Ухвала суду № 65966776, 11.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3069/16 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

11 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Таращанського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2016 року позивач - ОСОБА_2, звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Таращанського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №106419-10 від 15 вересня 2016 року про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 3 817,21 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення вибірково та однобічно досліджені обставини справи за застосовані норми права.

У судове засідання з'явилися не всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення, яким встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, має застосуватися не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим (2015 роком), тобто з 01.01.2016. Таким чином, у позивача не виникло у 2015 році обов'язку по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки останній є платником вказаного податку виключно з 01.01.2016, а отже, спірне податкове повідомлення-рішення відповідача від 15 вересня 2016 року №106419-10 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить частина нежитлової будівлі-гаражу, загальною площею 313,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 175994 від 17.03.2003.

Відповідачем 15 вересня 2016 року прийняте податкове повідомлення-рішення №106419-10, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 3 817,21 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернулася до адміністративного суду з позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до пп. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Приписи п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК визначають, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Згідно пп. 266.3.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.

Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Сільські, селищні, міські ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, встановлена цим підпунктом.

Згідно пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності, згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Зазначений принцип визнано законодавцем однією з основних засад податкового законодавства. Закріплений у положеннях Податкового кодексу України, він є елементом правового регулювання, який не лише окреслює правила нормотворення у сфері оподаткування, а й визначає обсяг прав та обов'язків учасників правовідносин у такій сфері.

Будь-який платник податків в Україні, опираючись на принцип стабільності, має право на незмінність режиму оподаткування та елементів податків, які ним сплачуються, протягом бюджетного року, як результат - на визначеність умов здійснення ним тієї чи іншої оподатковуваної діяльності чи діяльності, пов'язаної з виникненням об'єкта оподаткування.

Встановлення місцевих податків здійснюється у порядку п. 12.3 ст.12 Податкового кодексу України.

В контексті наведеного колегія суддів звертає увагу, що згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України.

В свою чергу, підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначає, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Тобто, законодавчо встановлені наслідки недотримання цієї умови виключають можливість застосування вказаних норм на платників податків у разі їх офіційного оприлюднення після 15 липня року, що передує бюджетному періоду.

Аналіз вищенаведених норм податкового законодавства дає підстави дійти висновку, що встановлення місцевих податків віднесено Податковим кодексом виключно до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад. При цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевого податку пізніше 15 липня року, що передує бюджетному періоду, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Статтею 3 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Як вбачається з матеріалів справи, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, установлено в місті Таращі та затверджено рішенням Таращанської міської ради Київської області від 29.01.2015 № 721-56-VI «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», тобто після 15 липня року, що передує бюджетному періоду, - що виключає можливість застосування контролюючим органом вищезазначеного рішення Таращанської міської ради Київської області з метою оподаткування фізичних осіб податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у бюджетному періоді - 2015 році.

При цьому у контексті розгляду даної справи судовою колегією враховується висловлена Європейським Судом з прав людини у рішеннях від 14.01.2011 у справі «Щокін проти України» та від 07.10.2011 у справі «Сєрков проти України» позиція щодо необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, про що правомірно зазначив суд першої інстанції.

Крім того, положеннями п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким було передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, органам місцевого самоврядування було рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що у позивача був відсутній обов'язок сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2015 році, а відтак, спірне податкове повідомлення-рішення відповідача №106419-10 від 15 вересня 2016 року є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року - без змін.

Враховуючи, що ухвалою суду від 20.03.2017 відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги, судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 606,32 грн. підлягає стягненню з апелянта на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 606,32 грн. (шістсот шість гривень тридцять дві копійки) на рахунок Державної судової адміністрації України (стягувач за рішеннями про стягнення судового збору): отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів до бюджету: 22030106.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 11.04.2017.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.