Постанова № 65970953, 10.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2017 р. Справа№ 910/21845/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Алданової С.О.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представників сторін:

від відповідача-3 - ОСОБА_2 - дов. № 942 від 09.11.2016 року.

представники інших сторін у судове засідання не з'явилися,

розглянувши матеріали

апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Запоріжжя 2012» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРА-ГАРАНТ»

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 16.02.2017 року

у справі № 910/21845/16 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Запоріжжя

2012»

до 1. Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова

компанія «МОТОР-ГАРАНТ»

2. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у

сфері ринків фінансових послуг

3. Фізичної особи-учасника товариства ОСОБА_4

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ТЕРА

ЛТД»

2. Компанія «ДЖЕОФОРД ЕлЕлПі»

3. Компанія «ФРЕЙЗЕР КОРПОРЕЙШН»

4. Компанія «ДУНКАН ПРОМОУШНЗ ЛТД»

5. Фізичної особи - учасника товариства - ОСОБА_7

6. Фізичної особи - учасника товариства - ОСОБА_6

третя особа, яка заявляє самостійних вимоги на предмет спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРА-ГАРАНТ»

про визнання рішень загальних зборів недійсними

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 року по справі № 910/21845/16 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Запоріжжя 2012» про зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг застосувати заходи впливу до порушника ОСОБА_4 щодо вжиття заходів для усунення допущеного порушення провадження у справі № 910/21845/16 припинено.

Матеріали справи № 910/21845/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Запоріжжя 2012» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «МОТОР-ГАРАНТ», Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Фізичної особи - учасника товариства ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРА-ГАРАНТ», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРА-ГАРАНТ», Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ТЕРА ЛТД», Компанію «ДЖЕОФОРД ЕлЕлПі», Компанію «ФРЕЙЗЕР КОРПОРЕЙШН», Компанію «ДУНКАН ПРОМОУШНЗ ЛТД», фізичних осіб - учасників товариства - ОСОБА_7 та ОСОБА_6, про визнання недійсними рішень учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «МОТОР-ГАРАНТ», оформлених протоколами зборів учасників б/н від 15.07.2016 року, б/н від 18.07.2016 року, б/н від 19.07.2016 року передано за встановленою підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Велес Запоріжжя 2012» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 року по справі № 910/21845/16 скасувати в повному обсязі, а матеріали справи передати до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРА-ГАРАНТ» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 року по справі № 910/21845/16 скасувати в частині припинення провадження стосовно похідних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРА-ГАРАНТ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а матеріали справи направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 року апеляційні скарги прийнято до спільного провадження у складі колегії суддів головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Алданова С.О., Зеленін В.О. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.04.2017 року.

06.04.2017 року через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_4 надійшов відзив, в якому відповідач-3 просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник ОСОБА_4 у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянтів, викладених в апеляційних скаргах, просив суд відмовити в задоволенні скарг та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

07.04.2017 року через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Запоріжжя 2012» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представників позивача у службовому відрядженні в Одеській області.

07.04.2017 року через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРА-ГАРАНТ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника у іншому судовому засіданні.

Колегія суддів, порадившись ухвалила, відмовити в клопотань апелянтів враховуючи наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 102 ГПК апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як передбачено ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на 15 днів.

Виходячи з приписів ст. 69 ГПК України, суд не може за власною ініціативою подовжити строк розгляду спору.

Оскільки, клопотання апелянтів не містять прохання про подовження строку спору, а розгляд справи обмежений строком вирішення спору, то суд не може задовольнити прохання про відкладення розгляду спору.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРА-ГАРАНТ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Велес Запоріжжя 2012» про дату та місце розгляду справи було повідомлене належним чином. Участь представників апелянтів у судовому засіданні 10.04.2017 року, судом обов'язковою не визнавалась. До того ж, скаржник є юридичною особою яка не обмежена у виборі своїх представників. Юридичну особу також може представляти її директор.

Представники інших сторін у судове засідання не з'явилися, про причини нез'явлення суд не повідомили, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 року про порушення провадження у даній справі надсилалася сторонам за адресами зазначеними у апеляційній скарзі.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відсутніх сторін.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

02.12.2016 року ухвалою Господарського суду міста Києва було порушено провадження у даній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Запоріжжя 2012» (далі - ТОВ «Велес Запоріжжя 2012») до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «МОТОР-ГАРАНТ» (далі - ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ», відповідач-1), Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та Фізичної особи - учасника товариства ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень учасників ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ», оформлених протоколами зборів учасників б/н від 15.07.2016 року, б/н від 18.07.2016 року, б/н від 19.07.2016 року, а також зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг застосувати заходи впливу до порушника - ОСОБА_4 щодо вжиття заходів для усунення допущеного порушення.

