Постанова № 65965622, 11.04.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року м.ПолтаваСправа № 816/265/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

представника відповідача - Гонжак К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Полтавській області про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

17 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Полтавській області про:

- визнання протиправною відмову Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Полтавській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства у власність із земель державної власності на території Пирогівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2 викладену в листі від 08 грудня 2016 року №410563/6-16.

- зобов'язання Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Полтавській області затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_2 із земель державної власності на території Пирогівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказував на протиправність оскаржуваного рішення. Наполягав на тому, що після припинення діяльності КСГП "Зоря", його правонаступником 02 грудня 1999 року стала колективна, а із 17 лютого 2000 приватна агрофірма "Злагода", в травні 2013 року після проведення державної реєстрації припинення ПАФ "Злагода" за судовим рішенням щодо визнання юридичної особи банкрутом, правонаступники відсутні і спірна земельна ділянка знаходиться у державній власності.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач у письмових запереченнях вказував на правомірність своїх дій та оскаржуваної відмови, стверджуючи, що спірні земельні ділянки відносяться до колективної власност.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

04 серпня 2014 року Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області видано наказ №2010-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" (а.с. 12).

17 лютого 2016 року за №34/16109-99.3-31/25-16 начальником відділу Держгеокадастру у Глобинському районі складено та затверджено висновок погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 площею 2,00 га та визнано за можливе погодити даний проект (а.с. 15).

За результатом розгляду клопотання ОСОБА_2, листом від 27 квітня 2016 року №2627/6-16 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відмовлено у погодженні проектів землеустрою та запропоновано після усунення зауважень повторно подати документи на розгляд (а.с. 25).

За результатом розгляду повторного клопотання ОСОБА_2 листом від 21 червня 2016 року №4684/6-16 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повідомило, що в представлених на розгляд та затвердження проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок не враховані зауваження зазначені в листі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 27 квітня 2016 року №2627/6-16 (а.с. 26).

Не погоджуючись із такими висновками відповідача, ОСОБА_2 звернулась до суду з вимогами про визнання неправомірною відмову управління у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства у власність із земель державної власності на території Пирогівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2, зобов'язання управління повторно у встановленому порядку розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства у власність із земель державної власності на території Пирогівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2 і прийняти відповідне рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі №816/1622/16 адміністративний позов задоволено, визнано протиправною відмову Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Полтавській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства у власність із земель державної власності на території Пирогівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2 викладену в листі від 21 червня 2016 року №4684/6-16; зобов'язано Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства у власність із земель державної власності на території Пирогівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

Листом від 08 грудня 2016 року №10563/6-16 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області відмовило у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки НОМЕР_2 з тих підстав, що за інформацією, наданою відділом Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 розташована на території Пирогівської сільської ради згідно Державного акту на право колективної власності на землю (серія ПЛ-11 зареєстрованого за №13 від 30 грудня 1995 року виданого КСП "Зоря") відноситься до земель колективної власності (а.с. 27).

Позивач не погоджуючись із відмовою у затвердженні проекту землеустрою звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

В силу положень статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 123 ЗК України, зокрема частиною другою передбаченою, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина третя статті 123 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини четвертої статті 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини першої статті 1861 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

В силу частини четвертої статті 1861 Земельного кодексу України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п'ята статті 1861 Земельного кодексу України)

Згідно частини шостої статті 1861 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Положеннями частини сьомої статті 1861 Земельного кодексу України встановлено, що органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій", проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів); розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Як слідує з матеріалів справи постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року по справі №816/1622/16, яка набрала законної сили 15 листопада 2016 року встановлено, що матеріали проекту землеустрою подані позивачем для затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за своїм переліком та змістом відповідають вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій", проект землеустрою був приведений у відповідність до вимог чинного законодавства, що регулює земельні відносини.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Вищевказаним рішенням суду зобов'язано Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства у власність із земель державної власності на території Пирогівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

Згідно статті 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

22 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою у якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки НОМЕР_2 сільськогосподарського призначення державної власності площею 2.0 га, для ведення особистого селянського господарства у власність із земель державної власності, за межами населених пунктів на території Пирогівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, до вищевказаної заяви позивач, зокрема додав рішення по справі №816/1622/16 (а.с. 56 зворотній бік).

08 грудня 2016 року ГУ Держгеокадастру у Полтавській області листом №10563/6-16 повідомило позивача, що за наданою відділом Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області інформацією, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 розташована на території Пирогівської сільської ради згідно Державного акту на право колективної власності на землю (серія ПЛ-11 зареєстрованого за №13 від 30 грудня 1995 року виданого КСП "Зоря") відноситься до земель колективної власності. Враховуючи вищевикладене, Головне управління не має повноважень щодо розпорядження землями колективної власності (а.с. 56).

Суд не може погодитися з такими доводами відповідача виходячи з наступного.

