Постанова № 65966390, 12.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/224/17 Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Л.О.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представника відповідача Куделі Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати дії Державної фінансової інспекції в Чернігівській області щодо невиплати йому при звільненні трикратної середньомісячної заробітної плати та непроведення повного розрахунку в день звільнення, неправомірними;

- стягнути з Державної фінансової інспекції у Чернігівській області на його користь трикратну середньомісячну заробітку плату, що складає 25 912,26 грн;

- стягнути з Державної фінансової інспекції в Чернігівській області на його користь кошти в розмірі 49 468,86 грн за несвоєчасне проведення розрахунків при звільненні.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є евакуйованим у 1986 році із зони відчуження, що підтверджується виданим 23.07.1993 Чернігівською обласною державною адміністрацією безстроковим посвідченням «громадянина евакуйованого у 1986 році із зони відчуження» серії НОМЕР_1, категорії 2.

З 02.11.2015 позивач перебував на посаді заступника начальника відділу інспектування у соціальній сфері та культурі Держфінінспекції в Чернігівській області.

25.08.2016 ОСОБА_3 повідомлено про зміну істотних умов державної служби, що пов'язана з реорганізацією та скороченням чисельності працівників.

Заявою від 07.09.2016 ОСОБА_3 повідомив Держфінінспекцію в Чернігівській області про свою незгоду зі зміною істотних умов праці та відмовився від запропонованої посади. У даній заяві позивач також зазначив на необхідності виплати йому допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати при звільненні, як евакуйованому із зони відчуження у 1986 році та віднесеного до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Питання щодо надання згоди на звільнення із займаної посади ОСОБА_3 вирішувалось на засіданні профспілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників Державної фінансової інспекції в Чернігівській області, що підтверджується протоколом №21 від 12.09.2016.

Наказом Державної фінансової інспекції в Чернігівській області від 12.09.2016 № 91-о «Про надання відпустки з наступним звільненням ОСОБА_3.» з 27.09.2016 позивача було звільнено із займаної посади відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

При звільненні позивача Держфінінспекцією в Чернігівській області в день звільнення здійснено виплату сум, що належать йому від установи, а саме за вересень 2016 року забезпечено виплату вихідної допомоги в розмірі його середньої місячної заробітної плати відповідно до частини 3 статті 83 Закону України «Про державну службу» та грошової компенсації за невикористані дні основної оплачуваної відпустки та щорічної додаткової оплачуваної відпустки, що підтверджується платіжними доручення від 26.09.2016 №423 та № 614.

Держфінінспекцією в Чернігівській області на виконання п. 6 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936, зі змінами (далі - Порядок № 936), Управлінню праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради були надані відповідні документи, для виплати ОСОБА_3 вихідної допомоги у розмірі трикратної середньої заробітної плати, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ категорії, а саме: розрахунок видатків, пов'язаних з виплатою компенсацій та допомог, надання пільг, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (форма № 3), затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 28.03.2013 № 56; платіжне доручення; копію наказу від 12.09.2016 № 91-о «Про надання відпустки з наступним звільненням ОСОБА_3.»; розрахунок вихідної допомоги; копію заяви ОСОБА_3 від 07.09.2016; копію повідомлення про зміну істотних умов державної служби ОСОБА_3 від 25.08.2016; копію посвідчення серія НОМЕР_1 від 23.07.1993.

22.09.2016 листом № 10428/05 Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради повідомило відповідача про відсутність законодавчих підстав для виплати ОСОБА_3, як особі, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи ІІ категорії допомоги в розмірі трикратної середньої заробітної плати відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», при звільненні у зв'язку із зміною її істотних умов відповідно до пункту 6 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу».

29.09.2016 позивач звернувся до відповідача із проханням виплатити йому допомогу в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати.

Листом від 07.10.2016 № 25-11-21-16/6185 Державна фінансова інспекція в Чернігівській області повідомила позивача про те, що для виплати йому допомоги у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати відсутні законодавчі підстави.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що під час розрахунку позивача при звільненні відповідачем дотримано вимоги чинного законодавства.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 796-XII від 28.02.1991

Відповідно до абз. 2 п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII) особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: 7) у разі вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати <…>.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: 1) пільги, передбачені пунктами <…> 7, <…> статті 20.

Таким чином, підставою для виплати особі, віднесеній до категорії 2, допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати є її звільнення у зв'язку із ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача було звільнено за п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) від 10.12.2015, який передбачає, що державна служба припиняється: у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону № 889-VIII підставами для зміни істотних умов державної служби є: 1) ліквідація або реорганізація державного органу; 2) зменшення фонду оплати праці державного органу; 3) скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

З матеріалів справи вбачається, що істотні зміни умов державної служби у випадку позивача було пов'язане у зв'язку із реорганізацією та скороченням чисельності працівників.

Тобто, у розумінні Закону № 796-XII позивач набув право на отримання допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати.

Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 (далі - Порядок).

Підпунктом 6 п. 4 Порядку передбачено, що виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім мм. Києва та Севастополя) рад (далі - уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам <…>, а саме: 6) виплата допомоги у трикратному розмірі середньомісячної заробітної плати у разі вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, а також збереження за їх бажанням посадового окладу, тарифної ставки (окладу) на новому місці роботи відповідно до пункту 7 частини першої статті 20, пункту 1 частини першої статті 21, пункту 1 частини першої статті 22 Закону.

