Ухвала суду № 65966643, 12.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12592/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Тищенко Н.В., за участі позивача ОСОБА_2, представника відповідача Сич О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

26.08.2014р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Дніпровського районі міста Києва, правонаступником якої є Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання незаконними дії управління Пенсійного фонду України у Дніпровського районі міста Києва при створенні «комісії по трудовим спорам», засіданнях «комісії» 06.06.2014, 12.06.2014 та їхніх «рішень», виданні наказу від 14.08.2014 №155/к, звільненні її з роботи 14.08.2014 та розрахунку при звільненні; про зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва скасувати рішення комісії від 06.06.2014, 12.06.2014, наказ від 14.08.2014 №155/к, поновити її на посаді головного спеціаліста відділу контролю за правильністю призначення пенсій, внести відповідні записи до її трудової книжки; зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва виплатити середній заробіток за період вимушеного прогулу з розподілом його помісячно за весь період з урахуванням щомісячної індексації заробітної плати; зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва відкоригувати індивідуальні відомості позивача про застраховану особу (дані системи персоніфікованого обліку) шляхом внесення до них змін з урахуванням виплати середнього заробітку за період вимушеного прогулу помісячно з індексацією (т.1 а.с.2).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що її звільнення з посади головного спеціаліста відділу контролю за правильністю призначення пенсій відбулося з порушенням норм КЗпП України та Закону України «Про державну службу», оскільки відповідно до п. 6 ч.1 ст.36 КЗпП України, вимога відповідача-працедавця щодо підписання нової посадової інструкції, яка містить у собі дискримінаційні положення по відношенню до неї, не може бути підставою для звільнення. Крім того, позивач зазначила, що рішення комісії не були скріплені печаткою, що є відповідно до ч.7 ст.223 КЗпП України порушенням.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2014р. (т.1 а.с.199), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014р. (т.1 а.с.233), у задоволені позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2016р. задоволено касаційну скаргу позивача, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014р., справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2 а.с.39).

Суд касаційної інстанції скасовуючи рішення попередніх інстанцій зазначив, що суд першої інстанції належним чином не з'ясував, чи дійсно позивач відмовилася від продовження роботи у зв'язку зі змінами істотних умов праці, адже лише факт не підписання посадової інструкції не може свідчити про відмову від продовження роботи, отже, на думку суду касаційної інстанції, доказами про відмову від продовження роботи може бути заява працівника, в якій він вказує про небажання продовжувати роботу на нових умовах, чи інші дані, які свідчать про не виконання покладених трудових обов'язків. Крім того, зазначено в ухвалі, що суд першої інстанції взагалі не досліджував докази та не встановлював обставини щодо визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, хоча про це заявлялась позовна вимога.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.05.2016р. замінено неналежного відповідача - управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва на правонаступника - Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м.Києві (т.2 а.с.49).

Позивач в ході слухання справи в суді першої інстанції, після прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали від 24.02.2016р., і вже після початку розгляду справи по суті, а саме 11.08.2016р., подала уточнені позовні вимоги (т.2 а.с. 65).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2017 р. у задоволені позовних вимог відмовлено (т.2. а.с.194).

Суд першої інстанції виходив з того, що не є спірним той факт, що позивач відмовилась підписати посадову інструкцію, оскільки була незгода з її використанням у своїй роботі. Вказане не заперечувалось позивачем в ході слухання справи. Внаслідок чого, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, її правомірно звільнено із займаної посади, оскільки позивач порушила вимоги Закону України «Про державну службу» та Правила внутрішнього трудового розпорядку управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2017 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не були розглянуті уточнені позовні вимоги (т.2 а.с.65) і не задоволені клопотання про витребування додаткових документів, що є порушенням. Крім того, апелянт зазначила, що відповідно до абз.2 та 11 ст.13 КЗпП України зміни в організації виробництва і праці та умови оплати праці встановлюються колективним договором, проте, такий договір відповідачем не складався, отже, її звільнення та оплата праці внаслідок відсутності колективного договору відбувалися без законних підстав.

В судовому засіданні позивач підтримала доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечувала проти її задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 працювала головним спеціалістом відділу контролю за правильністю призначення пенсій управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва, тобто була державним службовцем, і її посадові обов'язки були визначені посадовою інструкцією, з якими позивач була ознайомлена під підпис (т.1 а.с.51, 48,).

Крім того, в матеріалах справи у наявності копія особової справи позивача (т.1 а.с.65) та довідки про розмір заробітної плати позивача (т.1.а.с.44).

Згідно наказу начальника управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Києва № 7 від 02.01.2014р. було поновлено на 2014р. комісію по трудових спорах управління у складі 11 чоловік (т.1 а.с.27).

22.01.2014р. наказом начальника управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва №12/К на виконання наказу головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 17.01.2014 №20/К здійснено реорганізацію структурних підрозділів та внесення змін до штатного розпису Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва, а також реорганізовано в управлінні відділи та на їх базі створено нові (т.1 а.с.29).

Відповідно до п.6.1 та п.6.2 вказаного наказу начальника відділу кадрового забезпечення зобов'язано здійснити необхідні заходи щодо проведення реорганізації структурних підрозділів управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва згідно вимог чинного законодавства , п.1 ст.40 КЗпП України, Закону України «Про зайнятість населення та підготувати до 27.01.2014р. письмові повідомлення про наступні вивільнення працівників з пропозицією щодо переведення на інші посади.

На підставі наказу Національного агентства України з питань державної служби від 13.09.2011 №11 «Про довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців», наказу Управління від 31.01.2014 №22/К «Про внесення в дію штатного розпису управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва» керівниками структурних підрозділів розроблені положення відділів, згідно з новою структурою та підготовлені посадові інструкції працівників.

Начальником головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві 31.01.2014р. затверджено Структуру управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва (т.1 а.с.34).

12.05.2014 р. начальником управління Пенсійного фонду України у Дніпровського районі міста Києва затверджено посадову інструкцію головного спеціаліста відділу контролю за правильністю призначення пенсій управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва ОСОБА_2 (т.1 а.с.54).

06.06.2014р. відбулось засідання комісії по трудовим спорам управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва, про що складено протокол № 5 (т.1 а.с.60).

Порядком денним під час вказаного засідання було обговорення доповідної записки начальника відділу контролю за правильністю призначення пенсій Домбровської Р.В. з приводу відмови від підписання головним спеціалістом відділу контролю за правильністю призначення пенсій ОСОБА_2 посадової інструкції.

За результатами засідання комісією вирішено: в разі відмови від підписання посадової інструкції та зобов'язання щодо збереження інформації з обмеженим доступом до головного спеціаліста ОСОБА_2 застосувати заходи відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

Зі змістом протоколу ОСОБА_2 була ознайомлена та отримала копію вказаного протоколу 13.06.2014р., що підтверджено її особистим підписом (т.1 а.с.61).

Крім того, ОСОБА_2, отримавши 13.06.2014р. копію протоколу засідання комісії № 5 від 06.06.2014р., власноручно виклала на протоколі зауваження щодо змісту протоколу, а саме те, що секретар комісії не відобразила в протоколі засідання комісії перелік пунктів посадової інструкції, з якими не згодна ОСОБА_2

Також був складений акт засідання комісії по трудовим спорам від 06.2014р., згідно змісту якого комісія заслухала пояснення ОСОБА_2 з приводу відмови від підписання посадової інструкції (т.1 а.с.38).

За результатами засідання складено Рішення засідання комісії по трудовим спорам від 06.06.2014р. (т.1 а.с.37), згідно якого висунуто пропозиції ОСОБА_2 надати для комісії у письмовому вигляді зауваження та доводи щодо відмови у підписанні посадової інструкції та зобов'язання щодо збереження інформації з обмеженим доступом по 10 червня 2014р. включно і попереджено, що в разі відмови від підписання посадової інспекції до неї будуть застосовані заходи відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

Копію вказаного рішення ОСОБА_2 отримала 13.06.2014р., про що свідчить підпис позивача.

11.06.2014р. в управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва у присутності першого заступника начальника управління Шушкової О.В., начальника юридичного відділу Сідловської А.В., начальника відділу персоналу Мурашової Т.М. та головного спеціаліста відділу персоналу Каліщук С.Г. був складений акт про відмову від підписання посадової інструкції ОСОБА_2 (т.1 а.с.36).

У вказаному акті зафіксовано, що ОСОБА_2 відмовилась під підписання посадової інструкції головного спеціаліста відділу контролю за правильністю призначення пенсій управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва та відмовилась від ознайомлення з актом про відмову від підписання посадової інструкції та його підписання. Вказаний акт підписаний посадовими особами та скріплений печаткою організації.

Крім того, в цей же день у присутності тих же посадових осіб управлінням був складений акт про відмову від підписання зобов'язання щодо збереження інформації з обмеженим доступом (т.1 а.с.35).

12.06.2014р. відбулось засідання комісії по трудовим спорам управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва, про що складено протокол № 16 (т.1 а.с.62).

Згідно протоколу порядок денний засідання комісії - розгляд акту про відмову ОСОБА_2 від підписання посадової інструкції та акту про відмову ОСОБА_2 від підписання зобов'язання щодо збереження інформації з обмеженим доступом.

За результатами засідання комісія вирішила: в разі відмови від підписання посадової інструкції та зобов'язання щодо збереження інформації з обмеженим доступом до головного спеціаліста ОСОБА_2 будуть застосовані заходи відповідно до п.6 ст.36 КЗпП України.

Копію вказаного протоколу № 16 від 12.06.2014р. ОСОБА_2 отримала в той же день 12.06.2014р., що підтверджено особистим підписом позивача.

Наказом управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва від 14.08.2014 №155/к ОСОБА_2 звільнено із займаної посади у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці, на підставі пункту 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. (т.1 а.с.6).

Вказані обставини встановлені судом першої інстанції і перевірені судом апеляційної інстанції, підтверджені відповідними та належними доказами, і не є спірними, а саме позивач не заперечувала проти відмови від підписання посадової інструкції, не оспорювала дійсність її підпису на вищенаведених документах, і не оспорювала факт складання відповідачем актів про відмову від підписання.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про державну службу» (який був чинним на день виникнення спірних правовідносин) визначав принципи, правові та організаційні засади державної служби, умови та порядок реалізації громадянами України права на державну службу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державну службу», державна служба - професійна діяльність державних службовців з підготовки пропозицій щодо формування державної політики, забезпечення її реалізації та надання адміністративних послуг.

Основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі (положення Закону України «Про державну службу»).

Приписами частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 32 КЗпП України визначені обставини переведення на іншу роботу, та зміни істотних умов праці.

Частинами 3 та 4 вказаної статті передбачено, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36цього Кодексу.

Пунктом 6 ч.1 ст. 36 КЗпП України встановлено як підставу припинення трудового договору - відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Правилами внутрішнього трудового розпорядку працівників управління Пенсійного фонду України у Дніпровського районі міста Києва, затвердженого начальником управління від 01.11.2006, передбачено, що коло обов'язків, які виконує кожний працівник, відповідно до своєї кваліфікації або посади, визначається посадовою інструкцією. Посадова інструкція - це документ, який чітко визначає коло посадових завдань, обов'язків, прав та відповідальність працівника на підприємстві.

З матеріалів справи вбачається, що позивач була службовою особою управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва.

У зв'язку зі зміною штатного розпису управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва керівниками структурних підрозділів були розроблені положення нових відділів і згідно з новою структурою були розроблені нові посадові інструкції працівників управління, отже, змінилися істотні умови праці працівників управління.

Факт відмови позивача від підписання посадової інструкції підтверджений належними та допустимими доказами, і апелянтом не заперечувалось.

