Ухвала суду № 65966734, 10.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 р. № 876/3471/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_1,

секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 Держпродспоживслужби в м.Львові на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №813/4528/16 за позовом ОСОБА_2 Держпродспоживслужби в м.Львові до Приватного підприємства «Монтана» про застосування заходів реагування,-

В С Т А Н О В И В:

23.12.2016 ОСОБА_2 Держпродспоживслужби в м.Львов (далі-Управління) звернулось в суд з позовом до Приватного підприємства «Монтана» (далі Підприємство), просило, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.01.2017, зобовязати відповідача припинити діяльність закладу у нічний час; роботу систем припливно-витяжної механічної вентиляції та кондиціонування повітря приміщень закладу налагодити та експлуатувати в режимі, що не приводить до перевищення допустимих рівнів шуму; привести кількість посадкових місць в закладі у відповідність вимогам п.5.1.6 ДБН В.2.2-25:2009 «Підприємства харчування (заклади ресторанного господарства) та п.2.50 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення».

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 позовну заяву ОСОБА_2 Держпродспоживслужби в мЛьвові залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подало апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 та направити справу для продовження розгляду у суд першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що строк для звернення до суду пропущено з поважної причини, а саме через відсутність кошторисних призначень, що підтверджено довідкою бухгалтерії від 20.12.2016, яка була подана додатком №1 до заяви про поновлення строку розгляду адміністративного позову про застосування заходу реагування. Дані кошти поступили 25.11.2016 та були оплачені 30.11.2016. Вказує, що згідно поданої 20.12.2016 заяви №1896 про поновлення строку для розгляду адміністративного позову про застосування заходу реагування, суд першої інстанції визнав позовну заяву такою, що відповідає вимогам ст.106 КАС України та виніс ухвалу про відкриття провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Задовольняючи клопотання представника позивача про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що із даним адміністративним позовом позивач звернувся у порядку, передбаченому п.5 ч.1 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а підстави для звернення до суду із даним позовом позивачем встановлено в ході санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкту - Приватного підприємства «Монтана» на вул. Ковжуна, 2 у м. Львові, за результатами якого складено Акт санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкту від 12-13 вересня 2016 року. Саме момент складання такого акта є моментом виникнення підстав для звернення до адміністративного суду в порядку статті 183-2 КАС України та початком перебігу 15-денного строку для звернення з таким позовом до адміністративного суду відповідно до приписів ст.99 КАС України. В той же час, даний адміністративний позов до суду подано лише 23.12.2016, тобто зі спливом 15-денного строку, що визначений ст. 99 КАС України.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.6 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту або ж суб'єкт владних повноважень має право звернутися до суду для реалізації владних повноважень. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Абзацом 2 частини 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 183-2 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб'єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду.

Таким чином, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи у звязку з колективним зверненням мешканців будинку №2 по вул.Ковжуна в м.Львові щодо незадовільних умов проживання внаслідок постійного порушення режиму тиші в нічний період доби приватним підприємством «Монтана», яке розташоване на першому поверсі вказаного будинку, працівниками ОСОБА_2 проведено обстеження обєкту з метою встановлення його відповідності вимогам діючого санітарного законодавства.

За результатами обстеження та інструментального дослідження складено акт санітарно-епідеміологічного обстеження обєкту від 12-13 вересня 2016 року, у якому керівнику підприємства надано пропозиції щодо забезпечення дотримання вимог діючого санітарного законодавства з терміном виконання до 13.10.2016 (а.с.29-30).

17.10.2016 від керівника підприємства надійшов лист про те, що для належного виконання пропозицій необхідний більш тривалий час, до 3-х місяців, що повязано з термінами виготовлення, поставки та монтажу нових безшумних вентиляторів для системи вентиляції.

ОСОБА_2 від 18.10.2016 №1420 відповідача повідомлено, що пропозиції щодо забезпечення дотримання вимог діючого санітарного законодавства не можуть бути відтерміновані. У випадку невиконання пропозицій та повторних підтверджених звернень мешканців щодо порушення закладом режиму тиші, ОСОБА_2 буде вимушене на підставі ч.7 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» звернутись із позовом до адміністративного суду про призупинення роботи закладу.

Відповідно до ч.7 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V, в редакції чинній на час проведення перевірки, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом пяти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до субєкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

На підставі аналізу вказаних законодавчих положень, враховуючи, що інших заходів реагування крім пропозицій щодо забезпечення дотримання вимог діючого санітарного законодавства викладених в акті від 12-13 вересня 2016 року, позивачем не вживалось, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме момент складання такого акта є моментом виникнення підстав для звернення до адміністративного суду в порядку статті 183-2 КАС України та початком перебігу 15-денного строку для звернення з таким позовом до адміністративного суду відповідно до приписів ст.99 КАС України.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Таким чином, підставами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, а також відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Щодо визначення, власне, поважності причин пропуску строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідним вказати, що законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 6 грудня 2016 року (справа п/800/9/16) зазначено, що у розумінні статті 100 КАС України поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

Таким чином, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Як вбачається з поданих позивачем заяви про поновлення строку для розгляду адміністративного позову про застосування заходу реагування від 23.12.2016, заперечення від 16.02.2017 та апеляційної скарги строк для звернення до суду пропущено через відсутність кошторисних призначень в ОСОБА_2 на оплату судового збору на підтвердження чого надано довідку бухгалтерії ОСОБА_2 від 20.12.2016. Як зазначено ОСОБА_2 кошти поступили 25.11.2016 та оплачені 30.11.2016.

Щодо вказаних обставин, то суду апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з ч.3 ст.106 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір» та ст.88 КАС України враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що відсутність коштів на сплату судового збору не може розглядатись як самодостатня поважна причина пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки законодавчо закріплено можливість при подачі позову звернутись із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, подавши до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності відповідних коштів (бюджетних асигнувань) для сплати судового збору.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 позовну заяву ОСОБА_2 Держпродспоживслужби в мЛьвові до Приватного підприємства «Монтана» про застосування заходів реагування у справі №813/4283/16, вимоги якої є ідентичними вимогам розглядуваної судом даної позовної заяви, залишено без розгляду у звязку з істотним пропуском строку звернення до суду.

Як вбачається зі змісту вказаної ухвали, копія якої наявна в матеріалах справи, підстави для звернення до суду із позовом в цій справі позивачем встановлено в ході санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкту - Приватного підприємства «Монтана» на вул. Ковжуна, 2 у м. Львові, за результатами якого складено Акт санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкту від 12-13 вересня 2016 року.

Ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 у справі №813/4283/16 ОСОБА_2 не оскаржувалась, що підтверджено представником позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Щодо покликання апелянта на ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 про відкриття провадження у справі №813/4528/16 як на підтвердження відсутності підстав для залишення даної позовної заяви без розгляду, то суд апеляційної інстанції вважає таке безпідставним, оскільки відповідно до ч.2 ст.100 КАС України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи. Тобто суд може на будь-якій стадії, встановивши факт пропуску строку звернення до суду, залишити позов без розгляду.

Слід зауважити, що згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на суд, закріплене пунктом 1 статті 6 Конвенції не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (справа «Меньшакова проти України» (Заява № 377/02) від 08.04.2010)

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що враховуючи істотний пропуск позивачем строку звернення до суду та відсутність відповідних та достатній документів для визнання причин пропуску поважними, наявні підстави для застосування процесуальних наслідків, передбачених ст. 100 КАС України, а саме - залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п.1 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення позовної заяви без розгляду у звязку із поданням позову після закінчення строків звернення до адміністративного суду. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Держпродспоживслужби в м.Львові залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року у справі №813/4528/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

ОСОБА_1

Повний текст Ухвали складено 12.04.2017р.