Ухвала суду № 65967171, 12.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4742/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В, Кучми А.Ю.,

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Нікея» звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про:

визнання незаконним та скасування: рішення (лист) ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 18.08. 2015 року вих.№21504/10/26-58-11-02-18; рішення ГУ ДФС у м. Києві від 05.11.2015 року №16795/10/26-15-11 -03-11 про результати розгляду первинної скарги; рішення ДФС України від 20.01.2016 року №989/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги;

зобов'язання ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві включити відомості з поданої ТОВ "НІКЕЯ" податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць липень 2015 року, доповнення та додатка 5 до цієї декларації до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2017 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу про скасування постанови суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та просить прийняти рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2015 року ТОВ «Нікея» подали до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць липень 2015 року з додатком 5 доповненням до цієї податкової декларації у формі листа від 10.08.2015 р. вих. №22/08 та флеш-носієм з копіями записів реєстрів виданих та отриманих податкових накладних в електронній формі з супровідним листом.

У податковій декларації, додатках та доповненні було задекларовано 820 грн. позитивного значення сум ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету.

Листом від 18.08.2015 р. №21504/10/26-58-11-02-18 ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомлено позивача про відмову у прийнятті податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2015 року. Крім того, в листі було зазначено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається до контролюючого органу всіма платниками в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (зміни внесені Законом України від 31.07.2014 року № 1621 -VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», набув чинності з 1 січня 2015р.).

Позивачем, в порядку ст.ст. 55,56 Податкового кодексу України, подано скаргу «Про перегляд і скасування рішення контролюючого органу» від 02.10.2015 р. №36/10, за результатами розгляду якої ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення №16795/10/26-15-11-03-11, про залишення без змін рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 18.08.2015 р. №21504/10/26-58-11-02-18, а скаргу позивача- без задоволення.

14.12.2015 року на рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 18.08.2015 р. №21504/10/26-58-11-02-18 та рішення ГУ ДФС у м. Києві від 05.11.2015 р. за №16795/10/26-15-11-03-11 позивач подав скарги до ДФС України (вих. № 67/12) та до Міністерства фінансів України (за вих. №70/12).

Рішенням від 20.01.2016 р. №989/6/99-99-11-02-02-15 ДФС України повідомили позивача, що залишає без змін рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 18.08.2015 р. №21504/10/26-58-11-02-18 про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 р. з додатком 5 та рішення ГУ ДФС у м. Києві від 05.11.2015 р. за №16795/10/26-15-11-03-11 про результат розгляду первинної скарги, а скаргу ТОВ «Нікея» від 02.10.2015 р. №36/10 - без задоволення.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість такої відмови.

Судова колегія пристає на позицію суду першої інстанції щодо правомірності спірних рішень, виходячи з наступного.

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування рішення (листа) ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 18.08. 2015 року вих.№21504/10/26-58-11-02-18, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2015 року між ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві та ТОВ «Нікея» укладено договір про визнання електронних документів №9000134506, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих Платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. Доказів розірвання зазначеного договору матеріали справ не містять.

Порядок та спосіб подання податкової звітності врегульований нормами п. 49.3 - 49.7 ст. 49 ПК України.

Разом з тим 01.01.2015 набрав чинності Закон України № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким внесено до ПК України зміни, зокрема, введено систему електронного адміністрування податку на додану вартість.

Так, пунктом 49.3 ст. 49 ПК України (в редакції чинній станом 09.06.2015 р.) передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У відповідності до п. 49.4 ст. 49 ПК України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Процедура подання податкової звітності засобами електронного зв'язку в електронній формі до контролюючого органу регулюється Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011.

Аналогічно п. 2 розд. ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966, що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 року за № 1267/26044 та діяв до 01.02.2016) передбачено, що декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 8 розділу І цього Порядку, подаються до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податку, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, щодо подачі податкової декларації з податку на додану вартість чинне законодавство передбачає спеціальні вимоги, зокрема, її подання виключно в електронній формі. Приписи п. 49.3 ст. 49 ПК України застосуванню до позивача не підлягають, а тому подача податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період липень 2015 року в електронному вигляді є обов'язком позивача.

Також, за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою (пп. 49.9.1); у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (пп. 49.9.2).

У зв'язку з зазначеним, колегія суддів не може не погодитися з висновком суду першої інстанції щодо правомірності рішення (лист) ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 18.08. 2015 року вих.№21504/10/26-58-11-02-18.

Більше того, в силу норм п. 46.4 ст. 46 цього Кодексу якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації. У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.

Тобто, наведені норми дозволяють платнику податків у випадку, коли існуюча затверджена форма податкової звітності збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, зазначити про даний факт у відповідній податковій декларації (якщо таке передбачено формою звітності) та/або подати доповнення до такої декларації в тому числі у паперовій формі. Подання податкової декларації всупереч встановленої форми не дозволяється.

Таким чином, позивачем порушено визначений чинним податковим законодавством порядок подання податкової декларації з податку на додану вартість за пень 2015 року, зокрема, порядок її направлення, а саме: засобами поштового зв'язку, замість електронної форми, а тому така податкова декларація не може бути визнана прийнятою.

Щодо вимог про визнання незаконними та скасування рішення ГУ ДФС у м. Києві від 05.11.2015 року №16795/10/26-15-11 -03-11 «Про результати розгляду первинної скарги» та рішення ДФС України від 20.01.2016 року №989/6/99-99-11-02-02-15 «Про результати розгляду скарги», колегією суддів встановлено наступне.

Статтею 56 ПК України врегульовано порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Згідно абз.3 п.56.18 ст.56 ПК України процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Виходячи з вищевикладених доводів, судова колегія вважає, що оспорюванні рішення ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України прийнято за результатами вирішення податкового спору в доюрисдикційній процедурі.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, визначення юрисдикції адміністративних судів здійснюється з урахуванням характеру спору, предмета та суб'єктивного складу спірних правовідносин. Колегія суддів звертає увагу на те, що наведена норма підлягає застосуванню у системному зв'язку зі статтею 2 КАС України, за змістом якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-владних повноважень, порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, оскарженню підлягають лише ті правові акти індивідуальної дії, які є рішеннями відповідних суб'єктів владних повноважень. Зі змісту п.1 ч.2 ст.17 КАС України випливає, що рішення суб'єкта владних повноважень, сформовані в правових актах індивідуальної дії, можуть бути оскаржені в адміністративних судах тільки в тому випадку, коли в цих правових актах індивідуальної дії зафіксовані рішення, що стосуються прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, як це передбачено у статті 2 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані рішення ГУ ДФС у м. Києві від 05.11.2015 року №16795/10/26-15-11 -03-11 «Про результати розгляду первинної скарги» та рішення ДФС України від 20.01.2016 року №989/6/99-99-11-02-02-15 «Про результати розгляду скарги», прийняті за результатами вирішення податкового спору в доюрисдикційній процедурі, не є актами реалізації контролюючим органом повноважень у сфері управлінської діяльності та не мають самостійного юридичного значення, оскільки не містять обов'язкового для суб'єкта господарювання припису. Такі рішення самі по собі не породжують у платника будь-якого додаткового обов'язку та не перешкоджають реалізації його права, зокрема, щодо оскарження до суду самого рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про відмову у прийнятті податкової звітності, викладеного у листі.

Така правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 20.05.2015 року у справі № К/800/63653/14.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність своїх дій та винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень та вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 12.04.2017 року.

Головуючий суддя: І.В. Саприкіна

Судді: О.В. Карпушова

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.