Постанова № 65965381, 02.03.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

02 березня 2017 року Справа № 814/2075/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області, державного реєстратора реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_2 та виконавчого комітету Миколаївської міської ради за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання рішення державного реєстратора реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обяжень № 21177319 від 08.05.2015 року, яким було знято обтяження з житлового будинку 2-в по вул. Лиманській в м. Миколаєві, нечинним та скасування його та зобов"язання відповідача внести зміни до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором, а саме відновити обтяження (арешт) на житловий будинок 2-В по вул. Лиманській, м. Миколаїв, яке накладено на підставі ухвали Корабельного районного суду суду м. Миколаєва,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області та державного реєстратора реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_2 про визнання рішення про зняття обтяжень 08.05.2015 року з житлового будинку 2-В по вул. Лиманській, м. Миколаїв, нечинним та скасувати його та зобов"язати відповідача внести зміни до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором, а саме відновити обтяження (арешт) на житловий будинок 2-В по вул. Лиманській, м. Миколаїв, яке накладено на підставі ухвали Корабельного районного суду суду м. Миколаєва.Ухвалою від 07.12.2016 року суд залучив Виконавчий комітет Миколаївської міської ради в якості другого відповідача по справі.

Ухвалою від 15.02.2017 року суд залучив у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним реєстратором ОСОБА_2 прийнято рішення про зняття обтяження на будинок 2-в по вул. Лиманській в м. Миколаєві, яке накладене ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва 17.03.2015 року по цивільній справі № 488/1122/15-ц, а тому вказане рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Представник Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області надав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити, оскільки Головне територіальне управління юстиції в Миколаївській області ніколи не виконувало жодних реєстраційних дій та не мало доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказану функцію виконували структурні підрозділи Головного територіального управління юстиці в Миколаївській області, які мали статус окремої юридичної особи, що станом на день розгляду справи ліквідовані, а їх функції передані до органів мвсцевого самоврядування.

Державний реєстратор Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив, позов не заперечив, заяв чи клопотань до суду не надав.

Представник Виконавчого комітету Миколаївської міської ради надав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що реєстраційні справи, що перебували у відповідному органі державної реєстрації, утвореному Міністерством юстиції, в обов'язковом порядку мали бути передані для їх подальшого зберігання суб'єкту державної реєстрації прав. Але, станом на день розгляду справи, Головним територіальним управлінням юстиції у Миколаївській області не передано до центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради жодної реєстраційної справи з копіями документів для подальшого забезпечення ведення реєстраційних справ у паперовій формі, на підставі цього просив в позові відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив, позов не заперечив, заяв чи клопотань до суду не надав.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

На підставі пункту 10 частини 1 статті 3, частини 6 статті 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Корабельного суду м. Миколаєва з позовом про стягнення з ОСОБА_4 боргу в сумі 131 053 грн.

Корабельним районним судом м. Миколаєва провадження у вказаній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

17.03.2015 року Корабельним районним судом м. Миколаєва по справі № 488/1122/15-ц прийнято ухвалу про забезпечення позову, якою накладено арешт на житловий будинок 2-в по вул. Лиманській в м. Миколаєві, що належить ОСОБА_4.

Вказане обтяження внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 11143515 24 квітня 2015 року.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23.02.2016 року, яке набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі.

18.05.2016 року позивач звернулася з заявою до Корабельного відділу державної виконавчої служби про стягнення боргу з ОСОБА_4 в розмірі 131 053 грн. та накладення арешту на його майно.

15.06.2016 року державним виконавцем надано відповідь, згідно якої арешт накласти на майно в рамках виконавчого провадження неможливо, так як житловий будинок 2-в по вул. Лиманській в м. Миколаєві згідно договору дарування належить іншій особі, про що надано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

З вказаного витягу вбачається, що 10.10.2015 року було укладено угоду дарування спірного будинку, в звязку з тим що Державним реєстратором ОСОБА_2 08.05.2015 року було знято арешт з будинку 2-В по вул. Лиманська, м. Миколаїв на підставі ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва по справі № 2-463/10.

Вважаючи, що вказане рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ( в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно ст. 9 Закону державний реєстратор, зокрема, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Статтею 10 Закону передбачено, що державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.

Згідно ст. 15 Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. У відповідності до ст. 19 Закону державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

Частиною 13 ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Так, відповідно до п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. N868 (чинному на час здійснення реєстраційної дії) під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Як було встановлено чудом, ОСОБА_1 звернулась до Корабельного суду м. Миколаєва з позовом про стягнення з ОСОБА_4 боргу в сумі 131 053 грн.

17.03.2015 року Корабельним районним судом м. Миколаєва по справі № 488/1122/15-ц прийнято ухвалу про забезпечення позову, якою накладено арешт на житловий будинок 2-в по вул. Лиманській в м. Миколаєві, що належить ОСОБА_4.

Вказане обтяження внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 11143515 24 квітня 2015 року.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23.02.2016 року, яке набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі.

Судом при ухваленні судового рішення по справі та після цього не були скасовані вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок 2-в по вул. Лиманській в м. Миколаєві, що належить ОСОБА_4.

18.05.2016 року позивач звернулася з заявою до Корабельного відділу державної виконавчої служби про стягнення боргу з ОСОБА_4 в розмірі 131 053 грн. та накладення арешту на його майно.

15.06.2016 року державним виконавцем надано відповідь, згідно якої арешт накласти на майно в рамках виконавчого провадження неможливо, так як житловий будинок 2-в по вул. Лиманській в м. Миколаєві згідно договору дарування належить іншій особі, про що надано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

З витягу вбачається, що 10.10.2015 року було укладено договір дарування житлового будинку 2-в по вул. Лиманській в м. Миколаєві, у звязку з тим, що державним реєстратором реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_5 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обяжень № 21177319 від 08.05.2015 року, яким було знято обтяження з житлового будинку 2-в по вул. Лиманській в м. Миколаєві.

Підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обяжень № 21177319 від 08.05.2015 року, яким було знято обтяження з житлового будинку 2-в по вул. Лиманській в м. Миколаєві, стала ухвала Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03.04.2015 року по справі № 2-463/10, якою було скасовано арешт на житловий будинок з відповідними господарчими будівлями, огорожами та спорудами, що знаходиться за адресою: місто Миколаїв, вулиця Лиманська, 2-В, накладений на підставі ухвали Корабельного районного суду м.Миколаєва від 31.03.2010 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним, визнання права на спільну сумісну власність та визнання права власності га 1/2 частку жилого будинку.

Таким чином, знімаючи обмеження, накладене на житловий будинок з відповідними господарчими будівлями, огорожами та спорудами, що знаходиться за адресою: місто Миколаїв, вулиця Лиманська, 2-В, на підставі ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03.04.2015 року по справі № 2-463/10, державний реєстратор реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_5 не перевірила наявність відомостей про інші обтяження, наявні у Державному реєстрі, а саме існування ще одного обтяження на житловий будинок 2-в по вул. Лиманській в м. Миколаєві, накладене на підставі ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17.03.2015 року по справі № 488/1122/15-ц, яке скасоване не було.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач порушив порядок проведення реєстраційних дій, у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення про зняття обтяжень з житлового будинку 2-в по вул. Лиманській в м. Миколаєві.

В свою чергу, як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлені позовні вимоги про визнання рішення про державну реєстрацію прав та їх обяжень від 08.05.2015 року, яким було знято обтяження з житлового будинку 2-в по вул. Лиманській в м. Миколаєві, нечинним та скасувати його, у звязку з чим, слід зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування ч. 2 ст. 11 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Конвенційний принцип ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Частиною 2 ст. 162 КАС передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

При цьому одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта є неможливим.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає за доцільне визнати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обяжень № 21177319 від 08.05.2015 року, яким було знято обтяження з житлового будинку 2-в по вул. Лиманській в м. Миколаєві, протиправним та скасувати його.

Вимоги ж позивача щодо зобов"язання відповідача внести зміни до записів Державного реєстру прав та виправити помилку, допущену державним реєстратором, а саме відновити обтяження (арешт) на житловий будинок 2-В по вул. Лиманській, м. Миколаїв, яке накладено на підставі ухвали Корабельного районного суду суду м. Миколаєва, не підлягають до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З вищезазначеної норми Конституції України слідує, що кожен орган державної влади зобов'язаний діяти виключно в межах передбачених чинним законодавством.

Відповідно, суд при вирішенні питання щодо правомірності дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень може вирішувати питання щодо відповідності таких дій нормам чинного законодавства, однак не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені по компетенції цього органу державної влади.

Отже, вчинення дій, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», відноситься до виключної компетенції державного реєстратора, а відтак судові органи не вправі перебирати на себе його повноваження.

Така позиція суду повністю узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Пленуму №13 від 24.10.2008 року, згідно з яким, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд вважає, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не виконали обов'язок доказування на підтвердження правомірності прийнятого державним реєстратором рішення.

Враховуючи викладене та посилаючись на вищезазначені норми законодавства, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області; державного реєстратора реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_2 та виконавчого комітету Миколаївської міської ради за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання рішення державного реєстратора реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обяжень № 21177319 від 08.05.2015 року, яким було знято обтяження з житлового будинку 2-в по вул. Лиманській в м. Миколаєві, накладене на підставі ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва по справі № 488/1122/15-ц від 17.03.2015 року, нечинним та скасування його та зобов"язання відповідача внести зміни до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором , а саме відновити обтяження (арешт) на житловий будинок 2-В по вул. Лиманській, м. Миколаїв, яке накладено на підставі ухвали Корабельного районного суду суду м. Миколаєва підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області; державного реєстратора ОСОБА_2 та Виконавчого комітету Миколаївської міської ради за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання рішення про зняття обтяжень 08.05.2015 року з житлового будинку 2-В по вул. Лиманській, м. Миколаїв, нечинним та скасування його та зобов"язання відповідача внести зміни до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором , а саме відновити обтяження (арешт) на житловий будинок 2-В по вул. Лиманській, м. Миколаїв, яке накладено на підставі ухвали Корабельного районного суду суду м. Миколаєва - задовольнити частково.

Визнати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обяжень № 21177319 від 08.05.2015 року, яким було знято обтяження з житлового будинку 2-в по вул. Лиманській в м. Миколаєві, накладене на підставі ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва по справі № 488/1122/15-ц від 17.03.2015 року, протиправним та скасувати його.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий суддя Г.В. Лебедєва