Ухвала суду № 65969585, 10.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

10.04.2017Справа № 910/13383/14

За скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»На діївідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

По справі № 910/13383/14

За позовомвиконувача обов'язки прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі 1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, 2) Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»ДоПублічного акціонерного товариства «Київенерго»Простягнення 146 819 661,13 грн. Суддя Спичак О.М.

Учасники судового процесу:

прокурор: Морозов В.Ю. - посвідчення № 034624 від 23.07.2015;

від стягувача-1: не з'явився;

від стягувача-2: Єгоров В.С. - за дов.;

від боржника: Кравчик С.М., Халімон С.В. - за дов.;

від ДВС: Норка Є.В. - за дов.

Обставини справи :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 у справі №910/13383/14 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 113503385,24 грн основного боргу, 19596572,75 грн пені, 5666173,99 грн 3 % річних, 5876132,18 грн інфляційних втрат. Також присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на користь Державного бюджету України 73080,00 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 у справі №910/13383/14 залишено без змін.

08.12.2014 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 у справі №910/13383/14 видано відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 у справі № 910/13383/14 залишено без змін.

23.01.2017 Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Господарського суду м. Києва була подана скарга на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення 27.12.2016 постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 46310520 та про визнання недійсною постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурли В.Е. від 27.12.16 про закінчення виконавчого провадження № 46310520.

У зв'язку із закінченням терміну повноважень у судді ОСОБА_1 розпорядженням Господарського суду міста Києва від 23.01.2016 призначено повторний автоматичний розподіл Скарги.

За результатами повторного автоматичного розподілу скаргу передано судді Спичаку О.М. для розгляду.

Ухвалою суду від 26.01.2017 призначено до розгляду скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на 20.02.2017.

16.02.2017 через канцелярію суду від боржника надійшли письмові пояснення по суті поданої скарги, відповідно до яких останній заперечив проти її задоволення у повному обсязі.

Представник Міністерства енергетики та вугільної промисловості України у судовому засіданні 20.02.2017 надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких скаргу підтримав у повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Прокурор у даному судовому засіданні також скаргу підтримав у повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Представник боржника у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті поданої скарги, в яких проти її задоволення заперечив у повному обсязі.

Представник відділу ДВС утримався від пояснень з приводу поданої скарги.

Відповідно до статті 77 ГПК України, суд оголосив ухвалу про перерву з розгляду скарги на 13.03.2017.

27.02.2017 через канцелярію суду від відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшли письмові пояснення з приводу поданої скарги та копія матеріалів виконавчого провадження № 46310520.

21.02.2017 через канцелярію суду від відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві надійшла копія матеріалів виконавчого провадження № 44646577.

10.03.2017 через канцелярію суду від боржника надійшли додаткові письмові пояснення по суті поданої скарги.

Також 10.03.2017 від скаржника надійшли додаткові пояснення по скарзі поданої на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

У судовому засіданні 13.03.2017 учасники судового процесу надали усні пояснення з приводу поданої скарги.

Крім того, представники ДВС та боржника подали спільне письмове клопотання про продовження строку вирішення скарги на 15 днів, яке судом було розглянуто та задоволено.

Ухвалою суду від 13.03.017 продовжено строк вирішення скарги на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 910/13383/14 на 15 днів.

Відповідно до статті 77 ГПК України, суд оголосив перерву у судовому засіданні щодо розгляду скарги на 10.04.2017.

07.04.2017 через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства «Київенерго» надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.04.2017 представник скаржника надав усні пояснення, в яких просив суд скаргу задовольнити в повному обсязі та визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 27.12.2016 ВП № 46310520 про закінчення виконавчого провадження; визнати недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27.12.2016 про закінчення виконавчого провадження № 46310520.

Прокурор у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті скарги, відповідно до яких скаргу підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити її.

Представники боржника та ДВС надали усні пояснення, в яких проти задоволення скарги заперечили у повному обсязі.

Представник стягувача-1 у дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходився наказ Господарського суду міста Києва № 910/13383/14від 08.12.2014 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 11 503 385,24 грн основного боргу, три проценти річних в розмірі 5 666 173,99 грн., індекс інфляції в розмірі 5 876 132,18 грн, 19 596 572,72 грн пені та 73 080,00 грн витрат по сплаті судового збору.

