Ухвала суду № 65971507, 04.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

Іменем України

4 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Дзюбіна В.В.

суддів - Присяжнюка О.Б., Росік Т.В.

при секретарі судового засідання - Проаспет К.О.,

переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою адвоката Керевича О.В., який діє у захист прав і інтересів власника майна ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2017 року,

за участю власника майна - ОСОБА_2

представника власника майна - адвоката КеревичаО.В.,

у с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12017100060000392 від 26.01.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, задоволено клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУ Національної поліції у м. Києві ЧередникС.І., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №6 Ориняк Р.Р., про накладення арешту на майно та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, яке було вилучене у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 27 січня 2017 року під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1, а саме: грошові кошти у розмірі 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) доларів США, 55 купюр по 100 (сто) доларів кожна, серія та номер яких перелічені в резолютивній частині ухвали.

Згідно ухвали суду, слідчий суддя врахувавши обставини вчинення ймовірного злочину, так як вони викладені в клопотанні слідчого, правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. 170 КПК України, прийшов до висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на майно, оскільки існує сукупність підстав і підозр вважати, що воно є доказом злочину.

В апеляційній скарзі адвокат Керевич О.В., який діє у захист прав і інтересів власника майна ОСОБА_2, не погоджуючись з прийнятим судом рішенням просить скасувати повністю арешт тимчасово вилученого у ОСОБА_2 майна, а саме грошових коштів у сумі 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) доларів США.

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянт вказує на те, що підозра оголошена ОСОБА_2 є необґрунтованою.

Крім того, представник власника майна наголошує на тому, що будь-якого відношення вилучені грошові кошти до предмету розслідування у кримінальному провадженні не мають, отже не можуть бути речовими доказами.

Звертає увагу на те, що вилучені грошові кошти є власністю ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_5, оскільки були подаровані їм на весілля, доказів зворотного органом досудового розслідування не наведено.

Вказує також, що сума збитків заявлена в матеріалах кримінального провадження різниться, так в оскаржуваній ухвалі сума заподіяного збитку складає 1 565 000 грн., а у повідомленій ОСОБА_2 підозрі 763 774 грн., при цьому вказана сума жодним чином не підтверджена.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції прокурор не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, а тому його неприбуття не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна та представника власника майна, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу суду від 31.01.2017 року було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляючи ухвалу має зазначити перелік майна, яке підлягає арешту.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, СВ Печерського УП ГУ Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні під №12017100060000392 від 26.01.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 19.01.2017 року приблизно о 12:00 годині невстановлена особа, знаходячись у приміщенні магазину "Гуд Вайн", що за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, 9, таємно викрала майно, що належить ТОВ "Бюро вин", а саме алкогольні напої на суму 1 565 912 грн.

30.01.2017 р. слідчий СВ Печерського УП ГУ Національної поліції у м. Києві Чередник С.І., за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури №6 Ориняк Р.Р., звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на тимчасово вилучене майно, яке було вилучене у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 27 січня 2017 року під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1, а саме: грошові кошти у розмірі 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) доларів США, 55 купюр по 100 (сто) доларів кожна.

31.01.2017 р. ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання слідчого про арешт майна було задоволено.

Разом з тим, дослідивши обставини кримінального провадження, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дійшов до помилкового висновку про необхідність в накладенні арешту на тимчасово вилучене майно, яке було вилучене у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 27 січня 2017 року під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1, а саме: грошові кошти у розмірі 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) доларів США, 55 купюр по 100 (сто) доларів кожна, а також про наявність сукупності підстав і підозр вважати, що вказані грошові кошти є доказом злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

При цьому слідчий суддя вказаної норми закону не дотримався, оскільки судом не обґрунтовано твердження щодо необхідності накладення арешту з метою збереження речових доказів, оскільки лише наявність постанови про визнання грошових коштів речовими доказами, без обґрунтування підстав чи розумних підозр вважати, що вони є предметом злочину в даному випадку недостатньо, у зв'язку з чим у слідчого судді були відсутні правові підстави для накладення арешту на майно.

