Ухвала суду № 65968272, 11.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року К/800/67420/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року

у справі № 2а-5914/10/2270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дамакс"

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області

треті особи: 1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4,

2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_5,

3. Фізична особа-підприємець ОСОБА_6

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дамакс» (далі - позивач, ТОВ «Дамакс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області (далі - відповідач, ДПІ у м. Хмельницькому) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.02.2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Хмельницькому залишено без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.11.2010 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2014 року касаційну скаргу ДПІ у м. Хмельницькому задоволено частково, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.02.2011 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Хмельницькому, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

На підставі акта №6724/23-6/33761309 від 30.07.2010 року про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.08.2010 року №0004392301/0/5550, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 666999,00 грн., від 17.08.2010 року №0004402301/0/5551 , яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2040,00 грн.

Підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 666999 грн., в т.ч. 444666 грн. - основного платежу та 222333 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки щодо порушення вимог п. 1.26, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 2040 грн., в т.ч. 1360 грн. - основного платежу та 680 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до пп. 7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Дамакс" (замовником) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець) було укладено договір про надання маркетингових послуг б/н від 01.03.2007 року та договір №15 про надання інформаційних послуг від 01 січня 2007 року.

Між ТОВ "Дамакс" (замовником) та ФОП ОСОБА_5 (виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг б/н від 26.12.2007 року та договір №11 про надання інформаційних послуг від 01 січня 2008 року.

Також між ТОВ "Дамакс" (замовником) та ФОП ОСОБА_6 укладено договір про надання маркетингових послуг б/н від 01.09.2008 року.

Фактичне надання послуг із урахуванням ділової мети та їх зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, актами надання послуг, актами приймання-передачі виконаних робіт, актами виконаних робіт.

Також судами встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу №17 від 03.03.2009 року, ТОВ "Нікас - Сервіс" зобов'язалося передати у власність ТОВ "Дамакс" матеріали (товар) (п.1.1 договору) видати відповідним чином оформлену видаткову накладну та податкову накладну на партію відвантаженого товару (п.п.1.3 договору). Одиниці виміру кількості матеріалів та кількість відвантаження зазначаються у специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною Договору (п.п.2.1 договору).

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області відхилити.

2.Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун