Постанова № 65971193, 05.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2017 р. Справа№ 925/292/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Верховця А.А.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від скаржника: Іванова Х.О. - довіреність № 0103/17 від 01.03.2017.

Сафарчева А.В. - довіреність № 07/08 від 02.10.2016.

від ТОВ „ПЦ „Система": Наїдко Л.В. - довіреність № 5 від 13.07.2016.

від ТОВ „Фудмаркет": Перетятько В.Є. - довіреність б/н від 03.04.2017.

від ТОВ „Фудмережа": Перетятько В.Є. - довіреність б/н від 20.01.2017.

ліквідатор арбітражний керуючий Галічева В.О. - свідоцтво № 37 від 18.02.2013.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Стор Фуд Дистриб'юшн" на ухвалу господарського суду Черкаської області від 10.01.2017 року

у справі № 925/292/15 (суддя Хабазня Ю.А.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Буассон Еліт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Родоніт Стоун"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10.01.2017 року у справі № 925/292/15 задоволено повністю заяву розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Галічевої В.О. Визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 03.11.2014 року № 2, укладений між ТОВ „Родоніт Стоун", ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" та ТОВ „Фудмережа". Визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 03.11.2014 року № 1, укладений між ТОВ „Родоніт Стоун", ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" та ТОВ „Фудмаркет".

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду від 10.01.2017 року ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 10.01.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Галічевої В.О. про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги від 03.11.2014 року № 1 та № 2.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2017 року вказану апеляційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

06.03.2017 року апеляційна скарга ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.03.2017 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника скаржника надійшли пояснення по справі, а від представника ТОВ „ПЦ „Система" - відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою суду від 23.03.2017 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 05.04.2017 року на підставі ст. 77 ГПК України.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представників скаржника, ТОВ „Фудмаркет" та ТОВ „Фудмережа" надійшли пояснення по справі.

Представники скаржника, ТОВ „Фудмаркет" та ТОВ „Фудмережа" в судовому засіданні 05.04.2017 року вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 10.01.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Галічевої В.О. про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги від 03.11.2014 року № 1 та № 2.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Галічева В.О. та представник ТОВ „ПЦ „Система" в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 10.01.2017 року - без змін.

05.04.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" слід відмовити, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 10.01.2017 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Як встановлено судом, у провадженні господарського суду Черкаської області перебуває справа № 925/292/15 про банкрутство ТОВ „Родоніт Стоун", провадження у якій порушено ухвалою суду від 26.03.2015 року.

28.09.2015 року до місцевого господарського суду надійшла заява розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Галічевої В.О. про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника на підставі п.1 ч.1 ст. 20 Закону про банкрутство, в якій просила суд:

- визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 2 від 03.11.2014 року, укладений між первісним кредитором - ТОВ „Родоніт Стоун", новим кредитором - ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" та боржником - ТОВ „Фудмережа";

- визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 1 від 03.11.2014 року, укладений між первісним кредитором - ТОВ „Родоніт Стоун", новим кредитором - ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" та боржником - ТОВ „Фудмаркет".

Заява мотивована тим, що виходячи з умов договору, ТОВ „Родоніт Стоун" було відступлено свої майнові вимоги ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" на безоплатній основі, з чого слідує, що ТОВ „Родоніт Стоун" навмисними діями відмовилося від майнових вимог, що у подальшому призвело до неплатоспроможності товариства, погіршило своє фінансове становище на 874 701,15 грн.

Як зазначає ліквідатор, оскаржувані договори укладалися з юридичними особами які мають одного і того ж засновника, директора.

Враховуючи вищезазначене, ліквідатор вважає, що з метою навмисного ухилення від сплати своїх зобов'язань перед кредиторами ТОВ „Родоніт Стоун" протягом одного року, який передував порушенню справи про банкрутство, уклало договори відступлення права вимоги, що завдало матеріальну шкоду останньому та дало можливість не сплачувати свої грошові зобов'язання та навмисними діями привело компанію до неплатоспроможності.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.03.2016 року у справі № 925/292/15, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 року, відмовлено повністю у задоволенні заяви розпорядника майна ТОВ „Родоніт Стоун" арбітражного керуючого Галічевої В.О. про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016 року судові рішення попередніх інстанцій скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд.

