Постанова № 65970680, 05.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2017 р. Справа№ 910/19375/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників:

від позивача: Солонський І.П. за дов. № 2/1 від 22.01.2017

Шелудченко О.О. голова правління.

від відповідача: Гончаренко Є.В. за дов. № 22/16 від 14.09.2016.

від третьої особи: Музичук Л.В. 27/6896/17 від 30.03.2017.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Паніної Л.О. та Закритого акціонерного товариства "Фінансово-промисловий комплекс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2017

у справі № 910/19375/16 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Фінансово-промисловий комплекс"

до Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк", м. Київ, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Пантіної Л.О.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 199 043,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2017р. у справі №910/19375/16 позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Пантіної Л.О. на користь Закритого акціонерного товариства "Фінансово-промисловий комплекс" 62 972,77 грн. заборгованості; 1 945,70 грн. 3% річних.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Паніної Л.О. звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Закрите акціонерне товариство "Фінансово-промисловий комплекс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Паніної Л.О. мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволено частково, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване.

Апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства "Фінансово-промисловий комплекс" мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволено частково, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване.

Також, Закрите акціонерне товариство "Фінансово-промисловий комплекс" посилається на те, що ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не містить обмежень щодо нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань та застосування індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку відповідно до «витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури», на відміну від п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який обмежує застосування штрафних санкцій на період запровадження Тимчасової адміністрації. Тому, судом першої інстанції помилково застосовано п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Паніної Л.О. передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Гончарова С.А., Скрипки І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Паніної Л.О. прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду на 05.04.2017.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 21.02.2017 апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Фінансово-промисловий комплекс" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів Гончарова С.А., Скрипки І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2017 апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Фінансово-промисловий комплекс" прийнято до розгляду та об'єднано апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Паніної Л.О. та Закритого акціонерного товариства "Фінансово-промислового комплекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2017р. у справі №910/19375/16 в одне апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 05.04.2017.

Розпорядженням від 03.04.2017 у зв'язку з перебування судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційні скарги передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів Скрипки І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 прийняти справу №910/19375/16 за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Паніної Л.О. та Закритого акціонерного товариства "Фінансово-промисловий комплекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 до свого провадження у визначеному складі суддів.

03.04.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача по справі надійшли заперечення на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Паніної Л.О.

05.04.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 05.04.2017 представники позивача підтримали доводи викладені у власній апеляційній скарзі та просили задовольнити її, щодо апеляційної скарги відповідача заперечили та просили відмовити в її задоволенні.

В судовому засіданні 05.04.2017 представник відповідача підтримав доводи викладені у власній апеляційній скарзі та просив задовольнити її, щодо апеляційної скарги позивача заперечив та просив відмовити в її задоволенні.

В судовому засіданні 05.04.2017 представник третьої особи підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача та просив задовольнити її, щодо апеляційної скарги позивача заперечив з урахуванням відзиву поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Товариством (виконавець) і Банком (замовник) 01.08.2013 було укладено Договір, за умовами якого:

- виконавець надає замовнику послуги складського господарства, які зазначені в додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору, а замовник зобов'язаний оплачувати ці послуги відповідно до розділу 3 Договору (пункт 1.1 Договору);

- адреса надання послуг: м. Київ, вул. В. Жуковського, 10 (пункт 1.2 Договору);

- факт початку надання послуг фіксується актом про початок надання послуг; у разі відсутності підписаного акта про початок надання послуг моментом початку надання послуг вважається дата, з якої замовник фактично почав отримувати послуги (фіксується односторонньою довідкою виконавця, яка складається на підставі записів в журналі охорони та/або на підставі доповідної записки охоронців виконавця) (пункт 1.3 Договору);

- факт закінчення надання послуг фіксується актом про закінчення надання послуг або односторонньою довідкою виконавця (пункт 1.4 Договору);

- замовник зобов'язується:

- своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки з виконавцем за послуги, які надаються відповідно до умов Договору (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 Договору);

- в разі закінчення дії Договору:

до дати закінчення дії Договору повністю розрахуватись з виконавцем за послуги і електроенергію;

до дати закінчення дії Договору, забрати все своє майно, яке знаходиться у приміщеннях та на території виконавця відповідно до пункту 1.1 Договору;

до дати закінчення Договору звільнити і передати приміщення виконавцю відчиненими та вільними від майна замовника та/або третіх осіб; при цьому, стан приміщення повинен бути не гіршим ніж той, у якому було розпочато надання послуг, з урахуванням нормального фізичного зносу;

