Ухвала суду № 65966191, 13.04.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 квітня 2017 року ЧернігівСправа № 825/1774/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді- Дякова В.І.,

суддів- Лобана Д.В., Скалозуба Ю.О.,

за участю секретаря- Лазаренко В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення у справі №825/1774/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про винесення додаткового рішення у справі №825/1774/16 за її адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії.

Заява обґрунтована тим, що приймаючи постанову, Чернігівський окружний адміністративний суд не встановив строку для подання субєктом владних повноважень відповідачем, звіту про виконання постанови суду, який мав встановити відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 163 КАС України. Тому позивач вважає, що у відповідності зі ст. 168 КАС України вказані обставини є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не зявились, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, надали до суду заяви в яких просили проводити судове засідання без їх участі.

У відповідності до ч.3 ст. 168 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання.

Фіксування судового засідання, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, заяву та додані до неї документи, судом встановлено наступне.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2017, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю:

- визнано протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2013 № 1270/12 «Москаленко та інші проти України», винесене відносно ОСОБА_1 (ВП 39414573) в частині виплати пені за несвоєчасне виконання рішення суду;

- визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 21.09.2016 про закінчення виконавчого провадження № 39414573 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини №1270/12 від 18.07.2013 «Москаленко та інші проти України»;

- зобовязано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити заходів щодо виконання пункту б) резолютивної частини рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2013 № 1270/12 «Москаленко та інші проти України», стосовно виплати ОСОБА_1 пені за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини, в частині несвоєчасного виконання рішення національного суду - постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.02.2011.

Статтею 267 КАС України передбачено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень.

Відповідно до частини першої вказаної вище статті, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Цій нормі кореспондують положення абзацу сьомого пункту 4 частини першої статті 163, абзацу п'ятого пункту 4 частини першої статті 207 цього Кодексу, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм, суд дійшов висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд може лише під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Тобто, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, яке реалізується виключено під час прийняття постанови по суті.

Окрім того, слід зауважити, що загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому статті 181 КАС України та забезпечується нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 168 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року № 7, за правилами статті 168 КАС України суд будь-якої інстанції може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу лише у випадках, передбачених частиною першою статті 168 КАС України.

Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що встановлення судового контролю щодо виконання судового рішення є правом суду і відноситься до процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судового рішення, а тому не є ані позовною вимогою, що не була вирішена судом, ані способом виконання судового рішення, ані стосується судових витрат.

Оскільки визначений статтею 168 КАС України перелік підстав для прийняття додаткової постанови є вичерпним і питання судового контролю ним не передбачений, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 41, 160, 165, 168 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строк, передбачений статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.І. Д'яков

СуддіД.В. Лобан

ОСОБА_3