Крім того, зазначеною ухвалою також залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРА-ГАРАНТ» (далі - ТОВ «ТЕРА-ГАРАНТ»), Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ТЕРА ЛТД» (ТОВ ФІРМА «ТЕРА ЛТД»), Компанію «ДЖЕОФОРД ЕлЕлПі», Компанію «ФРЕЙЗЕР КОРПОРЕЙШН», Компанію «ДУНКАН ПРОМОУШНЗ ЛТД», фізичних осіб - учасників товариства - ОСОБА_7 та ОСОБА_6.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 року прийнято до спільного розгляду позовну заяву ТОВ «ТЕРА-ГАРАНТ» (яка є третьою особою-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1), як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору до ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ», Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Фізичної особи - учасника товариства ОСОБА_4, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - ТОВ «ТЕРА-ГАРАНТ», ТОВ ФІРМА «ТЕРА ЛТД», Компанії «ДЖЕОФОРД ЕлЕлПі», Компанії «ФРЕЙЗЕР КОРПОРЕЙШН», Компанії «ДУНКАН ПРОМОУШНЗ ЛТД», фізичних осіб - учасників товариства - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про визнання недійсними рішень учасників ТДВ «СК «Мотор-Гарант», відображених у протоколах зборів учасників б/н від 15.07.2016 року, б/н від 18.07.2016 року, б/н від 19.07.2016 року, а також зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг застосувати заходи впливу до порушника - ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ», а саме застосувати передбачений законом захід впливу шляхом оформлення письмового розпорядження (припису) про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення допущеного порушення.

Крім того, вказаною ухвалою визначено процесуальний статус ТОВ «ТЕРА-ГАРАНТ» як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

02.02.2017 року від Фізичної особи - учасника товариства ОСОБА_4 надійшло клопотання б/н від 21.12.2016 року про застосування правил підсудності, в якому останній просить припинити провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг застосувати заходи впливу до порушника - ОСОБА_4 щодо вжиття заходів для усунення допущеного порушення, а в частині позовних вимог про визнання недійсними рішень учасників ТДВ «СК «Мотор Гарант», оформлених протоколами зборів учасників б/н від 15.07.2016 року, б/н від 18.07.2016 року, б/н від 19.07.2016 року - передати за підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

02.02.2017 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг в поданих письмових поясненнях виклала аналогічне за суттю клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг застосувати захід впливу шляхом зобов'язання порушника - ОСОБА_4 вжити заходів для усунення допущеного порушення.

ОСОБА_4 та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг обґрунтовує доводи про припинення провадження в частині позовних вимог до відповідача-3 тим, що зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг як органу державної влади, застосувати до фізичної особи свої владні управлінські функції - заходи впливу до порушника ОСОБА_4 та вжиття заходів з усунення допущеного ним порушення не є господарським спором, тобто така вимога не може розглядатися в межах господарської справи будь-яким господарським судом, оскільки не підвідомча господарським судам.

Крім того, відповідач-2 та відповідач-3 зазначають, що відповідно до правил виключної підсудності позовна вимога про визнання недійсними рішень учасників ТДВ «СК «Мотор-Гарант», оформлених протоколами зборів учасників б/н від 15.07.2016 року, б/н від 18.07.2016 року, б/н від 19.07.2016 року, підсудна Господарському суду Запорізької області, а не Господарському суду міста Києва.

Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011 року № 10 у вирішенні питань, пов'язаних з прийняттям позовних заяв, господарським судам слід розрізняти поняття підвідомчості і підсудності справ.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК). Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду (статті 13, 15 і 16 ГПК).

Стосовно підвідомчості господарському суду вимоги про зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг застосувати заходи впливу до порушника - ОСОБА_4 щодо вжиття заходів для усунення допущеного порушення, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

При цьому, п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Пунктом 1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25 лютого 2016 року № 4 (далі - постанова пленуму ВГСУ № 4) встановлено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Згідно з п. 1.6 постанови пленуму ВГСУ № 4, у тих випадках, коли позивач (засновник, учасник, акціонер, член юридичної особи) одночасно (у межах однієї позовної заяви) заявляє до суб'єкта владних повноважень вимоги, що є похідними від інших вимог у корпоративному спорі, справа підлягає розгляду в господарському суді.

Такими, зокрема, є вимоги про скасування реєстрації випуску акцій у справах про визнання недійсними рішень загальних зборів про збільшення статутного капіталу акціонерного товариства та внесення змін до системи обліку прав на іменні цінні папери.

За таких обставин, вимоги до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, як суб'єкта владних повноважень, можуть бути підвідомчі господарському суду лише у випадку, якщо вони є похідними від основної вимоги про визнання рішень загальних зборів недійсними.

При цьому, у випадку, якщо вимога стосується здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, то такі спори, відповідно до положень ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, підвідомчі адміністративним судам.

Судова колегія звертає увагу, що вимога про зобов'язання застосувати передбачений законом захід впливу шляхом зобов'язання порушника вжити заходів для усунення допущеного порушення є самостійною та стосується саме владних повноважень та здійснення владних управлінських функцій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Тобто, у даному випадку до відповідача-3 заявлена вимога, яка не є похідною та не може розглядатися разом з вимогою про визнання рішення загальних зборів недійсними в порядку господарського судочинства.

Похідною, у даному випадку, могла б бути вимога про скасування певної дії, яка була вчинена відповідачем-3 на підставі рішення загальних зборів, яке визнається недійсним, а зобов'язання вчинити певні дії стосується безпосередньо владних управлінських функцій останнього, що відноситься виключно до юрисдикції адміністративних судів.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, яку позивач просить господарський суд задовольнити, входить до сфери владних повноважень вказаного органу зі здійснення владних управлінських функцій.

Доводи апеляційних скарг про те, що вимога до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг є похідною та має розглядатися за правилами господарського судочинства не відповідають встановленим обставинам справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до абз. 2 п.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК - відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг застосувати заходи впливу до порушника ОСОБА_4 щодо вжиття заходів для усунення допущеного порушення.

Крім того, ч. 7 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи у спорах, передбачених пунктами 4 та 4-1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.

Як зазначено вище, п. 4 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України встановлює господарську підвідомчість корпоративних спорів.

Згідно положень ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань містяться відомості, зокрема щодо місцезнаходження юридичної особи.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» є наступна адреса: 69068, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Вересаєва, будинок 3.

З огляду на вказане, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, які оформлені протоколами, повинен у даному випадку розглядатися Господарським судом Запорізької області.

Стосовно висновку суду першої інстанції про направлення справи за підсудністю до Господарського суду Запорізької області, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

У даному випадку, під час подання позовної заяви, вимога позивача про визнання недійсними рішень загальних зборів підпадала під виключну підсудність корпоративних спорів, відповідно до ч. 7 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, Господарського суду Запорізької області, оскільки місцезнаходженням ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» є місто Запоріжжя.

Що також відповідає п. 1.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25 лютого 2016 року № 4, якою передбачено, що під час визначення підсудності справ у спорах, що виникли з корпоративних правовідносин, судам необхідно керуватися частиною сьомою статті 16 ГПК України. Відповідно до положень зазначеної норми справи у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр).

Вимога про зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг застосувати заходи впливу до порушника ОСОБА_4 щодо вжиття заходів для усунення допущеного порушення мала розглядатися Господарським судом міста Києва, оскільки ч. 5 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, розглядаються Господарським судом міста Києва.

Апелянти посилаються на абз. 3 п. 20.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», якою визначено, якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині п'ятій статті 16 ГПК, то така справа у будь-якому разі підлягає розгляду у господарському суді міста Києва. Це стосується й тих випадків, коли відповідний орган взяв участь у справі в процесі її розгляду, тобто був залучений як інший відповідач чи в порядку заміни неналежного відповідача (стаття 24 ГПК), або як відповідач за зустрічним позовом у цій же справі (стаття 60 ГПК); у таких випадках правило частини третьої статті 17 названого Кодексу не застосовується, тобто справа підлягає передачі за підсудністю до господарського суду міста Києва.

По-перше, колегія суддів звертає увагу, що зазначені положення постанови пленуму слід застосовувати у випадку правомірного звернення позивача з позовом до відповідача, який є вищим чи центральним органом виконавчої влади, в межах господарської підвідомчості.

Тобто, якщо таку особу правомірно або помилково визначено відповідачем у справі, яка підвідомча господарському суду, або його було залучено як іншого відповідача чи в порядку заміни неналежного відповідача, або як відповідач за зустрічним позовом у цій же справі, то вона за підсудністю має розглядатися Господарським судом міста Києва.

По-друге, у даному випадку слід розрізняти поняття підсудності та підвідомчості, порушення яких, як вважає судова колегія, тягне за собою різні правові наслідки.

Як встановлено вище, позивачем невірно було визначено не підсудність, а підвідомчість вимоги, на підставі якої розгляд справи було прийнято Господарським судом міста Києва.

У даному випадку, порушуючи підвідомчість, позивач взагалі не мав процесуальних підстав для звернення до господарського суду, оскільки спірна вимога підлягала розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Тобто, якщо позивач звертається з позовом до відповідача, який є вищим чи центральним органом виконавчої влади, правомірно або помилково визначив підсудність розгляду справи Господарському суду міста Києва, проте не порушив господарську підвідомчість, то такий спір має бути розглянуто Господарським судом міста Києва.

Проте, якщо позивач звертається до Господарського суду міста Києва з позовом, за яким одним із відповідачів є вищий чи центральний орган виконавчої влади, порушуючи господарську підвідомчість (вірною у даному випадку є адміністративна підвідомчість), а суд припиняє провадження в частині вимог до такого відповідача, то вказаний спір має бути переданий за вірною підсудністю до відповідного господарського суду, у даному випадку за виключною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Такі дії слід трактувати як зловживання своїми процесуальними правами, оскільки порушення підвідомчості, у даному випадку, призводить до неправомірної зміни підсудності.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про направлення справи за вірною підсудністю, оскільки, якщо б позивач добросовісно користувався своїми правами на подання позову, то підсудність визначалася б за правилами ч. 7 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, тобто місцезнаходженням ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ».

Стосовно посилання апелянта на те, що ним заявлено позов, як третьою особою із самостійними вимогами, проте судом не вирішено питання про припинення провадження в частині його вимог до відповідача-2, а отже відсутні підстави для направлення справи за підсудністю до Господарського суду Запорізької області, колегія суддів зазначає наступне.

Позов ТОВ «ТЕРА-ГАРАНТ» як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги було подано до тих же осіб, що і позов ТОВ «Велес Запоріжжя 2012».

Відповідно до ст. 26 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

Тобто, вимоги заявлені позивачем не можуть бути пред'явлені до інших осіб, які не є учасниками спору.

Оскільки провадження у справі в частині вимог ТОВ «Велес Запоріжжя 2012» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг було припинено, то вказані обставини, по-перше, виключають можливість ТОВ «ТЕРА-ГАРАНТ» як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги пред'являти аналогічні вимоги до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, як сторони спору, по-друге, є підставою для припинення провадження у справі в частині таких вимог.

Крім того, судова колегія відмічає, що вимоги ТОВ «ТЕРА-ГАРАНТ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг є аналогічними вимогам ТОВ «Велес Запоріжжя 2012», з тією лише різницею, що ТОВ «Велес Запоріжжя 2012» вимагає комісію застосувати передбачений законом захід впливу шляхом зобов'язання порушника - ОСОБА_4 вжити заходів для усунення допущеного порушення, а ТОВ «ТЕРА-ГАРАНТ» вимагає комісію застосувати до ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» передбачений законом захід впливу шляхом оформлення письмового розпорядження (припису) про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення допущеного порушення.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції припиняючи провадження у справі в частині вимог ТОВ «Велес Запоріжжя 2012» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, повинен був припинити провадження і в частині позовних вимог ТОВ «ТЕРА-ГАРАНТ» як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про зобов'язання застосувати до ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» передбачений законом захід впливу шляхом оформлення письмового розпорядження (припису) про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення допущеного порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Оскільки судом першої інстанції не було враховано зазначених обставин, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала підлягає зміні, а провадження у справі припиненню не лише в частині вимог позивача - ТОВ «Велес Запоріжжя 2012» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а й в частині позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ТОВ «ТЕРА-ГАРАНТ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про зобов'язання застосувати до ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» передбачений законом захід впливу шляхом оформлення письмового розпорядження (припису) про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення допущеного порушення.

В апеляційних скаргах апелянти просили скасувати оскаржувану ухвалу, проте висновки зроблені судом першої інстанції є вірними, що виключає скасування оскаржуваної ухвали, але неповними в частині припинення провадження у справі, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу слід змінити.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Велес Запоріжжя 2012» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРА-ГАРАНТ» в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Проте, колегія суддів дійшла висновку про зміну оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 року по справі № 910/21845/16 в частині припинення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 12-17, 32-34, 43, 49, 99, 101-106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Запоріжжя 2012» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРА-ГАРАНТ» залишити без задоволення.

2. Пункт 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 року по справі № 910/21845/16 змінити, виклавши його в наступній редакції:

«Провадження у справі № 910/21845/16 припинити в частині позовних вимог:

- позивача - ТОВ «Велес Запоріжжя 2012» про зобов'язання Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг застосувати передбачений законом захід впливу шляхом зобов'язання порушника - ОСОБА_4 вжити заходів для усунення допущеного порушення,

- третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги - ТОВ «ТЕРА-ГАРАНТ» про зобов'язання Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг застосувати до ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» передбачений законом захід впливу шляхом оформлення письмового розпорядження (припису) про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення допущеного порушення».

3. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 року по справі № 910/21845/16 залишити без змін.

4. Матеріали справи № 910/21845/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

С.О. Алданова

Повний текст рішення складено 11.04.2017 року.