Рішення № 65969539, 05.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017Справа №910/1613/17

За позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Проскан"простягнення 99 617 329, 45 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Дубій І.В. - представник за довіреністю; Солонько М.М. - представник за довіреністю;від відповідача:Сідько О.С. - представник за довіреністю; Терещенко О.М. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Преміум" (далі - позивач, ПАТ "КБ "Преміум") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" (далі - відповідач, ТОВ "Проскан") про стягнення заборгованості по Кредитному договору № 26/КЛ/13 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 04.07.2013 року в розмірі 97 557 917, 53 грн.

Разом із позовною заявою Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Преміум" було подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просив суд винести ухвалу про забезпечення позову, шляхом:

- накладення арешту на нерухоме майно;

- накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан", які обліковуються на рахунках у банківських установах, в межах розміру суми позовних вимог 97 557 917, 53 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 порушено провадження у справі № 910/1613/17 (Суддя Пригунова А.Б.).

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/823 від 10.03.2017 року призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1613/17 у зв'язку з неможливістю судді Пригунової А.Б. здійснювати правосуддя.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 10.03.2017 року, справу № 910/1613/17 передано на розгляд судді Підченку Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 року справу № 910/1613/17 призначено до розгляду у судовому засіданні 24.03.2017 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача по справі надійшли наступні заяви та клопотання:

- заява про збільшення позовних вимог від 24.02.2017 року, в якій позивач просить суд прийняти вказану заяву та стягнути з ТОВ "Проскан" заборгованість по Кредитному договору № 26/КЛ/13 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 04.07.2013 року в розмірі 99 617 329, 45 грн.;

- клопотання на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі від 01.02.2017 року про долучення документів;

- письмові пояснення від 24.02.2017 року по тілу кредиту та нарахованих відсотках;

- клопотання від 28.02.2017 року про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, письмових пояснень.

У свою чергу, від відповідача по справі через канцелярію суду було отримано такі заяви і клопотання:

- про витребування доказів (належним чином засвідчені копії, виданих Національним банком України Банківської ліцензії та Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, які діють на дату надання цих документів; інформації щодо рахунку, відкритому в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Преміум", на який Товариство з обмеженою відповідальністю "Проскан" має можливість у системі електронних платежів здійснювати погашення заборгованості за кредитним договором № 26/КЛ/13 від 04.07.2013 року в національній та іноземній валюті за період починаючи з 10.02.2016 року по дату надання інформації; витребувати у Національного банку України інформацію щодо фактично поновлення чи не поновлення у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" банківської ліцензії № 236 від 03.11.2011 року та Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій № 236-3 від 23.03.2015 року, які були видані Національним банком України; довідку по відкритим поточним рахункам у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Преміум" клієнту банківської установи Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" або інформацію про їх наявність чи відсутність, на які Товариство з обмеженою відповідальністю "Проскан" у системі електронних платежів має право здійснювати погашення кредитної заборгованості перед публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Преміум" у національній та іноземній валюті за період починаючи з 10.02.2016 року по дату надання довідки або інформації; інформацію чи є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Преміум" учасником системи електронних платежів та системи обміну інформацію S.W.I.F.T. станом на дату надання відповідної інформації);

- клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 23.02.2017 року та від 27.02.2017 року;

- відзив на позовну заяву від 23.02.2017 року;

- клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Верховним судом України справи № 826/2607/16 за позовом ОСОБА_5 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Преміум" про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії;

- клопотання про призначення у справі № 910/1613/17 судової економічної експертизи для визначення розміру суми виданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Проскан" грошових коштів у користування, розміру процентів, що підлягають сплаті та розміру заборгованості за кредитним договором № 26/КЛ/13 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 04.07.2013 року;

- клопотання про здійснення технічної фіксації судового засідання від 10.03.2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні 24.03.2017 року наполягав на задоволенні заявленого позову з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та надав усні пояснення по справі. Заперечував проти клопотань відповідача про зупинення провадження у справі та про призначення судової економічної експертизи.

