Ухвала суду № 65966410, 12.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/7221/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування заявленої митної вартості,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Фоззі-Фуд» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості № 100270004/2014/000080/2 та № 100270004/2014/000079/2 від 17.07.2014 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості № 100270004/2014/000080/2 та № 100270004/2014/000079/2 від 17.07.2014 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2016 року, касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року - скасовано, а справу за позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішень № 100270004/2014/000080/2 та № 100270004/2014/000079/2 від 17.07.2014 року направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 16 листопада 2016 року позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року та постановити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 13.02.2013 року між позивачем та компанією «Inverso LLP» (Великобританія) був укладений договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 482 (далі - Контракт № 482).

16.07.2014 року з метою митного оформлення імпорту товару, що надійшов на митну територію України в порядку виконання Контракту № 482, а саме: молюск морожений - кальмар гігантський, філе (Frozen Giant Squid llets/Dosidicus Gigas), торговельна марка «CNC S.A.C», виробник «CNC S.A.C», країна виробництва: РЕ (Перу), за митною вартістю 1,3837 доларів США /кг (поставка 482 - 150), - позивачем було подано відповідачу митну декларацію (далі - МД) № 100270004/2014/341072.

Також, 16.07.2014 року з метою митного оформлення імпорту товару, що надійшов на митну територію України в порядку виконання Контракту № 482, а саме: філе камбали стрілозубої заморожене (Frozen Arrowtooth Flounder Fillet/Atheresthes Stomias), торговельна марка «Dalian Hongdao Marine», виробник «Dalian Hongdao Marine Products CO., LTD», країна виробництва: CN (Китай), і митною вартістю 1,97 доларів США /кг (поставка 482-131), - позивачем було подано відповідачу митна декларація (далі - МД) № 100270004/2014/341070.

На підтвердження задекларованої митної вартості товару, позивачем було надано відповідачу ряд документів: декларація митної вартості № 100270004/2014/341072 від 16.07.2014 року; зовнішньоекономічний контракт № 482 від 13.02.2013 року, укладений між ТОВ «Фоззі-Фуд» та «Inverso LLP» (Великобританія) (код 4100) та додаткова угода до нього (код 4103); рахунок-фактура № 1406-19/6 (код 3105) від 19.06.2014 року; страховий поліс № 1830 від 24.06.2014 року (код 3530).

16.07.2014 року відповідач повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару по обох вищезазначених митних деклараціях, а саме:

- платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

17.07.2014 року позивач надав відповідачу частину запитуваних документів, а саме:

- комерційну пропозицію від 19.06.2014 року б/н;

- прейскурант (прайс-лист) від 19.06.2014 року б/н;

- копію митної декларації країни відправлення № 046-2014-41-016456-01-2-00 від 25.06.2014 року;

- експертний висновок № Ц-296 від 16.07.2014 року.

Щодо ненадання решти документів, позивач вказав відповідачу на неможливість їх подання на момент розмитнення, а також на те, що ці документи є у розпорядженні відповідача.

Однак відповідач, вважаючи недостатніми подані додатково позивачем документи, 17.07.2014 року виніс оскаржувані рішення № 100270004/2014/000080/2 (поставка 482-150); № 100270004/2014/000079/2 (поставка 482-131), якими визначив нову митну вартість товару, застосувавши при цьому резервний метод.

Не погодившись із рішеннями відповідача, з метою митного оформлення товарів ТОВ «Фоззі-Фуд» відповідно до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України (далі - МКУ) з наданням фінансових гарантій у вигляді грошової застави було подано відповідачу нові митні декларації.

Загальна сума переплати внаслідок прийняття зазначених рішень склала 8 001,70 грн.

Таким чином, з наданням фінансових гарантій у вигляді грошової застави товар випущено у вільний обіг.

Далі, згідно з п.п. 7 та 8 частини 3 статті 52 МКУ позивач звернувся до митного органу із запитами про надання письмової інформації щодо причин, через які заявлена митна вартість не може бути визнана, та щодо інформації про порядок і метод визначення митної вартості, застосовані при її коригуванні.

Далі, відповідно до ч. 8 ст. 55 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості товарів ТОВ «Фоззі-Фуд» протягом 80 днів з дня випуску товарів було надано відповідачу додаткові документи разом з листом № УРБ 10/14-4329 від 29.09.2014 року (поставки 482-150, 482-131).

