Ухвала суду № 65967257, 04.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 року К/800/10453/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Бухтіярова І.О. Цвіркун Ю.І.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року

у справі № 804/14271/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Дістрібушн»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайм Дістрібушн» (далі - позивач, ТОВ «Тайм Дістрібушн») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС в Дніпропетровській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року скасовано та прийнято нову постанову. Позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0000482202 та №0000492202 від 06.08.2015 року.

У касаційній скарзі ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС в Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Тайм Дістрібушн», посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТАЙМ ДІСТРІБУШН» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 12.06.2015 року №2943/046222-1-9/36482038.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем положень пп. 14.1.27, п. 14.1 ст.14, пп.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6 ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого перевіреним підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 443 054 грн., в т.ч. 2013 р. у сумі 342 167 грн., та 2014 р. у сумі 100 887 грн.; п. 198.3 Податкового кодексу України, в результаті чого перевіреним підприємством занижено податок на додану вартість всього на суму 94 106 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000482202 від 06.08.2015 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 553817,50 грн., в тому числі за основним платежем на суму 443054 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 110763,50 грн.; № 0000492202 від 06.08.2015 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 141159 грн., в тому числі за основним платежем на суму 94 106,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 47 053,00 грн.

Суд першої інстанції погодився із такими висновками податкового органу та в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу та суду першої інстанції, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ОСОБА_4 на підставі договору про надання юридичних та консультаційних послуг №1-14/10 від 03.01.2014 року.

Також у судовому порядку встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність у вигляді реалізації товару через торгівельні об'єкти раду контрагентів. З метою збільшення обсягів продажу товару позивачем було укладено з ТОВ Альта Центр Сервіс», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «ТД «Карма-А», ТОВ «Дакорт», ТОВ «Галеас», ТОВ «Альянс Маркет», ТОВ «Крістенс», ПФ «РПІБ «Гідропневмопроект», ТОВ «ТД «Восток-Трейд» договори про надання маркетингових послуг, згідно яких передбачалося здійснення комплексу заходів з просування товарів позивача, стимулювання їх збуту, більш вигідного розміщення цих товарів, тощо.

Відповідно до змісту типових договорів про надання маркетингових послуг, комерційних послуг ТОВ «ТАЙМ ДІСТРІБУШН» - замовник, доручає, а виконавець (вказані контрагенти) зобов'язується, протягом всього строку дії Договору, надати замовнику послуги в Торгівельних точках щодо продукції, а послуги з питань комерційної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити належним чином надані послуги. Перелік торгових точок, а також перелік послуг міститься у додатках до договорів.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Алюр ЛТД» укладено договору поставки №72 від 29.10.2013 року, відповідно до якого постачальник ТОВ «Алюр ЛТД» поставив на адресу ТОВ «ТАЙМ ДІСТРІБУШН» товар у відповідності до специфікацій на підставі та на умовах визначених договором.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, актами прийняття-передачі наданих послуг, звітами про надані послуги, замовленнями на отримання послуг, податковими накладними, видатковими та товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

Використання позивачем придбаних товарів (робіт та послуг) у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області відхилити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді І.О. Бухтіярова

Ю.І. Цвіркун