Постанова № 65971181, 10.04.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2017справа № 908/1697/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: не зявився; ОСОБА_4 за довіреністю; ОСОБА_5 за довіреністю;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонія", м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від31.01.2017 (підписано 06.02.2017) у справі№ 908/1697/16 (суддя Сушко Л.М.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Полонія", м. Запоріжжя доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мастер V", м. Запоріжжя простягнення суми 203 261,22 грн.В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Полонія", м. Запоріжжя (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер V", м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення суми 203 261,22 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.01.2017 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на порушення господарським судом норм матеріального права та норм процесуального права України, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Зокрема, заявник посилається на те, що судом першої інстанції не взяті до уваги посилання позивача на довідки з банківських установ як на підтвердження факту несплати відповідачем вартості придбаного майна за Договором купівлі-продажу від 24.07.2013.

Апелянт також посилається на помилковість визнання судом першої інстанції належними доказами на підтвердження оплати за Договором купівлі-продажу від 24.07.2013, що надані відповідачем.

Представник позивача в судовому засіданні 20.03.2017 підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Представники відповідача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судове засідання 10.04.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте подав клопотання про визнання договору від 24.07.2013 недійсним.

Оскільки позивач, будучи повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції 10.04.2017 не скористався, судова колегія вважає за необхідне закінчити розгляд апеляційної скарги у його відсутності.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2013 між сторонами укладено Договір купівлі-продажу (далі Договір), за умовами п. 1 якого позивач продав та зобовязався передати у власність, а відповідач купив та прийняв у власність нерухоме майно: реєстраційний номер: 3814219; тип обєкта: цілісний майновий комплекс автостоянки №16; адреса обєкта: м. Запоріжжя, вул. Складська, 1.

Вказаний договір нотаріальний засвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 у м. Запоріжжя, зареєстрований в реєстрі за № 782.

Відповідно до п. 3 Договору, продаж здійснено за 203 261,22 грн. Зазначену в цьому Договорі вартість майна відповідач зобовязується сплатити на підставі виставлених позивачем рахунків не пізніше 15 днів наступного за звітним місяця, або, за письмовою згодою сторін, векселями.

Постановою господарського суду Запорізької області від 16.12.2015 ТОВ "Полонія" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_7

В процесі виконання своїх обовязків ліквідатором ОСОБА_7 встановлено, що керівником ТОВ "Полонія" не передано ліквідатору доказів здійснення оплати по Договору купівлі-продажу від 24.07.2013, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача 203 261,22 грн. вартості відчуженого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на довідку з банківських установ, а саме: ПАТ "Мотор-Банк", АТ "ОСОБА_8 Аваль", ПАТ "КБ Приватбанк", відповідно до яких грошові кошти на рахунки позивача від відповідача на виконання умов Договору не надходили.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач стверджує про належне виконання свого зобовязання за Договором щодо повної сплати за придбане майно в сумі 203 261,22 грн., що підтверджується звітами про використання коштів: № АО-0000001 від 06.08.2013; № АО-0000002 від 15.08.2013; № АО-0000003 від 19.08.2013; № АО-0000004 від 28.08.2013; № АО-0000005 від 05.09.2013; № АО-0000006 від 12.09.2013; № АО-0000007 від 16.09.2013; № АО-0000008 від 27.09.2013; № АО-0000009 від 10.10.2013; № АО-0000010 від 15.10.2013; № АО-0000011 від 24.10.2013; № АО-0000012 від 28.10.2013; № АО-0000013 від 07.11.2013; № АО-0000014 від 14.11.2013; № АО-0000015 від 18.11.2013; № АО-0000017 від 27.11.2013; № АО-0000018 віл 05.12.2013; № АО-0000019 від 12.12.2013; № АО-0000021 від 17.12.2013; № АО-0000022 від 23.12.2013; № АО-0000023 від 25.12.2013 та квитанціями до прибуткового касового ордера: № 25 від 06.08.2013 на суму 10 000,00 грн.; № 26 від 15.08.2013 на суму 10 000,00 грн.; № 27 від 19.08.2013 на суму 10 000,00 грн.; № 28 від 28.08.2013 на суму 10 000,00 грн.; № 29 від 05.08.2013 на суму 10 000,00 грн.; № 30 від 12.09.2013 на суму 10 000,00 грн.; № 31 від 16.09.2013 на суму 10 000,00 грн.; № 35 від 27.09.2013 на суму 10 000,00 грн.; № 39 від 10.10.2013 на суму 10 000,00 грн.; № 42 від 15.10.2013 на суму 10 000,00 грн.; № 49 від 24.10.2013 на суму 10 000,00 грн.; № 51 від 28.10.2013 на суму 10 000,00 грн.; № 59 від 07.11.2013 на суму 10 000,00 грн.; № 64 від 14.11.2013 на суму 10 000,00 грн.; № 66 від 18.11.2013 на суму 10 000,00 грн.; № 73 від 27.11.2013 на суму 10 000,00 грн.; № 79 від 05.12.2013 на суму 10 000,00 грн.; № 84 від 12.12.2013 на суму 10 000,00 грн.; № 87 від 17.12.2013 на суму 10 000,00 грн.; № 91 від 23.12.2013 на суму 10 000,00 грн.; № 93 від 25.12.2013 на суму 3261,00 грн., належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 3.1 Положення про ведення касових операції національній валюті в Україні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі Положення), касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до п. 3.3. Положення, Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Додатком 2 до Положення затверджено Типову форму прибуткового касового ордеру та квитанції до прибуткового касового ордеру N КО-1.

З наявних в матеріалах справи платіжних документів (квитанцій до прибуткового касового ордера) вбачається, що грошові кошти відповідачем перераховувались позивачу ТОВ "Полонія" шляхом внесення готівки до каси підприємства позивача.

Вказані квитанції містять найменування підприємства ТОВ "Полонія"; дату та номер прибуткового касового оренду, до якого оформлено квитанцію; відомовсті від кого прийнято грошові кошти ТОВ "Майстер V" через ОСОБА_9; підставу "оплата за цілісний майновий комплекс зг. договору від 24.07.2013р."; суму прописом; підписи головного бухгалтера ОСОБА_10 та касира ОСОБА_10; печатку ТОВ "Полонія", отже є такими, що оформлені відповідно до вимог, що ставляться до Типової форми N КО-1.

Оригінали вказаних звітів про використання коштів та квитанцій до прибуткового касового ордера були досліджені судом першої інстанції в судовому засіданні.

Судова колегія не приймає до уваги посилання позивача на довідки з банківських установ, оскільки згідно ст. 198 ГК України, платежі за грошовими зобовязаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банку, якщо інше не встановлено законом, вимогами спірного Договору вибір сторонами способу оплати не обмежений.

Щодо доводів позивача про не оприбуткування відповідачем грошових коштів у банківській установі, судова колегія зауважує, що це стосується правомірності дій відповідальних осіб самого позивача та не залежить від волі та дій відповідача по справі.

Судова колегія також вважає необґрунтованими доводи позивача щодо проведення відповідачем часткових оплат впродовж 5 місяців, оскільки це не спростовує факт відсутності заборгованості за спірним Договором.

Будь-яких доказів того, що зазначені кошти сплачувались на виконання іншого договору позивачем не надано. Його доводи в цій частині базуються лише на припущеннях.

Крім того, на виконання вимог ухвали судової колегії від 20.03.2017 відповідачем були надані на підтвердження відображення у його бухгалтерському обліку господарської операції щодо сплати коштів на користь позивача в сумі 203 261,22 грн. журнал-ордер і відомість по рахунку 3721 "Розрахунки з підзвітними особами в національній валюті за 2013 рік" та картки рахунку:3721: за період серпня грудня 2013 року за підписом першого керівника підприємства відповідача.

Доказів, що спростовують зазначений висновок, позивачем не надано.

За таких підстав судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем наявності у відповідача заборгованості за Договором купівлі-продажу від 24.07.2013 та відсутність підстав до стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 203 261,22 грн.

Щодо клопотання позивача про призначення та проведення судової технічної експертизи для визначення давності виконання документів (квитанцій до прибуткових касових ордерів), судова колегія відмовляє у його задоволенні через необґрунтованість, оскільки та обставина, що у позивача відсутня інформація про отримання грошових коштів ТОВ "Полонія" за спірним Договором через не передання документів та печаток керівником ТОВ "Полонія" ліквідатору, та як наслідок, припущення щодо справжності наданих відповідачем доказів, не може слугувати підставою для призначення експертизи.

Також судова колегія відмовляє у задоволенні клопотання позивача про визнання Договору купівлі-продажу від 24.07.2013 недійсним через його безпідставність, оскільки за приписами ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Законних підстав для визнання спірного Договору недійсним судова колегія не вбачає, проте позивач не позбавлений права звернутись із відповідним позовом у передбаченому законом порядку.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 31.01.2017 року у справі № 908/1697/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонія", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 31.01.2017 року у справі № 908/1697/16 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийО.В. Стойка

Судді:О.А. Марченко

ОСОБА_3