до моменту вивезення останнього майна замовника з приміщення та/або території підписати акт про закінчення надання послуг та передати його виконавцю (підпункт 2.3.3 пункту 2.3 Договору);

- плата за послуги, які визначені в пункті 1.1 Договору, за один місяць складає 3 292 грн. без ПДВ (пункт 3.1 Договору);

- замовник зобов'язується здійснювати плату за послуги, зазначені в додатку №1до Договору, щомісяця не пізніше 5 (п'ятого) числа поточного місяця за цей місяць (пункт 3.2 Договору);

- протягом 10 (десяти) днів з дати підписання Договору замовник зобов'язується перерахувати на особовий рахунок виконавця, вказаний у Договорі, плату за послуги за останній місяць дії Договору у розмірі, що встановлений у пункті 3.1 Договору (пункт 3.3 Договору);

- за невиконання або неналежне виконання замовником пунктів 3.2, 3.3, 3.4 і 3.5 Договору, а також всіх інших платежів передбачених Договором, більше ніж на 5 (п'ять) календарних днів останній сплачує виконавцю пеню у розмірі 1 (одного) відсотка від простроченої суми за кожен день прострочення за весь час затримки; вказана пеня нараховується за весь час затримки здійснення плати за послуги до повної сплати замовником основної суми заборгованості, на яку вона нараховується; при простроченні плати за послуги більше ніж на 1 (один) місяць, крім зазначеної пені замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 200% від розміру суми, оплата якої прострочена (пункт 4.1 Договору);

- при затримці перерахування плати за послуги згідно з Договором більше як на 10 (десять) календарних днів, виконавець має право, не попереджаючи замовника, призупинити доступ уповноважених відповідальних осіб замовника у приміщення та на територію до повної сплати заборгованості; при цьому призупинення доступу уповноважених відповідальних та інших осіб замовника не є підставою для невиконання, неналежного та/або несвоєчасного виконання замовником будь-яких зобов'язань за Договором, а також для призупинення дії Договору, в тому числі пунктів 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 і 4.1 Договору (пункт 4.2 Договору);

- строк дії Договору встановлюється до 15.12.2014 включно, але у будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (пункт 6.1 Договору в редакції протоколу від 30.09.2014 №2);

- кожна сторона має право в односторонньому порядку припинити дію Договору, попередивши про це іншу сторону письмово за 30 (тридцять) днів до такого припинення; при цьому, замовник зобов'язаний протягом 1 (одного) тижня з дати відправлення або отримання такого повідомлення провести остаточний розрахунок з виконавцем та протягом 30 днів з дати відправлення або отримання такого повідомлення, забрати все своє майно з приміщення та з території виконавця (пункт 6.2 Договору);

- при цьому, Договір не припиняє свою дію до проведення замовником всіх фінансових розрахунків з виконавцем, включаю пеню та штрафи (пункт 6.3 Договору).

Як передбачено ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що укладений сторонами Договір за своєю природою є змішаним договором (про надання послуг та оренди приміщення), за яким у сторін виникли відповідні зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі постанови правління Національного банку України від 17.06.2014 №365 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17.06.2014 прийнято рішення №50 "Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Старокиївський банк" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Старокиївський банк". Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку призначено Пантіну Л.О. Тимчасову адміністрацію запроваджено з 18.06.2014 по 18.09.2014.

На підставі постанови правління НБУ від 11.09.2014 №563 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" виконавчою дирекцією Фонду 17.09.2014 прийнято рішення №92, яким з 18.09.2014 запроваджена процедура ліквідації Банка та уповноваженою особою Фонду призначено Пантіну Л.О.

З матеріалів справи вбачається, що банк листом від 05.12.2014 №1230/08-02 повідомив Товариство про те, що відповідач, користуючись правами, наданими пунктом 7 частини першої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вважає Договір таким, що припинив свою дію з 15.12.2014, та надіслав позивачу для підписання два примірними акта про закінчення надання послуг. Вказаний лист було надіслано Товариству 25.12.2014, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 25.12.2014.

Листом від 10.12.2014 №1345/01-02 Банк просив Товариство розірвати Договір з 01.01.2015 у зв'язку з ліквідацією Банка.

30.12.2014 №1/12/14 Товариство повідомило листом Банк про те, що позивач не дає згоди на розірвання Договору, оскільки станом на 30.12.2014 Банком не здійснено з Товариством всі фінансові розрахунки, включаючи пеню та штрафи за прострочення платежів.

