Ухвала суду № 65969188, 10.04.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/19/15-2/4/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.04.2017 Справа № 908/401/15-г

Суддя Корсун В.Л., розглянувши заяву ПАТ Краматорський завод важкого верстатобудування за вих. від 28.03.17 № 238 про відстрочку виконання рішення суду від 23.02.16 по справі № 908/401/15-г

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Северсталь Дистрибуція, 49081, м.Дніпро, пр. Слобожанський, 20

до відповідача: публічного акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування, 80436, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 6

про стягнення 4 856 622,98 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 03.01.17 № 2

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 04.08.16 № 26/07-16

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.02.16 у справі №908/401/15-г позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Северсталь Дистрибуція задоволено частково та стягнуто на його користь з публічного акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування основний борг у сумі 3 855 246,02 грн., інфляційні втрати в сумі 473 366,78 грн., 3% річних в сумі 55 772,03 грн., пеню в сумі 100 000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 73 080,00 грн.

15.03.16 на виконання рішення суду видано відповідний наказ.

Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області постановою від 04.04.16 відкрито виконавче провадження ВП № 50680840 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 15.03.16 у справі № 908/401/15-г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.06.16 (суддя Гандюкова Л.П.) відмовлено ПАТ Краматорський завод важкого верстатобудування в задоволенні заяви про відстрочення, розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області у від 23.02.16 у справі № 908/401/15-г.

Ухвалою від 13.03.17 (суддя Носівець В.В.) заяву ПАТ Краматорський завод важкого верстатобудування про надання відстрочки виконання рішення у справі № 908/401/15-г відхилено.

29.03.17 до господарського суду надійшла заява від ПАТ Краматорський завод важкого верстатобудування від 28.03.17 № 238 про відстрочку виконання рішення суду від 23.02.16 по справі № 908/401/15-г, в якій заявник просить суд, відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 23.02.16 у справі №908/401/15-г до 31.12.18.

29.03.17 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи, у звязку із звільненням з посади судді-доповідача у даній справі ОСОБА_3, вказана заява передана на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 29.03.17 прийнято до розгляду заяву ПАТ Краматорський завод важкого верстатобудування від 28.03.17 № 238 про відстрочку виконання рішення суду від 23.02.16 по справі № 908/401/15-г та призначено судове засідання на 10.04.17.

Представник позивача в судовому засіданні 10.04.17 проти заяви ПАТ Краматорський завод важкого верстатобудування від 28.03.17 № 238 про відстрочку виконання рішення суду від 23.02.16 по справі № 908/401/15-г заперечив повністю з підстав викладених у відзиві на заяву за вих. від 07.04.17 № 141 та просить суд відмовити заявнику в задоволені даної заяви.

Представник відповідача (заявник) в судовому засіданні 10.04.47 підтримав свою правову позицію, викладену в заяві від від 28.03.17 № 238 про відстрочку виконання рішення суду від 23.02.16 по справі № 908/401/15-г та просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 23.02.16 у справі №908/401/15-г до 31.12.18.

Розглянувши заяву від 28.03.17 № 238 суд дійшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 43 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами

Приписами ст. 33 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 121 ГПК України унормовано, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у 10-денний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Господарсько-процесуальне законодавство не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами, встановленими ст. 43 ГПК України.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, дослідження та оцінювання як доводів заявника, так і заперечень стягувача (кредитора), а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Пунктом 7.1.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України від 17.10.12 № 9 (із змінами станом на час розгляду заяви у суді) визначено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Згідно п. 7.2 вищевказаної постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (…).

Обґрунтовуючи свою заяву про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 23.02.16 по справі № 908/401/15-г ПАТ Краматорський завод важкого верстатобудування вказує, що як вбачається із доказів, що засвідчують факт настання для відповідача форс-мажорних обставин, відповідач за спірний період, за який стягнута заборгованість, об'єктивно не може виконати грошове зобов'язання перед позивачем (було заблоковано роботу банківських установ). І відносини з цього приводу мають бути оцінені судом із застосуванням норм п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК, ст. 617 ЦК, які визначають, що вина особи у порушенні зобов'язання виключається, якщо ця особа знаходиться під впливом обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Представник заявника зазначає, що неможливість здійснення одноразового платежу в розмірі стягнутої суми для відповідача є об'єктивно неможливим. Згідно звіту про фінансові результати за 2016 рік, чистий фінансовий результат ПАТ «КЗВВ» склав 96 858 тис. гри. збитків (рядок № 2355 форми № 2, копія якої додано до заяви). Також, представник заявника наголосив, що таке негативне явище в господарській діяльності відповідача не викликане господарським прорахунком чи умисним допуском погіршення фінансового стану. Обставини, що зумовили цю неспроможність, є винятковими, оскільки вони в сукупності носять не систематичний характер, а є виключенням у даному випадку. Обставини викликані саме в результаті надзвичайної події, оскільки в період квітня-липня 2014 року м. Краматорськ знаходилось в зоні активних бойових дій у зв'яжу з проведенням антитерористичної операції на Сході України, і наслідки руйнувань та знищення налагодженої системи тривають для відповідача й надалі (відновлення пошкоджених будівель, зруйнованого обладнання, перепрофілювання підприємства тощо). Аналіз фінансово-господарської діяльності ПАТ «КЗВВ» за період 2013-2014 роки (на підставі фінансової звітності) свідчить про динаміку розвитку підприємства, так:

- в 2013 році чистий прибуток підприємства від реалізації продукції склав 195 531 тис. грн., собівартість продукції склала 158 433 тис. грн., валовий прибуток 37 098 тис. грн., чистий фінансовий результат (прибуток) склав 1 284 тис. грн.;

- в 2014 році об'єм продажу збільшився до 239 397 тис. грн., собівартість продукції склала 164 818 тис. грн., прибуток склав 71 579 тис. гри., однак враховуючи операційні витрати в розмірі 253 416 тис. грн. основна доля яких в розмірі 73 % складається з впливу курсових різниць (курс на початок року 7,9930, на кінець року - 15,7686), збиток підприємства склав 245 165 тис. грн., активи підприємства знизилися до 782 503 тис. грн. Крім того, представник відповідача звернув увагу, що на відновлення виробництва та ремонти після артобстрілів підприємства було витрачено 10 000 000,00 грн. власних коштів. Однак, і в даний час не відновлені верстати СNС ТІТАN, токарно-карусельний верстат 1550, та строгальннй верстат моделі 7228. Об'єми замовлень та продаж знизилися до мінімальних позначень, а також програма виготовлення продукції енергозберігаючого направлення залишилася без попиту. Представник заявника, також, зазначив, що в 2013 році ПАТ «КЗВВ» виготовив веж вітрогенеруючих установок на 129 976,50 тис. грн., в 2014 році об'єм виробництва цієї продукції знизився до 92 212,80 тис. грн., а в 2015-2016 рр. та в плані на 2017 рік замовлення на наданий вид продукції не мають визначення. В 2015 році об'єм продажу склав 109 164 тис. грн., при цьому собівартість була на рівні 88 978 тис. грн., валовий прибуток склав 20 186 тис. грн. з врахуванням операційних витрат (адміністративні видатки, витрати на збут, інші операційні витрати, витрати за процентами та курсовими різницями) збиток підприємства склав 127 490 тис. грн., оборотні активи підприємства на кінець 2015 року склали 730 061 тис. грн. В 2016 році в результати ефективного скерування були укладені нові контракти, об'єм продажу збільшився на 20,4 % та склав 131 473 тис. грн., собівартість продукції склала 75 945 тис. грн., збиток в порівнянні з попереднім періодом (127 490 тис. грн.) знизився та склав 96 858 тис. грн. Питому вагу складової частини збитку підприємства становить розрахунок курсових різниць, що обумовлено отриманими кредитами та авансами в іноземній валюті за попередні періоди за довгостроковими контрактами, за якими після зростання курсу валюти підприємство мало вагоме збільшення кредиторської заборгованості з одночасним збільшенням видатків. При цьому, відповідач наголошує, що обачливо відносився до свого грошового зобов'язання, докладав всіх необхідних зусиль задля відвернення негативних наслідків для інтересів позивача. З огляду на відсутність коштів, достатніх для погашення заборгованості перед позивачем, відповідач запропонував на реалізацію майно в межах відкритого виконавчого провадження № 50680840 (з виконання судового наказу № 908/401/15-г), державним виконавцем описане та арештоване майно відповідача на загальну суму 8 316 727,20 грн., з урахуванням ПДВ (згідно експертній оцінці). Так, згідно інформації, розміщеній на сайті ДП «СЕТАМ» електронні торги мостових кранів не відбулися, майно уцінено на 50 %, що недостатньо для покриття боргу за виконавчим документом. Тобто, застосовані заходи виконавчого провадження не виявилися ефективним для виконання рішення суду у повному обсязі. Водночас в проекті на 2017 рік запланований об'єм продажу складе 156 731 тис. грн.., з яких законтрактовано та видано у виробництво 65 646 тис. грн., запуск травень-грудень 2017 року складе 15 620 тис. грн. Враховуючи вищевикладене, та з метою запобігання банкрутства відповідача-боржника та захисту майнових інтересів обох сторін виконавчого провадження, відповідач (заявник) в прохальній частині своєї заяви просить суд, відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 23.02.16 у справі №908/401/15-г до 31.12.18.

На підтвердження своїх доводів ПАТ Краматорський завод важкого верстатобудування до матеріалів заяви за вих. від 28.03.17 № 238 надано:

- звіти про фінансові результати (звіти про сукупний дохід) за 2014-2016 рік (форма № 2), відповідно до якого збиток по фінансовому результату складають 245 165 тис. грн., 127 490 тис. грн. та 96 858 тис. грн. відповідно;

- висновок торгово-промислової палати України про істотну зміну обставини від 02.10.14 № 2441/12.12-03;

- прогноз доходів та видатків на 2017-2018 роки;

- ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду про розстрочення виконання рішення суду, згідно якої розстрочено виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 08.10.14 у справі № 808/5742/14 про стягнення з ПАТ Краматорський завод важкого верстатобудування недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у сумі 1 729 301,05 грн. строком на 2 роки.

Розглядаючи вказану вище заяву про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 23.02.16 у справі № 908/401/15-г суд виходить з того, що остання (відстрочка) допускається у виняткових випадках (ч. 1 ст. 121 ГПК України) і залежно від обставин справи.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що через обставини, на які він посилається в своїй заяві про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 23.02.16 у справі № 908/401/15-г у нього виник скрутний матеріальний стан, який утруднює чи унеможливлює виконання рішення по даній справі, і що станом на час звернення до суду із цією заявою вих. від 28.03.17 № 238 у боржника виник тяжкий фінансовий стан і у останнього (боржника) відсутні як кошти для сплати присуджених судовим рішенням коштів, так і відсутнє майно, на яке можливо було б звернути стягнення на вказану суму.

Із доданих до заяви про відстрочку виконання рішення копії звіту про фінансові результати за 2016 р. вбачається, що підприємство відповідача має чистий дохід від реалізації продукції 131 473 тис. грн. (рядок 2000), який збільшено від аналогічного періоду попереднього року (109 164,00грн.); фінансовий результат від операційної діяльності: прибуток - 36 158 тис. грн. (рядок 2190), який також збільшений від аналогічного періоду попереднього року (658 тис. грн..); чистий фінансовий результат: збиток 96 858 тис. грн. (рядок 2355), який зменшений від аналогічного періоду попереднього року (127 490 тис. грн.)

Посилання відповідача щодо неможливості належного виконання своїх зобовязань внаслідок форс-мажорних обставин - проведення антитерористичної операції на території Донецької області, також не може бути прийнята судом до уваги, оскільки:

- вказана заборгованість утворилася до початку проведення антитерористичної операції при умовах сталого функціонування підприємства відповідача;

- згідно із вимогами ст. ст. 10, 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який є спеціальним законом та інші закони і нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечать цьому Закону) … єдиним належним та достатнім документом, який підтверджує проведення АТО, та який звільняє від відповідальності, є сертифікат Торгово-промислової палати України.,

- що відповідачем було надано Висновок (а не Сертифікат) Донецької торгово-промислової палати від 02.10.14 № 2441/12.12-03, що не є належним доказом, який засвідчує факт настання для відповідача форс-мажорних обставин з виконання умов договору поставки від 08.11.13 № 7056;

- заявником (відповідачем) також не надано до суду доказів, які б свідчили про зміну вищезазначеного відповідачем скрутного матеріального становища, а отже і про можливість виконання ним рішення суду через 21 місяць, тобто до заявленого самим відповідачем строку відстрочення виконання судового рішення.

Прогноз доходів та видатків на 2017-2018 роки, який доданий ПАТ Краматорський завод важкого верстатобудування до заяви про відстрочку виконання рішення, не є належним доказом наявності виключних обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Також, заявником (відповідачем) не надано доказів на підтвердження наявності обставин, пов'язаних із виникненням загрози банкрутства останнього, відсутності коштів на його банківських рахунках та майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення вбачається, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заявником не надано доказів наявності тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду згідно статті 121 ГПК України та пункту 7.2 Постанови, а саме:

- відсутності грошових коштів;

- відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення;

- наявності реальної загрози банкрутства;

- обставин визначених ст. ст. 10, 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарській суд, а саме у постанові від 25.02.15 у справі № 910/17008/14 та постанові від 24.07.14 у справі № 910/15873/14.

Статтю 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України. Обовязковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (ч. 2). Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом (ч. 4).

Згідно із положенням ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження.

З огляду на викладене вище, а також враховуючи:

- заперечення позивача проти задоволення судом заяви відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 23.02.16 у справі № 908/401/15-г;

- матеріальні інтереси обох сторін у справі, їх фінансовий стан, інфляційні процеси у економіці держави на даний час, що може призвести у майбутньому до знецінення коштів, які тривалий час не може одержати позивач на законних підставах,

- що заявником (відповідачем) не доведено належними та допустимими доказами суду наявність у нього виняткових обставин, які б, в свою чергу, могли бути підставою для надання відстрочки виконання судового рішення по цій справі,

судом відмовляється у задоволенні заяви ПАТ Краматорський завод важкого верстатобудування від 28.03.17 № 238 про відстрочку виконання рішення суду від 23.02.16 по справі № 908/401/15-г.

Керуючись ст.ст. 42 , 43, 45, 22, 33, 34, 86, 121 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ПАТ Краматорський завод важкого верстатобудування від 28.03.17 № 238 про відстрочку виконання рішення суду від 23.02.16 по справі № 908/401/15-г.

Екземпляр ухвали надіслати сторонам у справі.

Суддя В.Л. Корсун