Вирок № 65973698, 13.04.2017, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/11690/13-к

Провадження №1-кп/635/26/2017

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Березовської І.В.,

за участю прокурора Харченка Є.Г.,

потерпілої - ОСОБА_1,

представника потерпілої - ОСОБА_2

захисника обвинуваченого - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

секретар судових засідань -Грищука Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220430000277 від 17 січня 2013 року, за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, який не має судимості, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

17 вересня 2012 року приблизно о 12 годині ОСОБА_4, знаходячись в будинку АДРЕСА_2, під час сварки на ґрунті давніх особистих неприязних стосунків з ОСОБА_1, умисно наніс їй один удар дверима від шафи по голові та один удар кулаком в обличчя, в результаті чого заподіяв їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у вигляді гострої закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, з наявністю забійної рани на спинці носа.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 винним себе не визнав та пояснив, що між ним та ОСОБА_1 тривалий час існує конфлікт з приводу поділу житлового будинку. 17 вересня 2012 року під час виконання державними виконавцями рішення суду щодо поділу домоволодіння були демонтував двері шафи. Він взяв вказані двері. В цей час до нього підбігла ОСОБА_1 та різко потягнула двері на себе з метою їх вирвати. Він відпустив двері. Двері впали на ОСОБА_1, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження. Ударів ОСОБА_6 ані дверима, ані кулаком не наносив.

Незважаючи на невизнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_4, його винуватість у фактично скоєному повністю доводиться сукупністю досліджених під час судового розгляду наступних доказів:

- показаннями у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_1 про те, що 17 вересня 2012 року під час виконання державними виконавцями рішення суду щодо поділу домоволодіння їй було дозволено забрати з кімнати свої речі: холодильник та шафу. Коли найманий працівник зняв двері із шафи, ОСОБА_4 взяв ці двері та ударив ними її по голові. Після цього перехвативши двері однією рукою або відпустивши їх, вона точно не пам'ятає, наніс їй один удар кулаком правої руки в область носу, від чого вона впала на підлогу;

- змістом протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення (к.п. № 12013220430000277 а.п.6);

- показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що в 2012 році працював на посаді дільничного інспектору Харківського РВ по обслуговуванню території Південноміської ради. В вересні 2012 року, точну дату не пам'ятає, його та дільничного інспектора ОСОБА_8 було залучено для охорони громадського порядку при виконанні рішення суду державними виконавцями за адресою: АДРЕСА_3 Під час виконання рішення суду потерпіла ОСОБА_1 попросила найманого працівника, який знаходився у будинку, зняти двері із шафи, які остання бажала забрати собі. Коли двері із шафи були зняті, ОСОБА_4 почав тягнути двері на себе. ОСОБА_1 також схопилася за двері та почала тягнути їх в свій бік. В цей час ОСОБА_4 штовхнув двері в бік потерпілої, тим самим її ударив дверима по голові. Після чого правою рукою наніс удар в обличчя. Потерпіла впала на підлогу, в неї із рота та носа пішла кров;

- показаннями свідка ОСОБА_8 про те, що він працює на посаді старшого інспектора Харківського ВП. В 2012 року, точну дату не пам'ятає, його та дільничного інспектора ОСОБА_17. було залучено для охорони громадського порядку при виконанні рішення суду державними виконавцями в будинку по АДРЕСА_4 Під час виконання рішення суду були демонтовані двері шафи. ОСОБА_9 та ОСОБА_1 схопили ці двері та почали тягнути кожний в свій бік. В цей час ОСОБА_4 штовхнув двері в бік потерпілої, тим самим її ударив дверима в обличчя. Після чого ОСОБА_4 ще наніс потерпілій один удар кулаком в обличчя. Потерпіла від удару кулаком впала на підлогу, в неї пішла кров;

- показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що вона працювала на посаді старшого державного виконавця ВДВС Харківського РУЮ. В вересні 2012 році нею спільно з державним виконавцем ОСОБА_11 здійснювались виконавчі дії за адресою: АДРЕСА_3 Під час демонтажу двері шафи, ОСОБА_9 та ОСОБА_1 схопили ці двері та почали тягнути кожний в свій бік, внаслідок чого потерпіла отримала травму, в не пішла кров із носу. Механізм отримання тілесних пошкоджень пояснити не може, оскільки ОСОБА_4 стояв до нею спиною, а ОСОБА_1 обличчям. Більша частина двері була в руках у ОСОБА_4, він тримав її на рівні обличчя потерпілої;

- показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що він працював на посаді старшого державного виконавця ВДВС Харківського РУЮ. В 2012 року ним спільно з іншим державним виконавцем здійснювались виконавчі дії щодо розподілу житлового будинку в АДРЕСА_5. Під час здійснення виконавчих дій була травмована потерпіла, викликалась швидка;

- показаннями свідка ОСОБА_12 про те, що він виконував роботи з демонтування дверей та закладання дверного прорізу. Після демонтування дверей, їх взяв ОСОБА_4. Потерпіла почала виривати у ОСОБА_4 двері. В цей час він відволікся на розмову з чоловіком потерпілої. Коли обернувся, побачив, що потерпіла лежала на підлозі, а на ній лежали двері;

- змістом протоколу проведення слідчого експерименту із фототаблицею від 11 березня 2013 року за участю потерпілої ОСОБА_1 в ході якого остання пояснила про обставини та механізм спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_4 (к.п. №12013220430000277 а.п.123-127);

- висновком комісійної судово-медичної експертизи № 198-КЕ/13 від 02 серпня 2013 року, згідно якого у ОСОБА_1 мали місце гостра закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку, з наявністю забійної рани на спинці носа. Черепно- мозкова травма утворилась за механізмом удару-струсу від дії тупого твердого предмету, індивідуальні особливості діючої поверхні не відобразились, з місцем прикладання травмуючої сили в ділянку носа і формування при цьому збійної рани на носі. При цьому за тими судово-медичними даними, що маються, не можна виключити, що травмуючим предметом могла бути як кість руки зі стиснутими в кулак пальцями, так двері, а також і будь-який інший твердий предмет. Черепно-мозкова травма у ОСОБА_1 могла утворитися в період однієї події 17 вересня 2012 року. За ступенем тяжкості, встановлених у ОСОБА_1 гостра закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку, в єдиному комплексі із забійною раною на спинці носа, - це легкі тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. (к.п. №12013220430000277 а.п.201-240).

Показання потерпілої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, дані ними у судовому засіданні, відповідають судово-медичним данимщодо способу заподіяння та механізму утворення тілесних ушкоджень на тілі потерпілої.

Суд, виходячи з принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду доказів, передбачених ст.22 КПК України, прийняв відмову сторони обвинувачення від допиту у судовому засіданні свідка обвинувачення ОСОБА_13 та виключив із обсягу доказів допит свідка ОСОБА_14, у зв'язку з неможливістю забезпечити їх явку до суду за станом здоров'я.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 в обсязі обвинувачення суд вважає доведеною.

При цьому, суд критично оцінює показання обвинуваченого під час судового розгляду та вважає їх неспроможними, оскільки вони повністю спростовуються сукупністю доказів, які були досліджені під час судового розгляду, у тому числі показаннями потерпілої, свідків, а також висновком комісійної судово-медичної експертизи, згідно якого свідчення ОСОБА_1 , викладені в протоколі проведення слідчого експерименту за її участю від 11 березня 2013 року, не суперечать наявним судово-медичним даним у частині терміну та механізму заподіяння встановленої у неї черепно-мозкової травми - при нанесенні їй 17 вересня 2012 року удару кулаком в обличчя (в ділянку носу). В свідченнях ОСОБА_4, викладених в протоколі слідчого експерименту за його участю від 29 квітня 2013 року, детальний механізм утворення тілесних ушкоджень, встановлених у ОСОБА_1, не відображений, а маються лише припущення умов, при яких сталося їх заподіяння (при можливому ударі дверима по голові).