Приймаючи вказану постанову, суд касаційної інстанції вказав на необхідність надати правову оцінку спірним угодам саме в контексті наведеної норми ст. 20 Закону про банкрутство, встановити, чи мала місце відмова боржника від власних майнових вимог за спірними угодами, дослідити обставини та докази у справі щодо укладення договору відступлення права вимоги ОСОБА_7 до ТОВ „Родоніт Стоун" на користь ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" від 03.11.2014 року № 0311/2014 року, надати їм правову оцінку, зазначити, чи приймають суди ці обставини та докази до уваги, чи стосуються вони предмету спору та чи впливають на результат розгляду відповідного спору.

За наслідками нового розгляду судом першої інстанції ухвалою суду від 10.01.2017 року задоволено повністю заяву розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Галічевої В.О. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 03.11.2014 року № 2, укладений між ТОВ „Родоніт Стоун", ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" та ТОВ „Фудмережа". Визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 03.11.2014 року № 1, укладений між ТОВ „Родоніт Стоун", ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" та ТОВ „Фудмаркет".

Переглядаючи законність винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

Відповідно до абз. 3 п. 16 Інформаційного листа від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 Про Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI), визнання недійсними правочинів (договорів), то воно може мати місце у випадках відчуження боржником безоплатно майна, прийняття боржником на себе зобов'язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони, прийняття на себе заставних зобов'язань на забезпечення виконання грошових вимог.

Як вбачається з матеріалів справи № 925/845/14 та було зазначено вище, ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.03.2015 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ „Родоніт Стоун".

Постановою господарського суду Черкаської області від 16.12.2015 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Галічеву В.О.

03.11.2014 року, тобто протягом одного року, який передував порушенню справи про банкрутство, між ТОВ „Родоніт Стоун" (первісний кредитор за договором), ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" (новий кредитор за договором), ТОВ „Фудмаркет" (боржник за договором) укладено договір відступлення права вимоги № 1, за умовами якого первісний кредитор уступає право вимоги, що належить йому за договорами поставки № 4600036579 та №4600036582 від 22.07.2013 року, що укладені між первісним кредитором та боржником, надалі іменується „основні договори поставки", а новий кредитор приймає на себе право вимоги і стає кредитором за основними договорами поставки № 4600038043 (системний № 4600038043) (п.1.1. Договору).

Заборгованість боржника перед первісним кредитором складає:

- по договору поставки № 4600036579 - 176 835,39 грн., в т.ч. ПДВ;

- по договору поставки №4600036582- 386 478,03 грн., в т.ч. ПДВ, що разом складає 563 313,42 гривень в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 3.1. договору новий кредитор та боржник домовилися, що останній виконує свої зобов'язання по погашенню суми заборгованості, вказаної в п. 2.1. з розстроченням на дев'ять місяців, сплачуючи новому кредитору рівними платежами щомісяця по 62 590,38 грн., починаючи з місяця, в якому підписаний даний договір.

03.11.2014 року між ТОВ „Родоніт Стоун" (первісний кредитор за договором), ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" (новий кредитор за договором), ТОВ „Фудмережа" (боржник за договором) укладено договір відступлення права вимоги № 2 , відповідно до якого первісний кредитор уступає право вимоги, що належить йому за договорами поставки № 4600036584 та № 4600036580 від 22.07.2013 року, що укладені між первісним кредитором та боржником, надалі іменується „основні договори поставки", а новий кредитор приймає на себе право вимоги і стає кредитором за основним договором поставки №4600038043 (п.1.1. Договору).

заборгованість боржника перед первісним кредитором складає:

- по договору поставки №4600036584 - 128 881,21 грн., в т.ч. ПДВ;

- по договору поставки №4600036580 - 182 506,52 грн., в т.ч. ПДВ,

що разом складає 311 387,73 гривень в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 3.5. договору новий кредитор та боржник домовились, що останній виконує свої зобов'язання по погашенню суми заборгованості, вказаної п. 2.1. з розстроченням на 9 місяців, сплачуючи новому кредитору рівними платежами щомісяця по 34 598,63 грн., починаючи з місяця, в якому підписаний даний договір.

Судом встановлено, що вказані договори відступлення права вимоги не передбачають їх оплатності (зокрема, пункти 4.1 і 4.2 договорів не передбачають обов'язку нового кредитора сплатити кошти і не передбачають конкретної суми для сплати), тобто відповідно до умов вищевказаних договорів ТОВ „Родоніт Стоун" відступило свої майнові вимоги безоплатно, оскільки жодних коштів від ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" не отримувало, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по банківському рахунку за період з 03.11.2014 року по 09.12.2015 року.

На підставі аналізу викладених обставин, вбачається що за один день боржник погіршив своє фінансове становище на 874 701,15 грн.

Таким чином судом встановлено ті обставини, з якими Закон про банкрутство пов'язує можливість визнання договору недійсним, що є правовою підставою задоволення заявлених вимог.

Разом з тим, судом першої інстанції правомірно відхилені доводи ліквідатора банкрута про те, що укладення договорів призвело до неплатоспроможності боржника, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження викладених обставин.

Обґрунтовуючи оплатність укладених договорів, скаржник посилається на наявність за ТОВ „Родоніт Стоун" заборгованість перед ФОП ОСОБА_7 по укладеному між ними договору № 2509/13 від 13.12.2013 року „Про надання послуг абонентського юридичного обслуговування" та наявність договору № 0311/2014 від 03.11.2014 року про відступлення права вимоги, який укладений між ФОП ОСОБА_7, ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн", боржником в особі директора ОСОБА_8

Судом першої інстанції вказані доводи стосовно правовідносин із ФОП ОСОБА_7 та погашення останньому боргу боржника на суму 819 495,55 грн. відхилено як такі, що не мають будь-якого значення для вирішення спору, оскільки оспорювані договори про відступлення права вимоги №1 і №2 від 03.11.2014 не містять посилання на ці правовідносини.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що згідно із п.п. 2.1. договору № 0311/2014 заборгованість боржника перед ФОП ОСОБА_7 складала 948 000,00 грн.

Однак, ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" не надано жодних належних доказів, які б підтверджували надання послуг з юридичного обслуговування на вищевказану суму з огляду на наступне.

Так, ст. 1 „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинниі документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вищевказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України „Про електронний цифровий підпис" або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі наданих послуг , які надані ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" на підтвердження заборгованості боржника містять дефекти, зокрема:

- у вказаних актах не зазначено зміст та обсяг наданих ФОП ОСОБА_7 послуг з юридичного обслуговування боржника, а тому неможливо встановити які саме послуги були надані, а також їх вартість;

- в акті приймання-передачі наданих послуг за грудень 2013 року (з 15 грудня 2013 року по 31 грудня 2013 року) зазначена сума у розмірі 70 000 грн. Зазначена вартість наданих послуг вказана лише за півмісяця надання послуг, в той час як в наступних актах така сума вказана як за цілий місяць надання послуг;

- в акті приймання-передачі наданих послуг за липень 2014 року вказано, що він складений 31.07.2014 року та підписаний директором ТОВ „Родоніт Стоун" ОСОБА_9

Однак, як вбачається з матеріалів справи, директором ТОВ „Родоніт Стоун" з 21.07.2014 року був ОСОБА_8, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Таким чином, ОСОБА_9 не мав повноважень підписувати від імені боржника акти приймання-передачі наданих послуг.

Судова колегія також зазначає, що ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" надано акти приймання-передачі наданих послуг за період з грудня 2013 року по жовтень 2014 року на загальну суму 770 000,00 грн.

В той же час, як зазначалось вище, згідно із п.п. 2.1. договору № 0311/2014 заборгованість ТОВ „Родоніт Стоун" перед ФОП ОСОБА_7 складала 948 000 грн.

Тобто, різниця між вищевказаними сумами складає 178 000,00 грн.

На підставі наведено колегія суддів вважає, що ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження надання послуг на вищевказану суму.

Крім того, скаржник посилається на те, що на підставі договору про відступлення права вимоги № 0311/2014 від 03.11.2014 року були проведені платежі ФОП ОСОБА_7 на загальну суму 819 495, 55 грн.

Однак, вказана сума була перерахована лише через один рік після підписання договору 0311/2014, а саме: 18 грудня 2015 року - 279 076, 91 грн., 21 грудня 2015 року 260 495, 55 грн., 28 грудня 2015 року -280 000, 00 грн.

Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту проведення ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" зарахування зустрічних однорідних вимог, вчаровуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Згідно із ч. 2 ст. 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Однак, для припинення зобов'язань зарахування зустрічних однорідних вимог необхідна одночасна наявність декількох умов.

По-перше, залік можливий за умови, що зобов'язання є зустрічним. Тобто, для заліку є необхідною і достатньою наявність двох зобов'язань. При цьому, особа, яка виступає кредитором по першому зобов'язанню, повинна бути боржником по іншому, і навпаки, боржник по першому зобов'язанню повинен бути кредитором по іншому з них.

З наданої ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог неможливо встановити, про які саме зустрічні однорідні вимоги йде мова. В заяві вказано лише про наявність заборгованості боржника перед ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" у розмірі 948 000,00 грн., однак жодним чином не вказується про вимоги боржника до ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн". У зв'язку з чим неможливо встановити, які саме зустрічні однорідні вимоги пропонував зарахувати ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" даною заявою. Крім того, заява не містить також зазначення суми, яка підлягає зарахуванню, та не містить вказівки на будь-які документи, на підставі яких у боржника (ТОВ „Родоніт Стоун") існує зобов'язання сплатити ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" таку суму. Відсутність грошових вимог до ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн", в свою чергу, унеможливлює їх зустрічне зарахування за заявою останнього.