Отже, колегія суддів, враховуючи встановлені обставини, вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач відмовившись підписувати нову посадову інструкцію таким чином відмовилась від продовження роботи у зв'язку зі змінами істотних умов праці.

Думка касаційної інстанції, що факт не підписання посадової інструкції не може свідчити про відмову від продовження роботи, апеляційним судом також не приймається до уваги, оскільки суд першої інстанції на виконання вимог суду касаційної інстанції з'ясував, що позивач заяву про відмову від продовження роботи після зміни істотних умов праці не складала і не подавала.

Колегія суддів вважає, що позивач неодноразово публічно висловлювала не бажання продовжувати працю в управлінні пенсійного органу при нових умовах праці, а саме виконувати нові посадові обов'язки службової особи управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, і як наслідок, вона відмовлялась від підписання нової посадової інструкції, про що і складались відповідачем відповідні документи.

Таким чином, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо протиправності дій в частині прийняття наказу про звільнення позивача та про поновлення позивача на посаді.

Щодо решти вимог позивача, колегія суддів також вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Статтею 223 КЗпП України, передбачено, що комісія по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менш як 15 чоловік. Порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісії визначаються загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації. При цьому кількість робітників у складі комісії по трудових спорах підприємства повинна бути не менше половини її складу. Комісія по трудових спорах обирає із свого складу голову, його заступників і секретаря комісії. При цьому, комісія по трудових спорах підприємства, установи, організації має печатку встановленого зразка.

Статтею 227 КЗпП України, визначено, що комісія по трудових спорах приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. У рішенні зазначаються: повне найменування підприємства, установи, організації, прізвище, ім'я та по батькові працівника, який звернувся до комісії, або його представника, дата звернення до комісії і дата розгляду спору, суть спору, прізвища членів комісії, власника або представників уповноваженого ним органу, результати голосування і мотивоване рішення комісії. Копії рішення комісії у триденний строк вручаються працівникові, власникові або уповноваженому ним органу.

Відповідно до ст. 228 КЗпП України, у разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.

З матеріалів справи вбачається, що комісія по трудових спорах управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва створена і діє на підставі наказу від 23.06.2008 №156 «Про створення комісії по трудових спорах» у складі 11 чоловік, склад якої поновлено 01.07.2008, які обрані на загальних зборах колективу управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва (т.1 а.с.20).

Крім того, наказом начальника управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва № 7 від 02.01.2014р. було поновлено на 2014р. комісію по трудових спорах управління у складі 11 чоловік (т.1 а.с.27).

Копії рішень комісії по трудових спорах від 06.06.2014 та від 12.06.2014 мають такий реквізит як печатка комісії по трудових спорах, підписані належним чином.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми закону та встановлені обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог щодо протиправності дій управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва щодо створення комісії по трудовим спорам, засідань комісії 06.06.2014 та 12.06.2014 та їхніх рішень, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, отже, як наслідок, не підлягали задоволенню.

Довідка про розмір заробітної плати позивача у наявності в матеріалах справи (т.1.а.с.44). Таким чином, вказівка суду касаційної інстанції виконана, крім того, вказана довідка досліджувалась судом як першої так і апеляційної інстанції, та визначено, що середньоденний заробіток позивача становить 219,23 грн.

Проте, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню, оскільки підстав для поновлення позивача на посаді і скасування наказу відповідача про її звільнення, суд в ході слухання справи не встановив.

Решта позовних вимог також є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основних позовних вимог, які суд першої інстанції вірно визнав необґрунтованими.

З приводу доводів апелянта, що судом першої інстанції не були розглянуті її уточнені позовні вимоги від 11.08.2016р., також не заслуговують уваги, оскільки зі змісту уточнених позовних вимог від 11.08.2016р. вбачається, що це не є збільшенням або зменшенням вже заявлених позовних вимог, і вони були подані вже після початку розгляду справи по суті.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, всі наведені доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.

Повний текст ухвали виготовлено 13.04.2017 р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2017 р., залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Кобаль М.І.