До показань свідка ОСОБА_15, яка є дружиною обвинуваченого, щодо механізму утворення тілесних пошкоджень у потерпілої, а саме,що остання сама потягнула на себе двері, а ОСОБА_4 їх лише відпустив, внаслідок чого двері впали на потерпілу, суд відноситься критично, оскільки вони спростовуються іншим матеріалам провадження, та розцінює такі показання, як намагання допомогти уникнути кримінальної відповідальності ОСОБА_4, зокрема як близькій особі.

Не визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї винуватості у інкримінованому кримінальному правопорушенні суд розцінює як позицію захисту, спрямовану на уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

При цьому суд вважає необґрунтованими посилання обвинуваченого та його захисника на необхідність закриття вказаного кримінального провадження через наявність не скасованих постанов Харківського РВ ГУМВС Украни в Харківській області від 20 вересня 2012 року, 01 листопада 2012 року, 14 листопада 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень 17 вересня 2012 року, оскільки згідно зазначених постанов було відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину , передбаченого ст. 296 ч.1 КК України.

Крім того слід зазначити, що згідно вимог ст.ст. 27, 251 КПК України 1960 року, що діяв на час спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1, кримінальні справи за ст. 125 КК України порушувались виключно судами за скаргою потерпілого. Постанови суду про відмову в порушенні кримінальної справи матеріали кримінального провадження не містять.

Що стосується заперечень обвинуваченого щодо наявності протиріч у показаннях свідків, то суд їх не приймає, оскільки вони не є суперечливими в частині терміну , умов та механізму утворення у ОСОБА_16 тілесних ушкоджень.

Також суд не приймає доводи потерпілої щодо спричинення їй тілесних ушкоджень у вигляді перелому скулової кості, що відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, а також перелому костей носу, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, оскільки вони спростовуються висновком комісійної судово-медичної експертизи, згідно якого при проведенні лікарських консультативних досліджень, наданих на експертизу рентограм на ім'я ОСОБА_1, будь-яких рентологічних ознак порушення цілості кісток скелету (в тому числі кісток носу і правої виличної кістки) не встановлено. За ступенем тяжкості встановлена у ОСОБА_6 гостра черепно-мозкова травма в формі струсу головного мозку, в єдиному комплексі з забійною раною на спинці носа, - це легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Діагнози садна м'яких тканин обличчя, голови, забій м'яких тканин обличчя скронево-тім'яний області праворуч, забій м'яких тканин обличчя, забій грудної клітки, забій м'яких тканин правого плечового та правого кульшового суглобів не мають свого об'єктивного підтвердження описом морфологічного характеру цих забоїв, що не дозволяє стверджувати про наявність в даних областях тіла тілесних ушкоджень та встановити їх характер. Діагнози закритий перелом кісток носу без змішення та перелом кісток носу без зміщення, спочатку встановлені в стаціонарі КЗОЗ «ОКЛ-ЦЕМД та МК», в подальшому не були підтвердженні при рентгенографічному обстеженні кісток носа. Діагноз посттравматична нейропатія шкірних гілок в області крила носа, встановлений ОСОБА_1 25 травня 2013 року, тобто більше ніж через більш ніж 8 місяців після 17 вересня 2012 року не має свого об'єктивного підтвердження.

Таким чином, судово-медичних даних, які б свідчили на користь вказаних вище діагнозів, встановлених потерпілій після 17 вересня 2012 року в лікувальних закладах, а також про наявність причинного зв'язку між ними та подією 17 вересня 2012 року, не мається. Тому дані діагнози не можуть бути прийнятті до уваги при встановленні ступеня тяжкості.

Тривале (понад три тижня) лікування ОСОБА_1 після події 17 вересня 2012 року не може перебувати в причинному зв'язку з перенесеною нею травмою в вересня 2012 року легкою черепно-мозковою травмою в формі струсу головного мозку, а пов'язано вірогідніше за все з особливостями перебігу та характером наявної у неї хронічної судинної патології.

