Постанова № 65973498, 11.04.2017, Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/84/17

№ провадження 2-а/624/3/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

смт. Кегичівка 11 квітня 2017 року

Кегичівський районний суд Харківської області у складі головуючої судді Куст Н.М. за участю секретаря Проскурні Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: 1) скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», оформлене пунктом 13 протоколу №106 від 25 листопада 2016 року; 2) визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення про призначення ряднині В.М. одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей»; 3) зобовязати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з «Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року у звязку з встановленням йому другої групи інвалідності та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1; 4) зобовязати Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явились. Представник позивача ОСОБА_2 надіслав до суду заяву про розгляд справи за його та позивача відсутності.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи у судове засідання не зявився, про причини неявки не повідомив, про розгляд справи без його участі не заявив. Попередньо ним було надіслано заперечення проти позову.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Згідно з викладеними в позовній заяві обставинами, позивач проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР з 25 жовтня 1981 року по 24 лютого 1984 року, з них приймав участь у бойових діях в складі діючої армії в Республіці Афганістан з 19 січня 1983 року по 20 лютого 1984 року. Згідно витягу з протоколу №2470 від 14 жовтня 2013 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв МОУ мінно-вибухова травма (контузія головного мозку - 1983 року) та наступні захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. Згідно довідки МСЕК від 22 січня 2014 року ОСОБА_1 вперше з 17 січня 2014 року встановлена третя група інвалідності на строк до 01 лютого 2016 року. Під час повторного огляду 16 грудня 2015 року ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності на строк до 16 до 16 грудня 2017 року. Позивач подав до Харківського обласного військового комісаріату з заявою про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надавши всі необхідні документи. Листом від 26 січня 2017 року Харківський ОВК повідомив про рішення Комісії Міністерства оборони України від 25 листопада 2016 року протокол №106 п.13. Згідно з яким розглянувши подані ОСОБА_1 документи комісія дійшла висновку про повернення документів на доопрацювання, у звязку з тим, що комісія вважає, що такі витрати має здійснювати Державна прикордонна служба України, а також заявником не надано документ, що свідчить про обставини травми, питання по суті не вирішене. Таке рішенням відповідача позивач протиправним, у звязку з чим вимушений звернутись до суду.

Згідно з наданим відповідачем письмовим запереченням, відповідач у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що позивач проходив в період з 25 жовтня 1981 року по 24 лютого 1984 року строкову військову службу у військовій частині 2072, що відноситься до прикордонних військ колишнього СРСР. Вважає, що одноразова грошова допомога військовослужбовцям, які проходили дійсну строкову військову службу у прикордонних військ колишнього СРСР, які на той час підпорядковувались та входили до структури Комітету державної безпеки СРСР та здійснювали розрахунок зі звільненими військовослужбовцями, на сьогоднішній день повинна виплачуватися Адміністрацією Державної прикордонної служби України. Також зазначає, що заявником не було надано жодного документу, що свідчить про причини та обставини поранення, у військовому квитку ОСОБА_1 відсутні дані про поранення, контузії, травми, каліцтва, захворювання, засвідчених підписами військового комісара або командира військової частини та гербовою печаткою.

У судовому засіданні досліджені: копія листа Харківського обласного військового комісаріату від 26 січня 2017 року (а.с.8); копія військового квитка ОСОБА_1 та карточка до нього (а.с.9-11); копії довідок про проходження ОСОБА_1 служби в Збройних Силах (а.с.12); копія витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (а.с.12); копії довідок МСЕК ОСОБА_1 (а.с.13); копія паспорта ОСОБА_1 (а.с.14); копія посвідчення інваліда 2 групи (а.с.15) та інші документи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

В період з 25 жовтня 1981 року по 24 лютого 1984 року позивач проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР в військовій частині 2072, в тому числі на території Республіки Афганістан з 19 січня 1983 року по 20 лютого 1984 року та приймав участь в бойових діях, що підтверджується копією військового квитка та копіями довідок №110, №111 (а.с.9-11,12).

Згідно витягу з протоколу № 2470 від 14 жовтня 2013 року засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, отримана колишнім військовослужбовцем ОСОБА_1 мінно-вибухова травма (контузія головного мозку - 1983р.), що призвело в подальшому до розвитку наслідків перенесеної контузії у вигляді ряду захворювань, перелічених у даному протоколі так повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с.12).

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК ОСОБА_1 з 17 січня 2014 року вперше встановлена третя група інвалідності на строк до 01 лютого 2016 року (а.с.13). А з 16 грудня 2015 року встановлена друга група інвалідності до 01 січня 2018 року (а.с.13).

Позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату з заявою та пакетом документів про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У відповідь на свою заяву позивач отримав лист з Харківського обласного Харківського обласного військового комісаріату №184/ВСЗ івд 26 січня 2017 року про те, що Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 25 листопада 2016 року протокол №106 п.13 розглянуто подані документи ОСОБА_1 та вирішено за необхідне документи повернути на доопрацювання, у звязку з тим, що витрати, повязані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу у Прикордонних військах, здійснюються Державною прикордонною службою України, а також не надано документа, що свідчить про обставини травми.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що були чинні на день виникнення таких відносин.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

За змістом статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Така одноразова грошова допомога призначається і виплачується також у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин. За приписами частини шостої статті 16-3 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Відповідно до ст.41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Згідно п.4 ч.2ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті. Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499(далі Порядок № 499). Пунктом 3 названого Порядку передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) відповідні документи. На підставі абз. 1 п. 7 Порядку № 499 керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Абзацом 2 названого пункту Порядку визначено, що головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Посилання відповідача на те, що вирішення питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності входить до компетенції Державної прикордонної служби України, суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у ОСОБА_3 та ОСОБА_4, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Таким чином, законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців ОСОБА_3 та прикордонних військ колишнього СРСР до військовослужбовців Збройних Сил України. Крім того, матеріалами справи встановлено, що позивач перебував на військовому обліку у відповідному військовому комісаріаті Міністерства Оборони України, причинний зв'язок поранення, отриманого позивачем під час виконання обов'язків військової служби в період перебування в Афганістані, встановлено протоколом Центральної військово-лікарської комісії Міністерства Оборони України №1212 від 29.04.2014 року. При цьому Адміністрація Держприкордонслужби України не є правонаступником Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР, до складу якого входила військова частина 2042, в якій позивач проходив строкову військову службу. Із врахуванням викладеного, суд вважає, що обов'язок прийняття відповідного рішення з приводу призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, покладено чинним законодавством саме на Міністерство Оборони України.

Посилання відповідача на недання медичних документів, суд також не вважає таким, що ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до Витягу з протоколу №2470 від 14 жовтня 2013 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, трав, каліцтв Міністерства оборони України, встановлено, що отримана позивачем ОСОБА_1 мінно-вибухова травма (контузія головного мозку - 1983р.), що призвело в подальшому до розвитку наслідків перенесеної контузії у вигляді ряду захворювань, перелічених у даному протоколі так повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. У витязі зазначено, що висновки засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, трав, каліцтв Міністерства оборони України підтверджуються медичними документами. Крім того, згідно з довідкою до акту огляду МСЕК № 191987 серії 10 ААБ від 22 січня 2014 року, а також довідкою МСЕК №104837 серії 12 ААА від 16 грудня 2015 позивачу встановлено первинно ІІІ групу інвалідності, а вторинно ІІ групу інвалідності, яка зумовлена пораненнями, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с.13). Також ОСОБА_1 було видано відповідне посвідчення інваліда ІІ групи, який має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (а.с.15). Таким чином позивач надав суду в повному обсязі необхідну медичну документацію, яка підтверджує, що поранення, контузія, захворювання були ним отримані і пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Крім того, згідно приписів п. 4.7 «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», затвердженого чинним наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 20.10.2014 року за № 1294/26070 - у разі настання інвалідності подаються такі документи документ про обставини поранення - копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не повязане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного спяніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження - надається лише у разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не повязане з виконанням обовязків військової служби.

При цьому у суду відсутні сумніви в обґрунтованості та наявності повноважень Центральної ВЛК Міністерства оборони України на проведення засідання та надання протоколу засідання по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України про те, що позивачем отримані поранення, захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

На час звернення позивача з заявою про призначення допомоги механізм розгляду таких звернень та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності визначається правовими нормами Постанови КМ України від 25 грудня 2013 р. №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві». Подання позивачем вказаної заяви та доданих до неї документів повністю узгоджується із вимогами п.11 Порядку №975. За приписами пунктів 12 і 13 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, яке є відповідачем по справі. Відповідач, Міністерство оборони України, як Головний розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Алгоритм дій відповідача щодо розгляду вказаних звернень визначений правовими нормами Наказу МО України від 14.08.2014 № 530 «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей». В п. 4.10 вказаного Положення прямо зазначено, що Департамент фінансів Міністерства оборони України лише доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій та прийнятого рішення щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачеві та жодного доказу, який би спростовував дані медичної документації, наданої суду позивачем.

За таких обставин, з врахуванням наведених вище положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправною відмови Міністерства Оборони України у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій по відмові в призначенні одноразової грошової допомоги позивачеві, суд приходить до висновку, що останній має право на нарахування та виплату одноразової грошової допомогу як військовослужбовцю, який отримав ІІ групу інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі та порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975, а порушені права позивача підлягають судовому захисту.

Проте принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

При розгляді справи за адміністративним позовом про зобов'язання органів Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу по інвалідності, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої допомоги, що не належить до компетенції суду.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно зі ст.19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч.2 ст.162 КАС України у поєднанні із ч.2 ст.11 Кодексу, суд вважає належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, зобов'язати відповідача розглянути питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, у звязку з встановленням другої групи інвалідності.

Щодо вимоги позивача про надання Міністерством оборони України звіту про виконання судового рішення, то зобовязання подання такого звіту є правом а не обовязком суду і даному випадку суд не вбачає підстав для задоволення цієї вимоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94,158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», оформлене пунктом 13 протоколу №106 від 25 листопада 2016 року.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

Зобовязати Міністерство оборони України повторно розглянути подані ОСОБА_1 документи для призначення йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з «Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року у звязку з встановленням йому другої групи інвалідності, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь держави судові витрати в розмірі 640 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кегичівський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення з одночасним направлення копії скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.М. Куст