Постанова № 65970852, 07.04.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2017 р. Справа № 922/2326/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Гетьман Р.А., суддя Камишева Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участі представників:

позивача - ОСОБА_1 за дорученням № 1/2006 від 29.06.2016 року

відповідача 1 ОСОБА_2 за дорученням б/н від 01.01.2017 року

відповідача 2 ОСОБА_3 за дорученням б/н від 14.03.2017 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2426Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 17 серпня 2016 року в справі № 922/2326/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конбитех", м. Харків,

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Компанія "Едельвейс", м. Харків,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма", с. Чкаловське Чугуївського району Харківської області,

про визнання недійсними угод,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 р. ТОВ "Конбитех" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Торгівельний будинок "Компанія Едельвейс" та до ТОВ "Граківські комбікорма" про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 03.08.2015 та № 2 від 14.08.2015 до договору поставки № 01-08 від 01.08.2015, укладеного між 1-м та 2-м відповідачами.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.08.2016 у справі № 922/2326/16 (суддя Ємельянова О.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та неповне зясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Вказує на те, що додаткові угоди №1 та №2 до договору постави №01-08 від 01.08.2015р. були укладені між ТОВ ТБ «Компанія Едельвейс» та ТОВ «Граківські комбікорма» набагато пізніше зазначеної у них дати, та станом на день укладення договору № 2/ВПВ про відступлення права вимоги, вказаних додаткових угод не існувало.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2016 р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.10.2016 р. о 14:30 год.

1-й відповідач 19.10.2016 подав через канцелярію суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилається на те, що рішенням Господарського суду Харківської області від 29.06.2016 року у справі № 922/1633/16 задоволено позов ТОВ «ТБ «Компанія Едельвейс» та визнано недійсним договір № 2/ВПВ про відступлення права вимоги від 04 січня 2016 року, укладений між ТОВ «Граківські комбікорма» та ТОВ «Конбитех», у звязку з чим вважає права позивача на даний час не є порушеними, а спірні додаткові угоди ніяким чином не стосуються його прав та законних інтересів. Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду Харківської області від 29.06.2016 року у справі № 922/1633/16 законної сили не набрало та на даний час оскаржується у апеляційній інстанції.

Представник 2-го відповідача у судовому засіданні зазначив, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному зясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення Господарського суду Харківської області від 17 серпня 2016 року в справі № 922/2326/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі № 922/2326/16 за клопотанням позивача провадження у справі зупинено, призначено судову технічну експертизу додаткових угод № 1 від 03.08.2015 та № 2 від 14.08.2015 до договору поставки № 01-08 від 01.08.2015, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_4, покладено витрати по оплаті вартості проведення судової технічної експертизи документів на позивача - ТОВ "Конбитех". Матеріали справи № 922/2326/16 надіслано до експертної установи.

05.12.2016 за вх. № 12241 судовий експерт Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_4 звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з клопотанням (вих. № 2/6010екс від 28.11.2016) про надання необхідних для виконання експертизи додаткових матеріалів, а саме: вільних зразків текстів (які надруковані, відповідно, на тому ж друкуючому пристрої принтері чи багатофункціональному друкуючому пристрої, що і тексти досліджуваних документів) на оригіналах документів (документах, що подавались до органів реєстрації, дозвільної системи, банківських установ, податкової інспекції тощо) за період часу з 01.07.2015 по 08.11.2016 (дату надання досліджуваних документів до суду); необхідно надати по 10-15 документів за різні дати кожного місяця зазначеного періоду часу; за 03.08.2015 та 14.08.2015 по 5 (пять) документів з вільними зразками текстів.

Для розгляду вказаного клопотання ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 поновлено провадження у справі, розгляд клопотання призначено на 20.12.2016 о 10:15 год. та зобовязано позивача надати докази оплати вартості експертизи та 1-го і 2-го відповідачів зобовязано надати витребувані експертами документи.

У звязку із звільненням у відставку судді Івакіної В.О. на підставі розпорядження керівника апарату суду від 19.12.2016 було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Гетьман Р.А., суддя Камишева Л.М.

Представник позивача 20.12.2016 за вх. № 12867 надав платіжне доручення № 214 від 19.12.2016 на суму 5505,00 грн в підтвердження оплати вартості проведення судової технічної експертизи №11403 згідно з рах. № 3229 від 23.11.2016, яка була призначена ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2016. 1-й та 2-й відповідачі - ТОВ "Торгівельний будинок "Компанія Едельвейс" та ТОВ "Граківські комбікорма" не виконали вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 щодо надання витребуваних експертом додаткових документів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2016, провадження у справі зупинено, матеріали справи № 922/2326/16 направлено до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_4 для продовження проведення судової технічної експертизи документів, за наявними у справі матеріалами.

10.02.2017 Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_4 повернув справу до Харківського апеляційного господарського суду з висновком судово-технічної експертизи документів № 11403, в якому зазначено про неможливість надати відповіді на поставлені питання через відсутність в Харківському НДІСЕ спеціального обладнання.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.03.2017 о 10:00 год.

Представники позивача 14.03.2017 за вх. № 2723 надав клопотання, в якому, посилаючись на неповноту висновку судового експерта, просить призначити додаткову судово-технічну експертизу документів у справі № 922/2326/16, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21).

Представники позивача в судовому засіданні 14.03.2017 за вх. № 2769 надав клопотання, в якому уточнює перелік питань, які просить поставити на вирішення судовому експерту під час проведення додаткової судово-технічної експертизи документів у справі № 922/2326/16.

Представник 2-го відповідача в судовому засіданні 14.03.2017 заперечував проти задоволення клопотань позивача про призначення по справі додаткової судово-технічної експертизи документів.

У судовому засіданні 07.04.2017 представник позивача відмовився від клопотання про призначення додаткової судово-технічної експертизи документів та заявив клопотання про призначення по справі повторної судово-технічної експертизи, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення якої поставити уточнені питання, які позивачем визначені у клопотанні від 14.03.2017 за вх. № 2769.

Розглянувши клопотання представника позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що повторна експертиза призначається судом, якщо висновок експерта буде визнано необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, чи якось інакше викликає сумніви у його правильності. Підставою повторної експертизи можуть бути протиріччя між висновками декількох експертів. Повторна експертиза завжди доручається іншому експертові (експертам). В ухвалі про призначення повторної експертизи необхідно викласти доводи суду з приводу необґрунтованості, суперечливості, сумнівності первісного висновку експерта (експертів).

Приймаючи до уваги, що у первісному висновку експертизи не надано відповідей на поставлені судом питання, і він не може бути визнаний необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для призначення повторної експертизи в іншій експертній установі. За наявності таких обставин, клопотання позивача про призначення по справі повторної судово-технічної експертизи, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, задоволенню не підлягає.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2015 року між ТОВ Граківські комбікорма (в особі представника за довіреністю №3 від 05.01.2015 ОСОБА_5В.) (як постачальником) та ТОВ ТБ Компанія Едельвейс (в особі директора ОСОБА_6А.) (як покупцем) було укладено договір поставки №01-08 (далі договір поставки).

Відповідно до п. 1.1 договору поставки, постачальник зобовязується передати у власність покупця комбікорма (товар), а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору поставки, кількість і асортимент кожної партії товару вказуються в накладній, яка є невідємною частиною цього договору та складена на підставі замовлення покупця. Накладні оформлюються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до цього договору.

В пункті 3.2 договору поставки сторони домовились, що загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, зроблених згідно оформлених накладних.

Відповідно до п. 3.3 договору поставки, загальна сума цього договору визначається як наростаюча сума за всіма поставками, зробленими протягом усього терміну дії цього договору.

Зі змісту п. 4.2 договору поставки вбачається, що сторони дійшли згоди, що зобовязання постачальника по поставці товару за даним договором вважаються виконаними з моменту оформлення сторонами накладної на товар.

Відповідно до п. 5.1 договору поставки, оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок протягом 30 банківських днів з дати відвантаження товару.

Додатковою угодою №1 від 03.08.2015 до договору поставки ТОВ Граківські Комбікорма (в особі представника за довіреністю №3 від 05.01.2015 ОСОБА_5В.) та ТОВ ТБ Компанія Едельвейс (в особі директора ОСОБА_6А.) внесли зміни до п. 5.1 договору поставки, виклали його в новій редакції, відповідно до якої оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок у строк до 31 грудня 2016 року.

Додатковою угодою №2 від 14.08.2015 до договору поставки ТОВ Граківські комбікорма (в особі представника за довіреністю №3 від 05.01.2015 ОСОБА_5 та ТОВ ТБ Компанія Едельвейс (в особі директора ОСОБА_6А.) внесли зміни до договору поставки, доповнили його п. 9.6, відповідно до якого відступлення права вимоги (зміна кредитора) за цим договором допускається виключно за погодженням з другою стороною договору.

04 січня 2016 року між ТОВ Граківські Комбікорма (в особі директора ОСОБА_7С.) (як первісним кредитором), ТОВ КОНБИТЕХ (в особі директора ОСОБА_8Л.) (як новим кредитором) та ТОВ ТБ Компанія Едельвейс було укладено договір №2/ВПВ про відступлення права вимоги (далі договір про відступлення права вимоги), відповідно до умов якого первісний кредитор надає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки №01-08 від 01.08.2015, укладеним між первісним кредитором та боржником.

Відповідно до п. 1.2 договору про відступлення права вимоги, новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобовязань за основним договором, у тому числі сплати боргу за основним договором в сумі 391976,40 грн.

Згідно з п. 2.1 новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду в розмірі 391976,40 грн. шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок первісного кредитора або будь-яким іншим способом згідно чинного законодавства України.

За приписами п. 3.1 договору відступлення права вимоги, первісний кредитор зобовязується передати новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором.

Наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі від 04 січня 2016 по договору відступлення права вимог свідчить, що 04 січня 2016 року ТОВ Граківські Комбікорма передало, а ТОВ ТОВ КОНБИТЕХ прийняло: видаткові накладні №№ 1604 від 19.08.2015 на суму 65258,70 грн.; 1613 від 20.08.2015 на суму 61623,60 грн.; 1617 від 21.08.2015 на суму 60758,10 грн.; 1618 від 21.08.2015 на суму 51034,50 грн.; 1631 від 25.08.2015 на суму 52420,50 грн.; 1644 від 27.08.2015 на суму 51876,00 грн.; 1655 від 28.08.2015 на суму 49005,00 грн., товарно-транспортні накладні та податкові накладні.

З позовної заяви вбачається, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно акту прийому передачі від 04.01.2016 до Договору №2/ВПВ про відступлення права вимоги від 04.01.2016, ТОВ «Граківські комбікорма» не передавав ТОВ «КОНБИТЕХ» додаткові угоди №1 та №2. На думку позивача на момент укладення договору №2/ВПВ про відступлення права вимоги від 04.01.2016 будь яких додаткових угод до Договору поставки №01-08 від 01.08.2015 не існувало, а підписані вони були набагато пізніше зазначеної у них дати. З цих підстав позивач просить визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 03.08.2015 та № 2 від 14.08.2015 до договору поставки № 01-08 від 01.08.2015, посилаючись на ч.1 ст.203 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 4 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимоги однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначені положення Цивільного кодексу України узгоджуються з положеннями частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У п. 2.10. постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 року №11 зазначено, що в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що п. 9.6. Договору поставки № 01-08 від 01.08.2015 сторони договору ТОВ Граківські комбікорма та ТОВ ТБ Компанія Едельвейс погодили можливість внесення змін до договору шляхом укладання додаткових угод, а також можливість їх вчинення уповноваженими представниками сторін.

Посилання позивача на порушення відповідачами під час укладання додаткових угод вимог ст. 203 ЦК України не знайшло підтвердження ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Додаткові угоди до договору поставки №№1 від 03.08.2015 р. та 2 від 14.08.2015 р. укладені, як і договір поставки, в простій письмовій формі, скріплені печатками та підписані повноважними представниками обох сторін, місять всі необхідні реквізити та умови. Додаткові угоди з боку ТОВ Граківські Комбікорма підписано ОСОБА_5, яка діяла на підставі довіреності №3 від 05.01.2015 р., виданої директором ОСОБА_9 З боку ТОВ "Торгівельний будинок "Компанія "Едельвейс" додаткові угоди було підписано директором ОСОБА_6 Справжність підписів підписантів додаткових угод матеріалами справи не спростовується.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказані додаткові угоди № 1 та №2 до Договору поставки № 01-08, укладені між ТОВ Граківські Комбікорма (Постачальник) та ТОВ ТБ Компанія Едельвейс (Покупець), підписані уповноваженими особами та засвідчені печатками товариств. ТОВ Граківські Комбікорма (Постачальник) та ТОВ ТБ Компанія Едельвейс (Покупець) визнають факт їх укладення та підписання вказаних додаткових угод саме в ті дати, які в них зазначені.

Позивачем в порушення ст.ст.4-3, 33, 34 ГПК України не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження того, що вказані правочини підписані сторонами пізніше зазначеної в них дати.

Крім того, слід зазначити, що згідно зі ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст. 20 Господарського кодексу України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

У п. п. 5, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З урахуванням статті 4-3 та статті 33 Господарського процесуального кодексу України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) обовязок по доведенню цього факту (відсутності в усіх учасників правочину наміру створити юридичні наслідки) покладений на позивача.

Тобто, звертаючись до суду із вимогами про визнання недійсними спірних додаткових угод, укладених між відповідачами, позивач має довести, яким чином вказані правочини порушують або оспорюють права і охоронювані законом інтереси позивача. Факт порушень прав або охоронюваних законом інтересів позивача у відповідності до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України є обов'язковою передумовою застосування судом передбачених цими нормами способів захисту права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не є стороною спірних додаткових угод. Вказані правочини, укладені відповідачами відповідно до приписів цивільного законодавства та регулюють правовідносини, що склалися саме між відповідачами, учасником яких не є позивач.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що господарський договір може бути визнаний недійсним за наявності двох умов: 1. порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; 2. наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що тягар доказування позивачем не витриманий. Позивачем належним чином не доведено та не надано до суду доказів у підтвердження порушення відповідачем 1 та відповідачем 2 вимог статей 203 та 215 Цивільного кодексу України на момент укладення спірних додаткових угод та наявність передбачених Законом підстав для визнання спірних додаткових угод недійсними.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено вимоги, викладені у апеляційній скарзі.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та обєктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Харківської області від 17 серпня 2016 року у справі № 922/2326/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у задоволенні клопотання позивача про призначення по справі повторної судово-технічної експертизи.

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 17 серпня 2016 року у справі № 922/2326/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 12.04.2017 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Камишева Л.М.