Постанова № 65966030, 12.04.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року справа №812/1432/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

ОСОБА_2

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної судової адміністрації на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року у справі №812/1432/16 (головуючий І інстанції Шембелян В.С.) за позовом ОСОБА_3 до Апеляційного суду Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна судова адміністрація про зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Апеляційного суду Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна судова адміністрація про зобовязання виплатити судді у відставці вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останьою посадою станом на 01 листопада 2014 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність щодо розгляду питання стосовно виплати вихідної допомоги у звязку з відставкою; зобовязано розглянути питання стосовно виплати вихідної допомоги у звязку з відставкою, прийняти рішення за результатом такого розгляду, про що повідомити суддю належним чином. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Державна судова адміністрація (далі ДСА України) просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ДСА України посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. ДСА України зазначив, що судом першої інстанції не було враховано, що питання щодо звільнення позивача було розглянуто Верховною Радою України 16 липня 2015 року, а в подальшому наказом голови Апеляційного суду Луганської області від 05.08.2015 року №117 позивача відраховано зі штату зазначеного суду, про що здійснено запис в трудовій книжці. На час прийняття постанови про звільнення ст..136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що регламентувала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної неоподаткованої допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, втратила свою чинність згідно з Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №VII, який набрав законної сили з 01 квітня 2014 року. ДСА України вважає, що в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача. ДСА України також вважає, що приймаючи рішення про зобовязання вчинити певні дії, суд в порушення вимог ст..159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення не встановив в чому полягає протиправність рішень, дії або бездіяльності Апеляційного суду Луганської області, з огляду на положення ст..19 Конституції України, якою закріплено обовязок органів державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Апеляційним судом Луганської області на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду надіслано клопотання про розгляд адміністративної справи за відсутності представника Апеляційного суду Луганської області

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не зявились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст.197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що постановою Верховної Ради України від 16 липня 2015 року позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Луганської області у зв'язку із виходом у відставку.

Наказом голови Апеляційного суду Луганської області суду №117 від 05.08.2015 року позивач був відрахований зі штату апеляційного суду Луганської області 05.08.2015р. у звязку із звільненням з посади судді за його заявою про відставку.

Позивач 27.08.2016р. звернувся до відповідача з заявою про виплату вихідної грошової допомоги судді, який вийшов у відставку.

У позові позивач вазначив про те, що відповіді на свою заяву він не отримав.

Відповідач в письмових запереченнях визнає факт отримання наведеної заяви позивача 01.09.2016р., відповідь на яку було надано листом від 07.09.2016р. за №5/303/2016 в якому зазначено, що відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла на момент прийняття рішення про відставку) виключена норма ст..136, якою передбачалася виплата вихідної допомоги суддям у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», який набрав чинності 01 квітня 2014 року.

Докази, що засвідчують вручення позивачеві чи надіслання на його адресу наведеної відповіді в матеріалах відсутні.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із позовною заявою в якій просив визнати відмову голови Апеляційного суду Луганської області у виплаті вихідної допомоги, як судді у відставці, незаконною. Зобовязати Апеляційний суд Луганської області виплатити вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою станом на 01 листопада 2014 року.

Вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність Апеляційного суду Луганської області щодо розгляду питання стосовно виплати позивачеві вихідної допомоги у зв'язку з відставкою позивачем не заявлялись.

Відповідач у письмових запереченнях від 06.12.2016р. також наголошував про те, що при звільненні позивачеві було відмовлено у виплаті вихідної допомоги у зв'язку з відставкою, доказом чого є саме наказ голови апеляційного суду Луганської області суду №117 від 05.08.2015 року, який не містить зобовязання щодо виплати допомоги.

Тобто, спірним у даній справі є саме відмова Апеляційного суду Луганської області у виплаті позивачеві вихідної допомоги як судді у відставці.

Відповідно до ч. 2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, за загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму N 14 від 18.12.2009 р. "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: - лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; - повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; - вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно було застосовано до спірних правовідносин положення ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 126 Конституції України (в редакції,чинної на дату звільнення) суддя у разі подання ним заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням звільняється з посади органом, що його обрав або призначив - в даному випадку Верховною Радою України.

Постановою Верховної Ради України від 16 липня 2015 року позивача було звільнено у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Частиною 6 статті 111 Закону № 2453-VI встановлено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Однак, підпунктом 1 пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VIІ внесені зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема статтю 136 виключено. Зазначені зміни набрали законної сили 01 квітня 2014 року.

Тобто, на час звільнення позивача з посади судді та відрахування зі штату апеляційного суду Луганської області положення ст..136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" втратили чинність.

Рішення щодо неконституційності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» в частині виключення статті 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Конституційним Судом України на час виникнення спірних правовідносин не приймалося.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, в даному випадку, до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (16 липня 2015 року).

Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року, на яке посилається позивач, ухвалено раніше ніж набрав чинності Закон України від 27 березня 2014 року № 1166 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», а тому його висновки не розповсюджуються на положення вказаного Закону.

З урахуванням вищевикладеного,колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно не було виплачено позивачеві вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, а тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови та прийняття нової постанови.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року у справі №812/1432/16 задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року у справі №812/1432/16 - скасувати.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до Апеляційного суду Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна судова адміністрація про зобовязання Апеляційний суд Луганської області виплатити ОСОБА_3 судді у відставці Апеляційного суду Луганської області вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою станом на 01 листопада 2014 року - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: Т.Г.Гаврищук

Судді: А.А.Блохін

ОСОБА_2