Постанова № 65971005, 05.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2017 р. Справа№ 910/21431/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

cекретар судового засідання Борух А.С.

за участю представників:

від прокуратури: Бондарук В.Б. - за посвідченням;

від ВДВС: не з'явився;

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: Сороколіт Є.М. - за довіреністю оформленою належним чином;

від відповідача: Кравчик С.М. - за довіреністю оформленою належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2017р.

у справі №910/21431/14 (суддя Отрош І.М.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 910/21431/14

за позовом Заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 214 627,87 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" заборгованості за договором про купівлю-продаж природного газу № 13/3411-БО-41 від 28.12.2012р. в розмірі 214 627,87 грн., з яких: 171 998,71 грн. основний борг, 18 140,16 грн. пеня, 5 952,66 грн. 3% річні, 18 536,34 грн. інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2014р. у справі № 910/21431/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015р., позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 171 998,71 грн. основного боргу, 18 140,16 грн. пені, 5 952,66 грн. 3% річних та 18 536,34 грн. інфляційних втрат.

12.05.2015р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2014р. видано відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2015р. рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2015р. визнано наказ Господарського суду міста Києва від 12.05.2015р. у справі № 910/21431/14 щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 18 140,16 грн. пені, 5 952,66 грн. 3% річних та 18 536,34 грн. інфляційних втрат таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 у справі № 910/21431/14 ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2015р. скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2016р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2015р. та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2015р. у справі № 910/21431/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2016р. визнано наказ Господарського суду міста Києва від 12.05.2015р. у справі № 910/21431/14 таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення основного боргу у розмірі 171998,71 грн.

03.01.2017р. до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 910/21431/14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2017р. скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі № 910/21431/14 повернуто скаржнику без розгляду.

23.01.2017р. до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 910/21431/14.

Скарга обґрунтована тим, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ВП № 48474139 від 19.12.2016р. було закінчене виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/21431/14 від 12.05.2015р. з підстав п. 16 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку зі списанням, згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" пені і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за спожитий природний газ, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа (наказу № 910/21431/14 від 12.05.2015р.) за судовим рішенням.

На думку скаржника, наведена постанова суперечить вимогам Закону України "Про виконавче провадження", оскільки дія Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку зі списанням, згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" і на правовідносин у даній справі не поширюється, так як на час списання відповідний порядок ведення реєстру підприємств-учасників процедури врегулювання заборгованості, передбачений зазначеним законом, затверджений не був, а отже підприємство боржника до такого реєстру включено не було.

Враховуючи наведене, скаржник просив визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП№48474139 від 19.12.2016р.; визнати недійсною постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№48474139 від 19.12.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №910/21431/14 від 21.03.2017р. відмовлено в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Не погоджуючись із законністю прийнятої ухвали, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити скаргу у повному обсязі.

Умотивовуючи доводи апеляційної скарги позивач-2 вказував, що суд першої інстанції не врахував його доводів про те, що можливість автоматичного списання заборгованості боржника зі сплати штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних в порядку Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" відбувається лише за умови внесення підприємства боржника до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, однак ПАТ «Київенерго» до такого реєстру включено не було.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного Господарського суду від 17.03.2017р., апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Кропивної Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017р. вказану апеляційну скаргу призначено до розгляду 05.04.2017р.

29.03.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив, в якому його представник про обґрунтованість прийнятої судом першої інстанції ухвали.

29.03.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксації судового засідання, яке задоволено колегією суддів.

Представники позивача-1 та ВДВС до судового засідання, що відбулось 05.04.2017р., не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи є можливим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2014р. у справі № 910/21431/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015р., позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Київенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 171 998,71 грн. основного боргу, 18 140,16 грн. пені, 5 952,66 грн. 3% річних та 18 536,34 грн. інфляційних втрат.

12.05.2015р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2014р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015р. видано накази.

17.08.2015р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №48474139 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/21431/14 від 12.05.2015р.

06.12.2016р. листом від №42АУ/92П3/12564 ПАТ "Київенерго" повідомлено ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про списання та припинення зобов'язань з оплати неустойки (штраф, пеня), 3% річних та інфляційних нарахувань, зокрема, у справі №910/21431/14 на суму 42 629,16 грн., на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

19.12.2016р. заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві в межах виконавчого провадження №48474139 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі списанням 42 629,16 грн. відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", враховуючи погашення боржником основної заборгованості за спожитий газ 23.07.2015р. до набрання чинності цим законом.

Пунктом 16 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII, у редакції від 03.11.2016р., чинній на дату винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження підлягає закінченню у разі погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Так, відповідно до преамбули Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", цей закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" набрав чинності 30.11.2016р.

Як вбачається з поданих державним виконавцем матеріалів виконавчого провадження №48474139 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/21431/14 від 12.05.2015р. про стягнення з ПАТ "Київенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 214627,87 грн., заборгованість у розмірі 171 998,71 грн. була сплачена боржником згідно з платіжним дорученням №2116293957 від 23.07.2015р.

Колегією встановлено, що основна заборгованість боржника за спожитий природний газ, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 13/3411-БО-41 від 28.12.2012р., була погашена боржником до набрання Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" чинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Таким чином, зобов'язання ПАТ "Київенерго" зі сплати 18 140,16 грн. пені, 5 952,66 грн. 3% річних та 18 536,34 грн. інфляційних втрат (всього 42 629,16 грн.) припинилось в силу норми закону ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у зв'язку з їх списанням.

У доводах апеляційної скарги в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали, апелянт посилався на відсутність доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, згідно положень ст.1 та ч.3 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі - Закон).

Однак, такі твердження позивача є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості;

реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства;

учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

При цьому, відповідно до ст. 1 даного Закону, заборгованністю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість) є :

кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;

кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);

заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах).

Нормами ст. 5 Закону передбачено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016р. для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016 року.

Тож наведені норми Закону дають підстави для висновку, що об'єктом реструктуризації в силу цього закону є виключно основна заборгованість, без урахування штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних втрат тощо.

Статтею 7 Закону врегульоване питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення.

Частина ч. 3 даної статті передбачає, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Тобто, єдиною умовою для списання заборгованості, нарахованої за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є набрання чинності даним Законом.

Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.

Як свідчать матеріали справи, листом №887 від 28.12.2016р. КП "Ромникомунтепло "РМР" зверталось до Віце-прем`єр-міністра України щодо роз'яснення ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Міністерство регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України у відповідь листом №8/10-1741-16 від 29.12.2016р. повідомило, зокрема, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Аналогічна позиція Міністерства зазначена у листі №8/10-630-17 від 17.03.2017р.

Разом з тим, приписи ч. 3 ст. 7 Закону є імперативними нормами, що встановлюють правило списання штрафних санкції, а також 3% річних та інфляційних втрат у разі погашення основної заборгованості боржником станом на дату набрання законом чинності, а тому оскільки така заборгованість на дату набрання Законом чинності була погашена боржником у даній справі, нараховані штрафні санкції, а також 3% річних та інфляційні втрати - списані, таким чином, будь-якого врегулювання відповідно до приписів Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" між сторонами немає, що, відповідно, спростовує необхідність включення боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

У відповідності до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи встановлене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 910/21431/14.

З огляду на зазначене, у задоволені поданої Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуваний ним судовий акт у справі № 910/21431/14 залишити без змін та скасування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2017р. у справі №910/21431/14 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2017р. у справі №910/21431/14 - залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/21431/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко