Ухвала суду № 65967781, 13.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

13 квітня 2017 р.№ 876/3115/17

Суддя Львівського апеляційного адміністративного суду Шинкар Т.І., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у справі №813/976/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Головне управління ДФС у Львівській області подало апеляційну скаргу.

Оскільки подана апеляційна скарга не відповідала вимогам статті 186 та ч.6 ст.187 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею Львівського апеляційного адміністративного суду Шинкар Т.І. винесено ухвалу від 07 березня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху та надано 30-денний строк для усунення її недоліків.

12.04.2017 Головне управління ДФС у Львівській області подало заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 у справі №813/976/16 та клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Вирішуючи подані заяву та клопотання, суддя виходить з наступного.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суддя виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав апелянт можливість своєчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження. В свою чергу необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу «Res judicata» (юридичної визначеності).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суд від 13.06.2016 апеляційну скаргу Головне управління ДФС у Львівській області від 25.04.2016 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 у справі №813/976/16 повернено апелянту у звязку з несплатою судового збору. При цьому, належних доказів на підтвердження майнового стану при подачі апеляційної скарги від 25.04.2016 апелянтом не надавалось.

В заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, поданій разом з апеляційною скаргою від 22.02.2017, апелянт зазначає, що строк на апеляційне оскарження пропущено у звязку з відсутністю фінансування, однак доказів на підтвердження факту відсутності відповідних коштів (бюджетних асигнувань) для сплати судового збору в період з квітня 2016 по лютий 2017 до заяви не долучено.

У заяві від 12.04.2017 апелянт вказує, що у звязку з затвердженням кошторису на 2016 рік та виділенням коштів на сплату судового збору, які поступають на рахунки інспекції частинами і з запізненням, оплата судового збору була здійснена по мірі надходження коштів. На підтвердження відсутності бюджетних асигнувань на сплату судового збору надано лист про сплату судового збору ГУ ДФС у Львівській області від 13.01.2017 та витяг з тимчасового розпису бюджетних асигнувань Державного бюджету на 2017 рік.

Однак, як у листі від 13.01.2017, так й у витяг з тимчасового розпису бюджетних асигнувань Державного бюджету на 2017 рік міститься інформація щодо бюджетних призначеннях по КЕКВ 2800 на 2017 рік, тоді як доказів щодо поважності пропуску строку звернення до суду апеляційної інстанції з квітня 2016 по 01.01.2017 апелянтом не подано.

Окрім того, апелянтом подано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги в якому вказано, що Державним бюджетом України на 2017 рік передбачено кошти на сплату судового збору у разі подання, зокрема, апеляційних скарг на судові рішення, проте на теперішній час на рахунок апелянта не надійшли відповідні кошти для сплати судового збору. Фактичне надходження коштів для сплати судового збору планується в березні 2017 року. На підтвердження відсутності бюджетних асигнувань на сплату судового збору надано лист ГУ ДФС у Львівській області від 11.04.2017.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року №484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016р. №2 «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» вказано, що обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати.

Враховуючи вказане та те, що станом на момент постановлення даної ухвали, апелянт не усунув недоліків апеляційної скарги, яку залишено без руху, належними та допустимими доказами не підтвердив поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому в задоволені клопотання та заяви від 12.04.2017 слід відмовити та відповідно до статті 189, пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України, апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.

При цьому, особі, яка подавала апеляційну скаргу слід розяснити, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до апеляційного суду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Керуючись статтями 108, 160, 165, 186, 187, 189, 254 КАС України, суддя

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Головного управління ДФС у Львівській області про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у справі №813/976/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій відмовити.

В задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Львівській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у справі №813/976/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у справі №813/976/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій повернути апелянту.

Розяснити апелянту, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до апеляційного суду.

Копію ухвали направити усім особам, які беруть участь у справі, а особі яка подавала апеляційну скаргу також додані до неї матеріали.

Ухвала набирає законної з моменту постановлення. На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя Львівського апеляційного

адміністративного суду ОСОБА_2