Окрім цього, посилання слідчого судді на ту обставину, що вказане майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України також не містить під собою правового підґрунтя, оскільки дане твердження належним чином необґрунтовано та невмотивоване, а є тільки звичайним посиланням на відповідну норму кримінального процесуального закону. Слідчим суддею не дано належну оцінку тому, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

На підставі викладеного колегія суддів ставиться критично до тверджень слідчого про те, що вилучені під час обшуку грошові кошти, мають доказове значення в даному кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи викладене мотивування клопотання, слідчий в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення. Апеляційний суд наявності таких доказів не вбачає.

Як встановлено колегією суддів, надані матеріали клопотання не містять процесуальних документів, що підтверджують відповідність вилучених грошових коштів, критеріям ст. 170 КПК України.

Вказані обставини вплинули і на те, що належним чином не було встановлено, як в ухвалі слідчого судді, так і в клопотанні слідчого, підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, що як вважає колегія суддів прямо суперечить вимогам ст. ст. 171, 173 КПК України.

Також, на переконання колегії суддів, слідчим та слідчим суддею не встановлено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Одночасно слід зауважити, що 20.03.2017 року до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві представником за довіреністю ТОВ "Бюро Вин" ОСОБА_6 було подано заяву за змістом якої він зазначає, що станом на 20.03.2017 року збиток заподіяний ТОВ "Бюро Вин" (код ЄДРПОУ 34817341) відшкодовано в повному обсязі та матеріальних претензій до ОСОБА_2 у вказаного товариства немає. Крім того, ТОВ "Бюро Вин" відмовляється від обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні під №12017100060000392 від 26.01.2017 року на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Так, згідно норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, висновки слідчого судді не відповідають вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи і тим самим є передчасними.

Крім того, слід наголосити, що мали місце й інші істотні порушення кримінального процесуального закону слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого, на яких також наголошує апелянт.

Так, відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт майна розглядається за участю власника майна. Клопотання слідчого може бути розглянуто без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Така необхідність завжди має бути об'єктивно обґрунтована з метою недопущення порушення права на захист особи та забезпечення змагальності, всебічності судового розгляду.

Зокрема відповідна необхідність може обумовлюватися наявністю обґрунтованої підозри, що власник майна в разі повідомлення про наміри накласти арешт на його майно може сховати, знищити чи пошкодити майно.

В будь-якому випадку слідчий повинен мотивувати необхідність розгляду клопотання без повідомлення власника майна, а слідчий суддя переконатися, що таке мотивування є обґрунтованим.

Однак, слідчий суддя прийняв рішення про необхідність розгляду клопотання слідчого про арешт майна без повідомлення власника майна, жодним чином не мотивував своє рішення наявністю об'єктивних для цього підстав.

Таким чином, як вважає колегія суддів, розгляд клопотання слідчого було проведено з порушенням права власника майна на захист.

На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 117, 170-173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 2, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва -

п о с т а н о в и л а:

Поновити адвокату Керевичу О.В., який діє у захист прав і інтересів власника майна ОСОБА_2, строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2017 року.

Апеляційну скаргу адвоката Керевича ОлегаВасильовича, який діє у захист прав і інтересів власника майна ОСОБА_2, - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12017100060000392 від 26.01.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, якою задоволено клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУ Національної поліції у м. Києві Чередник С.І., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №6 Ориняк Р.Р., про накладення арешту на майно та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, яке було вилучене у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 27 січня 2017 року під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1, а саме: грошові кошти у розмірі 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) доларів США, 55 купюр по 100 (сто) доларів кожна, серія та номер яких перелічені в резолютивній частині ухвали, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУ Національної поліції у м. Києві Чередник С.І., погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури №6 Ориняк Р.Р., про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке було вилучене у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 27 січня 2017 року під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1, а саме: грошові кошти у розмірі 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) доларів США, 55 купюр по 100 (сто) доларів кожна, серія та номер яких перелічені в резолютивній частині ухвали, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

В. В. Д з ю б і н О. Б. П р и с я ж н ю к Т. В. Р о с і к