27.12.2016 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову ВП № 46310520 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/13383/14 від 08.12.2014 з підстав, передбачених п. 16 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку зі списанням згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за спожитий природний газ, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Так, згідно з оскаржуваною постановою державним виконавцем встановлено, що сума основного боргу боржником була погашена до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», у зв'язку з чим пеня, інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Стягувач вважає постанову про закінчення виконавчого провадження незаконною, а дії щодо її винесення неправомірними посилаючись на те, що згідно аналізу положень ст.ст. 1-3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», учасниками процедури врегулювання заборгованості (що включає у себе у тому числі і списання заборгованості) є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру. При цьому, наголошує, що на даний час реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості Кабінетом Міністрів України не сформований, а відтак оскільки, відповідач не включений до реєстру, списання заборгованості вважає неправомірним, а винесення постанови про закінчення виконавчого провадження незаконним. Крім того, стягувач посилається на відсутність документально підтвердженого факту списання заборгованості.

Представник боржника проти задоволення скарги заперечив, просив оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу без задоволення. В обґрунтування своєї правової позиції зазначав, що ст. 7 ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» не вимагає будь-яких додаткових дій (таких як включення підприємства відповідача в реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості) для списання вже нарахованих неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань та процентів річних, відтак, вважає, що ВДВС правомірно завершив виконавче провадження, посилаючись на набрання чинності в процесі виконання рішення суду вказаного вище Закону.

Розглянувши подану скаргу, дослідивши матеріали справи, а також, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд прийшов до висновку, що подана скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

У п. 2 ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» зазначено, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404- VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з оскаржуваною постановою, підставою для закінчення виконавчого провадження № 46310520 стали обставини визначені в п. 16 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404- VIII.

Так, пунктом 16 ст. 39 вищезгаданого Закону передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: погашення, списання згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», її дочірньою компанією «Газ України», Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням. (Частину першу статті 39 доповнено пунктом 16 згідно із Законом № 1730-VIII від 03.11.2016).

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», відповідно до яких визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Так, згідно з оскаржуваною постановою державним виконавцем встановлено, що пеня, інфляція та три відсотки річних підлягають списанню у відповідності до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Преамбулою Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» визначено, що цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Абзацами 4 та 5 ч.1 ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» визначено, що заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість) - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до приписів ч.1 ст.3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (далі - реєстр).

Статті 4, 5, 6 Закону регулюють проведення взаєморозрахунків та реструктуризацію заборгованості.

Статтею 7 Закону врегульоване питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення.

Частина 3 даної статті передбачає, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Тобто, єдиною умовою для списання заборгованості, нарахованої за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є набрання чинності даним Законом.

Наведене є безумовною підставою для списання даної заборгованості та не потребує будь-яких дій від теплопостачального підприємства щодо включення до реєстру в порядку передбаченому ст.3 даного Закону.

Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.

Як свідчать матеріали справи, боржник листом № 42АУ/92ПЗ/974 від 16.03.2017 звертався до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України щодо роз'яснення ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Міністерство регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України у відповідь листом №8/10-630-17 від 17.03.2017 повідомило, що нараховані на погашену підприємством ПАТ «Київенерго» заборгованість за спожитий природний газ до набрання чинності Закону № 1730 неустойка, штраф (пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню на підставі частини третьої статті 7 Закону № 1730, яка є нормою прямої дії, при цьому виконання цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру.

Отже, твердження скаржника щодо відсутності ПАТ «Київенерго» у реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі заборгованості, судом не беруться до уваги, оскільки спростовуються ч.3 ст. 7 Закону № 1730-VIII, відповідно до якої списання поставлено в залежність від набрання чинності вказаним законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 у даній справі встановлено, що заборгованість Публічного акціонерного товариства «Київенерго» перед стягувачем виникла на підставі договору купівлі-продажу природного газу №13/3408-Б041 від 28.12.2012 з подальшими змінами, внесеними додатковою угодою №1 до договору від 18.07.2013.

В постанові про закінчення виконавчого провадження від 27.12.2016 № 46310520 від 27.12.2016 встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2015 № 910/13383/14 сума основного боргу визнана такою, що не підлягаю виконанню, а судовий збір сплачено самостійно.

Виходячи з наведеного, з урахуванням вищевказаних вимог Закону, суми інфляційні нарахувань, пені та процентів річних за наказом Господарського суду міста Києва № 910/13383/14 від 08.12.2014 підлягали списанню.

Листом від 06.12.2016 №42АУ/92ПЗ/12564 Публічне акціонерне товариство «Київенерго» повідомило Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про списання та припинення зобов'язань з оплати пені, інфляційних нарахувань та відсотків річних за наказом Господарського суду міста Києва від 08.12.2014 № 910/13383/14.

У відповідності до частини 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», господарським судом за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України правомірно закінчено виконавче провадження шляхом винесення відповідної постанови ВП № 46310520 від 27.12.2016, а тому скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії органу державної виконавчої служби задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Суддя О.М. Спичак