Ухвала суду № 65968618, 11.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року м. Київ К/800/16600/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Приходько І.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року по справі № 816/296/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2015 року № 0000762100, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 13600,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у даній справі позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області № 0000762100 від 29.10.2015 року в сумі 6800,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.06.2015 року працівниками Миргородського МВ УМВС України проведена перевірка кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1, що належить суб'єкту господарської діяльності - позивачу.

Під час перевірки зафіксовано факт реалізації двох бокалів пива «Старопрамен» місткістю 0,5 літрів за ціною 19,00 грн. та келих вина «Алозанська долина» за ціною 20,00 грн. офіціантом неповнолітній особі (дата народження 28.07.1999 року). За результатами перевірки складено адміністративний протокол про адміністративне правопорушення оперуповноваженим СКМСД Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області №004554 за ч. 2 ст. 156 КУпАП.

Постановою № 1 від 04.08.2015 року адміністративної комісії при виконавчому комітеті Поливянскої сільської ради, прийнятою на підставі протоколу № 004554 від 10.05.2014 року, громадянку, яка працює офіціанткою кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», м. Миргород, визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення.

На підставі вказаних матеріалів Миргородською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення про застосування фінансових санкцій № 0000762100 від 29.10.2015 року, яким до позивача, яка володіє кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 13600,00 грн. за порушення ст. 15-3 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР).

За наслідками процедури адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як встановлено судами, факт продажу спиртних напоїв неповнолітній особі встановлено у справі №541/2091/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Поливянскої сільської ради Полтавської області про визнання незаконною та скасування постанови № 1 від 04.08.2015 року по справі про адміністративне правопорушення, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду.

Як вбачається з матеріалів справи, протоколом про адміністративне правопорушення від 10.06.2015 року № 004554 зафіксовано порушення ч. 2 ст. 156 КУпАП.

Згідно ч. 2 ст. 156 КУпАП передбачена відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради як такі, де роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж алкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 15-3 Закону №481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800,00 гривень.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону № 481/95-ВР рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Механізм застосування фінансових санкцій визначений Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481/95-ВР, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790 (далі - Порядок № 790).

Пунктом 5 Порядку № 790 встановлено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Додатком до Порядку № 790 визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Згідно ст. 17 Закону № 481/95-ВР застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію у вигляді штрафу 6800,00 грн. за продаж пива особі, що недосягла неповноліття, та у розмірі штрафу 6800,00 грн. за продаж вина столового особі, що недосягла неповноліття, тобто, за кожне з порушень окремо.

Разом з тим, санкцією ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800,00 грн., та не зазначено, що за продаж кожного виду алкогольних напоїв або тютюнових виробів відповідальність застосовується окремо. Вказаними нормами встановлено відповідальність суб'єктів господарювання за факт допущення такого порушення.

З матеріалів справи вбачається, що реалізація вина столового та пива була здійснена однією особою, в один час та, відповідно, одній особі, яка не досягла 18 років, підстав для застосування фінансової санкції як за два окремі порушення у розмірі 13600,00 грн. у податкового органу не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року по справі № 816/296/16 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Приходько І.В. підпис Юрченко В.П.