Ухвала суду № 65966139, 10.03.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду

10.03.2017 р. № 814/2351/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування припису Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області № 99 від 30.03.2016 про вжиття заходів щодо усунення відхилень від затвердженого проекту, державних будівельних норм, стандартів і правил, виявлених за результатами позапланової перевірки на об"єкті "Капітальний ремонт фасаду житлового будинку за адресою: вул. Веселинівська, 46, м. Миколаїв", -

В С Т А Н О В И В:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування припису Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області № 99 від 30.03.2016 про вжиття заходів щодо усунення відхилень від затвердженого проекту, державних будівельних норм, стандартів і правил, виявлених за результатами позапланової перевірки на об"єкті "Капітальний ремонт фасаду житлового будинку за адресою: вул. Веселинівська, 46, м. Миколаїв".

Ухвалою від 14.11.2016 року Миколаївським окружним адміністративним судом провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, мотивоване тим, що позивач ще в квітні 2016 року знав про порушення своїх прав, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а тому ним пропущено шестимісячний строк на звернення до суду.

Розглянувши клопотання представника відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Статтею 99 КАС України визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Частиною 1 статті 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживання.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з позовної заяви, на думку позивача його права порушені діями відповідача щодо винесення припису № 99 від 30.03.2016 року про вжиття заходів щодо усунення відхилень від затвердженного проекту державних будівельних норм, стандартів і правил у відповідності до вимог містобудівного законодавства.

Позивач в своєму адміністративному позові зазначив, що про припис № 99 від 30.03.2016 року, винесений щодо нього, дізнався лише з письмових заперечень Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області, що надані в рамках адміністративної справи № 489/2103/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області № 77 від 12.04.2016, що розглядалась Ленінським районним судом м. Миколаєва. Вказані письмові заперечення надані до Ленінського районного суду м. Миколаєва 11 липня 2016 року, про що свідчить штамп вказаного суду про вхідну кореспонденцію.

Дану позовну заяву, яка надійшла до суду 11.11.2016 року, позивачем було надано до відділення поштового звязку для відправлення до Миколаївського окружного адміністративного суду поштовим звязком 04.11.2016 року, про що свідчить штам поштового відділення звязку.

Тобто, позовна заява подана ОСОБА_1 в межах строку, передбаченого статтею 99 КАС України.

Суд не приймає твердження відповідача, що позивач ще в квітні 2016 року знав про порушення своїх прав, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з огляду на те, що як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштове відправлення отримане не позивачем, а іншою особою.

В свою чергу, окремо слід зазначити, що право кожного на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод закріплено в статті 55 Конституції України.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується право на суд, захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом. Ця норма закону є виконанням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в пункті 1 статті 6 якої закріплено право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безпосереднім судом.

Відповідно до статей 2, 3 Закону України «Про суд і статус суддів» завданням суду є забезпечення кожному права на справедливий суд при здійсненні правосуддя на засадах верховенства права. Реалізація права на справедливий судовий розгляд передбачає, зокрема, забезпечення доступу до правосуддя. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами України. Європейський суд з прав людини трактує доступ до правосуддя як одне з фундаментальних прав людини і громадянина, яке випливає зі змісту права на справедливий, незалежний безсторонній суд, утворений на підставі закону.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини дає можливість наступним чином охарактеризувати право на доступ до правосуддя.

По-перше, будь-яка особа може звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. При цьому, обмеження цього права, які можуть бути запроваджені державою, не повинні позбавляти особу взагалі права на захист.

По-друге, особа має не лише право порушити провадження у справі, але й право отримати «вирішення» спору судом.

Так у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 155, 160, 165,167 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г.В. Лебедєва