Постанова № 65970963, 29.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2017 р. Справа№ 38/281

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

секретар судового засідання Борух А.С.

за участю представників:

від апелянта: не з'явився;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві

на ухвалу Господарського суду міста Києві від 14.02.2017р.

у справі №38/281 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний банк"

до відповідача Закритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком"

про стягнення 313 522,29 доларів США, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києві з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком" заборгованості на суму 313 522,29 доларів США.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2009р. у справі №38/281 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 265 039,38 доларів США грн. основного боргу, 3 726,65 доларів США заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 29 929,00 доларів США пені за несвоєчасну плату по кредиту, 253,00 доларів США пені за несвоєчасну плату процентів за користування кредитом, 2 989,48 доларів США державного мита та 112,51 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

25.02.2010р. Господарським судом міста Києва в порядку ст. 116 ГПК України видано відповідний наказ на виконання вказаного рішення.

02.07.2016р. до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на дії та бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві, відповідно до якої скаржник просив:

- поновити строк для подачі скарги;

- витребувати матеріали зведеного виконавчого провадження №35014326;

- визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 18076622 від 14.04.2016р., як таку що винесена з порушенням п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження";

- зобов'язати начальника органу виконання судових рішень відновити виконавче провадження ВП № 18076622;

- притягнути до дисциплінарної відповідальності головного державного виконавця органу виконання судових рішень Кравчука A.C., який безпідставно та неправомірно виніс оскаржувані постанови не пересвідчившись чи відбулось фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

- визнати незаконною бездіяльність начальника органу виконання судових рішень щодо ненадання відповіді за результатом розгляду скарги банку на неправомірні дії головного державного виконавця Кравчука A.C.;

- скасування незаконних постанов про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2016р. у справі № 38/281, яка залишена без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016р., відмовлено в поновлені пропущеного строку для подачі скарги на дії/бездіяльність ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві та скаргу ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" залишено без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2016р. вказані судові акти скасовано, скаргу ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та заяву про відновлення строку для її подачі передано до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття її до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2016р. поновлено ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" строк для подачі скарги на дії та бездіяльність ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві, призначено скаргу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2017р. скаргу ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" на дії та бездіяльність ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві в частині виконання рішення суду від 26.11.2009р. у справі №38/281 задоволено частково. Визнано недійсною постанову головного державного виконавця ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Кравчука С.А. про закінчення виконавчого провадження від 14.04.2016р. ВП № 18076622. Визнано незаконною бездіяльність начальника ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві щодо ненадання відповіді на скаргу ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" на неправомірні дії головного державного виконавця Кравчука A.C. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 18076622 від 14.04.2016р. та її скасування. Зобов'язано ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві провести виконавчі дії з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.02.2010р. у справі №38/281 у порядку та строк, що визначений законом України "Про виконавче провадження". В іншій частині в задоволенні скарги ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком" на користь ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" 3 031,60 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваного рішення, скаржником зазначено про прийняття судом першої інстанції рішення, яке не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також на неправильне встановлення обставин справи.

На думку апелянта, державними виконавцями було проведено всі виконавчі дії з примусового виконання наказу суду від 25.02.2010р. у відповідності до норм Закону України "Про виконавче провадження", і у зв'язку з тим, що боржником погашено всю суму заборгованості, визначену у виконавчому документі та відповідно до заяви стягувача про стягнення коштів у гривневому еквіваленті, державним виконавцем було правомірно винесено постанову про закриття виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного Господарського суду від 02.03.2017р., апеляційну скаргу ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києві від 14.02.2017р. у справі №38/281 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Кропивної Л.В., судді: Смірнова Л.Г. та Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2017р. вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.03.2017р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.03.2017р. у зв'язку з тим, що суддя Смірнова Л.Г. приймає участь у підготовці для підтримання кваліфікації, змінено та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

14.03.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2017р. від апелянта та відповідача надійшли заяви, в яких вони просять відкласти розгляд даної справи.

В судове засідання 15.03.2017р. представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду були належним чином повідомлені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2017р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.03.2017р.

29.03.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Апелянт до судового засідання, що відбулось 29.03.2017р., не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотання апелянта про відкладення розгляду справи підлягає залишенню без задоволення, адже апелянт вичерпно висловив свою правову позицію щодо оскаржуваного ним судового акту, був обізнаний про розгляд апеляційної скарги в Київському апеляційному господарському суді і не був позбавлений можливості залучити іншого представника для участі у судовому засіданні.

Згідно ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення сторін, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 121-2 ГПК України передбачено оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби.

Частиною 2 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що боржник має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Скарга позивача мотивована тим, що орган ДВС не пересвідчився у виконанні судового рішення боржником у повному обсязі, неправомірно, виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 18076622 від 14.04.2016р., у зв'язку з чим вказана постанова незаконна і підлягає скасуванню, а виконавче провадження підлягає відновленню.