Як слідує з архівної довідки архівного сектору Глобинської районної державної адміністрації від 01 липня 2016 року № 04-02/544, що відповідно до розпорядження голови Глобинської районної державної адміністрації № 700 від 02 грудня 1999 року зареєстрована колективна агрофірма "Зоря" та її статут. Відповідно до розпорядження голови Глобинської районної державної адміністрації № 91 від 17 лютого 2000 року зареєстрована приватна агрофірма "Зоря" та її статут. Відповідно до розпорядження голови Глобинської районної державної адміністрації № 279-а від 27 квітня 2000 року зареєстровано зміни до статуту приватної агрофірми "Зоря" - пункт 3.1 викладено в такій редакції: "приватна агрофірма "Зоря" є правонаступником колективної агрофірми "Зоря" та колективного сільськогосподарського підприємства "Зоря", 21 травня 2013 року проведена державна реєстрація припинення ПАФ "Злагода" за судовим рішенням щодо визнання юридичної особи банкрутом (а.с. 24)

Відомостями з державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 підтверджено, що форма власності землі - державна власність, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 37).

Також суд звертає увагу відповідача, що спірна земельна ділянка зареєстрована відділом Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області, як державна власність, на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 13.10.2015, ТОВ ПВК Плай, ОСОБА_5

Аргументуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що органи Держгеокадастру самі зареєстрували дану земельну ділянку - державної форми власності для ведення особистого селянського господарства.

Будь-які інші відомості про розподіл несільськогосподарських угідь колективної агрофірми "Зоря", колективного сільськогосподарського підприємства "Зоря", приватної агрофірми "Зоря", його членами або належність спірної земельної ділянки іншим підприємствам, установам чи організаціям відсутні.

Згідно частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Крім того, суд зазначає, що у письмових відмовах від 27 квітня 2016 року № 2627/6-16 та від 21 червня 2016 року №4684/6-16 (а.с. 55, 58) при зверненні ОСОБА_2 до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою відповідачем не було зазначено, що у ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не має повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, адже остання відноситься до земель колективної власності.

Варто зазначити, що вищевказані обставини були встановлені судом при розгляді справи №816/1622/16 та описані у рішенні від 25 жовтня 2016 року.

Крім того, відповідач розглядаючи заяву ОСОБА_2 та видаючи наказ про надання дозволу на розроблення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність земель сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 2,00 га земель із цільовим призначенням для ведення особистого фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Пирогівської сільської ради Глобинського району Полтавської області не ставив питання щодо неможливості розпорядження цими земельними ділянками, що в подальшому спричинило негативні наслідки для позивача у вигляді відмови у затвердженні проекту землеустрою з підстав відсутності, на думку ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, повноважень щодо розпорядження спірними земельними ділянками.

Також у висновку про погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №34-1609-99.3-31/25-16 наданому відділом Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області, форму власності на землю до її відведення вказано - державну ( а.с. 15).

Відповідно до частини другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог даної статті, представник відповідача в судовому засіданні не довів та не обґрунтував суду правомірність прийнятого відносно позивача рішення щодо відмови в затвердженні позивачу Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_2 із земель державної власності на території Пирогівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_2, в частині визнання протиправної відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства у власність із земель державної власності на території Пирогівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2 викладеної в листі від 08 грудня 2016 року №410563/6-16.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Полтавській області затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_2 із земель державної власності на території Пирогівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2, суд зазначає слідуюче.

Завданням адміністративного судочинства згідно з положеннями частини першої статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини другої 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Поряд із цим, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи від 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Повноваження відповідача щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за своєю правовою природою є дискреційними.

Водночас, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, на думку суду, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Також, у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням тієї обставини, що позивач неодноразово звертався до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з одного і того ж питання - щодо затвердження Проекту землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та отримував відмови, яким надавалася правова оцінка у судовому порядку і які визнавалися протиправними, зобов'язання відповідача судовим рішенням повторно розглянути Проект землеустрою та отримання повторної відмови за результатами такого розгляду, порушення відповідачем гарантованого Конституцією та Законами України права власності на землю, суд вважає за необхідне, враховуючи баланс між публічним та приватним інтересом ОСОБА_2, обрати належний та правильний спосіб захисту порушеного права позивача, зобов'язавши відповідача затвердити Проект землеустрою.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України висловленою в ухвалі від 19 травня 2016 року у справі №К/800/32729/15.

Таким чином позов підлягає повному задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позовні вимоги носять немайновий характер та позов підлягає задоволенню, на користь позивача необхідно стягнути понесені ним документально підтверджені судові витрати у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України, у резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

Вищий адміністративний суд України рішенням від 24 жовтня 2013 року у справі №К/800/28965/13 (номер судового рішення в ЄДРСР 34430237) встановив, що відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Цій нормі кореспондують положення абзацу сьомого пункту 4 частини першої статті 163, абзацу п'ятого пункту 4 частини першої статті 207 названого Кодексу, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної інстанції зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій. Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. У разі звернення позивача із заявою про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття постанови у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.

Зважаючи на обставини даної справи, а саме не затвердження майже рік Проекту землеустрою, формальних відмов у його затвердженні, яким надано правову оцінку в судовому порядку, суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області у двадцятиденний строк з дня набрання постановою суду законної сили подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про її виконання.

Роз'яснити відповідачу, що відповідно до частини другої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Полтавській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства у власність із земель державної власності на території Пирогівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2 викладену в листі від 08 грудня 2016 року №410563/6-16.

Зобов'язати Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Полтавській області затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_2 із земель державної власності на території Пирогівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930) судові витрати, понесені ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 640 грн.

Зобов'язати Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Полтавській області у двадцятиденний строк з дня набрання постановою суду законної сили подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про її виконання.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 12 квітня 2017 року.

Суддя С.О. Удовіченко