Постанова № 65967502, 13.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3937/16 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у зв'язку з бездіяльністю Кабінету Міністрів України в частині не прийняття нормативно-правового акту, яким було б врегульовано порядок та умови надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, позивача, як внутрішньо переміщеної особи, позбавлено законодавчого права на отримання державної цільової підтримки для здобуття вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що за змістом довідки від 27.11.2014 року № 3009005232 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно проживала у АДРЕСА_2 і переміщена до АДРЕСА_1.

При цьому, ОСОБА_2 є студенткою денної форми навчання у Київському національному університеті будівництва і архітектури, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією студентського квитка, виданого 01.04.2015 року та дійсного до 30.06.2017 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту, дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи, для здобуття професійно-технічної та вищої освіти» від 14.05.2015 року № 425-VIII статтю 44 Закону України «Про вищу освіту» доповнено частиною 17 такого змісту:

« 17. Держава забезпечує особам, визнаним учасниками бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та їхнім дітям, дітям, один із батьків яких загинув (пропав безвісти) у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів, а також внаслідок захворювання, одержаного в період участі в антитерористичній операції, дітям, один із батьків яких загинув під час масових акцій громадянського протесту або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час масових акцій громадянського протесту, дітям, зареєстрованим як внутрішньо переміщені особи, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах.

Державна цільова підтримка для здобуття вищої освіти надається у вигляді:

- повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти;

- соціальної стипендії;

- безоплатного забезпечення підручниками;

- безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах;

- безоплатного проживання в гуртожитку;

- інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України».

При цьому, Прикінцевими положеннями названого Закону Кабінету Міністрів України протягом одного місяця з дня опублікування цього Закону необхідно забезпечити розроблення та затвердження державної цільової програми підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту, дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи, для здобуття професійно-технічної та вищої освіти.

Вважаючи бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині не виконання наведених законодавчих положень такою, що порушує її права та охоронювані законом інтереси, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

У силу частин першої та другої статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Як вбачається зі змісту частини сімнадцятої статті 44 Закону України «Про вищу освіту» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок з визначення Порядку та умов надання державної цільової підтримки для здобуття вищої освіти зазначеним категоріям громадян.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року № 950, визначають порядок проведення засідань Уряду, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.

Так, нормами ст. 50 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» встановлено, що право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями.

Проекти актів Кабінету Міністрів України можуть також вноситися в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України Прем'єр-міністром України, Першим віце-прем'єр-міністром України, віце-прем'єр-міністрами України.

Проекти актів Кабінету Міністрів України, внесені на його розгляд, реєструються Секретаріатом Кабінету Міністрів України. Зареєстровані проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться до бази даних електронної комп'ютерної мережі. Їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України можуть залучатися народні депутати України, науковці та інші фахівці за їх згодою.

Проекти актів Кабінету Міністрів України, що мають важливе суспільне значення та визначають права і обов'язки громадян України, підлягають попередньому оприлюдненню в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України..

Така ж норма узгоджується з пунктом 2 §33 Регламенту, де зазначено, що розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є, зокрема, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до своєї компетенції, крім того пунктом 5 §33 проект акта Кабінету Міністрів підлягає обов'язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономрозвитку (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань).

Частиною 1 та 2 §37 Регламенту встановлено, що розробник надсилає заінтересованому органу проект акта Кабінету Міністрів, завізований керівником органу, який є розробником, разом з пояснювальною запискою, а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів).

Якщо розробником проекту акта Кабінету Міністрів є центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через міністра, проект надсилається заінтересованому органу лише після його погодження відповідним міністром.

Також, абз. 1 §38 Регламенту визначено, що розробник визначає строк погодження проекту акта Кабінету Міністрів заінтересованими органами виходячи із складності та обсягу проекту з урахуванням строків виконання завдань, установлених актами законодавства, протокольними рішеннями Кабінету Міністрів, але не більш як 10 робочих днів.

Згідно ч. 1 §44 Регламенту передбачено, що Проект акта Кабінету Міністрів (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань) розробник подає Мін'юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, висновком про проведення антидискримінаційної експертизи, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями) та довідкою, зазначеною у пункті 3 §36 цього Регламенту.

Проект акта Кабінету Міністрів, який розробник подає Мін'юсту для проведення правової експертизи, обов'язково погоджується керівником юридичної служби відповідного органу.

Якщо розробником є центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через відповідного міністра, проект акта Кабінету Міністрів також обов'язково погоджується керівником юридичної служби відповідного міністерства.

Параграфом 46 встановлено, що за результатами правової експертизи проекту акта Кабінету Міністрів Мін'юст оформляє висновок за встановленою ним формою, невід'ємною частиною якого є висновок за результатами експертизи на відповідність проекту акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У висновку Мін'юсту обов'язково зазначаються правові підстави прийняття акта з посиланням на норми законодавчих актів, згідно з якими предмет правового регулювання проекту акта належить до повноважень Кабінету Міністрів. Висновок підписує Міністр, а у разі його відсутності - перший заступник Міністра.

Мін'юст надсилає висновок розробникові у строк, що становить не більш як 10 робочих днів.

Відповідно до §52 Регламенту Секретаріат Кабінету Міністрів проводить експертизу (фахову і юридичну) поданого до Кабінету Міністрів проекту акта та здійснює його опрацювання (вносить поправки, пов'язані з приведенням у відповідність з правилами нормопроектувальної техніки, редагує його та у разі потреби узгоджує поправки з головним розробником). Порядок проведення експертизи проектів актів встановлює Міністр Кабінету Міністрів.

Також, відповідно до §53 за результатами експертизи проекту акта Кабінету Міністрів Секретаріат Кабінету Міністрів оформляє експертний висновок.

