Рішення № 65970682, 10.04.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2017 р.Справа № 922/714/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків про стягнення 689,98 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 01-16юр/3218 від 25.04.2016 року.

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № 9974 від 29.12.2016 року.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 14110 від 09.02.2006 року в сумі 689,98 грн., з яких 561,15 грн. пені та 128,83 грн. 3% річних. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 березня 2017 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 20 березня 2017 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2017 року розгляд справи було відкладено на 10.04.2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 10.04.2017 року представник відповідача надав відзив на позов, в якому просив суд зменшити розмір пені на 90% (вх. № 11809/17).

Представник позивача в судовому засіданні 10.04.2017 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.04.2017 року підтримав клопотання про зменшення розміру пені.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представників сторін, судом встановлено наступне.

09.02.2006 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальник, позивач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (споживач, відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії №14110, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався постачати Споживачеві електричну енергію, а Споживач оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі, передбачені даним Договором та додатками до нього.

На підставі п. 9.11 договору, договір було пролонговано на 2017 рік.

Згідно з п. 2.1.2. договору постачальник електричної енергії зобов'язався постачати електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділів 6, 7 договору, відповідно до Додатку № 1 "Договірні величини споживання" та Додатку № 2 "Порядок розрахунків".

Відповідно до п. 2.2.5 договору, споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків".

Додатком № 2 до договору (а.с. 23-24) сторони погодили порядок розрахунків (для бюджетних установ та організацій, підприємств житлово-комунального господарства та підприємств, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення).

Згідно з п. 5 Додатку № 2 остаточний розрахунок відповідача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунка, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії, визначених за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом).

Розрахунковим вважається період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця (п.1 Додатку №2 до договору).

За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів.

Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділенні відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання. В разі неявки відповідача для отримання рахунку позивач направляє рахунок відповідачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим відповідачем з дня його відправлення.

Пунктом 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (надалі - Правила) встановлює, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобовязання за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого та в силу ст. 714 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як слідує із матеріалів справи, позивач виконував свої зобов'язання за договором, поставляючи відповідачу електроенергію, а відповідач споживав поставлену енергію, однак, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати спожитої електроенергії виконував не своєчасно, у зв`язку з чим позивачем було нараховано відповідачу пеню в сумі 561,15 грн. та 3% річних в сумі 128,83 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що відповідач за внесення платежів, передбачених п. 2.3.3 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 Порядок розрахунків, відповідач сплачує позивачу суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індексу інфляції. Сума пені нараховується споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений відповідачем в термін, встановлений додатком № 2 Порядок розрахунків, до дня ліквідації заборгованості включно та зазначається в рахунках окремою строчкою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було нараховано відповідачу пеню в сумі 561,15 грн., за наступні періоди :

- з 09.02.2016 року по 15.02.2016 року в сумі 154,56 грн.;

- з 11.03.2016 року по 17.03.2017 року в сумі 170,73 грн.;

- з 13.05.2016 року по 27.05.2016 року в сумі 109,26 грн.;

- з 08.06.2016 року по 13.06.2016 року в сумі 86,94 грн.;

- з 07.07.2016 року по 12.07.2016 року в сумі 23,20 грн.;

- з 09.08.2016 року по 11.08.2016 року в сумі 26,46 грн.

Також позивачем нараховано до сплати відповідачу 3% річних в сумі 128,83 грн. за період з лютого 2015 року по січень 2017 року.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 128,83 грн. заявлена позивачем обґрунтовано, доведена матеріалами справи, вірно нарахована та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 561,15 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватися виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормами права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу. пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 ГК України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін , які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Згідно Бюджетного кодексу України (БК України) бюджетна установа - орган, установа або організація, визначена Конституцією України, а також установа або організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету або місцевого бюджетів, бюджетні установи є неприбутковими (абзац шостий частини 1 статті 2 БК України).

Таким чином, квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків (Відповідач) є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України від 21.09.99 № 1076-ХІУ "Про господарську діяльність в Збройних Силах України", згідно якої квартирно- експлуатаційний відділ м. Харків як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини (установи) несе Міністерство оборони України.

Відповідно ч. 4 ст. 48 БК України зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

У зв'язку з тим, що на теперішній час склалася скрутна ситуація у Збройних силах України, всі кошти які є в наявності у Міністерстві оборони України спрямовані на підвищення обороноздатності країни, відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру пені на 90 %, у відповідності до ст. 233 ГК, 83 ГПК України.

Розглянувши вказане клопотання, суд зважаючи на те, що прострочення відповідача сталося не з прямої вини відповідача та не завдало шкоди позивачу, але при цьому, розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем (561,15 грн.) з урахуванням складного становища відповідача є значним. Стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій в повному розмірі значно ускладнить фінансовий стан відповідача, у зв'язку з чим, суд вважає необхідним задовольнити клопотання відповідача частково та зменшити штрафні санкції на 50%.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені слід задовольнити частково в розмірі 280,58 грн.

В частині стягнення пені в сумі 280,58 грн. суд відмовдяє в задоволенні позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно приписів п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу. пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи вищевикладене судові витрати по даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 714 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, р/р 35217028015404 в ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 820172, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго» (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 26005474695 в АТ «ОСОБА_3 Аваль», м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00131954) 128,83 грн. 3% річних, 280,58 грн. пені та 1600,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 280,58 грн. в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 13.04.2017 р.

Суддя ОСОБА_4

922/714/17