На зазначений лист відповідачем було надано відповідь про відсутність підстав для перегляду прийнятих рішень про коригування митної вартості товарів.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Судом встановлено, що позивачем було подано всі документи, перелік яких наведений у положеннях статті 53 МКУ.

В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України убачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Разом з тим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які визначені частиною третьою та четвертою статті 53 МКУ.

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 МКУ, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2012 у справі № К/9991/89900/11.

Разом з цим, відповідач під час розгляду справи не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності.

Відповідно до положень частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: a) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органом доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органом доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Як убачається зі змісту оскаржуваних рішення, коригування митної вартості товарів було здійснено у зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів у повному обсязі на письмовий запит митного органу.

Щодо зазначеного в рішеннях неподання додаткових документів, слід зазначити, що ТОВ «Фоззі-Фуд» не подало виключно ті документи, які були відсутні на час митного оформлення.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Отже, додаткові документи надаються на письмову вимогу митниці виключно у випадку їх наявності у декларанта.

При цьому, в листах ТОВ «Фоззі-Фуд», які подавались митниці під час митного оформлення, зазначено про причини їх неподання - через їх відсутність у ТОВ «Фоззі-Фуд».

Проте, представники митного органу не довели те, що подані позивачем документи для підтвердження митної вартості не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також у вимогах про витребування додаткових документів митним органом не зазначено того, які саме обставини повинні бути підтверджені такими додатковими документами.

Зі змісту наданих позивачем документів убачається, що в них були наявні всі відомості, необхідні для перевірки числового значення складових митної вартості.

У зв'язку з цим суд вважає, що витребовування додаткових документів у позивача було безпідставним, при цьому, МКУ зобов'язує надавати додаткові документи лише у разі їх наявності у декларанта.

У запереченнях Київська міська митниця ДФС посилається як на підставу для витребування додаткових документів на те, що відповідно до п. 2.1 контракту ціна включає в себе вартість упаковки і маркування, завантаження та фрахт, але в інвойсах відсутні дані складових вартості товару.

Тому, на думку відповідача, неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі доводи митниці не відповідають ч. 10 ст. 58 МКУ.

Слід зазначити, що згідно пункту 2.1 контракту № 482 від 13.02.2013 року ціна включає в себе вартість продукції, тари, термоусадочну упаковку, маркування, навантаження, витрати з митного оформлення товару в країні продавця.

Таким чином, згідно з договором зазначені витрати включені у вартість товару та покладаються на продавця, а не на покупця, і тому відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ такі витрати не повинні додатково додаватися до контрактної вартості для включення у митну вартість товару, оскільки вони фактично вже наявні у складі фактурної (контрактної) вартості і відповідно - у складі митної вартості.

Крім того, національне та міжнародне законодавство не містить вимог щодо форми та змісту інвойсу. Тому твердження відповідача про те, що інвойс має містити посилання окремо на кожну складову вартості товару, визначену п. 2.1 контракту, є протиправним.

Отже, такі витрати не підлягають підтвердженню позивачем, а зазначення цього митним органом як підстави виникнення розбіжностей в документах є необґрунтованим, оскільки таким чином вимагається калькуляція на товар у позивача без законних на це підстав, а відповідно до ч. 4 ст. 53 МКУ, калькуляція може вимагатися тільки у випадку, коли продавець та покупець є пов'язаними особами.

Крім того, відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що у п. 3.1 контракту № 482 від 13.02.2013 року умовами поставки є FСА Клайпеда, а в інвойсах зазначено інші умови поставки - СFR Одеса.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що постачання товару відбувалося на умовах СFR Одеса відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 від 29.06.2013 року, якою п. 3.1 контракту № 482 від 13.02.2013 року викладено в новій редакції, зокрема, додано можливість постачання товарів в тому числі на умовах СFR Одеса. По поставкам товару митниці була надана зазначена Додаткова угода про зміни в умовах поставки товарів разом із листом № УРБ 10/14-4329 від 29.09.2010 року, але не дивлячись на це, відповідач відмовив у визнанні заявленої ТОВ «Фоззі-Фуд» митної вартості товарів.

Слід зазначити, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості, як і у вимогах про витребування додаткових документів не зазначено жодних розбіжностей у наданих до митного оформлення документів.

Щодо розбіжностей у додаткових документах, поданих після випуску товарів у вільний обіг відповідно до ч. 8 ст. 55 МКУ, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В листі митниці № 11405/1/26-70-52-02 від 13.10.2014 року щодо невизнання заявленої ТОВ «Фоззі-Фуд» митної вартості товарів з урахуванням додатково поданих документів протягом передбаченого законом 80-денного строку, зазначено, що надані оборотно-сальдові відомості не розкривають суму всіх платежів, які можливо були здійснені або повинні бути здійсненні на користь продавця «INVERSO LLР».

Тобто, відповідач робить припущення, що надані оборотно-сальдові відомості не містять всіх платежів, які здійснені на користь продавця товару.

Такі дії відповідача є прямим порушенням ч. 7 ст. 54 МКУ, де зазначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість поварів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Крім того, відповідно до п. 3 консультації з питань практичного застосування норм митного законодавства № 9921/6/99-99-24-02-04-25від 28.08.2013 року, яка була надана Американській торгівельній палаті в Україні як представнику компанії, при витребуванні виписки з бухгалтерської документації, як додаткового документа для підтвердження заявленої митної вартості, митниця має чітко визначити, який саме бухгалтерський документ вимагається.

Далі зазначено, що разом з тим, який саме документ подати до митниці декларант вирішує самостійно, виходячи з умов конкретної зовнішньоекономічної операції, системи оподаткування, на якій перебуває відповідний платник податків, форми ведення ним бухгалтерського обліку та документів, які є в наявності.

У оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості відсутнє визначення того, який саме документ та для підтвердження яких саме витрат мало подати ТОВ «Фоззі-Фуд» для підтвердження митної вартості, зазначено лише «виписка з бухгалтерської документації». Тому відповідач не має права встановлювати додаткові вимоги до такого документа після його надання ТОВ «Фоззі-Фуд».

Отже, з матеріалів справи слідує, що позивач подав достатній та належний пакет документів для застосування основного методу визначення митної вартості товару та мав право на прийняття відповідачем митної декларації.

Щодо процедури консультацій з позивачем суд зазначає наступне.

Згідно ч. 4 ст. 57 МКУ застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог графи 33 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року, зареєстрованого в Мін'юсті 01.06.2012 року за № 883/21195 у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

В графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів зазначено, що процедура консультацій проведена та вказані причини через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів, окрім резервного.

Визначення цього в рішенні не є достатнім доказом проведення консультації у разі заперечення цього факту ТОВ «Фоззі-Фуд», так як консультація проводиться до прийняття рішення.

Так, митне оформлення товарів здійснювалося шляхом електронного декларування. При цьому, ніякої іншої інформації, крім вимог про надання додаткових документів та прийнятих рішень про коригування митної вартості до ТОВ «Фоззі-Фуд» не надходило.

Також, ТОВ «Фоззі-Фуд» не засвідчувало жодним чином запис у рішеннях про коригування митної вартості про проведення консультацій, що також підтверджується матеріалами справи.

При цьому, в графі 33 оскаржуваних рішень не зафіксовані результати проведеної консультації, а лише вказані причини через які не можуть бути застосовані попередні методи визначення митної вартості товарів.

Судом встановлено, що позивач не виявив бажання з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості провести консультації з митним органом у письмовому вигляді.

Верховний Суд України неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів, у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів (постанови Верховного Суду України від 14.05.2013 у справі № 21- 130а13, від 21.01.2011 у справі № 21-56а10, від 07.02.2011 у справі № 21-76а10, від 14.11.2011 у справі № 21-213а11, від 06.02.2012 у справі № 21-418а11, від 03.07.2012 у справі № 21-197а12).

Окрім того, як убачається із матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги відповідачем не було надано доказів сплати судового збору.

Ухвалою суду від 01 березня 2017 року скаржнику відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.

Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

З урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 110 % від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, що становить 2 009 грн. (1 827 грн. 110 %).

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення відповідача № 100270004/2014/000080/2 та № 100270004/2014/000079/2 від 17.07.2014 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Київської міської митниці Державної фіскальної служби (адреса: 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8а) до Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/220301106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 009 (дві тисячі дев'ять) грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 12.04.2017 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.