Відповідно до акту приймання-передачі робіт (надання послуг) №ФПК-000198 Товариством надано Банку послуги зі складського зберігання за грудень 2014 року на суму 3 292 грн.

Листом від 13.01.2015 №1/01/15 Товариство повідомило Банк про те, що станом на 13.01.2015 відповідачу продовжуються надаватись послуги згідно з Договором, та просило Банк здійснити оплату за послуги складського господарства за грудень 2014 року у сумі 3 292 грн. і за січень 2015 року у сумі 3 292 грн., а також відповідно до пункту 4.1 Договору сплати пеню та штрафи за численні прострочки оплати послуг з початку дії Договору.

21.01.2015 №2/01/15 Товариство надіслало листом Банку два примірники акта приймання-передачі робіт (надання послуг) №ФПК-000212 за січень 2015 року та зазначило, що у Банка наявна значна заборгованість.

У відповідності до платіжного доручення від 12.02.2015 №2 Банком оплачено послуги зі складського зберігання за грудень 2014 року у сумі 3 292 грн.

29.07.2016 №20 Товариство листом наполягало на негайному звільненні складського приміщення від майна Банка та припиненні дії Договору.

У листі від 04.08.2016 №21 Товариство зазначило наступне:

- 04.08.2016 працівниками Банка повністю вивезено все майно відповідача зі складського приміщення;

- надати Товариству акт про закінчення надання послуг відповідальна уповноважена особа Банку відмовилась;

- сума заборгованості з оплати послуг складського господарства з 01.01.2015 по 04.08.2016 включно згідно з Договором складає 62 972,77 грн. без урахування суми компенсації втрат від інфляції;

- якщо Банк оплатить послуги складського господарства з компенсацією втрат від інфляції у місячний термін з дня отримання даного листа, то Товариство не буде вимагати стягнення пені та штрафів по день фактичної оплати замовником послуг складського господарства.

27.08.2015 рішенням виконавчої дирекції Фонду №156 строк процедури ліквідації продовжено строком на один рік по 18.09.2016.

18.08.2016 рішенням виконавчої дирекції Фонду №1555 строки процедури ліквідації продовжено на один рік по 18.09.2017.

Відповідач, в апеляційній скарзі вказує на те, що керуючись пунктом 7 частини першої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Договір припинив свою дію 15.12.2014.

Пунктом 7 частини першої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент підписання Банком листа від 05.12.2014 №1230/08-02) уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження - заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Проте, умовами Договору не передбачено його розірвання в односторонньому порядку.

Матеріали справи не місять доказів звернення Банку до суду із позовом щодо розірвання Договору.

Разом з тим, частиною четвертою статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент підписання Банком листа від 05.12.2014 №1230/08-02) встановлено, що початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки Банк не сплатив Товариству за надані послуги з 01.01.2015 по 04.08.2016 (день фактичного вивезення майна Банка із приміщення Товариства), то позовні вимоги в частині стягнення з Банка 62 972,77 грн. заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що товариство перешкоджало у вивезенні майна відповідача з листопада 2014 року по 04.08.2016, то слід зазначити, що матеріали справи таких доказів не містять.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача 1 965,59 грн. 3% річних.

У відповідності до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач просить стягнути з відповідача 1 965,59 грн. 3% річних.

Суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунок суми 3% річних та періоди їх нарахування, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок позивача є невірним, а стягненню на користь позивача підлягає 1 945,70 грн. 3% річних.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 53 692,52 грн. пені, 7 139,09 грн. втрат від інфляції та 73 273,55 грн. 200% штрафу, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з 18.06.2014 у Банку запроваджено тимчасову адміністрацію, а позивач нараховує суми пені, втрат від інфляції і 200% штрафу за період, в яких Банк перебуває в ліквідації, тому, місцевим господарським судом вірно відмовлено у стягненні 53 692,52 грн. пені, 7 139,09 грн. втрат від інфляції та 73 273,55 грн. 200% штрафу.

Враховуючи викладене, посилання позивача на те, що судом першої інстанції помилково застосовано п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», немає під собою правового обґрунтування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Паніної Л.О. та Закритого акціонерного товариства "Фінансово-промисловий комплекс", викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 у справі № 910/19375/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Паніної Л.О. та Закритого акціонерного товариства "Фінансово-промисловий комплекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 у справі № 910/19375/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 у справі № 910/19375/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/19375/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка