Рішення № 65970475, 11.04.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2017 р. Справа №917/715/16

За заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суд Полтавської області від 21.06.2016 року по справі № 917/715/16

за позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул. Зигіна,1 , м. Полтава, Полтавська область, 36000

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 34 000 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Від позивача - ОСОБА_2., дов. № 02/270 від 02.06.2016 року

Від відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_3, ордер № 046886 від 10.04.2017 року

Обставини справи: Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.06.2016 року у даній справі задоволено позовні вимоги.

16.03.2017 року до суду надійшла заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідача) про перегляд рішення від 21.06.2016 року за нововиявленими обставинами.

Згідно з частиною першою статті 114 ГПК перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим господарським судом, який прийняв це рішення, але в іншому складі суду, оскільки за приписом статті 20 названого Кодексу суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участь у перегляді прийнятого за його участю судового рішення за нововиявленими обставинами.

За результатами автоматизованого розподілу для розгляду даної заяви призначено суддю Тимощенко О.М. (протокол від 16.03.2017 року).

Ухвалою суду від 20.03.2017 року вказану заяву призначено до розгляду.

В судовому засіданні 11.04.2017 року відповідач та його представник підтримали свою заяву та просили суд переглянути рішення суду від 21.06.2016 року за нововиявленими обставинами, скасувати рішення суду від 21.06.2016 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Так, в обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на те, що в рішенні Антимонопольного комітету України від 29.12.2016р. №574-р прямо вказано на те, що не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на приписах законодавства висновок адміністративної колегії територіального відділення, яким дії 23 перевізників, в тому числі дії ФОП ОСОБА_1 визнано порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених шляхом вчинення суб'єктами господарювання схожих дій на ринку, які привели до обмеження конкуренції. Тобто підстав для стягнення з відповідача штрафу та пені немає, бо, як це визнано рішенням Антимонопольного комітету України, ФОП ОСОБА_1 не допускав порушення Закону України «Про захист економічної конкуренції». Відповідач вважає, що рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2016р. №574-р «Про перевірку рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. №02/132-рш у справі №02-01-50/87-2015» є нововиявленою обставиною і має істотне значення для вирішення цієї судової справи. Нововиявлені обставини, а саме рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2016р. №574-р є підставою для скасування судового рішення від 21.06.2016р. у справі №917/715/16 та постановлення нового рішення, оскільки є фактичними даними, які спростовують факти, покладені в основу рішення господарського суду.

Представник позивача проти задоволення заяви відповідача заперечувала з підстав, наведених у відзиві. Зокрема, позивача стверджує, що на момент прийняття судового рішення від 21.06.16, Антимонопольним комітетом України не було розпочато перевірку рішення від 03.09.15 № 02/132-рш та воно не було скасовано Антимонопольним комітетом України. В свою чергу, перевірка вказаного рішення була розпочата розпорядженням Антимонопольного комітету України від 26.07.16 № 17-рп, а скасування рішення територіального відділення відбулось 29.12.16. Тому ці обставини не можуть вважатись нововиявленими в розумінні статті 112 ГПК України, на підставі яких рішення господарського суду Полтавської області від 21.06.16 підлягає перегляду.

В судовому засіданні 11.04.2017 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного рішення у відповідності до приписів статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.06.2016 року у даній справі задоволено позовні вимоги, стягнуто з відповідача до загального фонду Державного бюджету України штраф у розмірі 17 000,00 грн. та пеню у сумі 17 000,00 грн., а також 1378,00 грн. судового збору на користь позивача.

Рішення суду від 21.06.2016 року у даній справі ґрунтувалося на рішенні Адміністративної колегії Полтавського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. №02/132-ріп по справі №02-01-50/87-2015, яким визнано дії відповідача та дії інших перевізників щодо застосування однакового тарифу за 1 км проїзду пасажира на приміських автобусних маршрутах загального користування в звичайному режимі руху у розмірі 0,45 грн. без його економічного обґрунтування, після набуття законної сили розпорядження голови Полтавської ОДА від 20.04.15р. № 187 порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а саме пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних, узгоджених дій шляхом вчинення суб'єктами господарювання схожих дій на ринку надання послуг з перевезення пасажирів у звичайному режимі руху на міжміських автобусних маршрутах загального користування, які призвели до обмеження конкуренції без об'єктивних причин для вчинення таких дій. Пунктом 2 вказаного рішення на відповідача накладено штраф у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Судом встановлено, що Антимонопольним комітетом України за поданням Голови Антимонопольного комітету України Тереньєва Ю.О. прийнято рішення №574-р, яким скасовано рішення Полтавського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. №02/132-рш та припинено провадження по справі №02-01-50/87-2015. Підставами для скасування рішення територіальною відділення та припинення провадження у справі є те, що рішення прийнято при не доведенні обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та неправильному застосуванням норм матеріального права, що відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення.