Позивач стверджував, що звернувшись 10.05.2016р. до начальника органу ДВС зі скаргою на дії державного виконавця в порядку ст. 82 закону України "Про виконавче провадження", відповіді станом на 22.06.2016р. не отримав, що є порушенням, у зв'язку з чим просив суд притягнути до дисциплінарної відповідальності головного державного виконавця Кравчука A.C. та визнати незаконною бездіяльність начальника органу виконання судових рішень щодо ненадання відповіді за результатом розгляду скарги на неправомірні дії головного державного виконавця та скасування незаконних постанов про закінчення виконавчого провадження.

За змістом ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999р. передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 ГПК України).

Згідно до п. п. 9.2., 9.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" якщо у відповідній скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, то вона піддягає розглядові господарським судом у тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду. За змістом статті 121 2 ГПК судові засідання у розгляді скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів повинні проводитись господарськими судами окремо за різними справами.

Враховуючи наведе, подана стягувачем скарга підлягає розгляду в частині виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2009р. у справі №38/281.

Відповідно ст.ст. 19, 25 Закону України "Про виконавче провадження"Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього закону. Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно з положеннями Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що 17.03.2010р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №18076622, яке в подальшому органом ДВС приєднано до зведеного виконавчого провадження №35014326 щодо стягнення боргу з відповідача на користь інших стягувачів.

В процесі проведення виконавчих дій, боржником в рахунок погашення заборгованості визначеної у виконавчому документі, перераховано ДВС грошові кошти у розмірі 24 731,96 грн. (розпорядження головного державного виконавця від 10.03.2011р.), 2 796,64 грн. (платіжне доручення № 2074 від 28.05.2012р.), 192 325,65 грн. (платіжне доручення № 19814 від 31.10.2013р.), які в подальшому перераховані на рахунок стягувача. Боржником також перераховано на рахунок позивача суму коштів, відповідно до платіжних доручень № 95 від 25.03.2016р. в розмірі 1 500 000,00 грн., № 112 від 30.03.2016р. в розмірі 500 000,00 грн., № 62 від 13.04.2016р. в розмірі 88 880,00 грн., № 63 від 13.04.2016р. в розмірі 103 859,00 грн.

Таким чином, боржником погашено суму боргу згідно наказу господарського суду від 25.02.2010р. у даній справі на загальну суму 2 412 593,25 грн.

Постановою державного виконавця від 14.04.2016р., у зв'язку зі сплатою боржником суми боргу в повному обсязі, виконавче провадження № 18076622 з примусового виконання наказу суду від 25.02.2010р. у даній справі виведено зі зведеного виконавчого провадження за №35014326.

14.04.2016р. державним виконавцем на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 та статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку зі сплатою боржником суми боргу в повному обсязі виконавче провадження з примусового виконання наказу суду від 25.02.2010р. у даній справі закінчено.

Пунктом 8 ч. 1, ч. ч. 2, 3 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. У випадках, передбачених пунктами 1 - 6, 8, 9, 11 - 13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Проте з твердженням органу виконання судових рішень та боржника, що останнім в повному обсязі сплачено суму боргу за наказом господарського суду №38/281 від 25.02.2010р., колегія суддів не може погодитись.

Предметом спору у даній справі було стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором № 233 від 23.11.2005р., а саме 265 039,38 доларів США грн. основного боргу, 3 726,65 доларів США заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 43 410,67 доларів США пені за несвоєчасну плату по кредиту та 312,88 доларів США пені за несвоєчасну плату процентів за користування кредитом. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2009р. у справі №38/281 позовні вимоги задоволені частково.

25.02.2010р. Господарським судом міста Києва в порядку ст. 116 ГПК України видано відповідний наказ Стягнуто з відповідача на користь позивача 265 039,38 доларів США грн. основного боргу, 3 726,65 доларів США заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 29 929,00 доларів США пені за несвоєчасну плату по кредиту, 253,00 доларів США пені за несвоєчасну плату процентів за користування кредитом, 2 989,48 доларів США державного мита та 112,51 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Отже, спірне зобов'язання було визначено в іноземній валюті (доларах США), адже саме у такій валюті за спірним договором відповідачем отримувалися кредитні кошти та було взято на себе зобов'язання з їх повернення і сплаті відсотків за користування ними, а також пені у випадку несвоєчасного погашення кредиту, процентів, комісій, визначених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини 1 та 3 ст. 533 Цивільного кодексу України).

Отже, законодавство України дозволяє як видавати кредити в іноземній валюті так і приймати відповідні рішення щодо стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій.

Частиною 2 ст. 533 Цивільного кодексу України якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Статтею 53 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо кошти боржника в іноземній валюті розміщені на рахунках, внесках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій установі, що мають право на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, державний виконавець зобов'язує їх продати протягом семи днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу. У разі якщо такі кошти розміщені у банку або іншій фінансовій установі, які не мають права на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, державний виконавець зобов'язує їх перерахувати протягом семи днів ці кошти до банку або іншої фінансової установи, які мають таке право, для їх реалізації відповідно до вимог частини першої цієї статті. У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відхиляючи доводи апелянта про те, що державним виконавцем погашено всю суму заборгованості, визначену у виконавчому документі відповідно до заяви стягувача у гривневому еквіваленті на суму 2 412 480,69 грн., колегія суддів враховує , що Державним виконавцем здійснюються виконавчі дії з примусового виконання наказу суду від 25.02.2010р., а не заяви стягувача, тож до прийняття рішення про закриття виконавчого провадження державний виконавець мав пересвідчитись про перерахування боржником у виконавчому провадженні суми боргу, визначеної саме у виконавчому документі .