Представники відповідача безпосередньо у судовому засіданні заперечували проти вимог, викладених у позовній заяві. Письмово та усно відмовились від клопотання про здійснення фіксації судового процесу. наполягали на задоволенні всіх інших заявлених раніше клопотань.

Крім того, відповідачем було долучено до матеріалів справи письмові пояснення до відзиву на позов та подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення по суті справи № 910/3033/17, яка знаходиться у провадження Господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "Проскан" до ПАТ "КБ "Преміум" про визнання виконавчого напису № 155, вчиненого 27.01.2017 року на Договорі застави основних засобів № 26/КЛ/13/З-1 від 23.10.2013 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк Д.В., про звернення стягнення на майно ТОВ "Проскан", таким, що не підлягає виконанню.

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні згідно вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.04.2017 року.

У судовому засіданні 05.04.2017 року представники позивача наполягали на задоволенні позову з урахуванням поданої раніше заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Крім того, представники позивача підтримували заяву про вжиття заходів до забезпечення позову та заперечували проти клопотань позивача про витребування доказів, про зупинення провадження у справі та про призначення судової економічної експертизи.

Частина 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки збільшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовому клопотанні, прийняте господарським судом, тоді новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 99 617 329, 45 грн.

Представники відповідача проти позову та заяви про вжиття заходів до забезпечення позову заперечували.

На заявах про зупинення провадження у справі не наполягали, пояснюючи це тим, що відсутні підстави викладені у заявах та відпала потреба.

Проте, представники відповідача продовжували підтримувати заявлене клопотання про призначення судової економічної експертизи та надали цього приводу додаткові усні та письмові пояснення.

У судовому засіданні було розглянуто заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та встановлено наступне.

Відповідно до вимог ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора, або з власної ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову у вигляді, зокрема, накладення арешту на майно або на грошові суми, що належать відповідачу.

Згідно з абз. 3 п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Абзацом 3 п. 3 даної постанови пленуму адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Позивачем не достатньо обґрунтовано те, що невжиття заходів до забезпечення позову, може вплинути на виконання рішення Господарського суду м. Києва у разі задоволення позовних вимог. Саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є підставою для задоволення відповідної заяви.

За таких обставин у задоволенні заяви щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан", які обліковуються на рахунках у банківських установах, в межах розміру суми позовних вимог 97 557 917, 53 грн., слід відмовити.

Також, судом було розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та про призначення судової економічної експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

При цьому, із поданого відповідачем клопотання судом не встановлено, яким чином набрання законної сили рішенням у справі № 910/826/2607/16 та №910/3033 може впливати на предмет спору у справі № 910/1613/17.

Враховуючи й той факт, що представники відповідача на клопотаннях про зупинення провадження у справі не наполягали у зв'язку з тим, що відпала необхідність, суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні.

Відповідно до частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Дослідивши у судовому засіданні 05.04.2017 року доводи та пояснення позивача і відповідача, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи, оскільки позивачем в підтвердження розміру заборгованості було надано виписки по рахунках на яких обліковується заборгованість відповідача та меморіальні ордери, які підтверджують факт надання кредитних коштів та отримання наданих коштів позичальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Проскан". Крім того, відповідачем не надано суду контр розрахунку, в якому були б вказані інші суми заборгованості за основним боргом, процентами чи іншими нарахуванням по Кредитному договору № 26/КЛ/13 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії.

Щодо клопотання відповідача про витребування доказів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Відкликання банківської ліцензії не означає припинення зобов'язання за кредитним договором, а законодавством України не передбачено припинення кредитних зобов'язань боржників перед банком у випадку прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора. Зобов'язання відповідача випливають з правочину (кредитного договору), який на момент розгляду справи є дійсним.