Вказаний висновок комплексної судово-медичної експертизи повністю спростовують доводи потерпілої щодо спричинення їй середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Обставин, які відповідно до ст.ст. 66,67 КК України, пом'якшують та обтяжують обвинуваченому покарання, судом не встановлено.

При визначенні міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, відсутність обставин, що пом'якшує та обтяжує покарання, особу винного, який не має судимості, до кримінальної відповідальності притягується вперше, одружений, пенсіонер, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, а також майновий стан обвинуваченого, який отримує пенсію за віком.

Суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів призначити покарання у межах, установлених у санкції статті особливої частини КК України у виді штрафу у розмірі 90 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Оскільки з дня вчинення ОСОБА_4 злочину, на даний час минули строки давності, встановлені п.2 ч.1 ст.49 КК України, перебіг давності строків притягнення до кримінальної відповідальності не переривався, однак обвинувачений свою вину у вчиненні злочину не визнав і про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності клопотань не заявляв, суд на підставі ч.5 ст.74 КК України приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання.

Під час судового розгляду потерпілою пред'явлений цивільний позов в розмірі 4244,11 гривень матеріальної шкоди, 30000,00 гривень моральної шкоди, 4000 гривень витрат на правову допомогу, 300 гривень витрат зі плати судового збору.

Суд, перевіривши обґрунтованість заявлених ОСОБА_1 матеріальних претензій, дійшов висновку про доведеність заподіяної матеріальної шкоди частково в обсязі його документального підтвердження в частині витрат на придбання лікарських препаратів, пов'язаних з перенесеною травмою, згідно призначень лікарів, в розмірі 953,02 гривень, яка підлягає стягненню відповідно до вимог ст.1166 ЦК України. В іншій частині матеріальна шкода потерпілою не доведена, оскільки як вбачається із виписок із історії хвороби, проведених обстежень, а також наданих квитанцій щодо сплати вартості ліків, вказані лікарські засоби придбавались потерпілою в 2013 році, при цьому останньою не надано документального підтвердження, що придбання зазначених лікарських засобів, пов'язане саме з перенесеною потерпілою травмою17 вересня 2012 року.

При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 щодо відшкодування спричиненої моральної шкоди суд керується положеннями ч.1 ст. 1167 та ч.2 ст. 1168 ЦК України та вважає, що вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню на суму 1000 гривень. При цьому суд виходить з того, що потерпілій були заподіяні легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров'я, характеру та обсягу страждань потерпілої, та вимушених змін у її життєвому укладі.

Доводи потерпілої щодо проявлення наслідків від отриманих тілесних ушкоджень не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому суд вважає їх необґрунтованими. При визначенні розміру завданої моральної шкоди суд керується принципами розумності, виваженості та справедливості, а також враховує майновий стан обвинуваченого.

Статтею 118 КПК України, витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат. Відповідно до ч.2 ст.120 КПК України, витрати, пов'язані з оплатою представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе потерпілий. Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Суду наданий акт прийому-передачі виконаних робіт від 20 листопада 2013 року до договору про надання правової допомоги, згідно якого потерпілою ОСОБА_1 сплачено адвокату 4000.00 гривень, таким чином, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з обвинуваченого судового збору в розмірі 300 гривень, то вони задоволенню не підлягають, оскільки цивільні позивачі при пред'явленні позову в рамах кримінального провадження звільнені від сплати судового збору, а тому підстав для стягнення з обвинуваченого витрат зі сплати судового збору у суду немає.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 90 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 1530 (одна тисяча п'ятсот тридцять) гривень.

На підставі ст. ст. 49, 74 ч. 5 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1000 (одна тисяча) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди,953 (дев'ятсот п'ятдесят три) гривні 02 копійки в рахунок матеріальної шкоди, 4000 (чотири тисячі) витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: