Постанова № 65971211, 11.04.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2017 р. Справа № 914/38/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Зварич О.В. Хабіб М.І.,

за участю секретаря судового засідання Лялька Н.Р.

та представників сторін:

від позивача: Тунік Ю.М., Комарівська О.А - представники (довіреності в матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 - представник (довіреність в матеріалах справи);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 б/н від 02.03.2017

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2017 (суддя Кидисюк Р.А.)

у справі № 914/38/17

за позовом: Приватного підприємства "МИХАЛИЧ і КО", смт. Вороновиця Вінницької області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Новий Розділ Львівської області

про стягнення 49 650, 00 грн

Приватне підприємство "МИХАЛИЧ і КО" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 49 650, 00 грн. Позов заявлено на підставі договору на транспортно-експедиційне обслуговування, укладеного позивачем з відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати послуг перевізника за здійснене перевезення та штрафу за перевищення дозволеної загальної маси автопоїзду або дозволених навантажень на осі автопоїзду.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.02.2017 у справі № 914/38/17 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 17 500, 00 грн вартості наданих послуг перевезення, 31 567, 96 грн відшкодування за сплату штрафу за перевищення дозволеної загальної маси автопоїзду або дозволених навантажень на осі автопоїзду та 1 361, 85 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення 582, 04 грн відшкодування за сплату штрафу за перевищення дозволеної загальної маси автопоїзду або дозволених навантажень на осі автопоїзду відмовлено.

При вирішенні спору місцевий суд виходив з того, що факт надання автотранспортних послуг та наявність основного боргу в розмірі 17 500, 00 грн підтверджено належними і допустимими доказами, а відповідачем не спростована. Також судом переховано суму штрафу, та з урахуванням п. 4.7 договору, яким передбачено, що експедитор відшкодовує перевізнику всі підтверджені документами суми штрафів і зборів за перевищення дозволеної загальної маси автопоїзду або дозволених навантажень на осі автопоїзду, присуджено до стягнення 31 567, 96 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ФОП ОСОБА_3 звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2017 та прийняти нове судове рішення, яким в частині стягнення штрафу відмовити, мотивуючи свої доводи порушення місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, покликається на те, що відповідальність відповідача за перевищення допустимої ваги транспортного засобу відповідно до п. 4.7 договору може настати лише у невідповідності ваги вантажу наданого до перевезення. Однак, факт перевищення ваги вантажу судом не встановлено.

Також зазначає, що позивачем не виконано взятого на себе обов'язку згідно з п. 2.3.договору, а саме, у випадку розходження даних у супроводжуючих документах з фактичними, які можуть спричинити додаткові витати, перевізник зобов'язаний письмово повідомити, не залишаючи місця завантаження, сповістити про це експедитора, відправника і зробити необхідні відмітки у всіх екземплярах CMR накладної. Вказує, що саме невиконання вказаної вимоги унеможливило в подальшому вжиття необхідних дій для недопущення перенавантаження транспортного засобу.

Крім того, просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Приватне підприємство «Тедекс Мастила України», як замовника перевезення. Вказує, що дане рішення матиме приюдиційне значення у випадку звернення з регресним позовом до замовника.

В дане судове засідання з'явились представники позивача та заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просили залишити рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, на вимогу суду надали копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення.

Відповідач та його представник в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили її задоволити, скасувати судове рішення в частині стягнення штрафу та в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Крім того, підтримали клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Приватне підприємство «Тедекс Мастила України», як замовника перевезення.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Предметом позовних вимог є стягнення основного боргу та штрафу. Підставою позову є договір на транспортно-експедиційне обслуговування, укладений позивачем з відповідачем. Отже, з урахуванням підстави та предмету позову, з огляду на те, що Приватне підприємство «Тедекс Мастила України» не є стороною договору на транспортно-експедиційне обслуговування, підстави для його залучення до участі у справі відсутні. Доводи відповідача, що дане рішення матиме приюдиційне значення у випадку звернення з регресним позовом до замовника, відтак є необхідність залучення його до участі у даній справі, є безпідставними. Колегія суддів звертає увагу, що в силу ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2017 у справі № 914/38/17 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18 жовтня 2016 року ПП "МИХАЛИЧ І КО" (перевізник) та ФОП ОСОБА_3 (експедитор1) уклали договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 65ЕП (договір), відповідно до п.1.1. якого перевізник зобов'язався доставити вантаж відповідно до заявки до місця призначення й видати його вантажоодержувачеві (вповноваженій особі вантажоодержувача) відповідно до заявки перевізника, а експедитор1 зобов'язався оплатити встановлену плату за здійснене у відповідності до заявки перевезення.

Як вбачається з замовлення № 179 від 18.10.2016 ПП "МИХАЛИЧ І КО" здійснило перевезення вантажу за маршрутом Томашов Мазовецький (Республіка Польща) - м. Львів (Україна). Вартість перевезення складає 17 500, 00 грн.

Пунктом 3.1. договору визначено, що розрахунки за фактично надані Експедиторові1 транспортні послуги здійснюються у національної валюті України шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Перевізника. Підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (СМR) стосовно перевезення, вказаного в заявці з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу й митних органів.

Згідно з п. 3.2. договору, підставою для здійснення оплати послуг перевізника є оригінал рахунку-фактури, наданий перевізником в одному екземплярі, оригінал СМR по відповідній заявці з відміткою вантажоодержувача про прийомку вантажу та оригінали інших документів, що підтверджують узгоджені з експедитором1 додаткові витрати перевізника, які він поніс в інтересах експедитора1 з метою виконання даного договору. Вказані документи мають бути надані не пізніше 14 днів після виконання вантажоперевезення. Ненадання перевізником вищевказаних документів дає право експедиторові1 відмовити в здійсненні оплати до моменту надання відповідних документів..

Пунктом 3.3 договору встановлено, що строк оплати послуг перевізника складає 10 днів з моменту отримання експедитором1 документів, вказаних у пункті 3.2. цього договору, якщо інше не обумовлено в заявці на перевезення.

Позивач надіслав, а відповідач отримав всі необхідні документи, обумовлені договором. Однак, оплату за надані послуги не здійснив.

З матеріалів справи вбачається та в судових засіданнях сторони не заперечували факту надання послуг перевезення.

Відповідно до п. 1 ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, колегія суддів погоджується з правомірністю висновків місцевого господарського суду про правомірність заявлення до стягнення позивачем 17 500, 00 грн за надані послуги з перевезення.

Поряд з цим, відповідач заперечує проти правомірності задоволення позовних вимог в частині штрафу.

Місцевим господарським судом встановлено, що при виконанні перевезення в міжнародному сполученні автомобілем підприємства "МИХАЛИЧ І КО" DAF держ. номер НОМЕР_1 з напівпричепом держ. номер НОМЕР_2, що здійснювалося на підставі підписаного договору на транспортно-експедиційне обслуговування №65ЕП від 18 жовтня 2016 року, Замовлення № 179 від 18.10.2016, за маршрутом Томашов - Мазовецький (Республіка Польща) - м. Львів (Україна), вул. Городоцька, 355, при проходженні митного контролю на пункті пропуску Гребенне (Республіка Польща) на приватне підприємство "МИХАЛИЧ І КО" було накладено штраф у розмірі п'ять тисяч злотих на підставі того, що при зважуванні загальна вага завантаженого автомобіля згідно з протоколом №00000134/W/2016 від 20.10.2016 становила 40140 кг, при допустимій нормі 40000 кг.

Приватне підприємство "МИХАЛИЧ І КО" оплатило штраф у розмірі п'ять тисяч злотих, про що свідчить платіжне доручення від 26.10.2016.

23 листопада 2016 року позивач звернувся до відповідача із претензією №2 вих №119 з вимогою відшкодувати суму сплаченого штрафу у розмірі 35 000, 00 грн (еквівалент 5000,00 злотих) у десятиденний строк з моменту отримання претензії.

Доказів сплати матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до п.2.2.3 Договору Перевізник зобов'язаний при завантаженні/ вивантаженні звірити кількість і стан вантажу (якість тарної упаковки) завантаженого на транспортний засіб з кількістю і станом вантажу (якістю тарної упаковки), занесеним до товарно-транспортної накладної. Пломбування вантажного відсіку автомобіля не звільнює Перевізника від відповідальності за відповідність фактичної кількості вантажних місць кількості, вказаній у супроводжуючих документах. За відсутності можливості перерахунку, у випадку розходження даних у супроводжуючих документах з фактичними або за наявності інших недоліків, виявлених при завантаженні (порушена упаковка, неналежне кріплення вантажу у вантажному відсіку, понаднормове навантаження та ін.), які можуть причинити додаткові витрати, а також пошкодження вантажу в процесі транспортування, Перевізник зобов'язаний письмово, не залишаючи місця завантаження, сповістити про це Експедитора, відправника і зробити необхідні обумовлені відмітки у всіх екземплярах СМR накладної.

Пунктом 4.7. договору визначено, що у випадку перевищення кількісних характеристик вантажу понад вказаних у заявці, сторони визначають розмір викликаних цим додаткових доплат перевізникові. В тому числі, експедитор1 відшкодовує перевізнику всі підтверджені документами суми штрафів і зборів за перевищення дозволеної загальної маси автопоїзду або дозволених навантажень на осі автопоїзду.

Сторони, користуючись свободою договору, погодили всі його умови, в тому числі і відшкодування експедитором перевізнику штрафу за перевищення дозволеної загальної маси автопоїзду або дозволених навантажень на осі автопоїзду.

Отже, твердження відповідача є необґрунтованими та суперечать умовам підписаного договору.

Посилання відповідача на невиконання позивачем п. 2.2.3 договору є також безпідставними, оскільки неповідомлення експедитора про розходження даних жодним чином не звільняє його від обов'язку сплатити штраф, встановлену п. 4.7. договору. Більше того, п. 4.7.договору не ставить в залежність відшкодування перевізнику штрафу за перевищення дозволеної загальної маси автопоїзду або дозволених навантажень на осі автопоїзду від повідомлення експедитора.

Також колегія суддів критично ставиться до тверджень скаржника щодо неможливості оцінити ризики завантаження транспортного засобу, оскільки йому не було відомо про вагу самого транспортного засобу, оскільки замовлення на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів підписано двома сторонами, а в ньому міститься дані по автомобілю, його номер, дані про водія та його контакти. Отже, володіння інформацією залежало виключно від волевиявлення експедитора.

Відтак, місцевим господарським судом правомірно перераховано суму штрафу з урахуванням дня звернення до суду та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 31 567, 96 грн відшкодування за сплату штрафу за перевищення дозволеної загальної маси автопоїзду або дозволених навантажень на осі автопоїзду, передбаченого п. 4.7 договору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2017 у справі № 914/38/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 13.04.2017.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Хабіб М.І.