Дослідивши наявні у матеріалах справи фактичні дані, суд дійшов висновку, що наявних доказів достатньо для вирішення спору по суті, а заявлені у клопотанні відповідача документи жодним чином не впливають на обставини справи та предмет спору.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.03.2017 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Преміум", (надалі - банк, кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проскан", (надалі - позичальник, боржник), укладено Кредитний договір № 26/КЛ/13 на відкриття відновлювальної мультивалютного кредитної лінії (далі - кредитний договір).

Згідно пункту 1.1 кредитного договору, кредидавець надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії, а позичальник зобов'язується отримати кредит/транш кредиту, використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом/траншем кредиту, комісії та інші платежі, встановлені цим договором, а також додатковими договорами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Відповідно до пункту 1.1.1 кредитного договору, загальний ліміт мультивалютної кредитної лінії встановлюється в розмірі, еквівалентному 31 000 000, 00 гривень.

Протягом дії цього договору загальний ліміт мультивалютний кредитної лінії зменшується за графіком, визначеним у додатку №1 до договору.

За умовами пункту 1.1.1 Договору в остаточній редакції додаткової угоди № 5 від 26.02.2015 року, загальний ліміт мультивалютної кредитної лінії встановлюється в розмірі 2 073 000, 00 дол. США.

Згідно пункту 1.1.2 кредитного договору, валюта кредиту: гривня та/або євро та/або долар США.

Пунктом 1.1.3 кредитного Договору, в редакції додаткової угоди № 8 від 03.07.2015 року передбачено, що термін остаточно повернення кредиту 05 жовтня 2015 року включно, якщо такий термін (строк) не наступить раніше з підстав, що передбачені умовами договору або законодавством.

Так на умовах пункту 1.1.4 кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом/траншем кредиту 23,5% річних у валюті кредитування гривні; 13% річних у валюті кредитування доларах США; 12,8 % річних у валюті кредитування євро, та може бути змінена при видачі кожної з частин кредиту/траншу кредиту, в межах кредитної лінії.

Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору, кредитодавець відкриває позичковий рахунок № 20631010106067 (надалі за текстом позичковий рахунок), на якому буде враховуватися кредит/транш кредиту, наданий за цим договором, погашення кредиту/траншу кредиту, а також дострокове погашення кредиту/траншу кредиту, якщо таке буде. Такий позичковий рахунок є для позичальника обов'язковим для обліку руху сум, які позичальник повинен повернути кредитодавцю.

Так, на умовах пункту 2.1. Кредитного договору, в редакції додаткової угоди № 8 від 03.07.2015 року, кредитодавець відкриває позичковий рахунок № 20621001006067, на якому буде враховуватися кредит/транш кредиту, наданий за цим договором, погашення кредиту/траншу кредиту, а також дострокове погашення кредиту/траншу кредиту якщо таке буде. Такий позичковий рахунок є для позичальника обов'язковим для обліку руху суму, які позичальник повинен повернути кредитодавцю.

Згідно пункту 2.7 кредитного договору, проценти за користування кредитом/траншем кредиту нараховуються кредитодавцем наступним чином:

- пункт 2.7.1 кредитного договору, проценти за користування кредитом/траншем кредиту нараховується з дня перерахування коштів з позичкового рахунку до моменту фактично повернення кредиту/траншу кредиту, в тому числі і за період прострочення терміну/строку остаточного погашення кредиту/траншу кредиту, зазначеного в пункті 1.1.3 договору.

- пункт 2.7.2 кредитного договору, проценти за користування кредитом/траншем кредиту, нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленою згідно з пунктом 1.1.4 цього договору.

- пункт 2.7.6 кредитного договору, проценти за користування кредитом/траншем кредиту нараховуються у тій валюті, в якій надано кредит/транш кредиту.

