Рішення № 65971362, 10.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 753/18453/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Каліушко Ф.А.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4516/17 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Панченко М.М., Слюсар Т.А.

при секретарі Крічфалуши С.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Макіїввугілля» про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Макіїввугілля» в інтересах ВП «Шахта ім. С.М. Кірова» про відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 000 грн., завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона працюючи на ВП «Шахта ім. С.М. Кірова» ДП «Макіїввугілля» отримала виробничу травму. Висновком МСЕК від 15.07.2011 їй встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40 %, вона визнана інвалідом 3 групи. Вважає, що несприятливими умовами праці відповідач завдав їй моральну шкоду. Моральні страждання виражені у порушенні нормальних життєвих зв'язків, позбавили можливості позивача реалізувати звичайні звички та бажання, окрім того, виникають складнощі у зв'язку з загальною слабкістю, втомою постійним болем.

Заочним рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 грудня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду позивач ОСОБА_3 подала на нього апеляційну скаргу, в якій посилалась на неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. При цьому зазначала, що висновок суду 1 інстанції про те, що порушення трудових обов'язків було допущено лише саме позивачем (невиконання вимог інструкції з охорони праці) - не відповідає фактичним обставинам справи і наданим суду доказам. В матеріалах справи з пункту 13 акту форми Н-1 про нещасний випадок 1995року вбачається, що нещасний випадок на виробництві трапився не лише з її вини, а з вини іншого робітника. При ухваленні рішення судом першої інстанції не враховано положення п. 4.1. рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004, в якому зазначено, що ушкодження здоров'я заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні та фізичні страждання.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання, які належним чином про час та місце розгляду справи були повідомлені, про що свідчать зворотні поштові повідомлення, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до змісту ст. ст. 10,11,58-60 ЦПК України суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ч.1 ст. 309 ЦПК України визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Ч. 2 ст. 309 ЦПК України норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосовуваними, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог ( ч.1 п.2 ст. 307 ЦПК України).

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 р. №14 "Про судове рішення у цивільній справі" обргунтованим визнається рішення , в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи , висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 000 грн. з відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не встановлено та матеріалами справи не підтверджено заявлених у позові неправомірних дій відповідача щодо порушення прав позивача у сфері трудових відносин, а наявні в матеріалах справи докази підтверджують те, що порушення трудових обов'язків саме позивачем (невиконання вимог інструкції з охорони праці) і стало причиною зазначених нею нещасних випадків і отриманих травм.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна виходячи з наступного.

Судом встановлено та як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_3, перебувала з 01 липня 1994 року по 30 вересня 2011 року у трудових відносинах з ВП «Шахта ім. С.М. Кірова» ДП «Макіїввугілля» та виконувала роботу на різних робочих посадах ВП «Шахта ім. С.М. Кірова» ДП «Макіїввугілля», що підтверджується записами у трудовій книжці.

28 жовтня 1995 року під час виконання трудових обов'язків з позивачем стався нещасний випадок.

По факту нещасного випадку складено акт за формою Н-1 від 31.10.1995, в якому зроблено висновок, що нещасний випадок, що стався із ОСОБА_3 визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, також складено акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом № 177 від 31.10.1995 за формою Н-1, вказані причини його виникнення - невиконання вимог інструкції з охорони праці ОСОБА_3

Відповідно до виписки з акту МСЕК від 14.05.1996 позивачу встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 20 % (а.с. 12).

18 березня 2011 року під час виконання трудових обов'язків з позивачем повторно стався нещасний випадок.

По факту нещасного випадку проведено розслідування та складено акт за формою Н- 5 від, 20.03.2011, де зроблено висновок, що нещасний випадок, що стався зі ОСОБА_3 визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, також складено акт про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом № 11 від 20.03.2011 р. за формою Н-1, вказані причини його виникнення - потерпіла при виконанні робіт не слідкувала за особистою безпекою. Порушення п. 11.7. «Інструкції з охорони праці № 02/23 для працівника виробництва бань». Але зі змісту зазначених актів однозначно не можна сказати про вину тільки позивача у настанні нещасних випадків, а слід звернути увагу і щодо причини їх настання та створення відповідних умов для праці відповідачем.

Висновком МСЕК 19.07.2011 позивачу встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40 %, із них 20 % по 1995 року - в перше та 20 % з 19.07.2011 року повторно, визнана інвалідом 3 групи (а.с. 13, 14).

Обгрунтовуючи підстави позову, позивач посилалася на те, що в наслідок нещасних випадків, вона отримала травми ноги та спини, втратила професійну працездатність на 40 %, стала інвалідом 3-ї групи, їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичному болі і пов'язаних із цим моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв'язків, додаткових зусиль для організації життя, розмір якої вона оцінила у 40 000 грн.

За положеннями ст. 173 КЗ пП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'ю, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода працівника від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болі, фізичних та душевних стражданнях , яких він зазнає у зв'язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

При ухваленні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції не враховано , що п. 4.1. рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 закріплює, що ушкодження здоров'я заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні та фізичні страждання.

Постановою ПЛЕНУМУ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ N 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено, оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як норму прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Водночас, згідно із ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається саме на власника або уповноважений ним орган.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника, що підтверджується належними доказами, згідно матеріалів справи ; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Відтак, судом першої інстанції не враховано, що двома професійними травмами на виробництві , що підтверджується відповідними актами та внаслідок яких згідно висновків МСЕК від 14.05.1996 та від 19.07.2011, позивач зазнала наслідків, які призвели до втрати працездатності , що призвело до негативних фізіологічних змін в організмі , вона зазнала фізичного болю та щоденних моральних страждань, що вимагає додаткових зусиль для продовження активного громадського життя та підтримання в належному стані здоров'я .

Водночас, висновки районного суду про те, що під час розгляду справи не встановлено та матеріалами справи не підтверджено заявлених у позові неправомірних дій відповідача щодо порушення прав позивача у сфері трудових відносин не відповідають дійсним обставинам справи.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, даючи юридичну оцінку наданим суду доказам, керуючись нормами матеріального права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, колегія судів не може визнати законним та обгрунтованим рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних, воно у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому колегія суддів виходить з того, що внаслідок нещасного випадку на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, обов'язок по відшкодуванню якої необхідно покласти на відповідача. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в грошовому еквіваленті, апеляційний суд враховує характер отриманих травм позивачем та їх тяжкість, характер та глибину пов'язаних з цим моральних і фізичних страждань нею, ступінь вимушеного порушення нормального укладу її життя та необхідність докладання його організації додаткових зусиль. Виходячи із ступеня вини підприємтсва (враховуючи зміст складених актів) та самої потерпілої у настанні зазначених наслідків, суті позовних вимог, засад розумності та справедливості, колегія суддів визначає моральне відшкодування у розмірі 20 000 грн.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справ на новий розгляд, змінює або ухвалює нове рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, то відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 640 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» (код ЄДПРОУ 32442295, адреса м. Київ, вул. Промислова,10 ) на користь ОСОБА_3, проживаючої за адресою АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 (двадцять тисяч) грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» (код ЄДПРОУ 32442295, адреса м. Київ, вул. Промислова,10 ) на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: