Ухвала суду № 65966589, 11.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року № 876/2438/17 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Чопко Ю.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центр енергетичних інновацій» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова до Публічного акціонерного товариства «Центр енергетичних інновацій» про стягнення заборгованості, -

встановив:

24.04.2014 управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова (далі - УПФУ в Личаківському районі м. Львова) звернулося в суд із адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Центр енергетичних інновацій» (далі - ПАТ «Центр енергетичних інновацій»), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило стягнути 135 509, 04 грн заборгованості по витратах на фінансування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій обчислених за іншими законодавчими актами за 2013 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що колишнім працівникам за період роботи на підприємстві, правонаступником якого є ПАТ «Центр енергетичних інновацій», призначено пенсії як науковим працівникам. Проте, всупереч вимогам статті 24 Закону України від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ «Про наукову і науково-технічну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 1977-XII), товариство з січня по грудень 2013 року не сплачувало УПФ різницю між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право наукові працівники. Позивач зазначив, що на виконання вимог статті 24 Закону № 1977-XII та пункту 2 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372 (далі - Порядок, постанова № 372 відповідно), за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових працівників державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та закладів у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів. Однак, відповідач добровільно не бажає відшкодувати зазначені витрати, а тому просить стягнути їх у примусовому порядку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 позов задоволено повністю.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така є незаконною, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що відповідач не належить до наукових установ чи їх правонаступників, не здійснює ні наукової, ні науково-технічної діяльності, не проходив і на даний час не проходить державної атестації наукових установ у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на нього не поширюються норми Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», а отже товариство не має обов'язку з фінансування різниці між сумою пенсії, яка призначена згідно з Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсій, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

Апелянт подав письмове клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням посадових осіб товариства у відпустці та неможливістю забезпечити прибуття представника в судове засідання. Однак, таке клопотання судом апеляційної інстанції відхилене в зв'язку з тим, що жодних документальних підтверджень викладених у заяві відповідачем не надано, участь його обов'язковою не визнавалась. Отже, неприбуття у судове засідання сторони, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи (ч. 4 ст. 196 КАС України).

Представник позивача подав письмове клопотання в якому просить справу слухати в його відсутність, апеляційну скаргу заперечив та просить замінити сторону позивача на належного Личаківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, апеляційний розгляд справи проведено у відсутності сторін без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У процесі апеляційного розгляду, письмове клопотання позивача задоволено та у порядку визначеному ст. 55 КАС України допущено заміну позивача - Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова, яке реорганізоване, її правонаступником - Личаківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що управлінням Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова направлено відповідачу повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за 2013 рік.

Із розрахунку заборгованості фактичних витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів щодо наукових працівників: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, які працювали і отримали стаж наукової роботи в установі, правонаступником якої є відповідач, вбачається, що сума заборгованості відповідача становить 264825,24 грн, яка, під час розгляду справи зменшена позивачем і становить 135509,04 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки на відповідача, покладено обов'язок щодо сплати до Пенсійного фонду України різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право працівник відповідача.

Суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається будь-яка з цих пенсій за їх вибором.

Держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів (ст. 24 Закону № 1977-ХІІ).

Відповідно до частини дев'ятої цієї ж статті різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

На виконання наведеної норми зазначеного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 13 грудня 2000 року № 1826 «Про затвердження Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи», яка втратила чинність 9 квітня 2004 року одночасно з набранням чинності постановою № 372, якою було затверджено Порядок.

Названі порядки визначають механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної, зокрема, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.

Згідно з п. 2, 4 цього Порядку, за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів. У разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III - IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

Розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення (п. 5 Порядку).

Аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що у випадках, коли відбувається перетворення в процесі приватизації державного підприємства у відкрите акціонерне товариство, до правонаступника переходять права і обов'язки державного підприємства, що приватизується, у тому числі й обов'язок зі сплати різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-ХІІ, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду України викладеній у постанові від 05.06.2012 № 21-78а12.

На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.09.2016, постановленої у цій справі, суд першої інстанції витребував у відповідача та дослідив статути за 1991 рік, 1994 рік, 2006 рік, 2012 рік та 2013 рік (а.с. 170-212 т. 1.).

Із статутів вбачається, що на час набуття працівниками відповідача стажу наукової роботи, останній перебував у державній власності, мав найменування за період з 1951 по 1982 роки - Львівське відділення Всесоюзного Державного проектного інституту «Теплоелектропроект», з 1982 по 1986 роки - Львівське відділення Всесоюзного Державного науково - дослідного і проектно-вишукувального інституту «Атомтеплоелектропроект», за період з 1986 по 1991 роки - Львівське відділення Всесоюзного Державного науково-дослідного і проектно-вишукувального інституту «Теплоелектропроект», за період з 1991 по 1994 роки - Львівський Державний науково-дослідний і проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект», з 1994 по 2013 роки - Відкрите акціонерне товариство «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект». Починаючи з 2013 року - Публічне акціонерне товариство «Центр енергетичних інновацій».

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є правонаступником ВАТ «Науково - дослідний та проектно - вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект», до якого і перейшов обов'язок зі сплати різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-ХІІ, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Довідки про науковий стаж працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, які мають право на призначення пенсій та виплати грошової допомоги у разі виходу на пенсію у відповідності до ст. 24 Закону № 1977-ХІІ, видавались ВАТ «Науково - дослідний та проектно - вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект», правонаступником якого є ПАТ «Центр енергетичних інновацій». На підставі цих довідок УПФ в Личаківському районі м. Львова, відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», призначено наукові пенсії цим працівникам (а.с. 13-52, 111-113 т. 1).

Із матеріалів справи вбачається, що науковий стаж вищезазначених осіб набуто у період перебування відповідача у державній власності.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апелянта про відсутність обов'язку відшкодовувати виплачені наукові пенсії через не акредитацію підприємства, як наукової установи, оскільки науковий стаж пенсіонерів набуто на державному підприємстві (правонаступником якого є відповідач) до набрання чинності ст. 11 Закону № 1977-ХІІ, а тому порядок фінансування різниці в розмірі пенсії не пов'язано з проходженням атестації наукових установ недержавної форми власності.

Позивач скеровував на адресу відповідача повідомлення про суму витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно із Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, за січень - грудень 2013 року.

Розрахунки-повідомлення, які направлені відповідачу, складені позивачем за формою додатку, затвердженого п. 5 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом № 1977-ХІІ, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004.

Доказів оскарження відповідачем цих повідомлень, які йому направляв позивач, судом не здобуто.

Позивачем протягом січня-грудня 2013 року, а ОСОБА_3 з січня по березень 2013 року, була виплачена вказана у повідомленнях наукова пенсія, колишнім працівникам відповідача, понесення витрат документально обґрунтовано органом Пенсійного фонду та підтверджено розрахунками боргу, довідками (а.с. 6, 115-134 т. 1).

Однак, у процесі розгляду справи доказів сплати заборгованості по сумі витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-ХІІ, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центр енергетичних інновацій» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі № 813/3156/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 12.04.2017.