Аналогічні висновки щодо необхідності виконання судового рішення зі спору про стягнення заборгованості в іноземній валюті ,виходячи саме із встановленого розміру зобов'язання у відповідній валюті, а не його гривневого еквіваленту, встановленого на момент прийняття рішення у справі, містяться в постановах Вищого господарського суду України від 15.10.2014р. у справі №904/59/14, від 07.12.2015р. у справі №922/70/14.

Доказів повного виконання судового рішення матеріали справи не містять.

Враховуючи наведе, при винесені постанови про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем було порушено приписи п. 8 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (якими вона мотивована), адже фактично судове рішення у даній справі в повному обсязі не виконано, що в свою чергу свідчить про порушення прав позивача (стягувача), який з винесенням вказаного судового рішення правомірно очікував на повернення належних йому коштів у визначених спірними зобов'язаннями розмірах. Отже, колегія суддів прийшла до висновку про неправомірність дій державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 14.04.2016р. ВП № 18076622.

Доводи боржника щодо неправомірності та безпідставності нарахування банком процентів ,починаючи з 19.03.2015р. у зв'язку з відкликанням банківської ліцензії, а також нарахування пені після повного виконання рішення суду в примусового порядку, належить відхилити ,як такі що не мають відношення до суті скарги. Господарський суд розглядає правомірність дій/бездіяльності державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду від 25.02.2010р.,тоді як за наявності спору між сторонами щодо нарахованих відсотків, зацікавлена особа не позбавлена права на звернення до суду у порядку позовного провадження.

Стосовно вимоги скаржника про визнання незаконної та скасування постанови державного виконавця ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Кравчук С.А. про закінчення виконавчого провадження ВП № 18076622 від 14.04.2016р., колегія зазначає, що чинним законодавством не передбачено право господарських судів на скасування постанов державного виконавця при умові визнання їх дії неправомірними.

Аналогічної правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України у постанові № 910/20380/13 від 26.04.2016р.

У відповідності до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Таким чином, оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 18076622 від 14.04.2016р. підлягає визнанню недійсною.

Відновлення відповідного виконавчого провадження за наслідками визнання недійсною постанови про закінчення такого провадження врегульовано положеннями ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачає відповідний порядок вчинення таких дій, тому судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні вимоги скарги стягувача про зобов'язання начальника органу виконання судових рішень відновити виконавче провадження ВП № 18076622.

Стосовно вимоги стягувача про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного державного виконавця органу виконання судових рішень Кравчука A.C., який безпідставно та неправомірно виніс постанову не пересвідчившись чи відбулось фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, то колегія суддів , відмовляючи у задоволенні цієї вимог , виходить з того , що господарському суду не надано повноважень на притягнення державного виконавця до дисциплінарної відповідальності, отже у задоволенні такої вимоги скаржника слід відмовити.

Стосовно вимоги скаржника про визнання незаконною бездіяльності начальника органу виконання судових рішень в частині ненадання відповіді за результатом розгляду скарги позивача на неправомірні дії головного державного виконавця та скасування незаконних постанов про закінчення виконавчого провадження, то при вирішенні цієї вимоги колегія виходить з такого .

Частинами 1, 3, 7, 8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги. Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

З матеріалів справи вбачається, що позивач в порядку ст. ст. 82 закону України "Про виконавче провадження" звернувся зі скаргою до в.о. начальника ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві - Тертичної В.В., з вимогою скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 14.04.2016р. ВП № 18076622, відновити виконавче провадження, притягнути головного державного виконавця органу виконання судових рішень Кравчука A.C. до дисциплінарної відповідальності, письмово повідомити банк про вжиті заходи до нього, вжити передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішення суду в порядку ст. 31 закону України "Про виконавче провадження".

Згідно до ст. 82 закону України "Про виконавче провадження" скарга відповідала вимогам, проте надані органом виконання судових рішень матеріали виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення у даній справі не містили як самої скарги , так і результатів її розгляду.

Враховуючи встановлене, бездіяльність ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві стосовно ненадання відповіді на скаргу позивача на неправомірні дії головного державного виконавця Кравчука A.C. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 18076622 від 14.04.2016р. та її скасування порушує права стягувача, у зв'язку з чим вимоги скаржника в частині визнання такої бездіяльності незаконною правомірно задоволені судом першої інстанції.

Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києві від 14.02.2017р. у справі №38/281 слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києві від 14.02.2017р. у справі №38/281 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києві від 14.02.2017р. у справі №38/281 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 38/281 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко