Ухвала суду № 65967876, 04.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

04 квітня 2017 року м. Київ К/800/10178/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано наказ Держгеокадастру від 26.07.2016р. №950-то, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 27.07.2016р. №121-к та наказ управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області від 10.08.2016р. №15 про звільнення позивача з посади начальника управління Держгеокадастру у місті Кременчуці Полтавської області. Поновлено позивача на посаді начальника управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області з 10 серпня 2016 року та стягнуто з управління Держгеокадастру у місті Кременчуці Полтавської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.08.2016р. по 26.01.2017р. у розмірі 31306,10 грн.

Судами встановлено, що позивач працював на посаді начальника управління Держгеокадастру у місті Кременчуці Полтавської області, був звільнений наказом від 26.07.2016р. № 950-то (який оголошено наказом від 27.07.2016р. №121-к) із займаної посади за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України із вказівкою у вказаному наказі про те, що днем звільнення позивача вважати перший робочий день після закінчення його тимчасової непрацездатності. Після виходу позивача із лікарняного, відповідачем видано наказ від 10.08.2016р. №15, яким позивача звільнено з 9.08.2016р.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності обґрунтованих доводів та належних доказів, які б свідчили про правомірність позовних вимог, а тому дійшов висновку про правомірність видання оскаржуваних наказів про звільнення позивача із займаної посади.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення службового розслідування по факту прийняття наказу про звільнення його із займаної посади за угодою сторін та заперечував подання, складення та підписання ним заяви про звільнення його із займаної посади за угодою сторін відповідно до п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, яка стала підставою для прийняття оскаржуваних наказів.

Також апеляційний суд виходив з того, що у заяві невірно вказано прізвище позивача, а також відповідачем не надано будь-яких доказів реєстрації цієї заяви у письмовому чи електронному вигляді, що фактично спростовує наявність власноруч написаної позивачем заяви та подання її до відповідача.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що у голови Держггеокадастру ОСОБА_2 станом на 26.07.2016р. були відсутні повноваження видавати та підписувати наказ про звільнення позивача з посади, оскільки розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 22.07.2016р. № 527-р ОСОБА_2 звільнено з посади Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та № 528-р його призначено на іншу посаду - першого заступника Міністра аграрної політики та продовольства України, а тому накази про звільнення позивача з посади прийнято та підписано не уповноваженою особою, що протирічить принципам, закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є незаконними та підлягають скасуванню.

У касаційній скарзі Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Проте із викладеними у касаційній скарзі доводами відповідача погодитись не можна з огляду на те, що доказів проведення належної реєстрації відповідачем заяви позивача про його звільнення за угодою сторін не надано як до суду апеляційної інстанції, так і до суду касаційної інстанції.

Крім того, є безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача про те, що відповідач мав право на видання оскаржуваних наказів про звільнення позивача із займаної посади, оскільки розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2016р. №527-р про звільнення Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру ОСОБА_2 надійшло на адресу відповідача лише 26.07.2016р., а законодавством України не передбачена можливість введення в дію розпорядження Кабінету Міністрів України про звільнення працівника без фактичного отримання такого розпорядження.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Касаційну скаргу та додані до неї матеріали повернути особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Швець