Ухвала суду № 65963983, 03.04.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/6981/16 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/783/1649/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М, Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 грудня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Галицька районна адміністрація Львівської міської ради звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа - ЛКП «Княже місто» про зобов'язання відповідача за власні кошти демонтувати самовільно встановлені чотири кондиціонери, моторний блок витяжної системи та вентиляційну трубу на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1.

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3, третя особа - ЛКП «Княже місто» про демонтаж кондиціонерів та витяжної системи - відмовлено.

Рішення в апеляційному порядку оскаржила Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити повністю. Зазначає, що будинок АДРЕСА_1 перебуває на обслуговуванні ЛКП «Княже місто». Відповідач самовільно встановив чотири кондиціонери, моторний блок витяжної системи та вентиляційну трубу на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1, у зв»язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 150 КУпАП. Розпорядженням голови Галицької районної адміністрації ЛMP №139 ОСОБА_3, як власника нежитлових приміщень загальною площею 285,1 кв.м. на АДРЕСА_1, зобов'язано за власні кошти демонтувати самовільно влаштовані чотири кондиціонери, моторний блок витяжної системи та вентиляційну трубу на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1, однак дане розпорядження ОСОБА_3 не виконав. Апелянт покликається на те, що згідно з Положенням про порядок розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах та зовнішніх частинах будинків і споруд на території м. Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 09.09.2011 року № 833, забороняється розміщення та встановлення технічних елементів (пристроїв) з ушкодженням зовнішніх будівельних конструкцій і споруд, а також забороняється встановлення без відповідного дозволу технічних елементів (пристроїв) на невидимих зі сторони вулиць (площ) фасадах, стінах будинків і споруд, які знаходяться на території історичного ареалу м. Львова. Згідно рішення виконкому Львівської міської ради від 09.12.2005 року № 1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова» - АДРЕСА_1 знаходиться у межах історичного ареалу м. Львова, а тому дозволи на розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах, торцевих стінах, зовнішніх будівельних конструкціях будинків і споруд надає районна адміністрація на підставі звернення юридичних і фізичних осіб із вказанням місця розміщення елементу (пристрою), однак ОСОБА_3 за таким дозволом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради не звертався.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За загальними положеннями ЦПК України обов»язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом першої інстанції встановлено, що будинок АДРЕСА_1 знаходиться на обслуговуванні ЛКП «Княже місто», власником нежитлових приміщень загальною площею 285,1 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим 01 грудня 2015 року,.

Постановою адміністративної комісії Галицької районної адміністрації ЛМР №75 від 10.03.2016 року, на підставі складеного ЛКП «Княже місто» протоколу про адміністративне правопорушення від 05.02.2006 року, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 150 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за самовільне влаштування до нежитлового приміщення чотирьох кондиціонерів, моторного блоку витяжної системи та вентиляційної труби на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2016 року розпорядженням голови Галицької районної адміністрації ЛMP №139 затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району, п. 2 якого, ОСОБА_3, як власника нежитлових приміщень загальною площею 285,1 кв.м. на АДРЕСА_1, зобов'язано за власні кошти демонтувати самовільно влаштовані чотири кондиціонери, моторний блок витяжної системи та вентиляційну трубу на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1.

Зазначене розпорядження ОСОБА_3 не виконав, що підтверджується актом обстеження технічного стану будинку АДРЕСА_1 від 07.05.2016 року, складеного комісією ЛКП «Княже місто».

Згідно п.п. 3.2., 3.3., 4.2. Положення про порядок розміщення у м. Львові технічних елементів (пристроїв) ззовні будинків і споруд, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 01.02.2002 року № 28 «Про впорядкування розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах будинків на території м.Львова», забороняється розміщення та встановлення технічних елементів (пристроїв) з ушкодженням зовнішніх будівельних конструкцій і споруд, а також їх встановлення без відповідного дозволу. Дозволи на розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах, торцевих стінах, зовнішніх будівельних конструкціях будинків і споруд у межах історико-культурної заповідної території м Львова, надає районна адміністрація на підставі звернення юридичних і фізичних осіб з вказанням місця розміщення елементу (пристрою).

Виходячи із змісту вимог Положення, встановлення та розміщення кондиціонеру, у вказаній частині будинку не потребує дозволу на його встановлення.

Відповідно до п.п.2.8.5. п.2.8. Положення «Технічними елементами /пристроями/, що розміщуються ззовні на будівельних конструкціях житлової, громадської і виробничої забудови є: пристрої і систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря».

Згідно п.3 Положення обмеження щодо розміщення технічних елементів /пристроїв/, а саме: пристрої і устаткування систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря» встановлено підпунктами 3.1.,3.3.2 та 3.3.3. цього Положення.

Відповідно до підпункту 3.1. забороняється розміщення та встановлення технічних елементів\пристроїв перелічених у пунктах 2.8.3., 2.8.4., 2.8.5 на видимих зі сторони вулиць та площ фасадах, стінах будинків і споруд, які знаходяться на території історичної забудови, включеної у Список світової спадщини «ЮНЕСКО», а також на видимих зі сторони вулиць\ площ\, фасадах, стінах будинків і споруд-памятниках архітектури.; у межах історико-культурної заповідної території м.Львова.

Судом першої інстанції встановлено, що чотири кондиціонери, моторний блок витяжної системи та вентиляційна труба розташовані не на видимому зі сторони вулиць фасаді будинку, а на фасаді, який виходить у внутрішній двір, а тому встановлення та розміщення чотирьох кондиціонерів, моторного блоку витяжної системи і вентиляційної труби у цій частині будинку не потребує надання дозволу для їх встановлення відповідно до п.3 Положення про порядок розміщення у м. Львові технічних елементів /пристроїв/ ззовні будинків та споруд, що виключає необхідність одержання дозволу районної адміністрації на встановлення кондиціонерів, моторного блоку витяжної системи та вентиляційної труби у відповідному місці.

Встановлення кондиціонера на внутрішньому фасаді будинку не вимагає погодження чи одержання дозволу районної адміністрації, як це передбачено п.п. 3.2, 3.3, 4.2 Положення про порядок розміщення у м. Львові технічних елементів (пристроїв) ззовні будинків і споруд.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції взяв до уваги лист ЛКП «Княже місто» від 30.11.2015 року № 335, яким позивача повідомлено про відсутність будь - яких заперечень щодо демонтажу залишків старої вентиляційної системи колишньої перукарні ТзОВ «Локон», яка розміщена на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1.

Вищенаведене спростовує доводи апелянта про те, що ОСОБА_3 при встановленні чотирьох кондиціонерів, моторного блоку витяжної системи та вентиляційної труби на дворовому фасаді будинку порушив п.п. 1.4.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово - комунального господарства №76 від 17.05.2005 року і ст. 152 ЖК України, а також п.п. 3.2, 3.3, 4.2 Положення про порядок розміщення у м. Львові технічних елементів (пристроїв) ззовні будинків і споруд, затвердженого рішенням №28 виконкому Львівської міської ради від 01.02.2002 року «Про впорядкування розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах будинків на території м. Львова».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлення чотирьох кондиціонерів, моторного блоку витяжної системи та вентиляційної труби на дворовому фасаді будинку не є переобладнанням чи переплануванням жилого будинку в розумінні ст. 152 ЖК України, а відтак посилання позивача на ст. 152 ЖК України, як на підставу для задоволення позову, є безпідставним.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради - відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.