Постанова № 65967051, 05.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 876/6580/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засіданняРумянцевої О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Галицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.08.2016 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Галицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась з адміністративним позовом до Галицької обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач - Галицька ОДПІ) в якому просила визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 08.04.2016 року №0005141303.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Галицькою ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року. За результатами перевірки складено Акт від 15.03.2016 року №390/17-02/НОМЕР_1 на підставі якого винесене податкове повідомлення-рішення №0005141303 від 08.04.2016 року. Вважає суму нараховану відповідно до податкового повідомлення-рішення безпідставною, оскільки сума анульованої пені по кредиту, не може вважатись додатковим благом в розумінні Податкового кодексу України, просить визнати нечинним та скасувати вказати податкове повідомлення рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.08.2016 року адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Галицької обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області №0005141303 від 08.04.2016 на суму 15 658 (пятнадцять тисяч шістсот пятдесят вісім) грн.48 коп.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1 ) з Галицької обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ЄДРПОУ 39508163), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір, в сумі 275 ( двісті сімдесят пять ) грн. 60 коп..

Не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, Тернопільською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що до позивача правомірно застосовано нараховані розміру податку та штрафної санкції, оскільки згідно з п.п.14.1.147 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України суми боргу платника податку , анульованого ( прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності прирівнюється до додаткового блага.

В судове засідання сторони не зявились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю - доповідача, позивача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Галицькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_3 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Галицькою ОДПІ складено Акт від 15.03.2016 року №390/17-02/2262019244 /а.с.11-21/ . В акті зафіксовано порушення:

- абз «д» пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р.№2755-VІ із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено суму податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб за 2013-2014 роки та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 22199,78 грн.;

- п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.1.2010 року №2755-VІ із змінами і доповненнями в частині неподання декларацій про майновий стан і доходи за 2013-2014 роки.

На підставі складеного за результатами перевірки акта, відповідачем 08.04.2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, згідно з яким позивачу нараховано суму грошового зобовязання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 3979,86 грн. ( в т.ч. 22199,78 грн. за основним платежем та 10780,08 грн. за штрафними санкціями) /а.с.10/.

Суд першої інстанції зазначив, що основною ознакою доходу платника податку, як обєкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. А оскільки серед сум прощеної банками заборгованості нараховані сума відсотків та пені, суд першої інстанції визнав, що суми відсотків, штрафів, пені не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належно не зясовано обставини справи, судом першої інстанції невірно визначена юридична природа спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до листа ПАТ КБ «Надра» від 28.01.2016 року №101 гр. позивачу списано кредитну заборгованість за договором №300/МБ-ЦВ від 25.02.2008 року на підставі додаткової угоди №1 від 30.01.2013 року в січні 2013 року в сумі 16874, 52 грн. та відповідно до листа ПАТ «Універсал Банк» від 20.11.2015 року №336 ГО та акту про припинення зобовязань з ПАТ «Універсал банк» від 03.06.2014 року в червні 2014 року прощено кредитну заборгованість в сумі 9844,65 дол. США, що еквівалентно згідно листа ПАТ «Універсал банк» від 20.11.2015 року 116494,77 грн., що відображено в Податковому розрахунку сум нараховано доходу за формою 1ДФ за ознакою доходу « 126» відповідно до абз. «д» пп.16.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями. Всього прощено боргу ОСОБА_2 відображено на суму 133 369,29 грн., який відповідно до абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 64 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VІ із змінами та доповненнями підлягав включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи.

Суд першої інстанції не заперечив факту отримання додаткового блага позивачем в розумінні вимог пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України . З матеріалів справи встановлено, що загальна сума прощеного боргу ПАТ КБ «Надра Банк» становить 16 874,52 грн. (в т.ч. 11 470,00 грн. відсотки за користування кредитом та 5404,52 грн. пеня). Загальна сума прощеного боргу ПАТ «Універсал банк» становить 116 494,77 грн. (в т.ч. 68 026,61 грн. тіло кредиту, 48 468,16 грн. відсотки за користування кредитом). При цьому, суми відсотків та пені нарахованої банком відповідно до умов договору та анульованих за його рішенням, не є доходом платника податків, про що зазначено судом першої інстанції.

У відповідності до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обовязком визнається обовязок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За правилами п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України обєктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, який діяв на час спірних правовідносин, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до визначення, наданого у пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обовязків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Колегія суддів зазначає, що нормами п.164.2 ст.164 розділу IV Податкового кодексу України передбачено види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку

Зокрема, згідно абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності відносяться до доходу, отриманого платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Таким чином, згідно приписів податкового законодавства на час існування спірних правовідносин, випадком, прямо передбаченим нормами розділу IV цього Податкового кодексу України, який призводить до оподаткування податком на доходи фізичних осіб, є серед іншого, випадок отримання платником податків додаткового блага у вигляді суми боргу,анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

При цьому, відповідно до абзацу «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, якщо кредитор повідомляє платникові податку - боржнику про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, то боржник самостійно сплачує податок з таких доходів на підставі поданої річної податкової декларації.

Таким чином, банк шляхом укладення відповідного договору, як цього вимагає п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, повідомив боржника про те, що анульована суму заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, отже він має самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.п. 49.18.4. п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України декларація про майновий стан і доходи за 2014 рік для платників податку на доходи фізичних осіб - подається до 1-го травня 2015 року.

Судом першої інстанції не було взято до уваги тієї обставини, що угоди про припинення зобовязань були укладені до внесення змін до підп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01 січня 2015 року.

Припинення зобовязань між ОСОБА_2 та ПАТ «Універсал банк» відбулось на підставі угоди від 03.06.2014 року за договором № СL42602 від 19.05.2008 року ( а.с. 49 ).

Припинення зобовязань між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Надра» відбулось на підставі додаткової угоди №1 від 30.01.2013 року за кредитним договором №№300/МБ-ЦВ від 25.02.2008 року ( а. с. 51).

Враховуючи, що позивачем не було подано декларацію про майновий стан і доходи за 2014 та 2015 роки з відображенням суми отриманого додаткового блага (прощеного боргу) та не сплачено з нього податок на доходи фізичних осіб, то колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що списання зобовязання боржника не вважається отриманим доходом, оскільки позивачем фактично грошові кошти отримані не були, колегія суддів вважає необґрунтованими з урахуванням наступного.

Однією з підстав для включення до оподаткованого доходу платника податку та визначення грошових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб з урахуванням положень п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, абз. «д» підп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, є наявність обставини анулювання (прощення) кредитором за його самостійним рішенням суми боргу платнику податків, яка визначається як отримане платником податків додаткове благо.

З підписанням договору про припинення зобовязань, позичальник вважається повідомленим відповідно до пп. 164.2.14 «д» п. 164.2 ст. 164 ПК України про анулювання боргових зобовязань та про те, що сума анульованих (прощених) зобовязань буде включена кредитором до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь позивальника за підсумками звітного періоду, в якому боргові зобовязання було анульовано.

При цьому, факт збільшення активів платника податку для включення спрощеної суми боргу як додаткового блага до оподатковуваного доходу, нормами податкового законодавства не обумовлено. Умовою для такого включення є факт отримання додаткового блага у конкретно передбачений спосіб - у вигляді анульованого (прощеного) боргу кредитором та включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку звітного періоду.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Між тим, позивачем не доведено обставин на яких ґрунтуються його вимоги.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому позовні вимоги про часткове скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 41, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Галицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.08.2016 року у справі № 813/1436/16-а скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Галицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

ОСОБА_4

Повний текст

виготовлено 10.04.2017 року.