- пункт 2.7.8 кредитного договору, нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день настання терміну/строку остаточного повернення кредиту/траншу кредиту, зазначеного в пункті 1.1.3 цього договору, а у випадку, якщо позичальник не поверне загальну заборгованість за кредитом/траншем кредиту в такий день або здійснить дострокове повернення загальної заборгованості за кредитом/траншем кредиту - то нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення загальної заборгованості за кредитом/траншем кредиту.

Відповідно до пункту 2.8 кредитного договору, проценти за користування кредитом/траншем кредиту сплачуються наступним чином:

- проценти, нараховані за місяць відповідно до пункту 2.1 цього договору, позичальник зобов'язаний сплачувати на рахунок № 2068601106067, відкритий у кредитодавця, щомісяця, не пізніше 15-го календарного від дня місяця, наступного за тим, за яким вони нараховані.

Так, на умовах пункту 2.8.4 кредитного договору, проценти за користування кредитом/траншем кредиту сплачуються у тій валюті, в якій надано кредит/транш кредиту.

Згідно пункту 1 редакції додаткової угоди № 3 від 30.01.2015 року до кредитного договору:

- погашення нарахованих та несплачених процентів за листопад 2014 р. в сумі 44 124, 17 дол. США - до 01.03.2015 року включно;

- погашення частини нарахованих та несплачених процентів за грудень 2014 року в сумі 27 651, 15 дол. США - до 01.03.2015 року включно;

- погашення нарахованих та несплачених процентів за грудень 2014 року сумі 17 943, 83 дол. США - до 20.03.2015 року включно;

- погашення процентів за користування кредитними коштами за січень 2015р. - до 20.03.2015 року включно;

- погашення процентів за користування кредитними коштами за лютий 2015 р. - до 01.04.2015 року включно.

Згідно пункту 1 в редакції додаткової угоди № 6 від 30.04.2015 року до кредитного договору,

а) позичальник зобов'язується погасити частину нарахованих та несплачених процентів розмірі 166 015, 54 дол. США - у строк до 02.05.2015 року включно;

б) позичальник зобов'язується погасити проценти, що будуть нараховані за квітень 2015 року - у строк до 20.05.2015 року включно.

Згідно пункту 1 в редакції додаткової угоди № 7 від 29.05.2015 року до кредитного договору:

а) позичальник зобов'язується погасити частину нарахованих та несплачених процентів в розмірі 185 473, 04 дол. США - у строк до 30.06.2015 року включно;

б) позичальник зобов'язується погасити проценти, що будуть нараховані за травень, червень 2015 року - в кінці строку дії цього кредитного договору.

Згідно пункту 2 в редакції додаткової угоди № 8 від 03.07.2015 року до кредитного договору, позичальник зобов'язується погасити нарахування та несплачені проценти в сумі 180 949, 04 дол. США, а також нараховані проценти в сумі 43 405, 83 дол. США в наступні строки:

- погашення нарахованих процентів сумі 40 000, 00 дол. США - до 31.07.2015 року;

- залишок нарахованих процентів, в тому числі процентів, що будуть нараховані за період з 01.07.2015 року по 04.10.2015 року - до 05.10.2015 року включно.

Згідно пункту 1 в редакції додаткової угоди № 9 від 30.09.2015 року до кредитного договору, позичальник зобов'язується погасити нарахування та несплачені проценти в сумі 19 794, 24 дол. США - до 05.10.2015 року включно.

Як зауважує позивач у позовній заяві, банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кошти в розмірі та на умовах передбачених вищезазначеним договором.

Спір у справі виник, на думку позивача, у зв'язку з тим, що позичальник скористався кредитними коштами, свої зобов'язання за кредитним договором не виконав в повному обсязі та в строки, визначені договором щодо повернення кредиту/траншу кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій та інших платежів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Вимогами статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що позивачем відповідно до умов кредитного договору (із змінами і доповненнями) було надано відповідачу кредитні кошти в розмірі та на умовах кредитного договору, що підтверджується виписками по банківських рахунках позичальника.

Проте, станом на час звернення позивача із позовом до суду, позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, основну заборгованість та проценти за користування кредитними коштами не сплачує.

22.08.2016 року на адресу позичальника банком було направлено вимогу про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотек за вих. № 01304/1901/2, в якій ПАТ "КБ "Преміум" попередив ТОВ "Проскан" про те, що у разі непогашення позичальником в повному обсязі виданих кредитних коштів, сплати відсотків за весь період користування кредитом та пені, в строк до 29.09.2016 року, банк розпочне процедуру стягнення заборгованості за кредитним договором у примусовому порядку.

Заперечуючи проти заявленого позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Проскан" посилається на наступні фактичні дані:

- на виконання кредитного договору Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Преміум" був наданий транш кредиту в євро у сумі 377 263, 88, який був погашений у повному розмірі, що підтверджується виписками, які додаються відповідачем до матеріалів справи, але не відображено позивачем в позові та не враховано в розрахунку загальної суми боргу. Надання ж кредиту в доларах США безпосередньо підтверджено виписками, та розрахунком суми загальної заборгованості по Кредитному договору які додані Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Преміум" до позовної заяви.

- відповідно до пункту 2.7.5. Кредитного договору, проценти за користування кредитом у національній валюті нараховуються виходячи із суми, що до розрахунку приймається кількість днів у році та календарна кількість днів у місяці, а для кредиту в іноземній валюті - розрахунок здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році;

- проценти за користування кредитом/траншем нараховуються у тій валюті, в якій видано кредит/транш кредиту. Сплачується щомісяця, не пізніше 15-го календарного дня місяця наступного за тим, за який вони нараховані. В даному випадку ПАТ "КБ "Преміум" в розрахунку суми загальної заборгованості по кредитному договору станом на 23.01.2017 року при обчисленні суми процентів не враховуються положення пункту 2.8.1 кредитного договору;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Проскан" вважає, що починаючи з 10.02.2016 року у публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" відсутні підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами в іноземній валюті та штрафних санкцій на суму кредиту/Траншу кредиту виданого у валюті;

- відповідно до пункту 4.2. Кредитного договору у разі не своєчасного погашення кредиту/траншу кредиту, сплати процентів та комісії визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначено в пункті 1.1.4. цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення виконання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. У разі надання кредиту/траншу кредиту в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ на день платежу.

- з 10.02.2016 року було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум", призначено Уповноважену особу фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" на підставі Постанови Правління Національного банку України № 68/БТ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 10 лютого 2016 років № 134, про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Преміум";

- 16.03.2016 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив, що змінено реквізити Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" для погашення заборгованості за кредитами та іншими зобов'язаннями перед вказаним банком. Так, за інформацією фонду погашення заборгованості має здійснюватися безпосередньо на накопичувальний рахунок Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум", відкритий фондом в НБУ за такими актуальними реквізитами накопичувального рахунку в банку: отримувач: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Преміум" в стані припинення, код за ЄДРПОУ отримувача: 35264721, номер рахунку: 32078121401026, банк отримувача: Національний банк України, код банку отримувача: 300001;

- 29.03.2016 року Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/2607/16, залишеною в силі після перегляду в апеляційному та касаційному порядку за позовом ОСОБА_5 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Головного територіального управління юстиції у місті Києві, 3-я особа - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Преміум" адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано Постанову правління Національного банку України № 668/БТ від 10.02.2016 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум";

- за відомостями розміщення на Інтернет сайті Національного банку України банківська ліцензія № 236 від 03.11.2011 року та Генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій № 236 - 3 від 23.03.2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Преміум" не повернена;

- проте, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Преміум" надаючи станом на 23.01.2017 року розрахунок суми загальної заборгованості по кредитному договору обчислюваних заборгованості та процентів, виходячи з їх фактичного нарахування у доларах США. Тобто, банк не враховуючи умови пункту 1.8. Кредитного договору, якими визначено, що на кредит отриманий в іноземній валюті розповсюджується умови та правила валютного реагування та контролю, встановлені чинним законодавством України;