Відповідно до ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Таким чином, господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

На думку суду обставини, на які посилається відповідач у своїй заяві є нововиявленими та мають суттєве значення для вирішення спору у справі № 917/715/16.

Матеріали справи свідчать, що в обґрунтування рішення від 21.06.2016 року покладено рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. №02/132-рш по справі №02-01-50/87-2015, яким, зокрема, встановлено порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції.

Так, рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 3 вересня 2015 року № 02/132 - рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 02-01-50/87-2015 визнано дії автомобільних перевізників, зокрема, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо застосування після набуття законної сили розпорядження голови Полтавської обласної держадміністрації від 20 квітня 2015 року № 187 однакового тарифу за 1 км проїзду пасажира на приміських автобусних маршрутах загального користування в звичайному режимі руху у розмірі 0,45 грн. без його економічного обґрунтування, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення суб'єктами господарювання схожих дій на ринку надання послуг з перевезення пасажирів у звичайному режимі руху на приміських автобусних маршрутах загального користування, які призвели до обмеження конкуренції без об'єктивних причин для вчинення таких дій; за порушення законодавства про захист економічної конкуренції на відповідача накладено штраф у розмірі 17000 грн.

При цьому, перевіркою, проведеною АМК України було встановлено, що при винесенні рішення Полтавським обласним територіальним відділенням АМК України від 03.09.2015р. №02/132-рш було порушено норми матеріального права, недоведені обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, а висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи.

За результатами проведеної перевірки рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. №02/132-рш по справі №02-01-50/87-2015 було скасовано рішенням №574-р від 29.12.2016року Антимонопольного комітету України та припинено провадження по справі №02-01-50/87-2015.

На думку позивача дані обставини не є нововвиявленими, оскільки виникли після прийняття рішення суду, а на момент винесення рішення у справі № 917/715/16 рішення позивача було чинним.

Суд не погоджується із даним твердженням позивача виходячи з наступного.

Відповідно до приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції":

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);

- узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання; особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій (стаття 5);

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (стаття 6);

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);

- вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (частина 4 статті 6);

- за порушення, передбачені пунктом 1 статті 50 Закону, накладаються штрафи у розмірі, визначеному згідно з абзацом другим частини другої статті 52 Закону;

- підставами для, зокрема, визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).

Отже, підставою для притягнення відповідача до відповідальності є сам факт порушення, встановлений рішенням Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. І саме ця обставина є вирішальною для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу та пені.

Приймаючи рішення від 03.09.2015р. №02/132-рш по справі №02-01-50/87-2015 позивач по справі зазначив, що інформація, яка надійшла від автомобільних перевізників на вимоги територіального відділення, не містила економічних обґрунтувань встановленого тарифу, які б свідчили про правомірність його застосування.

Однак, скасовуючи рішення позивача, Антимонопольний Комітет України визнав, що адміністративною колегією територіального відділення обов'язок доведення органом Антимонопольного комітету України факту вчинення порушення, передбаченого частиною третьою статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», зокрема, проведення аналізу ситуації на ринку, було замінено обов'язком доведення відповідачами у справі відсутності в їхніх діях ознак порушення.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вже зазначалось судом, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Обставини, на які посилається відповідач у своїй заяві, є істотним та спростовують факти, на підставі яких приймалося рішення господарського суду Полтавської області від 21.06.2016 року і вказані обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні.

Таким чином, нововиявлені обставини у даній справі (скасування рішення позивача, яким встановлено факт порушення відповідачем вимог закону) свідчать про спростування фактів, покладених в основу судового рішення від 21.06.2016 року (відсутність факту вчинення порушення), та є істотними для обставин справи, оскільки позивачем не доведено самого факту порушення відповідачем вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", а тому відсутні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності за таке порушення.

Враховуючи наведене, заява відповідача підлягає задоволенню, рішення суду від 21.06.2016 року - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 82-85, 112-114 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суд Полтавської області від 21.06.2016 року по справі № 917/715/16 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 21.06.2016р. у справі №917/715/16 за позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 скасувати.

3. Прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. Стягнути з Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Зигіна,1 , м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 21076316) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1515,80 грн. витрат по сплаті судового збору за заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.04.2017 року.

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією