Постанова № 65965507, 11.04.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року Справа № 813/3714/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддяГрень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

представник позивачаОСОБА_1,

представник відповідачаОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» про визнання протиправними дій та визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, -

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «Червоноградський завод залізобетонних виробів» (далі по тексту ПАТ «ЛЗЗБВ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Червоноградської ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій щодо проведення камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН за період з 01.01.2015 по 01.05.2016р. за результатами якої складено акт перевірки №427/13-13-12-00-27/22405526 від 09.06.2016р. та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0001011200 від 01.07.2016р. на суму 54625,89 грн. прийнятого на підставі вказаного акту перевірки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що отримав від відповідача акт №427/13-13-12-00-27/22405526 від 09.06.2016 року про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН за період з 01.01.2015 по 01.05.2016р. ПАТ «ЛЗЗБВ», згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. 01 липня 2016 року відповідачем відносно позивача було прийнято податкове повідомлення-рішення за №0001011200 про застосування штрафу у загальній сумі 54625,89 грн. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та просить суд визнати протиправними дії щодо проведення камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН за період з 01.01.2015 по 01.05.2016р. за результатами якої складено акт перевірки №427/13-13-12-00-27/22405526 від 09.06.2016р. та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0001011200 від 01.07.2016р. на суму 54625,89 грн. прийнятого на підставі вказаного акту перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових заперечення долучених до матеріалів справи.

Суд, заслухав пояснення сторін, зясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та обєктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Червоноградський завод залізобетонних виробів» зареєстровано в якості юридичної особи, включено до ЄДРПОУ за №22405526, знаходиться на податковому обліку Червоноградської обєднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Львівській області.

Посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку Публічного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» з питань своєчасності реєстрації податкових в ЄРПН за період з 01.01.2015 по 01.05.2016 року за результатами чого складено акт №427/13-13-12-00-27/22405526 від 09.06.2016 року.

Перевіркою встановлено порушення вимог п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо порушення термінів реєстрації податкових накладних.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001011200 від 01.07.2016р. на суму 54625,89 грн.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням відповідача, звернувся із даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Відповідно до вимог п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон N 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (надалі - Закон N 71-VIII), відповідно до п. 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Таким чином, обмеження стосовно проведення перевірок стосуються підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, установи та організації, фізичні особи-підприємці, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження.

Суд звертає увагу, що норми Закону N 71-VIII, є спеціальними та стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, зборів та митних платежів.

Відповідно до пп.41.1. ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Тобто, відповідно до Податкового кодексу України, контролюючими органами є Державна фіскальна служба України та її територіальні органи.

Зі змісту приписів пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» вбачається, що таке обмеження розповсюджується на всі види перевірок, що зазначені у статті 75 Податкового кодексу України - документальних, фактичних та камеральних.

Як вбачається зі змісту декларацій з податку на прибуток позивача за 2014 та 2015 рік та не заперечується відповідачем, сукупний річний дохід Публічного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» за вказані роки є меншим установленого обмеження в 20 мільйонів гривень.

Крім того, позивач не підпадає під жодне виключення із заборони, оскільки камеральна перевірка призначена не за заявкою суб'єкта господарювання, не за рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, позивач не здійснює операцій з підакцизними товарами та доказів протилежного до суду не надано. Не містять матеріали справи і доказів того, що Кабінет Міністрів України надавав дозвіл відповідачу на проведення камеральної перевірки позивача, за результатом якої прийнято оскаржуване рішення, або доказів про те, що обсяг доходу позивача перевищує 20 мільйонів гривень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що камеральна перевірка позивача проведена контролюючим органом всупереч законодавчої заборони на її проведення (в період дії мораторію), тобто протиправно, наслідком чого є відсутність у Червоноградської обєднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Львівській області права на прийняття рішення за підсумками такої перевірки

Правова позиція, відповідно до якої у разі визнання перевірки незаконною виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення та такі повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків, висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 22 червня 2016 року по справі К/800/53023/15.

Враховуючи, те, що позивач підпадає під дію зазначених в пункті 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» обмежень, тому відсутні підстави для застосування відповідальності за допущені позивачем порушення.

Крім того, суд зазначає, що до 01.01.2016 року ст. 120-1 ПК України містила пункт 120-1.3, який був виключений відповідно до Закону України від 24.12.2015 року №909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році».

Відповідно до п. 120-1.3 ст. 120-1 ПК України (в редакції від 20.09.2015 року, що діяла до 01.01.2016р.) порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким органом є Міністерство фінансів України, яке до 01.01.2016 року не затвердило вказаний порядок.

Оскільки Законом України №909-VІІІ виключено необхідність застосування контролюючими органами Порядку застосування штрафних санкцій, як наслідок лише з 01.01.2016 року останні мають повноваження застосовувати та нараховувати штрафні санкції, які передбачені п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового Кодексу України без застосування такого Порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1/99-рп, частину першу ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права платника, що виникло за фактом складення податкової накладної, слід визначити із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права. Відповідно відповідальність за порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в період 2015 року за відсутності порядку застосування не застосовується.

Крім того, згідно постанови Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарантінвест-55» до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області, згідно з якою лише дотримання контролюючим органом умов та порядку прийняття рішень про проведення перевірок, може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання вимог умов та порядку прийняття рішень про проведення перевірок призводить до визнання перевірки незаконною та до відсутності правових наслідків такої.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 22.06.2016 року по справі №К/800/53023/15, у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення; у такому випадку висновки акта перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом. Податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 27.01.2015 року у справі №21-425а14 та від 09.02.2016 року у справі №826/5689/13-а, визнання перевірки незаконною тягне за собою відсутність її правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, субєктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки сукупність вищенаведених встановлених судом обставин підтверджено належними та допустимими доказами, це дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними дії Червоноградської обєднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Львівській області по проведенню камеральної перевірки за результатами якої складено акт від 09.06.2016р. №427/13-13-12-00-27/22405526

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Червоноградської обєднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Львівській області №0001011200 від 01.07.2016р.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Червоноградської обґєднаною Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь Публічне акціонерне товариство «Червоноградський завод залізобетонних виробів» (80100 вул. Львівська 36, м.Червоноград Львівська обл., код ЄДРПОУ 22405526) судовий збір в сумі 2756 грн. (дві тисячі сімсот пґятдесят шість) грн. 00 коп.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 12.04.2017 року.