Розгляд проектів актів Кабінету Міністрів України встановлений главою 7 Регламенту, так, зокрема, ч. 1 §55 встановлено, що опрацьований проект акта Кабінету Міністрів разом з матеріалами, поданими головним розробником, та експертним висновком Секретаріату Кабінету Міністрів включається до порядку денного засідання відповідного урядового комітету.

Параграф 55-1 передбачає, що розглянутий на засіданні урядового комітету та завізований Першим віце-прем'єр-міністром, Віце-прем'єр-міністром проект акта Кабінету Міністрів включається до порядку денного чергового засідання Кабінету Міністрів. До проекту акта крім матеріалів, поданих головним розробником, та експертного висновку Секретаріату Кабінету Міністрів додаються витяг з протоколу засідання урядового комітету і довідка про розбіжності щодо проекту акта, якщо їх не врегульовано після розгляду урядовим комітетом (ч.1).

Частиною 2 §55-1 встановлено, що акт Кабінету Міністрів приймається, якщо за результатами розгляду на засіданні до нього не висловлено зауважень.

Також, ч. 4-5 §55-1 передбачено, що прийняті акти Кабінету Міністрів Прем'єр-міністр підписує на засіданні Кабінету Міністрів. Акт, прийнятий Кабінетом Міністрів з поправками, оформляється у визначений ним строк.

Після підписання акта Кабінету Міністрів внесення до його тексту будь-яких змін, у тому числі виправлення орфографічних та стилістичних помилок, здійснюється шляхом прийняття відповідного рішення на засіданні Кабінету Міністрів.

Тобто, з аналізу Регламенту Кабінету Міністрів України, яким встановлена процедура підготовки, погодження, експертизи, внесення на розгляд та затвердження актів КМ України, випливає, що для прийняття відповідного акту проект такого акту має пройти низку етапів, кожен з яких здійснюється різними суб'єктами, крім того, на здійснення відповідними суб'єктами своїх повноважень щодо розроблення, погодження та прийняття акта встановлені строки.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року № 630, якою затверджено Положення про Міністерство освіти і науки України, Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Згідно з пунктом 3 вказаного Положення до основних завдань Міністерство освіти і науки України, зокрема, належить забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах освіти і науки.

Разом з тим, відповідно до покладених на Міністерство освіти і науки України завдань, вказаний орган пральної влади узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та в установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України; розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції.

Міністр Міністерства освіти і науки України погоджує та подає на розгляд Кабінету Міністрів України розроблені центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України (пункт 10 Положення).

Тобто, з аналізу Регламенту КМ України та Положення про Міністерство освіти і науки України, колегія суддів дійшла до висновку, що розроблення порядку та умов надання деяким категоріям громадян державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти є повноваженнями профільного міністерства, у даному випадку - Міністерство освіти і науки України.

Однак, колегія суддів зауважує, що при розгляді даного спору необхідно враховувати положення ч. 2 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та п. 9 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону, з аналізу яких вбачається, що Кабінет Міністрів України здійснює свої повноваження через міністерства, а також спрямовує та координує роботу міністерств, здійснює контроль за їх діяльністю.

Відповідно до ч.2 ст. 21 Закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.

Судом першої інстанції було встановлено, що дорученням Прем'єр-міністра України від 17.06.2015 року № 23575/1/1-15 на виконання приписів частини сімнадцятої статті 44 Закону України «Про вищу освіту» на відповідних посадових осіб, зокрема на Міністра освіти і науки України, покладено обов'язки з підготовки і надання в установленому порядку на розгляд Уряду проект нормативно-правового акту щодо визначення порядку та умов надання відповідної державної цільової підтримки.

Надалі, дорученнями Прем'єр-міністра України, адресованими Міністру освіти і науки України, неодноразово наголошувалось на порушенні строків підготовки проекту вказаного акту.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що лише 23.11.2016 року Постановою Кабінету Міністрів України № 975 на виконання положень частини сімнадцятої статті 44 Закону України «Про вищу освіту» затверджено Порядок та умови надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, який набрав чинності з 01.01.2017 року.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що в даному випадку Кабінет Міністрів України як головний орган виконавчої влади неналежним чином здійснював свої повноваження щодо координації та контролю за діяльністю підвідомчих міністерств, оскільки, зокрема з аналізу відмови у погодженні проекту Порядку та умов надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, наданої Міністерством фінансів України, вбачається, що заінтересоване міністерство, як на підставу для відмови у погодженні, вказує відсутність коштів у державному бюджеті на відповідний період.

Однак, колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини у справах «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України» зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Отже, посилання на фінансування державної підтримки, яка передбачена приписами статті 44 Закону України «Про вищу освіту» є необґрунтованими.

Практика Європейського суду з прав людини є обов'язковою для застосування в Україні, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Тобто, КМ України, в даному випадку контролюючий орган щодо Міністерства фінансів України, повинен був вжити відповідних заходів щодо сприяння погодженню проекту вказаного вище Порядку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про протиправність вказаної бездіяльності Кабінету Міністрів України та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

При цьому, щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, яку позивач пов'язує з фактом протиправної бездіяльності Кабінету Міністрів України, яка не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду справи, колегія суддів вважає відсутніми підстави для задоволення вказаної частини позовних вимог .

Отже, судове рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову повністю є помилковим та підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволенні адміністративного позову частково.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги частково обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню частково.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині невиконання пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту, дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи, для здобуття професійно-технічної та вищої освіти» від 14.05.2015 року № 425-VIII щодо розроблення та затвердження державної цільової програми підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадського протесту, дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи, для здобуття професійно-технічної та вищої освіти.

В іншій частині даного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 13.04.2017 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.