Ухвала суду № 65961316, 12.04.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/149/2017(м)

265/72/17

Категорія 81 Головуючий у 1-й інстанції Адамова Т.С.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого - Ткаченко Т.Б.,

суддів - Зайцевої С.А., Попової С.А.,

секретар - Герасимова Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» на дії начальника та державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, заінтересована особа: Приватне акціонерне товариство «Азовзагальмаш» за апеляційною скаргою Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 січня 2017 року,

В с т а н о в и л а:

У січні 2017 року ПАТ по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (далі ПАТ «Маріупольгаз» або підприємство) звернулось до суду зі скаргою на дії начальника та державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - Лівобережний ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області).

В обґрунтування скарги вказувало, що судовим наказом Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 грудня 2014 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Маріупольгаз» стягнута заборгованість з оплати спожитого природного газу у розмірі 595,88 грн. та судовий збір у розмірі 121, 80 грн., який разом із заявою про відкриття виконавчого провадження 24 квітня 2015 року було направлено стягувачем до Орджонікідзевського ВДВС ММУЮ.

01 листопада 2016 року для встановлення інформації щодо виконання цього документу ПАТ «Маріупольгаз» було направлено запит до виконавчої служби, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження підприємство не отримувало.

На зазначений запит підприємством 24 листопада 2016 року було отримано відповідь, в якому зазначалося про закінчення виконавчого провадження на підставі повідомлення бухгалтерії ПАТ «Азовзагальмаш» про утримання заборгованості у боржника у повному обсязі та направлення виконавчого документу до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполь Донецької області.

Оскільки кошти за виконавчим документом поступили на розрахунковий рахунок ПАТ «Маріупольгаз» частково у сумі 36,11 грн., остаточного перерахування бухгалтерією підприємства, де працювала боржник, не провадилося, ПАТ «Маріупольгаз» направив скаргу начальнику Лівобережного ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області, у якій просило скасувати постанову про закриття зазначеного виконавчого провадження та відновити виконавче провадження, яка була залишена без задоволення.

На підставі викладеного заявник просив визнати дії начальника Орджонікідзевського ВДВС Маріупольського МУЮ Донецької області ОСОБА_3 неправомірними, визнати дії старшого державного виконавця Лівобережного ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області ОСОБА_4 по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження по примусовому стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Маріупольгаз» заборгованості з оплати спожитого природного газу у розмірі 595,88 грн. та судового збору у розмірі 121,80 грн. згідно виконавчого документа судового наказу № 2-н/265/871/2014 від 03 грудня 2014 року, виданого Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області неправомірними, зобовязати Лівобережний ВДВС міста Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження та відновити виконавче провадження.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 січня 2017 року скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» на дії начальника та державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, зацікавлена особа: ПАТ «Азовзагальмаш» задоволено.

Поновлено Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» строк для звернення до суду із даною скаргою.

Визнано дії начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 неправомірними.

Визнано дії старшого виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_5 щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження по примусовому стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Маріупольгаз» заборгованості з оплати спожитого природного газу у розмірі 595,88 гривень та судового збору у розмірі 121,80 гривень згідно судового наказу № 2н-265/871/2014 від 03 грудня 2014 року, виданого Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області неправомірними.

Зобовязано Лівобережний відділ державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження по примусовому стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Маріупольгаз» заборгованості з оплати спожитого природного газу у розмірі 595,88 гривень та судового збору у розмірі 121,80 гривень згідно судового наказу № 2н-265/871/2014 від 03 грудня 2014 року, виданого Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області та відновити зазначене виконавче провадження.

Не погодившись з даною ухвалою, Лівобережний ВДВС міста Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість ухвали, просив її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги.

Зокрема зазначає, що згідно відповідей ДФС та ПФУ, наданих на запит виконавчої служби, відсутні відкриті рахунки у банківських установах на імя боржника, остання пенсію не отримувала, працювала на ПАТ «Азовзагальмаш», в наслідок цього державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника, яку направлено до бухгалтерії ПАТ «Азовзагальмаш».

Після надходження до виконавчої служби з бухгалтерії ПАТ «Азовзагальмаш» повідомлення, згідно якого з боржниці ОСОБА_2 утримані заборгованість 595,88 грн., судовий збір 121,80 за вказаним виконавчим документом та перераховані повністю.

Оскільки фактично рішення було виконано державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка на день винесення була вмотивованою та винесена з дотримання вимог законодавства.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності заінтересованої особи: Приватне акціонерне товариство «Азовзагальмаш», яке належним чином повідомлено телефонограмою про час і місце судового розгляду, про що свідчить запис в книзі телефонограм апеляційного суду за № 652 (а.с 85, 86).

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника Лівобережного ВДВС міста Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області державного виконавця Рябчич В.О., яка підтримала доводи апеляційної скарги, просила ухвалу суду скасувати і відмовити заявнику у задоволенні скарги, заперечення представника ПАТ «Маріупольгаз» ОСОБА_6, яка просила апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що державним виконавцем передчасно було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки сума заборгованості, стягнута з боржника ОСОБА_2 на користь ПАТ «Маріупольгаз», була перерахована підприємством ПАТ «Азовзагальмаш», де працює боржник та куди було надіслано постанову про звернення стягнення на доходи боржника для виконання, не в повному обсязі, а саме залишок нестягнутої суми заборгованості становить 559,77 гривень.

З таким висновком колегія суддів не може не погодитись.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи на примусовому виконанні в Лівобережному відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області знаходився судовий наказ № 2н-265/871/2014 від 03 грудня 2014 року, виданий Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Маріупольгаз» заборгованості з оплати спожитого природного газу у розмірі 595,88 гривень та судового збору у розмірі 121,80 гривень (а.с. 6, 25 28).

За вказаним судовим наказом 16 грудня 2015 року старшим державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_4 було винесено постанову ВП № 47386797 про закінчення виконавчого провадження, на підставі п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у звязку з повним виконанням виконавчого документу. Підставою цього стало повідомлення ПАТ «Азовзагальмаш» від 25 листопада 2015 року про утримання та перерахування суми заборгованості ОСОБА_2 у розмірі 595,88 гривень та судового збору у розмірі 121,80 гривень за судовим наказом № 2-н-265/871/2014 від 09 лютого 2015 року (а.с.29, 30).

Листом ПАТ «Азовзагальмаш» № б/н, направленим на запит державного виконавця підтверджується, що вищевказане повідомлення було помилковим і його треба вважати недійсним, оскільки з боржника ОСОБА_2 дійсно утримана вся сума за виконавчим документом, але перераховано на користь стягувача 36,11 гривень заборгованості та 121,80 гривень судового збору, решта не перерахована у звязку з неплатоспроможністю підприємства (а.с.32). Отже, заборгованість у розмірі 559,77 гривень за судовим наказом № 2-н-265/871/2014 від 09 лютого 2015 року не перерахована на рахунок ПАТ «Маріупольгаз».

Судом також встановлено та не заперечується державним виконавцем, що до теперішнього часу представником ПАТ «Маріупольгаз» не було отримано постанову про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Маріупольгаз» заборгованості з оплати спожитого природного газу у розмірі 595,88 гривень та судового збору у розмірі 121,80 гривень згідно судового наказу № 2н-265/871/2014 від 03 грудня 2014 року.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України. У пункті 9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обовязковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ст.14 ЦПК України).

Тому, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція).

Згідно з частинами першою, третьою статті 6 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606 - XIV "Про виконавче провадження", в редакції Закону від 04 листопада 2010 року, зі змінами та доповненнями, що діяла на час видання судового наказу та його виконання (далі Закон України № 606 - XIV) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Отже, законодавством України на державного виконавця покладається обов'язок вживати необхідних заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема державний виконавець повинен здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України "Про виконавче провадження" (частини перша, друга статті 11 Закону України № 606 - XIV).

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці наголошує, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обовязків. При цьому, відповідно до статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, пункт 40).

Невідємність права сторони на виконання остаточного рішення суду також знайшло своє відображення в рішеннях у справах «ОСОБА_4 проти України», «Жовнір проти України», «Шмалько проти України», «Ромашов проти України», «Бакай та інші проти України», «Півень проти України» тощо.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 11 Закону України № 606 - XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Відповідно до положень пункту 8 статті 49 Закону України № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, державним виконавцем встановлено, виходячи з повідомлення бухгалтерії ПАТ «Азовзагальмаш», що з боржника утримано борг, виконавчий збір, витрати (а.с.30).

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що судове рішення, яке ухвалене на користь ПАТ «Маріупольгаз», належним чином не було виконане, останній не отримав кошти, визначені у судовому наказі, і вільно їх отримати не може. Стягнуті на користь ПАТ «Маріупольгаз» кошти відповідно до листа ПрАТ «Азовзагальмаш», були утримані із заробітної плати боржника ОСОБА_2, однак в повному обсязі не перераховані стягувачу внаслідок неплатоспроможності ПрАТ «Азовзагальмаш» (а.с.32).

Державним виконавцем, відповідно до положень ч.3 ст.11 Закону України № 606-XIV при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження не проведена перевірка виконання боржником судового наказу №2-н/265/871/14, виданого 09 лютого 2015 року про стягнення заборгованості з оплати спожитого природного газу та судового збору, отримання стягнутих коштів стягувачем, що б давало підстави стверджувати, що зазначений судовий наказ виконано в повному обсязі.

До пояснень державного виконавця в апеляційному суді щодо відсутності можливості провести перевірку виконання боржником судового наказу колегія суддів відноситься критично, оскільки відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст.11 Закону України № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності рішень стосовно працюючих у них боржників.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про фактичне виконання судового наказу з посиланням на повідомлення ПАТ «Азовзагальмаш» № 238-4-568 від 25 листопада 2015 року є неспроможними, оскільки заявник коштів не отримав в повному обсязі і ними не міг розпорядитися.

З метою усунення порушень, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження стягувач ПАТ «Маріупольгаз» звернулося зі скаргою до начальника Лівобережного ВДВС ГТУЮ ув Донецькій області відповідно до положень ч.4 ст.74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-УІІІ «Про виконавче провадження», яка була залишена без задоволення та встановленні порушення дій державного виконався усунені не були (а.с.11 13).

Отже, державний виконавець своєчасно не здійснив усіх передбачених законом дій щодо примусового виконання судового рішення, начальником відділу не було усунено допущених порушень, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення скарги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та ухвалу суду апелянтом не надано.

Керуючись ст. ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відхилити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді: С.А.Зайцева

ОСОБА_7