Ухвала суду № 65965860, 11.04.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 квітня 2017 рокусправа № 804/5494/16 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Кругового О.О.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі № 804/5494/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі по тексту відповідач), в якому, просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 року № 364/04-67-13-04.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовував тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що підставою для винесення оскаржуваного рішення є договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі, будівля розташована на земельні ділянці площею 0,1972 га, однак це не є підставою для нарахування земельного податку з фізичних осіб. Апелянт вказував, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року № 3/65 та від 13.07.2016 року № 7/11 встановлено плату за користування земельними ділянками, на які не оформлено право власності або оренди, однак нормами Податкового кодексу України не передбачено такого виду податку як плата за користування земельною ділянкою. Апелянт зазначав, що ДФС своїм листом підтвердило незаконність встановлення в рішенні місцевої ради плати за користування земельними ділянками, право власності або право оренди на які не оформлено, відповідно немає підстав для сплати такого податку за відсутності правовстановлюючих документів на такі земельні ділянки. Дніпропетровською міською радою 15.07.2015 року прийнято рішення № 3/65 про встановлення плати за користування земельними ділянками, рішення № 4/65 по затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська, однак такі рішення для їх чинності у 2016 році, повинні бути оприлюдненні до 15.07.2015 року. Апелянт зазначав, що зміни до елементів податків не можуть вноситись пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові податки і ставки.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що використання землі є платним, об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону, землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Суд першої інстанції вказував, що платниками земельного податку є, зокрема, землекористувачі, яким є ОСОБА_1, який є власником ? частини будівлі, що розташована на земельній ділянці площею 0,1972 га. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене із врахуванням розміру земельної ділянки та частки позивача у нежитловому приміщенні. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року. Суд першої інстанції визначив, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Матеріалами справи встановлено, що між ПАТ «Карл Торн» (продавець) та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (покупці, кожен в рівних частках) 27.10.2011 року укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна будівлі аптечного закладу, загальною площею 362,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ближня, буд. 31б, земельна ділянка площею 0,1972 га, кадастровий номер 1210100000:08:249:0016.

Згідно витягу з Державного реєстру правочинів ОСОБА_1 належить на праві приватної власності ? частина будівлі аптечного закладу за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ближня, буд. 31б.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року № 3/65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» визначено розмір плати за користування земельними ділянками, якими користуються юридичні та фізичні особи, у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року № 4/65 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська» затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Дніпропетровська базовою вартістю 1 кв.м землі 306,35 грн. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.04.2016 року № 5/7 «Про внесення змін до рішення міської ради від 15.07.2015 року № 4/65 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська», нормативну грошову оцінку земель м. Дніпропетровська базовою вартістю 1 кв.м землі 306,35 грн., визначено станом на 01.01.2013 року.

Встановлено, що постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2016 року по справі № 200/26369/15-а, залишене без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року, скасовано рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року № 3/65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста».

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області 29.06.2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 364/04-67-13-04, яким ОСОБА_1 визначено розмір земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 40871,90 грн.

Відповідно до розрахунку земельного податку за 2016 рік, наданий податковою інспекцією, розмір земельного податку визначено з розрахунку 3% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна, розмір земельної ділянки під будівлею становить 0,1972 га, що становить 1972 кв.м, частка ОСОБА_1 становить 493 кв.м. 493 кв.м х 2763,48 = 1362295,64 грн. х 3% = 40871,90 грн.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Згідно п. 10.1 ст. 10 ПК України до місцевих податків належать: податок на майно.

Згідно пп. 12.31. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради обєднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно п. 265.1.3 п. 265 п. 1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з плати за землю.

Колегія суддів зазначає, що плата за землю є місцевим податком, розмір та порядок сплати якого встановлюється місцевою радою, у даному випадку Дніпропетровською міською радою. Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2016 року по справі № 200/26369/15-а, скасовано рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року № 3/65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста». Відповідно до норм ст. 12 ПК України рішення міської ради підлягає застосуванню у наступному періоді що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). Отже, 2015 рік є плановим періодом, 2016 рік є бюджетним періодом. Варто враховувати, що рішення міської ради, яким встановлювався розмір плати за землю скасовано судовим рішенням.

Згідно п. 4 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» установити, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно п. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада обєднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обовязковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються, виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Таким чином, за відсутності рішення міської ради про встановлення плати за землю такий податок стягується за правилами Податкового кодексу України.

Згідно п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно пп. 271.1.1 та п. 271.1.2 п. 271.1 ст. 271, п. 274.1 ст. 274, п. 285.1 ст. 285 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до п. 286.1, п. 286.5, п. 286.6 ст. 286 ПК України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Відповідно до п. 287.1, п. 287.5, п. 287.6 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Колегія суддів враховує, що у 2016 році при нарахуванні земельного податку для фізичних осіб, податковою інспекцією розраховано земельний податок для ОСОБА_1 виходячи з його частки права власності на земельну ділянку.

Колегія суддів вказує, що земельний податок є обовязковим платежем, розмір якого залежить від розміру земельної ділянки, розмір становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та від інформації, наданої спеціальним органом до податкової інспекції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі № 804/5494/16 залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України відповідно до статей 211 212 КАС України.

Головуючий:О.М. Лукманова

Суддя:Л.А. Божко

Суддя:О.О. Круговий