Пунктом 5 зазначеного порядку передбачено, що соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 5 - 13 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємства) та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Таким чином, виплата спірної допомоги у трикратному розмірі середньомісячної заробітної плати позивачу має бути здійснена відповідачем відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу.

Відповідно до п. 6 Положення підприємства реєструються уповноваженим органом, для чого подають не пізніше ніж за два місяці до початку кожного бюджетного року відомості про підприємство з визначенням кількості постраждалих осіб за категоріями отримувачів компенсацій та допомоги певних видів за формою, затвердженою Мінсоцполітики, і списки громадян із зазначенням прізвища, імені та по батькові, категорії, серії та номера посвідчення, місця реєстрації, ідентифікаційного номера.

До 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, підприємства подають до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат, пов'язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів, за затвердженою Мінсоцполітики формою та реєстр отримувачів компенсаційних виплат і допомоги певних видів, де зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, категорія, номер посвідчення, ідентифікаційний номер, відомості про нараховані виплати, суму компенсацій та вид допомоги.

Уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що провадяться в установленому законодавством порядку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання зазначеного п. 6 Порядку, відповідач листом від 21.09.2016 № 25-11-18-14/5812 на адресу Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради надав відповідні документи, для виплати позивачу допомоги у розмірі трикратної середньої заробітної плати, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи II категорії, а саме: розрахунок видатків, пов'язаних з виплатою компенсацій та допомог, надання пільг, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (форма № 3), затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 28.03.2013 №56; платіжне доручення; розрахунок вихідної допомоги; копію наказу від 12.09.2016 № 91-о «Про надання відпустки з наступним звільненням ОСОБА_3.»; копію заяви ОСОБА_3 від 07.09.2016; копію повідомлення про зміну істотних умов державної служби ОСОБА_3 від 25.08.2016; копію посвідчення серія НОМЕР_2 від 23.07.1993.

Враховуючи викладене, у відповідача виник обов'язок щодо виплати позивачу допомоги у розмірі трикратної середньої заробітної плати на підставі поданих до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові розрахункових даних, в яких розмір допомоги було визначено в сумі 25 912,26 грн.

За таких обставин, колегія суддів дійшла вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача допомоги у розмірі 25 912,26 грн є необґрунтованим.

При цьому, посилання суду на те, що кошторисом відповідача такі витрати не передбачені, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України» зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 13 жовтня 2009 року у справі № 21-348во09 також зазначено про те, що відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади, в даному випадку в особі відповідача.

Тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Виходячи із наведеного висновку, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання протиправними дій та стягнення з відповідача спірної допомоги у розмірі 25 912,26 грн.

Щодо позовних вимог в частині визнання неправомірними відповідача дій щодо непроведення повного розрахунку в день звільнення та стягнення з нього 49 468,86 грн за несвоєчасне проведення розрахунків при звільненні.

Відповідно до ст.ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Враховуючи, що, як було встановлено судом, виплату спірної допомоги позивачу мав здійснити його роботодавець - відповідач, то така виплата, у відповідності до наведених норм мала бути здійснена в день звільнення.

Згідно ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до абз. 2 п. 20 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

За таких обставин, оскільки судом було встановлено протиправність невиплати позивачу спірної допомоги, враховуючи, що мав місце спір про розмір належних позивачу при звільненні сум, який вирішено судом на його користь, то вимоги про відповідальність за затримку розрахунку (стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку) підлягають задоволенню у повному обсязі.

Так, позивачем заявлено до стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 28.09.2016 (день, наступний за днем звільнення) по 31.01.2017 (день, що передує дню подання позову) у розмірі 49 468,86 грн.

Згідно п. 6 постанови пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

Період, за яким обчислюється середня заробітна плата визначено розділом ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок №100).

Так відповідно до п. 3 ч. 2 Порядку № 100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Частиною 5 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З наведених норм вбачається, що, за загальним правилом, для розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу враховуються робочі дні/години, а не календарні дні, які було враховано позивачем.

Так, оскільки середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці роботи складає 392,61 грн [(7587,96+8901,56)/(20+22)] то враховуючи, що за період з 28.09.2016 (день, наступний за днем звільнення) по 12.04.2017 (прийняття цього судового рішення) мало місце 137 робочих днів (2016 рік: вересень - 3, жовтень - 20, листопад - 22, грудень - 22; 2017 рік: грудень - 20, лютий - 20, березень - 22, квітень - 8), то наразі належна до стягнення з відповідача сума середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 53 787,57 грн (392,61*137).

Враховуючи, що позивачем до стягнення було заявлено 49 468,86 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС, вийти за межі позовних вимог та для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача стягнути з відповідача 53 787,57 грн.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав на задоволення позовних вимог необґрунтованими.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини в справі, порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року та задовольнити позов частково.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Державної фінансової інспекції в Чернігівській області щодо невиплати ОСОБА_3 допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати.

Стягнути з Державної фінансової інспекції у Чернігівській області на користь ОСОБА_3 допомогу в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, що складає 25 912 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот дванадцять) грн 26 коп.

Визнати неправомірними дії Державної фінансової інспекції в Чернігівській області щодо непроведення повного розрахунку в день звільнення з ОСОБА_3 в частині невиплати допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати.

Стягнути з Державної фінансової інспекції у Чернігівській області на користь ОСОБА_3 53 787 (п'ятдесят три тисячі сімсот вісімдесят сім) грн 57 коп за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції в порядку та строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 12.04.2017.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Земляна Г.В.