- в силу вимог статті 192 цивільного кодексу України, статті 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Преміум" безпідставно нарахував відсотки за користування кредитними коштами в іноземній валюті та штрафних санкцій;

- крім того, Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Преміум" не було здійснено повідомлення про відкриття Товариству з обмеженою відповідальністю "Проскан" рахунку простроченої заборгованості. З цих підстав, позичальник з незалежних від нього обставин фактично не мав можливості здійснити погашення заборгованості, яка виникла перед банком - перерахувати на рахунок прострочену заборгованість, відкритий у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Преміум", кошти-транш кредиту за призначенням на погашення простроченої заборгованості;

- Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Преміум" не враховує в своїх обчисленнях додаткові угоди (№ 3 від 30.01.2015 року, № 6 від 30.04.2015 року, № 7 від 29.05.2015, № 8 від 03.07.2015 року), якими фактично були змінені строки нарахування відсотків за простроченими зобов'язаннями, припинено в цій частині додаткові зобов'язання, які впливають як на строк сплати процентів за користування кредитом так і на нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання.

На думку відповідача, позивач не довів належними допустимими доказами, що станом на дату звернення до господарського суду з позовом саме права Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" порушенні і товариство, як банківська установа, а не Фонд фонду гарантування вкладів фізичних осіб наділений правом, на отримання боргу за спірним кредитним договором на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії. Також, позивач не довів, що він має право на отримання грошових коштів за кредитним договором у сумі заборгованості, яка розрахована в іноземній валюті. Не довів, що борг відповідач має можливість перерахувати на рахунок банку, який обліковується в системі електронних платежів, але ухиляється від виконання цього обов'язку з незалежних від нього причин.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позичальнику дійсно надавалися кошти у валюті Євро на загальну суму 377 263, 88 Євро:

- меморіальний ордер № 367 від 04.07.2013 року на суму252 223, 88 євро;

- меморіальний ордер № 488 від 09.07.2013 року на суму 116 400, 00 євро;

- меморіальний ордер № 248 від 12.11.2013 року на суму 8 640, 00 євро.

Позивач по справі також підтверджує доводи відповідача в тій частині, що отримані кошти у валюті Євро позичальником було повернено в повному обсязі, заборгованість відсутня, а тому у позовній заяві про таку заборгованість не зазначалася, з огляду на що жодним чином не впливає на розмір заявленої до стягнення суми боргу за кредитним договором.

Щодо відсутності у Банку права на нарахування відсотків по кредитному договору у зв'язку із ліквідацією суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Вищим адміністративним судом України 14.11.2016 року поставлено ухвалу, якою залишено без змін ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 року та Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2016 року у справі № 826/2607/16 про визнання протиправним та скасування постанови Правління Національного банку України № 68/БТ від 10.02.2016 року та Рішення виконавчої Дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 134 від 10.02.2016 року.

На підставі вказаних судових рішень, 29.11.2016 року скасовано запис № 10701780014029015 від 11.02.2016 року про знаходження Публічного акціонерного товариства "КБ "Преміум" у стані припинення та скасовано запис № 10701070015029015 від 11.02.2016 року про зміну керівника ПАТ "КБ "Преміум" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

Згідно з Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.03.2016 року у справі № 826/2607/16:

- було визнано протиправними та скасовано постанови Правління НБУ № 68/БТ від 10.02.2016 року та рішення виконавчої дирекції Фонду № 134 від 10.02.2016 року;

- зобов'язано НБУ повернути ПАТ "КБ "Преміум" банківську ліцензію № 36 від 03.11.2011 та Генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій № 236-3 від 23.03.2015 року.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 826/2607/17, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі.

Більше того, відкликання банківської ліцензії не означає припинення зобов'язання за кредитним договором, законодавством України не передбачено припинення кредитних зобов'язань боржників перед банком у випадку прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора, оскільки зобов'язання відповідача випливають із правочину.

Крім того, заперечуючи проти заявленого позову, відповідач невірно зазначає, що додатковими угодами до договору змінено строки нарахування відсотків за простроченими зобов'язаннями, оскільки, фактично внесено зміни до строку сплати нарахованих відсотків, а не до порядку їх нарахування.

Суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що станом на дату звернення до господарського суду з позовом саме права Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" порушенні і товариство, як банківська установа, а не Фонд фонду гарантування вкладів фізичних осіб наділений правом, на отримання боргу за спірним кредитним договором. Враховуючи той факт, що на виконання вказаної вище Постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2016 року у справі № 826/2607/16, поновленні законні повноваження органів управління та контролю ПАТ "КБ "Преміум", відбувається процедура відновлення діяльності банку, в тому числі повернення банківської ліцензії, відновлення кореспондентського рахунку.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 56 859 259, 77 грн. заборгованості за кредитом та 16 892 381, 87 грн. заборгованості за процентами - є законними, обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в цій частині в повному обсязі.

Крім того, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за кредитним договором (із змінами і доповненнями) щодо своєчасного погашення кредиту та сплати процентів за його користування, позивач просив стягнути пеню у розмірі 25 791 936, 17 грн. та штраф у розмірі 73 751, 64 грн. з посиланням на п. 4.2, 4.3 кредитного договору (із змінами і доповненнями).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1-3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 4.2 Кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення кредиту/траншу кредиту, сплати процентів, комісій, визначених договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної в п. 1.1.4. договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. В разі надання кредиту/траншу кредиту в іноземній валюті оплата здійснюється в національній валюті за офіційним курсом НБУ на дату платежу.

На умовах п. 4.9. договору, керуючись ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що строк позовної давності, який застосовуватиметься до стягнення штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафу) за договором, складатиме 3 роки. Сторони дійшли згоди, що штрафні санкції за договором нараховуються без обмеження шестимісячним строком встановленим частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України та підлягають стягненню у межах строку, встановленого 1 абз. даного пункту договору.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.3. кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником вимог п. п. 3.3.2. - 3.3.15., 3.3.17. - 3.3.18. договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 0,1% від суми заборгованості за договором, за кожен випадок порушення за реквізитами та у день, вказаний кредитодавцем.

Оскільки судом встановлено, що станом на момент вирішення спору, відповідачем порушено виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, розмір документально підтвердженої заборгованості за кредитом складає 56 859 259, 77 грн., а розмір заборгованості за процентами - 16 892 381, 87 грн., зі сплати яких відповідачем допущено прострочення, а тому згідно умов кредитного договору (із змінами і доповненнями) наявні обумовлені законом і договором підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, а саме: пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з сплати процентів за користування кредитом (п. 4.2 кредитного договору), а також штрафу за встановлений судом і підтверджений документально випадок неналежного виконання зобов'язань за договором (п. 4.3 кредитного договору).

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача 25 791 936, 17 грн. пені та 73 751, 64 грн. штрафу, суд погоджується з розрахованими позивачем показниками щодо сум, строків та ставок нарахувань, у зв'язку з чим дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 25 791 936, 17 грн. пені та 73 751, 64 грн. штрафу.

Таким чином, з огляду на наведені вище обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" у повному обсязі та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" суми основного боргу у розмірі 56 859 259, 77 грн., заборгованості по відсотках у розмірі 16 892 381, 87 грн., пені у розмірі 25 791 936, 17 та штрафу у розмірі 73 751, 64 грн., а всього - 99 617 329, 45 грн.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" (03134, м. Київ, вул. Кільцева дорога, 22; код ЄДРПОУ 21634980) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 1/36; код ЄДРПОУ 35264721) заборгованість по кредитному договору № 26/КЛ/13 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 04.07.2013 року в розмірі 99 617 329, 45 грн. та судовий збір у розмірі 240 000, 00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 10.04.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко