Ухвала суду № 65969172, 12.04.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 13/43/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.04.2017 Справа № 908/1010/16

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Жукова» про надання відстрочки виконання рішення суду від 29.06.2016 року у справі № 908/1010/16

за позовом: Державної екологічної інспекції у Запорізькій області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Жукова»

про стягнення 460104,00 грн.

за участю представників:

від стягувача не зявився

від боржника не зявився

Розпорядженням в. о. керівника апарату Господарського суду Запорізької області № П-238/17 від 31.03.2017 року, враховуючи звільнення судді-доповідача у справі ОСОБА_1, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Жукова» про надання відстрочки виконання рішення суду від 29.06.2016 року у справі № 908/1010/16 було призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2017 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Жукова» про надання відстрочки виконання рішення суду від 29.06.2016 року у справі № 908/1010/16 передано на розгляд судді Смірнову О.Г.

СУТЬ ПИТАННЯ: Боржник у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Жукова» звернувся до суду із заявою з посиланням на приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2016 року у справі № 908/1010/16 до 01.08.2017 року.

Представники стягувача та боржника в судове засідання 12.04.2017 року не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заяву, зясувавши підстави звернення із заявою боржника, суд встановив:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.06.2016 року позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Жукова» задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Жукова» на користь держави суму шкоди завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 460104 грн. 00 коп. та 6901 грн. 56 коп.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2016 року рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2016 року у справі № 908/1010/16 залишено без змін.

На виконання вказаного рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2016 року господарським судом був виданий наказ від 26.10.2016 року.

Заява боржника обґрунтована приписами статті 121 ГПК України, які передбачають наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Мотивуючи заяву про розстрочку виконання рішення суду у даній справі, боржник зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Жукова» є сільськогосподарським товаровиробником та основним видом його діяльності є вирощування рослинницької сільськогосподарської продукції. Зазначає, що діяльність боржника є сезонною та прибуток від реалізації вирощеної продукції товариство отримує раз на рік в період часу з 01 серпня до 01 листопада. Вказує, що весь інший період товариство тільки витрачає грошові кошти на обробку землі, посів, добрива, збирання врожаю. При цьому зазначає, що практично у вказаний період часу товариство власних коштів не має та користується кредитними чи іншими залученими коштами. Зазначає, що у звязку з відкриттям виконавчого провадження рахунки боржника державним виконавцем арештовані, що не тільки суттєво ускладнює діяльність товариства до моменту збирання врожаю та його реалізації, а й ставить під загрозу можливість та сенс збирання врожаю взагалі, оскільки без залучення коштів та проведення робіт по захисту врожаю від шкідників та хвороб у зоні ризикованого землеробства, в якій розташований боржник, збирати буде просто нічого. Вважає, що вказані обставини свідчать про необхідність та доцільність відстрочення виконання прийнятого судом рішення до моменту збирання врожаю боржником. Також, просить врахувати той факт, що на порушення природоохоронного законодавства боржник свого часу пішов виключно з однією метою: не відключити воду та не залишити мешканців села та їхні господарства без питної та технічної води.

Дослідивши матеріали справи, спосіб та порядок виконання рішення суду по даній справі, суд вважає заяву боржника такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного:

Стаття 129 Конституції України та стаття 115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленим Законом України Про виконавче провадження.

Статтею 121 ГПК України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для розстрочки, відстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сімї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Законодавець визначає, що відстрочка означає відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Як вбачається із матеріалів заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2016 року у справі № 908/1010/16, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Жукова» не надано доказів в підтвердження фактів викладених у вказаній заяві, зокрема про скрутний матеріальний стан, відсутність грошових коштів, залучення кредитних чи інших коштів для здійснення діяльності товариства.

Відповідно до п. 10 Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 року при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Так, законодавець встановлює, що підставою неможливості виконання судового акту можуть бути обставини, визначені боржником за допомогою приписів статей 1, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення (стандарти) бухгалтерського обліку: 2 «Баланс»; 3 «Звіт про фінансові результати»; 10 «Дебіторська заборгованість»; 11 «Зобовязання»; 5 «Звіт про власний капітал».

Ухвалою від 03.04.2017 року суд зобовязав боржника довести неможливість виконання рішення у спосіб та порядок визначені судом, в тому числі наявність виняткових обставин, які ускладнюють або перешкоджають виконанню рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2016 року у справі № 908/1010/16, в письмовій формі надати нормативне та документальне обґрунтування вимоги про надання відстрочки виконання рішення суду, надати документи фінансової звітності та баланс підприємства за останній звітний період відповідно до форми та вимог, передбачених «Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 2» «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999 року.

Однак, на підтвердження виняткових обставин неможливості виконання рішення суду та поданої заяви боржником, документів, в т. ч. які можуть підтвердити фінансове становище підприємства та які б свідчили про ускладнення виконання рішення або неможливості такого виконання у строк або встановленим господарським судом способом, суду не надано, що позбавляє суд можливості встановити обставини, повязані із застосуванням приписів ст. 121 ГПК України.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки або відстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення, господарський суд враховує негативні наслідки для стягувача при затримці виконання даного рішення суду, порушення його матеріальних інтересів, ступінь вини боржника у виникненні спору та наявність інфляційних процесів в економіці держави. Одночасно судом враховано, що відповідач є комерційним підприємством, та несе економічну відповідальність за свої дії та ризики. Отже, враховуючи те, що присуджена за рішенням суду сума стягується на корить держави, подальше ухилення відповідача від сплати заборгованості суттєво зачіпає інтереси держави і завдає істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Боржник, посилаючись на конкретні обставини не довів суду їх винятковість, наявність ускладнення виконання рішення суду або обєктивної неможливості його виконання визначеними способом та порядком, відсутність грошових коштів для виконання наказу по справі № 908/1010/16 від 26.10.2016 року, в т.ч. не надав доказів в підтвердження скрутного фінансового стану підприємства.

Слід зазначити, що надання розстрочки та відстрочки, у т. ч. зміну способу та порядку виконання рішення суду є правом, а не обовязком суду. Посилання боржника на обставини, які не підтвердженні засобами доказування, не вказують на ускладнення або неможливість виконання рішення суду та не є підставою для надання відстрочки субєкту господарювання.

Враховуючи викладене, у задоволенні заяви боржника у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Жукова» про надання відстрочки виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2016 року у справі № 908/1010/16 до 01.08.2017 року, слід відмовити.

Разом з тим, суд звертає увагу заявника, що він не позбавлений права та можливості звернутися до суду із відповідною завою знову із наданням доказів неможливості виконання рішення суду у встановлений судом спосіб та порядок.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 86, 115, 121 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Жукова» про надання відстрочки виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2016 року у справі № 908/1010/16 відмовити.

Суддя О.Г. Смірнов