Таким чином, судова колегія погоджується з обґрунтованим припущенням суду першої інстанції про те, що потенційна наявність у ТОВ „Родоніт Стоун" грошових вимог до ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" на підставі договорів про відступлення права вимоги №1 і №2 від 03.11.2014 року, спростовувала б наявність підстав для визнання їх недійсних як безоплатних.

По-друге, вимоги, що підлягають заліку, повинні бути однорідними.

Загальна сума оспорюваних ліквідатором договорів про відступлення права вимоги № 1 та № 2 від 03.11.2014 складає 874 701,15 грн.

В той час, як вимоги ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" до боржника відповідно до договору № 0311/2014 від 03.11.2014 року складають 948 000,00 грн., в тому числі ПДВ.

Різниця між даними вимогами складає 73 298,85 грн., а тому колегія суддів вважає, що зазначення в такій заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог у повному обсязі, із зазначенням їх рівності не відповідає дійсності.

По-третє, залік можливий тільки за умови, що термін виконання зобов'язання настав, або строк виконання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" та ТОВ „Родоніт Стоун" домовилися, що останній виконує свої зобов'язання по погашенню суми заборгованості, вказаної в п.2.1. з розстроченням, а саме: сума заборгованості перераховується після отримання всієї суми на рахунок ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" (п.п. 3.5. договору № 0311/2014).

Таким чином, договір № 0311/2014 передбачає розстрочку у погашенні суми боргу ТОВ „Родоніт Стоун", а тому, термін виконання зобов'язання станом на 04.11.2014 ще не настав, що в свою чергу унеможливило зарахування зустрічних однорідних вимог.

Крім того, у випадку проведення зарахування зустрічних однорідних вимог сторона зобов'язана належним чином повідомити іншу сторону про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом відправлення відповідної заяви.

Однак, відповідно до матеріалів справи ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" не надано жодного доказу, який би підтверджував відправлення такої заяви про зарахування зустрічних вимог ТОВ „Родоніт Стоун", а також отримання останнім такої заяви.

Разом з тим, розписку про отримання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.11.2014 року, правомірно судом не взято до уваги, оскільки її надано суду під час нового розгляду заяви розпорядника майна боржника від 25.09.2015 року, а відтак остання не може підтверджувати факту отримання вказаної заяви боржником до порушення справи про банкрутство і до початку розгляду заяви розпорядника майна боржника судом по суті.

Колегія судів також враховує письмові пояснення попереднього директора боржника ОСОБА_8, в яких останній зазначає про те, що йому не відомо про існування договору № 0311/2014, а також те, що він його не підписував.

Необхідно також зазначити, що з огляду на сферу регулювання Закону № 2343-XII загалом і за змістом зазначеної норми статті 20, вона є спеціальною по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Згідно з частиною другою статті 4 ЦК основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Відповідно до положень частини третьої статті 104 ЦК порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Таким чином і з огляду на положення статей 4, 104, 110-112 ЦК, Закон № 2343-XII є частиною цивільного законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний Закон, також норм ЦК. (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 13.04.2016 року у справі № 908/4804/14).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як встановлено судом, спірні договори вчинено з порушенням ст. 203 ЦК України з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.1.1, 2.1 Статуту ТОВ „Родоніт Стоун", зареєстрованого за реєстраційним №10161050006000528 від 13.12.2013 року, товариство створене його учасниками шляхом об'єднання їх майна для підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Статут не передбачає можливості безоплатного відчуження активів.

При цьому, згідно з абзацом 6 пункту 6.4 Статуту „Родоніт Стоун" встановлено, що директор товариства вчиняє правочини, укладає договори, контракти з юридичними та фізичними особами на суму, що не перевищує 100 000,00 гривень.

Відповідно до пп. "к" пункту 5.2 Статуту затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 100 000 гривень віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Згідно з договором про відступлення права вимоги №2 від 03.11.2014 року відступлено право вимоги на суму 311 387,73 грн. Згідно з договором відступлення права вимоги №1 від 03.11.2014 року відступлено право вимоги на суму 563 313,42 грн. Тобто, відповідно до статуту укладання вказаних договорів потребує згоди загальних зборів учасників боржника.

Про відсутність такої згоди свідчить зазначена в договорі № 1 та договорі № 2 інформація про те, що директор боржника ОСОБА_8 діє на підставі статуту. В даних договорах відсутнє зазначення про дію на підставі рішення загальних зборів учасників боржника.

Враховуючи викладене, підписання директором боржника ОСОБА_8 договорів № 1 та № 2 було неправомірним, оскільки відповідно до установчих документів він не мав повноважень на їх укладення.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

При цьому, доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

Разом з тим, документи, які підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржниками (договори, накладні, довіреності тощо) не були передані первісним кредитором (ТОВ „Родоніт Стоун") новому кредитору (ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн") у відповідності до п. 3.2. договорів відступлення права вимоги, що свідчить про відсутність подальшого схвалення спірних правочинів.

Таким чином, судом установлено ті обставини, з якими ЦК України пов'язує можливість визнання договору недійсним, що є правовою підставою задоволення заявлених вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для задоволення заяви розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Галічевої В.О. про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника у повному обсязі.

Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали у зв'язку з несплатою розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Галічевої В.О. судового збору за подання відповідної заяви у встановленому законом розмірі, то судова колегія зауважує, що у відповідності до ст. 101 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частиною 3 ст. 94 ГПК України встановлено, що до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 року № 484-VIII, який набрав чинності з 01.09.2015 року, статтю 4 Закону України „Про судовий збір", яка передбачає ставки судового збору, викладено в новій редакції, відповідно до якої за подання до господарського суду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство судовий збір становить 2 розміри мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про судовий збір" (у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі ст. 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2015 рік", з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата становила 1 218,00 грн.

Частиною 3 ст. 6 Закону України „Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до п. 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Як вбачається з матеріалів даної справи про банкрутство, 28.09.2015 року розпорядником майна ТОВ „Родоніт Стоун" арбітражним керуючим Галічевою В.О. заявлено вимоги про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника, а саме: про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 2 від 03.11.2014 року, укладеного між ТОВ „Родоніт Стоун", ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" та ТОВ „Фудмережа", а також про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 1 від 03.11.2014 року, укладеного між ТОВ „Родоніт Стоун", ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" та ТОВ „Фудмаркет" (тобто дві вимоги немайнового характеру).

Отже, за подання такої заяви в межах провадження у справі про банкрутство до сплати підлягав судовій збір у розмірі 4 872,00 грн. (1218х2)х2.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду першої інстанції з відповідною заявою, Галічевою В.О. додано до неї квитанцію від 07.09.2015 року (т. 2, арк. с. 203) про сплату судового збору у розмірі 2 436,00 грн., тобто у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.

Таким чином, з Галічевої В.О. на користь Державного бюджету України підлягає стягненню недоплачений судовий збір у розмірі 2 436,00 грн.

Разом з тим, у відповідності до ст. 49 ГПК України, у зв'язку із задоволенням заявлених вимог розпорядника майна боржника, з ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" на користь Галічевої В.О. підлягає стягненню 4 872,00 грн. за подання заяви про визнання недійсними договорів уступки права вимоги.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла вважає, що ухвалу господарського суду Черкаської області від 10.01.2017 року у даній справі про визнання недійсними договорів уступки права вимоги № 1 та № 2 від 03.11.2014 року прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставні, необґрунтовані, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-106 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Стор Фуд Дистриб'юшн" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 10.01.2017 року у справі № 925/292/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 10.01.2017 року у справі № 925/292/15 в частині визнання недійсними договору відступлення права вимоги від 03.11.2014 року № 2, укладеного між ТОВ „Родоніт Стоун", ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" та ТОВ „Фудмережа", а також договору відступлення права вимоги від 03.11.2014 року № 1, укладеного між ТОВ „Родоніт Стоун", ТОВ „Стор Фуд Дистриб'юшн" та ТОВ „Фудмаркет, залишити без змін.

3. Пункт 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Черкаської області від 10.01.2017 року у справі № 925/292/15 щодо розподілу судових витрат змінити, виклавши його наступним чином:

«2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стор Фуд Дистриб'юшн" (09400, Київська область, Ставищенський район, смт. Ставище, вул. Радянська,10/4, ідентифікаційний код 36405099) на користь арбітражного керуючого Галічевої Валентини Олександрівни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) 4 872,00 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

Стягнути з арбітражного керуючого Галічевої Валентини Олександрівни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. недоплаченого судового збору за подання заяви про визнання недійсними договорів уступки права вимоги.»

4. Доручити господарському суду Черкаської області видати накази

5. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

6. Справу № 925/292/15 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Є.Ю. Пономаренко

А.А. Верховець