № 4 " Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" у п. 6 особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Відповідно пункту 2.2 Правил дорожнього руху України власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Обвинувачена ОСОБА_4 має посвідчення водія відповідної категорії, отже вона керувала транспортним засобом на відповідній правовій підставі (т.1 а.с.39).

Згідно ст.1188 ЦК України - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АА/0722720 цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ЗАЗ-TF 699 Р», реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахований у ПрАТ «СК «Українська страхова група», який діяв станом на день скоєння ДТП 30 липня 2011 року.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася в період дії договору і є страховим випадком, внаслідок якого настає цивільно-правова відповідальність, ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну здоров'ю становить 100 000 грн., а за шкоду, заподіяну майну потерпілого - 50 000 грн. відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АА/0722720 на автомобіль марки "«ЗАЗ-TF 699 Р», реєстраційний номер НОМЕР_1 період дії з 18.05.2011 по 17.05.2012 року, код страховика 102, страхувальник - ПрАТ «СК «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вулиця І.Федорова, 32-А).

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" N 1961-IV від 01.07.2004р., п. 24.1. у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоди здоров'ю потерпілій ОСОБА_1, внаслідок чого вона понесла вимушені матеріальні витрати на невідкладну медичну допомогу, придбання ліків, що підтверджується наданими копіями товарних чеків та квитанціями в заявленій сумі 8105 гривень.

Вказана сума не була відшкодована потерпілій ОСОБА_1 За таких обставин, відшкодування завданого їй матеріального збитку від пошкодження здоров'я відбудеться лише у випадку індексації витрачених тоді коштів і стягнення з відповідачів грошової суми приведеної до купівельної спроможності грошової одиниці України на час розгляду наявного цивільного спору та в межах позовних вимог (2011 рік: вересень - 8105,00х100,10%=8113,11 грн., жовтень-8113,11х100,00%=8113,11 грн., листопад-8113,11х100,00%=8121,21 грн., грудень-8121,22х100,20%=8137,46 грн., 2012 рік січень-грудень - 8137,46х99,80%=8121,18 грн., 2013 рік січень-грудень 8121,18х100,50%=8161,79 грн., 2014 рік січень-грудень 8161,79х124,9%=10194,07 грн., 2015 рік січень-грудень 10194,07х143,30%=14608,10 грн., 2016 рік січень-вересень 14608,10х109,40%=15981,26 грн., загальний розмір інфляції складає 15981,25/8105,00=1,97) складає 15981,26 гривень.

Відповідно до ст. ст. 979, 985, 988, 999, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194, 1195 ЦК України та ст. ст. 6, 9, 22, 23, 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_1 має право в порядку субсидіарної відповідальності отримати від відповідачів повне відшкодування завданого їй підтвердженого документально матеріального збитку від пошкодження її здоров'я, а та компенсацію моральної шкоди.

Після настання страхового випадку позивач своєчасно звернулася до ПрАТ «СК «Українська страхова група», але не отримала страхового відшкодування. Ліміт відповідальності страховика на час щодо відшкодування шкоди здоров'ю складав 100 000,00 гривень. Таким чином, із ПрАТ «СК «Українська страхова група», підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 доведені документально витрати на лікування у сумі 8105, 00 гривень та компенсація моральної шкоди в сумі 5 % від ліміту відповідальності, а саме - 5 000 гривень (100000 х 5 % = 5000,00 грн.), усього - 13 105,00 грн. А з ОСОБА_4. - сума індексації матеріального збитку - 7876,26 грн. (15981,26 - 8105,00 = 7876,26 грн.).

Доказів щодо витрат потерпілою на побутовий догляд суду не надано, тому в цій частині позовних вимог належить відмовити.

Щодо вимоги потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування завданої моральної шкоди з обвинуваченої ОСОБА_4, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року (зі змінами та доповненнями) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди чітко передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до положень ст. 458 КПК України та ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятий за результатами розгляду справи є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму права, та для всіх судів загальної юрисдикції, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із судовим рішенням Верховного Суду України.

Суд виходить з характеру та тривалості фізичних і моральних страждань потерпілої ОСОБА_1, її стану здоров'я на момент розгляду кримінального провадження, що потерпіла стала тимчасово непридатною для регулярної праці, морально-психологічного стану після ДТП та отриманих пошкоджень і їх наслідків. Так, наслідком завдання моральних травм є порушення актуальних життєвих планів ОСОБА_1, вона постійно переносить душевну і фізичну біль, обмеження фізичної активності на невизначений строк та стаціонарне лікування, повністю позбавили її душевного спокою. Крім того вона потребує подальшої реабілітації. Також звертає увагу на те, що впродовж певного періоду лікування позивач була непрацездатною, дотепер залишається обмеження трудової продуктивності, що тягне за собою погіршені можливості отримання прибутків, та призводить до зниження добробуту особи.

Однак при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує матеріальний стан обвинуваченої ОСОБА_4, стан її здоров'я, наявність місця роботи, а саме те, що вона має постійне місце роботи та працює на посаді начальника юридичного відділу фірми «СЕНС Консалтінг» (т.1 а.с. 131-132), а також з огляду на засади розумності і справедливості, приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 моральної шкоди на користь ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню у розмірі 70000 (сімдесят тисяч) гривень. Саме так сума на думку суду є справедливою по відношенню до потерпілої ОСОБА_1, та надасть їй можливість відновити своє здоров'я та психічний стан і повернути їй душевний спокій.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Власником автомобіля «ВАЗ 21103», реєстраційний номер НОМЕР_2, є ОСОБА_2 Це підтверджується свідоцтвом про реєстрацію права власності автомобіля.(т.1 а.с.22)

Судом встановлено, що матеріальна шкоду в розмірі 50 000 гривень забезпечується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/0722720 терміном дії якого з 18.05.2011 по 17.05.2012 року включно. ОСОБА_4 застрахувала транспортний засіб «ЗАЗ-TF 699 Р», реєстраційний номер НОМЕР_1 у ПрАТ «СК «Українська страхова група», ( т.1 а.с. 17).

Обвинувачена ОСОБА_4 керувала забезпеченим транспортним засобом «ЗАЗ-TF 699 Р», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6 на законних підставах (т.1 а.с. 8)

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" N 1961-IV від 01.07.2004р., (п.9.1). страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Статтею 9 п. 9.2. зазначеного Закону, розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. У разі якщо загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратну страхову суму, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується.

Відповідно до вимог ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. Договір страхування укладений з дотриманням вимог ст.ст. 979-982, 985, 999 ЦК України і страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 50 000 грн.

Згідно ст. 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди, майну потерпілого це шкода пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до висновку експертного дослідження № 348 від 12 вересня 2011 року розмір матеріального збитку від пошкодження належного позивачу ОСОБА_2 автомобіля НОМЕР_10 на момент проведення оцінки складав 18079,34 грн. Вказана сума своєчасно не була позивачу відшкодована. За таких обставин, суд знаходить, що повне відшкодування завданого йому матеріального збитку від пошкодження автомобіля ВАЗ-21103 відбудеться лише у випадку індексації суми матеріального збитку і стягнення з відповідачів грошової суми, приведеної до купівельної спроможності грошової одиниці України на час розгляду наявного цивільного спору та в рамках позовних вимог, яка складає - 18079,34 грн. х інд. Інф. 1,97 = 35616,30 грн.

Враховуючи, що після настання страхового випадку позивач ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «Українська страхова група», але не отримав страхового відшкодування. Ліміт відповідальності страховика на час виникнення ДТП щодо відшкодування матеріальної шкоди складав 50000,00 грн., розмір франшизи - 510,00 грн. Таким чином, із ПрАТ «СК «Українська страхова група» підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_2 доведені документально матеріальний збиток від пошкодження автомобіля BA3-21103 в сумі 17569,34 грн. (18079,34 (величина матеріального збитку відповідно до висновку експертного дослідження № 348 від 12.09.2011 року) - 510,00 = 17569,34 грн.). А з ОСОБА_4, сума індексації матеріальні збитку - 17536,96 грн. (35616,30 - 18079,34 = 17536,96 грн.), витрати на найм транспортного засобу - 3940,00 грн., франшиза - 510,00 гривень.

Щодо вимоги ОСОБА_2 про відшкодування завданої моральної шкоди з обвинуваченої ОСОБА_4 суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд виходить з характеру та тривалості моральних страждань потерпілого ОСОБА_2, його стану здоров'я на момент розгляду кримінального провадження. В момент дорожньо-транспортної пригоди потерпілий пережив емоційний стрес який супроводжувався почуттями тривоги, страху за своє здоров'я та життя та дружини. В продовж певного періоду були порушені актуальні життєві плани.

Однак при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує матеріальний стан обвинуваченої ОСОБА_4, стан її здоров'я, а також з огляду на засади розумності і справедливості, приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з обвинуваченої ОСОБА_4 моральної шкоди на користь ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню у розмірі 25 000 тисяч грн.00 коп. Саме так сума на думку суду є справедливою по відношенню до потерпілого ОСОБА_2, та надасть йому можливість відновити психічний стан та повернути йому душевний спокій.

Позов прокурора про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави в особі Головного управління Державного казначейства України в Харківській області витрат на лікування ОСОБА_1 у сумі 4049 гривень 64 копійки, суд задовольняє у заявленому розмірі на підставі ст.ст.1166,1206 ЦК України, оскільки він знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Судові витрати за проведення авто технічної експертизи № 452/11 від 22.09.2011 року в розмірі 911,74 гривень (т.1 а.с. 97), транспортно-трасологічної експертизи № 409/11 в розмірі 3419,92 гривни (т.1 а.с. 104), експертного дослідження № 348 від 12.09.2011 року в розмірі 1139,09 гривень (т.1 а.с. 188), судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 9955/11722 від 09.01.2013 року в розмірі 4787,70 гривень (т.2 а.с. 76), а всього на загальну суму 10 258,45 гривень, згідно ст.ст. 122, 124 КПК України суд стягує з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь Держави Україна.

В силу п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Обвинувачена ОСОБА_4 вчинила злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України, що за кваліфікацією відповідно до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості і за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

Із обвинувачення, визнаного судом доведеним, вбачається, що кримінальне правопорушення вчинене 30 липня 2011 року. Після вчинення злочину і до теперішнього часу минуло понад три роки і відповідно до вимог ст.49 КК України закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

При цьому, обвинувачена ОСОБА_4 наполягає на виправданні за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, чим заперечує проти застосування строків давності як нереабілітуючої підстави звільнення від кримінальної відповідальності.

Проте, відповідно до п.5 ст.74 КК України, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст.49 КК України, у тому числі і у зв'язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності. Згідно правових позицій Верховного Суду України, які містяться в абз.7 п.8 постанови Пленуму №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», суд розглядає справу в загальному порядку, за наявності відповідних підстав визнає підсудного винуватим у вчиненні конкретного злочину, призначає, а потім звільняє від покарання у зв'язку із закінченням строків давності, керуючись ст.49, ч.5 ст.74 КК України.

Відомості щодо речових доказів в провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України і призначити покарання у виді обмеження волі на строк два роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ст.12, п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_4 від кримінального покарання за спливом строків давності.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнути з ПрАТ «СК «Українська страхова група» (03038, місто Київ, вулиця І.Федорова, 32-А, розрахунковий рахунок 03000062827 в ПАТ ЄРСТС Банк МФО 30859524) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_3) в порядку відшкодування матеріального збитку від пошкодження здоров'я витрати, понесені на лікування в сумі 8105 гривень, моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень, а всього на суму 13 105 гривень; стягнути з ОСОБА_4 (61125, АДРЕСА_2) матеріальний збиток від знецінення витраченої на лікування грошової суми в розмірі 7876 гривень 26 копійок, моральну шкоду в розмірі 70 000 гривень, а всього на загальну суму 77 876 гривень 26 копійок, в іншій частині позову відмовити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнути з ПрАТ «СК «Українська страхова група» (03038, місто Київ, вулиця І.Федорова, 32-А, розрахунковий рахунок 03000062827 в ПАТ ЄРСТС Банк МФО 30859524) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_3) в порядку відшкодування матеріального збитку від пошкодження належного йому автомобіля ВАЗ-21103, реєстраційний номер НОМЕР_2 суму 17569 гривень 34 копійки; стягнути з ОСОБА_4 (61125, АДРЕСА_2) суму індексації матеріальні збитку - 17536 гривень 96 копійок, витрати на найм транспортного засобу в розмірі - 3 940 гривень, франшизу - 510 гривень, моральну шкоду в розмірі 25 000 гривень.

Позов прокурора про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави в особі Головного управління Державного казначейства України в Харківській області витрат на лікування ОСОБА_1 у сумі 4049 гривень 64 копійки - задовольнити та стягнути ОСОБА_4 (61125, АДРЕСА_2) зазначену суму на користь Держави Україна в особі Головного управління Державного казначейства України в Харківській області.

Судові витрати за проведення автотехнічної експертизи № 452/11 від 22.09.2011 року в розмірі 911,74 гривень, транспортно-трасологічної експертизи № 409/11 в розмірі 3419,92 гривни, експертного дослідження № 348 від 12.09.2011 року в розмірі 1139,09 гривень, судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 9955/11722 від 09.01.2013 року в розмірі 4787,70 гривень, а всього на загальну суму 10 258,45 гривень задовольнити та стягнути ОСОБА_4 (61125, АДРЕСА_2) зазначену суму на користь Держави Україна в особі Головного управління Державного казначейства України в Харківській області на користь Держави Україна.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.

Апеляційну скаргу на вирок можуть подати: обвинувачений, його захисник у частині, що стосується інтересів обвинуваченого, прокурор, потерпілий, його представник у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, при цьому вирок не підлягає оскарженню в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Апеляція на вирок суду подається до апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Суддя: А.Ю.Полєхін