Ухвала суду № 65966814, 12.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7958/16 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Донтспрінт» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Донтспрінт» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач 1), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2) про визнання протиправними дії відповідача 1 щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів № 1 від 07.05.2016 року; зобов'язання відповідача 1 вважати прийнятими податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень 2016 року днем їх фактичного отримання - 01.06.2016 року; зобов'язання відповідача 2 вважати прийнятими податкові накладні позивача днем їх фактичного отримання, а саме: податкової накладної від 17.05.2016 року № 102 - 20.05.2016 року та податкової накладної від 23.05.2016 року № 97 - 23.05.2016 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 24 листопада 2016 року позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року та постановити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянтів, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, між ПП «Донтспрінт» та відповідачем 1 було укладено 07.05.2016 року договір № 1 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

На виконання умов вказаного договору ПП «Донтспрінт» засобами електронного зв'язку 01.06.2016 року направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2016 року, яку не було прийнято із зазначенням можливого розірвання договору про визнання електронної звітності, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія квитанції № 1.

Також, ПП «Донтспрінт» засобами електронного зв'язку направлено податкові накладні № 102 від 17.05.2016 року (направлено 20.05.2016) та № 97 від 23.05.2016 року (направлено 23.05.2016), які також не були прийняті з аналогічних підстав, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії квитанцій № 1.

Вважаючи дії відповідача 1 з розірвання договору та неприйняття вказаної податкової звітності протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 233 від 10.04.2008 року затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (надалі - Інструкція №233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

З аналізу даної інструкції убачається, що законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів органом ДПС в односторонньому порядку є 1) ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; або 2) зміна платником податків місця реєстрації.

За твердженнями представників відповідачів, підставою для розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів № 1 від 07.05.2016 року, укладеного між ПП «Донтспрінт» та відповідачем 1, слугувало те, що 19.05.2016 року до відповідача 1 надійшла від першого заступника начальника державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві службова записка № 30/26/54-21, в якій зазначено, що при проведенні заходів щодо встановлення місцезнаходження ПП «Донтспрінт» місцезнаходження останнього не встановлено, а 01.06.2016 року на адресу позивача направлено запит № 6644/26-54-12-01-29 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, який повернувся на адресу відповідача 1 з відміткою «не зазначено номеру квартири».

Згідно з пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.05.2016, тобто станом на момент складання службової записки про не встановлення місцезнаходження позивача (19.05.2016) в якості місцезнаходження ПП «Донтспрінт» визначено місто Київ, вулиця Героїв Дніпра, 38, що відповідає адресі останнього, зазначеній у договорі про визнання електронних документів № 1 від 07.05.2016 року.

Водночас, питання встановлення місцезнаходження (місця проживання) платників податків врегульовано розділом ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року (надалі - Порядок № 1588).

У відповідності до пункту 12.2 Порядку № 1588, підрозділи контролюючого органу стосовно платників податків, якими не подано у встановлені законом терміни податкових декларацій (звітів, розрахунків), у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму грошового зобов'язання, проводять роботу з узгодження грошового зобов'язання та інші заходи; стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи з погашення податкового боргу.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

Згідно з пунктом 12.4 Порядку № 1588, щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження дотримання відповідачем 1 передбаченої Порядком № 1588 процедури не надано (доказів проведення роботи з з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача 1 були відсутні законодавчо мотивовані підстави для розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів № 1 від 07.05.2016 року, укладеного між ПП «Донтспрінт» та відповідачем 1, з підстави не знаходження ПП «Донтспрінт» за податковою адресою.

Також, апелянт 1 звертав увагу колегії суддів на те, що ними 01.06.2016 року направлявся позивачу запит № 6644/26-54-12-01-29 від 19.05.2016 року про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, та який повернувся на адресу податкового органу з відміткою «не вказаний номер квартири». Апелянт 1 вважає дану обставину такою, що підтверджує обґрунтованість прийняття відповідачем рішення про розірвання договору про визнання електронних документів № 1 від 07.05.2016 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може брати до уваги такі доводи апелянта, оскільки договір № 1 від 07.05.2016 року був розірваний 19.05.2016 року, а запит про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження направлявся 01.06.2016 року, тобто вже після розірвання даного договору.

Щодо решти позовних вимог суд зазначає наступне.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пункт 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України).

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (пункт 48.1 статті 48 Податкового кодексу України).

Пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України визначені обов'язкові реквізити податкової накладної.

Згідно пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (пункт 49.10 статті 49 Податкового кодексу України).

Таким чином, з урахуванням вищенаведених правових норм, перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, визначений положеннями статей 48 та 49 Податкового кодексу України, є вичерпним, а, відтак, неприйняття податкової декларації з інших підстав податковим законодавством не передбачено, а тому забороняється.

У той же час, у розумінні підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Таким органом центральної виконавчої влади, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України № 236 від 21.05.2014 року, є Державна фіскальна служба України.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

На підставі викладеного, та враховуючи, що підставою для неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2016 року, а також податкових накладних № 102 від 17.05.2016 року та № 97 від 23.05.2016 року слугував факт розірвання відповідачем 1 в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів № 1 від 07.05.2016 року, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі документи необхідно вважати прийнятими відповідачами саме у день їх фактичного надходження до них, а саме: 20.05.2016 року, 23.05.2016 року, 01.06.2016 року, відповідно.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційних скарг.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 12.04.2017 року

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Коротких А. Ю.